Постанова

від 04.08.2020 по справі 912/2751/16

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2020 року м. Дніпро Справа № 912/2751/16

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2020 р.

( головуючий суддя Макаренко Т.В., судді Коваленко Н.М. та Тимошевська В.В.,

м. Кропивницький, повний текст рішення складено 20.03.2020 р.) у справі

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства

"Державний Ощадний банк України",

м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

Петропродукт-Україна ,

Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Соколівське,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Приватного акціонерного товариства "Креатив",

м. Київ,

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн",

м. Кропивницький,

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСМА-Плюс",

м. Кропивницький,

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт Україна",

м. Кропивницький,

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдоіл",

м. Кропивницький,

- Приватного підприємства "Еллада",

м. Київ,

- ОСОБА_1 ,

м. Кропивницький,

- ОСОБА_2 ,

м. Кропивницький,

про звернення стягнення на предмет застави

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Петропродукт-Україна ,

Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Соколівське,

до відповідача Публічного акціонерного товариства

Державний Ощадний банк України ,

м. Київ,

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Державний Ощадний банк України" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна", про звернення стягнення на предмет застави згідно з договором застави № 4 від 27.06.2014 р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна", який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 1675, в рахунок часткового погашення заборгованості приватного акціонерного товариства "Креатив" перед публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р. за основною сумою кредиту, яка станом на 05.06.2016 р. становить 97 402 152 долара США 57 центів ( що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, встановленим на 12.07.2016 р. ( 1 долар США = 24,852093 грн. ), становить 2 420 647 354, 07 грн., а саме на: - корпоративні (майнові) права, які пов`язані з правом власності товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" (місцезнаходження: 27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, буд. 20, код ЄДРПОУ 32513968) на частку ( долю ) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" ( місцезнаходження: 25000, м. Кіровоград, смт. Нове, вул. Ливарна, буд. 10, код ЄДРПОУ 34448613 ); - частку (долю) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю Протеїн - Продакшн" (місцезнаходження: 25000, м. Кіровоград, смт. Нове, вул. Ливарна, буд. 10, код ЄДРПОУ 34448613), що складає 51,00% (п`ятдесят один відсоток) від розміру статутного капіталу ТОВ "Протеїн - Продакшн"; - визначивши спосіб реалізації предмету забезпечувального обтяження за договором застави № 4 від 27.06.2014 р. із застосуванням процедури, передбаченої ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а саме продаж публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України"( місцезнаходження: 01001, м.Київ, вулиця Госпітальна, буд.12-г, код ЄДРПОУ 00032129 ), як обтяжувачем, від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт - Україна"( місцезнаходження: 27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, просп. Комсомольський, буд. 20, код ЄДРПОУ 32513968 ) предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі - продажу з іншою особою - покупцем за початковою ціною не нижчою, ніж буде визначена в судовому процесі, для чого надати право публічному акціонерному Товариству "Державний ощадний банк України" ( місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Госпітальна, буд. 12-г, код ЄДРПОУ 00032129 ) всі повноваження продавця в тому числі, але не виключно: право на укладання договорів купівлі-продажу, договорів про внесення змін та доповнень до зазначених договорів, їх розірвання з будь-якою особою-покупцем, право на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях будь-яких документів ( їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок ), необхідних для укладення зазначених договорів, право на отримання будь-яких платежів за відчуження предмета забезпечувального обтяження.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.09.2016 р., залучено до участі в справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Приватне акціонерне товариство "Креатив", Товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн", Закрите акціонерне товариство "ВІСМА-Плюс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт Україна", Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдоіл", Приватне підприємство "Еллада", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна звернулось до Господарського суду Кіровоградської області із зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України", про визнання договору застави № 4 від 27.06.2014 р., укладеного між ТОВ "Петропродукт-Україна" та ПАТ "Державний ощадний банк України", що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1675, з усіма змінами та доповненнями, недійсним з моменту його вчинення.

