Постанова

від 29.07.2020 по справі 914/996/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2020 р. Справа №914/996/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Матущака О.І.,

секретар судового засідання Кришталь М.Б.,

явка учасників справи:

від позивача - Сціра Т.І.,

від відповідача - Косенюк Я.А.,

від третьої особи - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу Фермерського господарства Кіндифори Андрія б/н від 19.11.2019

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2019, суддя: Бортник О.Ю., м.Львів, повний текст рішення складено - 31.10.2019

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

до відповідача Фермерського господарства Кіндифори Андрія , смт. Гніздичів, Жидачівський район

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Облазницької сільської ради, с. Облазниця, Жидачівський район, Львівська область

про стягнення штрафу й пені на загальну суму 349 635,84 грн. та про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог .

23.05.2019 до Господарського суду Львівської області звернулось Головне управління Держгеокадастру у Львівській області з позовом до Фермерського господарства Кіндифори Андрія (далі по тексту - ФГ Кіндифори Андрія ) про стягнення штрафу в розмірі 300 117,69 грн., пені у розмірі 49 518,15 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, та про розірвання договору оренди землі №353/57-18 від 28.11.2018, укладеного між сторонами в справі.

Вказаний позов мотивований тим, що відповідач, як переможець земельних торгів на право оренди земельної ділянки, не виконав взятих на себе зобов`язань згідно з п.п. 4.1., 4.4., 8.4.8. договору оренди землі від 28.11.2018 щодо своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого нараховано 300117,69 грн. штрафу, 49518,15 грн. пені.

Крім цього, в зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань із сплати орендної плати, прийняттям наказу №704 від 05.12.2018 Про анулювання земельних торгів , з переможцем яких укладено договір, позивач просить розірвати договір оренди землі на підставі п. 11.3. договору.

Правовими підставами позову зазначає ч. 1 ст. 135, ч. 31 ст. 137, ч. 5 ст. 138 ЗК України, п. 288.1 ст. 288 ПК України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 610-612, 628, 629 ЦК України, ст. 173, 193, 216, 217, 230, 231, 249, 285 ГК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.10.2019 вищезазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ Кіндифори Андрія штраф у розмірі 300 117,69 грн. та пеню у розмірі 47 221,26 грн. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області. Розірвано договір оренди землі від 28.11.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та Фермерським господарством Кіндифори Андрія .

Місцевий господарський суд встановив, що між сторонами укладено договір оренди, проте відповідач всупереч пунктів 4.1., 4.4. договору оренди землі №353/57-18 від 28.11.2018 своєчасно не сплатив авансовий платіж за перший рік оренди, в сумі 300 117,69 грн., дійшов до висновку про необхідність стягнення цієї суми з відповідача на розрахунковий рахунок Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області.

Несплату відповідачем 300 117,69 грн. річної орендної плати за перший рік оренди землі суд розцінив як істотне порушення відповідачем умов договору оренди землі, а тому на підставі п. 11.3. договору та ст. 651 Цивільного кодексу України задоволив позов і в цій частині вимог розірвав договір оренди землі від 28.11.2018.

Оскільки відповідач допустив прострочення сплати орендної плати, починаючи з 04.12.2018 до 23.05.2019 (165 днів прострочення), то суд на підставі ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , ст. 231 Господарського кодексу України дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 47 221,26 грн.

Місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні решти позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Фермерського господарства Кіндифори Андрія про стягнення пені у розмірі 2 296,89 грн., оскільки ця сума перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення сплати орендної плати.

Короткий зміст вимог особи, що подала апеляційну скаргу .

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що:

1)суд першої інстанції залишив поза увагою, що договір оренди землі не набрав чинності, оскільки не здійснено державної реєстрації речового права, а звідси відповідач не набув статусу орендаря з відповідними правами і обов`язками. Відсутні правові підстави для нарахування та сплати орендної плати;

2)договір оренди землі набирає чинності з дня проведення державної реєстрації права оренди відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ;

3)до державної реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно переможець земельних торгів не набуває правового статусу орендаря, а організатор торгів - правового статусу орендодавця;

4)позивач не довів правопорушення відповідача, оскільки останній не набув статусу орендаря, на якого покладено обов`язок зі сплати орендної плати;

5)покликається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 30.05.2018 у справі №150/928/14-а в аналогічних правовідносинах.