В обгрунтування зустрічного позову Позивач посилається на ст. 92, ч.ч. 1, 2 ст. 203, ч. 3 ст. 215, 236, ч.1 ст. 238, ст. 145 ЦК України, ст. 49 Закону України "Про заставу" та положення Статуту ТОВ "Петропродукт-Україна" у відповідній редакції, зареєстрованого 22.04.2014 р. та зазначає, що: оспорюваний договір укладено з перевищенням повноважень представником, який його підписав; окремі положення договору не відповідають діючому законодавству України; предметом застави є майно та майнові права, які в силу приписів Закону України "Про заставу" не можуть бути предметом застави.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 07.09.2016 р. прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" про визнання недійсним договору застави № 4 від 27.06.2014 р. для спільного розгляду з первісною позовною заявою.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2020 р. позовні вимоги Позивача за первісним позовом задоволено частково. В рахунок часткового погашення заборгованості приватного акціонерного товариства "Креатив" перед акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" за договором кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р. за основною сумою кредиту, яка станом на 14.01.2020 р. становить 97 402 152 долара США 57 центів ( що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, встановленим на 14.01.2020 р. ( 1 долар США = 23,9275 грн), становить 2 330 590 005,62 грн., звернуто стягнення на предмет застави згідно з договором застави № 4 від 27.06.2014 р., укладеним між акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" ( місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код в ЄДРПОУ 00032129 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" ( місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, оф. 408 Б4, код ЄДРПОУ 32513968 ), який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 1675, а саме на: корпоративні (майнові) права, які пов`язані з правом власності товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" ( місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, оф. 408 Б4, код ЄДРПОУ 32513968 ) на частку (долю) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" ( місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115-Б, каб. 414, код ЄДРПОУ 34448613 ), що складає 41 % від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн - Продакшн" ( місцехнаходження: 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115-Б, каб. 414, код в ЄДРПОУ 34448613 ), з володіння якою витікають правомочності на управління товариством, отримання певної частини прибутку ( дивідендів ) товариства, що підлягає в розподілі між учасниками товариства активів у разі ліквідації останнього відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законодавством та установчими документами товариства; - частку ( долю ) "Петропродукт-Україна" (місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, оф. 408 Б4, код ЄДРПОУ 32513968 ) в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" ( місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115-Б, каб. 414,код ЄДРПОУ 34448613 ), що складає 41 % від розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" ( місцезнаходження: 79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 115-Б, каб. 414,код ЄДРПОУ 34448613 ), шляхом реалізації предмета забезпечувального обтяження за договором застави № 4 від 27.06.2014 р., укладеним між акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" ( місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код в ЄДРПОУ 00032129 ) та товариством з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" ( місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, оф. 408 Б4, код ЄДРПОУ 32513968 ) в порядку, встановленому ст. ст. 24, 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. 53-1 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом продажу в межах процедури виконавчого провадження на аукціоні ( публічних торгах ), за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні (ринкові) ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у виконавчому провадженні із обов`язковою пропозицією виконавця іншим учасникам товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" ( місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, оф. 408 Б4, код ЄДРПОУ 32513968 ) придбати цю частку. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна", на користь Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" судовий збір в сумі 206 700,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог Позивача за первісним позовом відмовлено. В задоволенні позовних вимог по зустрічному позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати договір застави № 4 від 27.06.2014 р., укладений між ТОВ "Петропродукт-Україна" та ПАТ "Державний ощадний банк України", що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1675, з усіма змінами та доповненнями, недійсним з моменту його вчинення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови в задоволені зустрічного позову та вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову з підстав: недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими ( п. 2 ч. 1 ст. 277 ГПК України ); невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, встановленим обставинам справи ( п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України ); неправильного застосування норм матеріального права ( п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України ).

При цьому Скаржник зазначає, що ТОВ Петропродукт-Україна в момент вчинення правочину - укладення договору застави № 4 від 27.06.2014 р. не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності, а отже такий договір є недійсним.

Скаржник наголошує на тому, що Договір від імені ТОВ Петропродукт-Україна підписаний не уповноваженим представником - Прошаченко Людмилою Василівною на підставі довіреності від 26.06.2014 р., яка не містить положень, які б давали їй право підписувати від імені ТОВ Петропродукт-Україна договір застави корпоративних (майнових) прав. Довіреність від імені ТОВ Петропродукт-Україна підписана директором, який діяв на підставі статуту і не міг уповноважити представника підписати Договір, оскільки сам не мав відповідно до статуту таких повноважень.

Водночас, на думку Скаржника, без рішення загальних зборів ТОВ Петропродукт-Україна про укладення товариством договору застави № 4 від 27.06.2016 р. директор не міг ні підписати такий договір, ні видати довіреність представнику на підписання цього договору.

Також, Скаржник вважає, що суд в оскаржуваному рішенні зробив невірний висновок, встановленим обставинам справи, а саме що договір застави № 4 від 27.06.2014 р., то його умови не суперечать нормам діючого законодавства. Так, п. 3.3 договору визначено, що Заставою за цим договором без отримання додаткової згоди Заставодавця у повному обсязі також забезпечуються зміни умов зобов`язання, які виникають ( змінюються ) відповідно до умов договору. Проте, цей пункт договору протирічить положенню ч. 2 ст. 3 Закону України Про заставу , а саме: застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Відтак, на думку Скаржника, суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме ч. 1 та ч. 2 ст. 49 Закону України Про заставу , яка не передбачає права передання в заставу корпоративних прав. У заставу може передаватись лише частка в статутному капіталі, як майно. Корпоративні права не є майновими правами в розумінні ст. 49 Закону України Про заставу .

Від Акціонерного товариства Державний ощадний банк України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Банк посилається на те, що законодавець чітко визначив механізм оцінки і продажу виконавцем частки ( частини частки ) учасника товариства з обмеженою відповідальністю у випадку виконання виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи. З огляду на викладене, у січні 2020 року, Банк звернувся до суду із заявою, в якій фактично просив змінити спосіб реалізації предмету забезпечувального обтяження у випадку звернення стягнення на Предмет застави, який було початково обрано Позивачем, та який містився у позовній заяві. AT Ощадбанк , звернувшись до суду із заявою про зміну способу реалізації предмету забезпечувального обтяження, не змінювало одночасно предмет і підстави позову, як про це стверджує Відповідач, а лише уточнив спосіб виконання предмету позову.

Крім того, у відзиві Банк посилається на те, що за час судового розгляду Відповідачем так і не було надано доказів, які б вказували на відсутність у будь-кого із підписантів договору застави № 4 від 27.06.2014 р. достатнього обсягу повноважень ( дієздатності ), або доводили незаконність або невідповідність ухвалених загальними зборами Відповідача рішень. Договір застави було укладено Відповідачем на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ Петропродукт-Україна , яке оформлене протоколом від 14.03.2014 р. Разом з тим, статутом ТОВ Протеїн-Продакшн ( в редакції, яка діяла на момент проведення загальних зборів учасників Відповідача ) не встановлено обмежень щодо відчуження ( передачі у володіння/заставу ) учасником товариства своєї частки у статутному капіталі Позивача.

Банк також вказує на те, що 14.03.2014 р. відбулося засідання повноважного складу загальних зборів учасників Відповідача, на якому було прийняте цілком законне та правомочне рішення щодо надання Відповідачу згоди на передачу корпоративних (майнових) прав/частки (долі), пов`язаних з правом власності Відповідача на частку у статутному капіталі ТОВ Протеїн-Продакшн , що складає 51 % від розміру статутного капіталу ТОВ Протеїн- Продакшн .

Крім того, Товариство зазначає про те, що обставини укладення Договору застави, прийняття загальними зборами Відповідача рішення щодо передачі в заставу корпоративних (майнових) прав/частки (долі), пов`язаних з правом власності Відповідача на частку у статутному капіталі ТОВ Протеїн- Продакшн , що складає 51% від загального розміру статутного капіталу, а також обставини видачі вказаної довіреності від 26.05.2014 р., окрім справи № 912/2751/16, були предметом розгляду та ретельних досліджень ще цілої низки судових справах, в яких Протоколу № 1 від 14.03.2014 р. загальних зборів учасників Відповідача було надано належну оцінку, в тому числі, як доказу безпідставності заявлених позовних вимог.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2020 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2020 р. у справі № 912/2751/16 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, а саме для надання суду апеляційної інстанції доказів сплати судового збору.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.04.2020 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів, для вирішення питання про призначення справи до розгляду.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І. Л., Широбокової Л.П.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2020 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2020 р. у справі № 912/2751/16, розгляд скарги призначено в судове засідання на 26.05.2020 р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.05.2020 р., у зв`язку з виходом на роботу після відпустки судді Чус О.В., для дотримання принципу незмінності колегій суддів при розгляді справи, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2020 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено в судове засідання на 04.08.2020 р..

Відповідач за первісним позовом та треті особи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідача та третіх осіб.

Стосовно клопотання представника ТОВ Петропродукт-Україна про його участь в судовому засіданні по справі № 912/2751/16 в режимі відеоконференції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно п.п. 1.5.6, 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 р. № 28, електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Клопотання, що надійшло на електронну адресу суду 04.08.2020 р., електронним цифровим підписом представника представника ТОВ Петропродукт-Україна не скріплено, його оригінал в паперовій формі до суду не надійшов. Враховуючи наведене, вказане клопотання залишено без розгляду.

У судовому засіданні 04.08.2020 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача за первісним позовом, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09.10.2009 р. між відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", яке у відповідності з Законом України „Про акціонерні товариства" змінило назву на публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" ( далі - АТ "Ощадбанк"/Банк/Заставодержатель/Позивач ) та закритим акціонерним товариством "Креатив", яке у відповідності з Законом" України „Про акціонерні товариства" змінило назву на приватне акціонерне товариство "Креатив" ( далі - ПрАТ "Креатив"/Позичальник /Третя особа 1) укладено Договір кредитної лінії № 10, що діє зі змінами та доповненнями, внесеними додатковим договором № 1 від 10.11.2009 р. до договору кредитної лінії №10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 2 від 22.12.2010 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 3 від 18.11.2011 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 4 від 09.02.2012 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 5 від 21.02.2012 р. до договору кредитної лінії №10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 6 від 28.02.2012 р. до договору кредитної лінії №10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 7 від 30.07.2012 р. до договору кредитної лінії №10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 8 від від 12.09.2012 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 9 від 26.10.2012 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 11 від 27.06.2014 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 12 від 14.01.2015 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 13 від 27.02.2015 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 14 від 31.03.2015 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 15 від 29.05.2015 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором № 16 від 30.06.2015 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., додатковим договором №17 від 31.08.2015 р. до договору кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р. ( далі - Кредитний договір ), згідно з яким Банк надав Позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 99 256 300,00 доларів США (далі - Кредит) з остаточним терміном повернення кредитних коштів до 30.12.2017 р.

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору Кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 30.12.2017 р.

У відповідності до пп. 2.3.1 Кредитного договору Кредит Позичальнику може надаватися в таких валютах: гривні, доларах США.

Банком виконано свої зобов`язання за Кредитним договором по наданню Позичальнику кредиту траншами та надано Кредит у розмірі 97 402 152,57 долара США, що підтверджується виписками по рахунках обліку заборгованості Позичальника.

У підпункті 2.3.2 Кредитного договору сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з таким графіком: до 30.12.2017 р. ( включно ) - 99 256 300,00 доларів США; з 30.12.2017 р. - 0,00.