6)зазначає статтю 17 Закону України Про оренду землі за змістом якої об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом;

7)ч. 3 ст. 212 ЦК не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідач не може виступати ініціатором державної реєстрації.

9)вимоги позивача про стягнення неустойки є безпідставні, оскільки мають здійснюватись на користь не позивача, а третьої особи, вимог яка в даній справі не заявила;

Позивач та третя особа не скористалися своїм правом на подання відзиву, яке передбачене ст. 263 ГПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України апеляційний господарський суд ухвалив розглядати справу за його відсутності.

В судове засідання 29.07.2020 представники сторін з`явились, пояснення апелянт надав аналогічні апеляційній скарзі, позивач- підтримав висновки рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом позову є стягнення штрафу в розмірі 100 відсотків річної орендної плати, та пені у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожен день прострочення, передбачених п. 4.6 спірного договору. Підставою заявленого позову є невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати у строки, визначені договором оренди землі №353/57-18 від 28.11.2018.

У відповідності до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України).

Відповідно до частини 2 названої статті передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 135 Земельного кодексу України унормовано, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Відповідно до частин 23, 24 ст. 137 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ліцитатор оголошує про завершення земельних торгів після підписання протоколу торгів. Договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки між організатором земельних торгів і переможцем торгів укладається безпосередньо в день проведення торгів, крім випадків, передбачених частиною двадцять дев`ятою цієї статті.

Право на земельну ділянку, набуте за результатами проведення торгів, підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом (ч. 26 ст. 137 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Ціна продажу земельної ділянки, плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуто на торгах, а також сума витрат, здійснених організатором або виконавцем земельних торгів на підготовку лота до продажу, організацію та проведення земельних торгів, підлягають сплаті переможцем земельних торгів не пізніше трьох банківських днів з дня укладення відповідного договору (ч. 31 ст. 137 ЗК України).

Частинами 1, 2 статті 138 Земельного кодексу України передбачено, що земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, після укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки. Земельні торги можуть бути скасовані або визнані такими, що не відбулися, чи їх результати можуть бути анульовані.

Згідно із частиною 5 даної статті результати торгів анулюються організатором земельних торгів у разі відмови переможця від укладення договору купівлі-продажу або договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, а також у разі несплати переможцем в установлений строк належної суми за придбаний лот.

Рішення про анулювання торгів приймається організатором земельних торгів у п`ятиденний строк після виникнення підстави для анулювання.

У разі прийняття рішення про анулювання торгів гарантійні внески не повертаються: а) всім учасникам, якщо жоден з них не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота; б) учаснику, який був відсторонений від участі в торгах ліцитатором за неодноразове порушення порядку проведення торгів; в) переможцю, який відмовився від підписання протоколу із зазначенням результатів торгів; г) переможцю у разі несплати ним в установлений строк належної суми за придбаний лот; ґ) переможцю, який відмовився від укладення договору купівлі-продажу або договору оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки.

Як встановив суд, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області прийнято наказ №553 від 12.09.2018 про проведення земельних торгів у формі аукціону з додатками 1 та 2 (а. с. 17-19). Відповідно до п. 1 якого проводяться земельні торги у формі аукціону з продажу прав оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та ведення фермерського господарства, згідно з додатком-1 (Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами). Земельна ділянка, яка є предметом спірного договору оренди землі, включена до цього Переліку і нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 453887,65 грн. (додаток-2, лот 7, а. с. 19).

Земельні торги з продажу права оренди згаданої вище земельної ділянки проведено 28.11.2018. Переможцем торгів визначено ФГ Кіндифори Андрія , яке запропонувало найвищу плату за користування земельною ділянкою площею 39,7976 га ріллі (кадастровий номер 4621585600:02:000:0455), що знаходиться на території Облазницької сільської ради. Протокол земельних торгів підписано сторонами у справі, ліцитатором та виконавцем. Зазначені обставини встановлено судом на підставі наявного у матеріалах справи протоколу земельних торгів №4/27739 (аукціон №13919) з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 453887,65 грн. (а.с. 28-33).

Між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській та ФГ Кіндифори Андрія на підставі протоколу земельних торгів від 28.11.2018 підписано договір оренди землі від 28.11.2018 (а. с. 34-40). За пунктом 3.1 договору строк дії договору 10 (десять) років.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати аукціону (ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 5 статті 6 названого Закону унормовано, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають зокрема: речові права, похідні від права власності право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до умов цього договору оренди землі, сторони у п.п. 1.1., 2.1., 2.3., 3.1., 4.1., 4.4., 4.6., 8.4.1., 8.4.8., 11.3., 12.2., 14.1. погодили, що позивач, на підставі протоколу земельних торгів від 28.11.2018 надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення фермерського господарства загальною площею 39,7976 гектарів, у тому числі: 39,7976 га рілля, з кадастровим номером 4621585600:02:000:0455, яка розташована за межами населених пунктів на території Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області.