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, у якому закінчується строк користування Кредитом у межах встановленого в звітному періоді діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.

У відповідності до п. 2.7 Кредитного договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених Кредитним договором. Проценти нараховуються Банком за фіксованою процентною ставкою.

Підпункт 2.7.1 Кредитного договору передбачає, що проценти за користування кредитом розраховуються Банком на основі наступних процентних ставок: в період до 30 листопада 2014 року проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі наступних процентних ставок (пп. 2.7.1.1): за частиною заборгованості в гривнях - 14 (чотирнадцять) процентів річних; за частиною заборгованості в доларах США - 10,5 (десять цілих п`ять десятих) процента річних; починаючи з 01.12.2014 р. проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі наступних процентних ставок (пп. 2.7.1.2): за частиною заборгованості в гривнях - 21,3 (двадцять три цілих три десятих) процента річних; за частиною заборгованості в доларах США - 11 (одинадцять) процентів річних, які можуть бути встановлені в іншому розмірі в порядку, визначеному Кредитним договором.

Згідно з пп. 2.7.4 Кредитного договору у випадку порушення будь-якого зобов`язання Позичальника, встановленого Кредитним договором, Банк встановлює процентну ставку в розмірі: в період до 30.11.2014 р. проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі наступних процентних ставок (пп. 2.7.4.1):за частиною заборгованості в гривнях - 18 ( вісімнадцять ) процентів річних; за частиною заборгованості в доларах США - 11,5 ( одинадцять цілих п`ять десятих ) процента річних; починаючи з 01.12.2014 р. проценти за користування Кредитом розраховуються Банком на основі наступних процентних ставок (пп. 2.7.4.2 ): за частиною заборгованості в гривнях - 22,3 ( двадцять два цілих три десятих ) процента річних; за частиною заборгованості в доларах США - 12 ( дванадцять ) процентів річних.

Підпунктом 2.7.3 Кредитного договору передбачено, що нараховані за період з першого дня видачі Кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день повернення Позичальником Кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням пп. 2.7.4 Кредитного договору) сплачуються Позичальником не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітнім, а в разі дострокового погашення Кредиту - одночасно з погашенням Кредиту.

Умовами Додаткового договору № 16 від 30.06.2015 р. до Кредитного договору сторони погодили наступну редакцію пп.пп. 2.7.8, 2.7.9, 2.7.10 Кредитного договору: пп. 2.7.8 Кредитного договору: проценти за користування Кредитом, нараховані за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 (включно), сума яких станом на 30.06.2015 становить 2 147 662,42 долари США, сплачуються в доларах США в термін до 01.09.2015 (включно); пп. 2.7.9 Кредитного договору: проценти за користування Кредитом, нараховані за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 (включно), сплачуються Позичальником в наступному порядку: не пізніше 30.06.2015 (включно) - у національній валюті України, з метою погашення заборгованості в розмірі 330 000,00 доларів США, що в перерахунку гривні до долару США за курсом 21,3 грн/долар США складає 7 029 000,00 гривень (пп. 2.7.9.1 Кредитного договору); сплата залишку процентів, нарахованих за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 (включно), та несплачених Позичальником відповідно до пп. 2.7.9.1 Кредитного договору, здійснюється у валюті видачі коштів (в доларах США) в термін до 01.09.2015 (включно) (пп. 2.7.9.2 Кредитного договору); пп. 2.7.10 Кредитного договору: проценти, що нараховані/будуть нараховані Банком відповідно до умов цього договору за користування Кредитом за період з 01.06.2015 по 31.08.2015 (включно), сплачуються Позичальником в наступному порядку: рівними частинами, щомісяця в розмірі 165 000,00 (сто шістдесят п`ять тисяч) доларів США, в строки, передбачені пп 2.7.3 цього Договору (пп. 2.7.10.1 Кредитного договору); сплата залишку процентів, що нараховані/будуть нараховані за період з 01.06.2015 по 31.08.2015 (включно), та будуть несплачені Позичальником з урахуванням пп. 2.7.10.1 Кредитного договору, здійснюється в термін до 01.09.2015 (пп. 2.7.10.2 Кредитного договору).

Умовами пп. 1.1.1 Додаткового договору №17 від 31.08.2015 р. до Кредитного договору сторони погодили, що у разі відхилення від узгоджених в пп.2.7.10 Кредитного договору умов сплати процентів, нарахованих Банком відповідно до умов Кредитного договору за користування Кредитом в червні 2015 року, погашення частини таких процентів в розмірі, визначеному пп. 2.7.10.1 Кредитного договору, а саме - 165 000,00 ( сто шістдесят п`ять тисяч ) доларів США, здійснюється у строк до 01.10.2015 р.

У відповідності до пп. 5.3.1 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови Кредитного договору та взяті на себе цим договором зобов`язання.

Згідно з пп. 5.3.3 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний точно в строки, обумовлені Кредитним договором, погашати Кредит та своєчасно у визначені Кредитним договором строки сплачувати плату (проценти) за користування Кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором на першу вимогу Банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено умовами Кредитного договору, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Відповідно до пп. 3.3.1 Кредитного договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми Кредиту та всієї суми нахованих процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо Позичальник вчасно не сплатив суму Кредиту, її частину або проценти за користування Кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за Кредитним договором.

Підпунктом 3.3.2 Кредитного договору визначено, що після отримання Позичальником від Банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання Кредиту Позичальник зобов`язаний не пізніше 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення Кредиту (включаючи основну суму Боргу, нараховані та несплачені проценти за користування Кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов Кредитного договору).

Згідно з п. 9.2 Кредитного договору сторони погодили, що вищевказані положення Кредитного договору передбачають можливість виникнення обставин, при настанні яких у Позичальника виникає зобов`язання перед Банком негайно погасити заборгованість по Кредиту, а також сплатити на користь Банку інші платежі по цьому договору.

Вказаний Кредитний договір підписано представниками Банку та Позичальника і скріплено печатками.

Виконання зобов`язань Позичальника за Кредитним договором серед іншого, забезпечується договором застави № 4 від 27.06.2014 р. (далі - Договір застави), укладеним між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" ( далі - ТОВ "Петропродукт-Україна"/Відповідач/Заставодавець ), який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О. П. та зареєстровано в реєстрі за № 1675.

Відповідно до п. 4.1 Договору застави предметом застави за цим договором є: належні Заставодавцю корпоративні (майнові) права, пов`язані з правом власності Заставодавця на частку (долю) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" (код ЄДРПОУ 34448613), який (статутний капітал) становить 421 648 100,00 (чотириста двадцять один мільйон шістсот сорок вісім тисяч сто) гривень, з володіння якою витікають правомочності на управління товариством з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" (далі - ТОВ "Протеїн-Продакшн" Товариство/Третя особа 2), отримання певної частини прибутку (дивідендів) Товариства, що підлягає розподілу між учасниками Товариства та активів у разі ліквідації останнього відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законодавством та установчими документами Товариства; частка (доля) в статутному капіталі Товариства, що складає 51,00% (п`ятдесят один відсоток) від розміру статутного капіталу ТОВ "Протеїн-Продакшн".

Договірна вартість предмету застави 189 394 000 грн ( п. 4.3 Договору застави ).

У відповідності до пп. 5.1.6 Договору застави Банк має право звернути на предмет застави стягнення згідно з цим договором та законодавством у випадках, передбачених чинним законодавством або цим договором, вимагати від будь-яких третіх осіб (в тому числі державного реєстратора тощо) вчинення дій у зв`язку з переходом до нього або до зазначеної ним особи, або до відповідної третьої особи предмету застави.

Згідно з пп. 7.1.1 п. 7.1 Договору застави Заставодержатель набуває право зернення стягнення на предмет застави у випадку повного або часткового невиконання зобов`язання за Кредитним договором, забезпеченого заставою згідно з Договором застави.

П. 7.2 Договору застави передбачає, що Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом, не забороненим законодавством, у тому числі, на підставі рішення суду у встановленому чинним законодавством та Договором застави порядку, позасудовими способами згідно з чинним законодавством та Договором застави, іншими способами, передбаченими законодавством на момент звернення стягнення та умовами Договору застави.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 Договору застави реалізація предмету застави, на який звернено стягнення за рішенням суду, проводиться у встановленому законодавством порядку.

Згідно з п. 7.4.2. Договору застави, заставодержатель, у разі прийняття рішення про здійснення звернення стягнення на Предмет застави за рішенням суду, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, якщо такі обтяжувачі будуть встановлені про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на Предмет застави.

Пункт 7.4.3 передбачає, що Заставодавець має право до дня продажу третій особі предмета застави (на підставі судового рішення), повністю виконати зобов`язання за Кредитним договором разом з відшкодуванням всіх витрат, понесених Заставодержателем у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет застави.

Договір застави діє до повного виконання зобов`язання за Кредитним договором та зобов`язань Заставодавця за Договором застави (пп. 13.1.1 Договору застави).

Вказаний договір підписано представниками Позивача та Відповідача, скріплено печатками та посвідчено нотаріально ( реєстровий № 1675 ).

14.01.2015 р. до Договору застави сторонами було внесено зміни у п. 6 "Зобов`язання" розділу "Терміни та скорочення", шляхом підписання та посвідчення в нотаріальному порядку Договору про внесення змін № 1 до Договору застави №" 4 від 27.06.2014 р. ( реєстровий № 54).

За твердженням Банку - Позичальник не виконує належним чином зобов`язання по сплаті нарахованих процентів за Кредитним договором, а саме з 26.08.2015 р. у Позичальника виникла прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

У силу положень пп. 5.2.1 Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором.

У зв`язку із невиконанням Позичальником умов Кредитного договору по сплаті нарахованих процентів, Позивач, використовуючи право вимагати негайного повернення суми Кредиту в порядку, передбаченому пп.пп. 3.3.1, 3.3.2 Кредитного договору, вимогою №55 2-06/1625-12475 від 27.11.2015 повідомив Позичальника про відкликання кредиту та необхідність здійснити повне погашення Кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, що підлягають сплаті позичальником на користь Банку відповідно до умов Кредитного договору) на загальну суму 107 2509 440, 38 доларів США, а також проценти та штрафні санкції, які будуть донараховані на дату погашення заборгованості відповідно до умов Кредитного договору, не пізніше 15 (п`тнадцяти) банківських днів з моменту вручення вимоги .