Відповідно до пункту 14.1 договору оренди землі від 28.11.2018 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди відповідно до закону.

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони у даній справі самі визначили, що цей договір є укладеним за умови підписання та його державної реєстрації.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним).

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки не відбулася.

Отже, для визначення початку перебігу дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року, справа №322/1178/17, яка у відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховується апеляційним господарським судом.

Наведеними висновками спростовуються висновки суду першої інстанції та твердження позивача про те, що договір оренди землі набирає чинності з дня підписання його сторонами, а перебіг строку його дії та виникнення обов`язку сплачувати орендарем орендну плату починається саме з дня підписання договору.

Беручи до уваги наведене та виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що спірний договір не вчинений, адже щодо такого не проведена державна реєстрація, яка є обов`язковою згідно з законом та договором. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати не вчиненим (неукладеним).

Окрім того, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта про те, що у спірна земельна ділянка за договором не була передана орендарю, як це передбачено ст.17 Закону України Про оренду землі за змістом якої об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Тому між сторонами не виникли орендні правовідносини на підставі договору.

Судом встановлено, 05.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області наказом №704 Про анулювання електронних земельних торгів анулювало результати земельних торгів у формі аукціону від 28.11.2018 з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області площею 39,7976 га кадастровий номер 4621585600:02:000:0455.

Таким чином, оскільки позивачем було анульовано результати електронних торгів, як підставу для укладення спірного договору оренди землі, то у відповідача не виникли права і обов`язки за цим договором.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч. 1 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із п. 4.6 договору оренди землі від 28.11.2018 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; справляється пеня у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

У заявлених вимогах Головне управління Держгеокадастру у Львівській області просило стягнути з ФГ Кіндифори Андрія штраф у розмірі 300 117,69 грн. та пеню у розмірі 49 518,15 грн. за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного здійснення орендних платежів з урахуванням п. 4.6 договору оренди землі від 28.11.2018.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що спірний договір оренди землі є неукладеним і не породжує обов`язків сторін, відтак слід констатувати відсутність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених пунктом 4.6 цього договору штрафу у розмірі 300 117,69 грн., пені у розмірі 49 518,15 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди землі від 28.11.2018 укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ФГ Кіндифори Андрія колегія суддів необхідно зазначити таке.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що спірний договір оренди землі від 28.11.2018 є невчиненим (неукладеним), відтак правові підстави для його розірвання у судовому порядку відсутні. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно задоволив позовну вимогу про розірвання договору оренди землі від 28.11.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ФГ Кіндифори Андрія .

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи.

З цих підстав, суд апеляційної інстанції не аналізує доводи скаржника про те, що ч. 3 ст. 212 ЦК не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідач не може виступати ініціатором державної реєстрації, а також, що вимоги про стягнення неустойки спрямовані на користь третьої особи, а не позивача.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно із п. ґ ч. 1 та ч. 2 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Тому, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про поновлення своїх прав, у разі, якщо є об`єктивні обставини, що вказують на наявність доходів, які особа могла б реально одержати.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Пояснення позивача зазначені в судовому засіданні не знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому відхиляються апеляційним господарським судом.

Апелянтом спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки доведено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

А тому апеляційна скарга ФГ Кіндифори Андрія підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 10 748,31 грн. судового збору сплаченого при поданні апеляційної скарги згідно з платіжним дорученням №62 від 18.11.2019.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Фермерського господарства Кіндифори Андрія б/н від 19.11.2019 - задоволити.

Скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2019 в справі №914/996/19.

Прийняти нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області до Фермерського господарства Кіндифори Андрія за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Облазницької сільської ради про стягнення 349 635,84 грн. штрафу, пені та про розірвання договору оренди землі від 28.11.2018.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на користь Фермерського господарства Кіндифори Андрія 10748,31 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Місцевому господарському суду видати наказ в порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: С.М. Бойко

Судді: Т.Б. Бонк

О.І. Матущак

Повний текст постанови підписано 31.07.2020.