Судом першої інстанції встановлено в ході розгляду справи, що ПрАТ "Креатив" отримано вказану вимогу 02.12.2015 р. Крім того, 01.06.2016 р. Позивач направив Відповідачу за первісним позовом повідомлення № 55/2-01/804 від 26.05.2016 р. про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання Позичальником за Кредитним договором, яку ТОВ "Петропродукт-Україна" отримало 21.06.2016 р.

На підтвердження виконання умов розділу 7 Договору застави № 4 від 27.06.2014 р. Позивачем подано до матеріалів справи Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого мана (реєстрація змін), з якого вбачаться, що 27.11.2015 р. о 16:34:47 Позивачем зареєстровано звернення стягнення на предмет застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Зазначені вимоги Банку не були виконані Позичальником та Відповідачем за первісним позовом, у зв`язку з чим станом на 05.06.2016 р. прострочена заборгованість Позичальника за Кредитним договором, згідно розрахунку Позивача, не спростованого Відповідачем та Третьою особою - ПрАТ "Креатив", становила 111 564 624,62 долари США ( що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, встановленим на 12.07.2016 р., становила 2 772 614 426 ( два мільярди сімсот сімдесят два мільйона шістсот чотирнадцять тисяч чотириста двадцятьшість) гривень 56 копійки) та 567 122 108 ( п`ятсот шістдесят сім мільйонів сто двадцять дві тисячі сто вісім) гривень 90 копійок та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 97 402 152,57 долара США; заборгованості за процентами в розмірі 14 162 472,05 долара США; загальної суми пені в розмірі 528 181 710,78 грн, в тому числі: сума пені за несвоєчасну сплату кредиту - 472 034 768,89 грн; сума пені за несвоєчасну сплату процентів - 56 146 941,98 грн; загальної суми 3% річних в розмірі 38 940 398,12 грн, в тому числі: сума 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 33 510 388,11 грн; сума 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 5 430 010,01 грн.

У відповідності до пп. 3.4.1 Кредитного договору підставою для визначення сум і підстав повернення Кредиту або будь-якої неповерненої Позичальником Банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рухунків, відкритих у Банку для обліку заборгованості Позичальника за цим договором по Кредиту, нарахованим процентам та іншим платежам.

Місцевим господарським судом встановлено, що заявлена до стягнення у позові заборгованість Позичальника підтверджена виписками з рахунків ПрАТ "Креатив", відкритих у Банку для обліку заборгованості за договором кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., розрахунками заборгованості за договором кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р., довідкою Банку щодо загальної кредитної заборгованості ПрАТ "Креатив" перед АТ "Ощадбанк" за договором кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р. станом на 14.01.2020 р., поданими Банком до матеріалів справи разом із заявою про зміну предмету позову № 55/2-04/46/4781/2020-00/Вих від 21.01.2020 р.

Доказів на спростування чи погашення вказаної заборгованості перед Банком Відповідач та Третя особа - ПрАТ "Креатив" до матеріалів справи не подали.

В силу положень пп. 7.1.1 Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов`язань з повернення суми Кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування Кредитом, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожен день прострочення.

Відповідності до пп. 5.1.6 Договору застави, Банк має право звернути на предмет застави стягнення згідно з цим договором та законодавством у випадках, передбачених чинним законодавством або цим договором, вимагати від будь-яких третіх осіб ( в тому числі державного реєстратора тощо ) вчинення дій у зв`язку з переходом до нього або до зазначеної ним особи, або до відповідної третьої особи предмету застави.

Згідно з пп. 7.1.1 п. 7.1 Договору застави Заставодержатель набуває право зернення стягнення на предмет застави у випадку повного або часткового невиконання зобов`язання за Кредитним договором, забезпеченого заставою згідно з Договором застави.

Пункт 7.2 Договору застави передбачає, що Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом, не забороненим законодавством, у тому числі, на підставі рішення суду у встановленому чинним законодавством та Договором застави порядку, позасудовими способами згідно з чинним законодавством та Договором застави, іншими способами, передбаченими законодавством на момент звернення стягнення та умовами Договору застави.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 Договору застави реалізація предмету застави, на який звернено стягнення за рішенням суду, проводиться у встановленому законодавством порядку.

Невиконання Позичальником взятих на себе зобов`язань по сплаті нарахованих процентів за Кредитним договором, у зв`язку з чим, починаючи з 26.08.2015 р. у Позичальника виникла прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами та не задоволення звернення Банку до Позичальника та Майнового поручителя ( Відповідача у даній справі ) з вимогою про сплату заборгованості та повернення Кредиту стало підставою звернення Позивача до суду з вимогою до Відповідача, як Майнового поручителя про зернення стягнення на предмет застави в примусовому порядку.

Відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна", заперечуючи проти задоволення позовних вимог Банку, звернувся до суду із зустрічним позовом про вказання недійсним з моменту вчинення Договору застави № 4 від 27.06.2014 р., укладеного між ТОВ "Петропродукт-Україна" та ПАТ "Державний ощадний банк України", що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1675, з усіма змінами та доповненнями.

В обгрунтування зустрічного позову Позивач посилається на те, що Договір застави підписано від імені ТОВ "Петропродукт-Україна" неуповноваженим представником - Прошаченко Л.В. з перевищенням повноважень, окремі положення договору не відповідають діючому законодавству України, а предметом застави за Договором застави є майно та майнові права, які в силу приписів Закону України "Про заставу" не можуть бути предметом застави.

Ст. 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні норми містяться в ст. ст. 20, 21, 23 Закону України "Про заставу".

Визначення корпортивних прав законодавцем наведено у статті 167 ГК України. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 22 Закону про товариства, який є спеціальним законом для товариств з обмеженою відповідальністю, отже і для відповідача, передбачає особливості звернення стягнення на частку учасника у статутному капіталі товариства.

Так, звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи.

Виконавець повідомляє товариство про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) та надсилає постанову про накладення арешту на частку. Товариство повинне протягом 30 днів з дня одержання такого повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника відповідно до частини четвертої цієї статті.

З дня одержання повідомлення, передбаченого частиною другою ст. 22 вказаного закону, товариство зобов`язане надавати виконавцю та боржнику доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості частки боржника.

Протягом 15 днів з дня закінчення строку, визначеного частиною другою цієї статті, виконавець здійснює розрахунок вартості частки боржника відповідно до частини восьмої ст. 24 Закону про товариства станом на день, що передував накладенню арешту на частку.

Виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до ст. 20 Закону про товариства.

Покупець повинен сплатити вартість частки протягом 10 днів з дня укладення договору купівлі-продажу. Виконавець передає частку покупцю протягом 10 днів з дня надходження оплати. Якщо оплата, передбачена частиною шостою цієї статті, не буде здійснена у встановлений строк, договір купівлі-продажу вважається розірваним.

Якщо товариство не виконає обов`язків відповідно до частини другої чи третьої цієї статті, або учасники товариства не скористаються правом на придбання частки, або якщо договір купівлі-продажу вважатиметься розірваним відповідно до частини сьомої цієї статті, частка передається на реалізацію на аукціоні в загальному порядку.

Підпунктом 6) п. 6 Глави VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону про товариства внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження" та доповнено вказаний Закон статтею 53-1 такого змісту: "Стаття 53-1. Особливості звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю, учасника товариства з додатковою відповідальністю.

Особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до п. 1 ст. 335 ГПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку за необхідне зазначити в рішеннні суду такий порядок реалізації предмета застави: " шляхом реалізації предмета забезпечувального обтяження за договором застави № 4 від 27.06.2014, укладеним між акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г, код в ЄДРПОУ 00032129) та товариством з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" (місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, оф. 408 Б4, код ЄДРПОУ 32513968) в порядку, встановленому ст. ст. 24, 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. 53-1 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом продажу в межах процедури виконавчого провадження на аукціоні (публічних торгах), за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні (ринкові) ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у виконавчому провадженні із обов`язковою пропозицією виконавця іншим учасникам товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" (місцезнаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, буд. 5, оф. 408 Б4, код ЄДРПОУ 32513968) придбати цю частку".

Разом з тим, суд першої інстанції було враховано, що у пп. 9 п. 1.1. ст. 1 "Терміни та скорочення" договору застави № 4 від 27.06.2015, сторонами узгоджено, що предметом застави за цим договором є майно та майнові права, зазначені в п. 4.1. ст. 4 цього договору.

Згідно п. 4.1. ст. 4 договору застави № 4 від 27.06.2015 предметом застави за цим договором є належні Заставодавцю (ТОВ "Петропродукт-Україна") корпоративні (майнові) права, пов`язані з правом власності Заставодавця на частку (долю) у статутному капіталі Товариства (ТОВ "Протеїн-Продакшн"), що складає 51,00% від розміру статутного капіталу Товариства, який (статутний капітал) становить 421 648 100,00 грн, з володіння якою витікають правомочності на управління Товариством, отримання певної частини прибутку (дивідендів) Товариства, що підлягає в розподілі між учасниками Товариства активів у разі ліквідації останнього відповідно до законодавства, а також Інші права, передбачені законодавством та установчими документами товариства та частка (доля) в статутному капіталі Товариства, що складає 51,00% від розміру статутного капіталу Товариства.

При цьому, місцевий господарский суд послався на п. 4.1.2. договору застави № 4 від 27.06.2015 р., в якому зазначено, що частка (доля) в статутному капіталі Товариства складає 51,00 % від розміру статутного капіталу Товариства.

Відповідно до п. 4.2. договору застави № 4 від 27.06.2015 р., предмет застави, зазначений у п. 4.1. цього Договору, належить Заставодавцю на праві власності, що підтверджується Статутом Тровариства.

Згідно Довідки Товариства № 2125-13/ППР від 27.06.2014 р., статутний фонд (капітал) Товариства на дату укладення цього Договору оплачений та сформований повністю.

Згідно Витягу № 1006267379 від 30.01.2020 р. та статуту ТОВ "Протеїн-Продакшн", затвердженого протоколом № 6 від 04.10.2016 р., грошовий еквівалент долі ТОВ "Петропродукт-Україна" в статутному капіталі ТОВ "Протеїн-Продакшн" не змінився та становить 421 648 100,00 грн., але в процентному співвідношені до розміру статутного капіталу він становить наразі 41%, а не 51%, як вказано в договорі застави, та як вказує банк у своїй заяві від 21.01.2020 р.

Із зазначеного Витягу № 1006267379 від 30.01.2020 р. та статуту ТОВ "Протеїн-Продакшн", затвердженого протоколом № 6 від 04.10.2016 р., вбачається, що 59 % статутного капіталу ТОВ "Протеїн-Продакшн" належить двом іншим юридичним особам: 29 %, що становить 298 238 900,00 грн. статутного капіталу належить ТОВ "Нью Ворлд Грейн Елевейтерс"; 30 %, що становить 308 523 000,00 грн. статутного капіталу належить ТОВ "Центральна молочна група".

Разом з тим, як встановлено господарським судом - доказів внесення змін до договору застави № 4 від 27.06.2015 р. щодо предмету застави сторонами до матеріалів справи подано не було.

Також, судом першої інстанції в ході розгляду спору взято до уваги доводи Відповідача та встановлено, що грошовий еквівалент долі ТОВ "Петропродукт-Україна" в статутному капіталі ТОВ "Протеїн-Продакшн" становить 421 648 100,00 грн., але в процентному співвідношені до розміру статутного капіталу він становить 41%, а не 51%, як вказано в договорі застави, та як вказує банк у своїй заяві від 21.01.2020 р. Вказане підтверджується Витягом з ЄДР № 1006267379 від 30.01.2020 р. та статутом ТОВ "Протеїн-Продакшн", затвердженого протоколом № 6 від 04.10.2016 р.

Отже, в основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення первісного позову у зв`язку із невиконанням Позичальником та Заставодавцем взятих на себе зобов`язань. В задоволенні решти позовних вимог в частині способу реалізації предмета застави судом відмовлено.

Відмовив суд першої інстанції і в задоволені позовних вимог за зустрічним позовом, пославшись на положення Статуту, протокол загальних зборів учасників ТОВ "Петропродукт-Україна" № 1 від 14.03.2014 р., протокол загальних зборів учасників (засновників) ТОВ ТОВ "Протеїн-Продакшн" № 4 від 14.03.2014 р. та положення чинного законодавства України, дійшовши висновку, що предмет застави за Договором застави - корпоративні (майнові) права на частку в статутному капіталі товариства, можуть виступати предметом застави, оскільки чинне законодавство України жодним чином не забороняє оформлення в заставу корпоративних прав, а останні володіють усіма необхідними для передачі в заставу властивостями.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із тексту апеляційної скарги Відповідача за первісним позовом у цій справі, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, а відтак, враховуючи, що рішення в частині часткового задоволенні вимог за первісним позовом сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині часткового задоволенні вимог за первісним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні вимог за зустрічним позовом відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

За положеннями частин першої та другої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень ( статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи статей 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 668/13907/13-ц.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" ( в редакції, яка діяла на момент проведення загальних зборів учасників ТОВ "Петропродукт-Україна"), вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Судом попередньої інстанції встановлено, що вищим органом управління ТОВ "Петропродукт-Україна", відповідно до Протоколу № 1 від 14.03.2014 р. прийнято наступні рішення: надано згоду Відповідачу на укладення Договору застави; надано згоду Відповідачу на передачу ( продаж/відступлення ) частки/корпоративних прав (майнових) прав в статутному капіталі ТОВ "Протеїн-Продакшн" у разі невиконання кредитних зобов`язань приватного акціонерного товариства "Креатив" за Договором кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р. на умовах, визначених Договором застави; погоджена відмова від використання свого переважного права на придбання переданої в заставу АТ "Ощадбанк" частки в статутному капіталі ТОВ "Протеїн-Продакшн"; надано згоду на внесення змін до складу учасників ТОВ "Протеїн-Продакшн" у випадку звернення стягнення Банком на частки в статутному капіталі ТОВ "Протеїн-Продакшн" на умовах, передбачених укладеним Договором застави; надано директору Відповідача ОСОБА_2 повноваження на підписання від імені ТОВ "Петропродукт-Україна" договорів, рішення про укладення яких прийнято відповідно до порядку денного, та інших пов`язаних із ними документів ( визначено, що вказані права і повноваження можуть здійснюватися іншими особами у випадку обрання ( призначення ) відповідної особи на посаду директора ТОВ "Петропродукт-Україна", або покладення на неї здійснення повноважень Директора в порядку, передбаченому статутом ТОВ "Петропродукт-Україна". Вказані права і повноваження можуть також здійснюватися іншими особами в порядку представництва, передбаченому чинним законодавством України.

Стаття 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, яка діяла на момент проведення загальних зборів учасників Позивача) визначає порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю, де вказано, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Згідно з Протоколом № 1 на загальних зборах учасників ТОВ "Петропродукт-Україна" були присутні наступні учасники: ПрАТ "Креатив", яке володіє 99,99% часток ТОВ "Петропродукт-Україна", в особі генерального директора Бойка Олександра Миколайовича, що діє на підставі статуту; ПП "Еллада", яке володіє 0,01% часток ТОВ "Петропродукт-Україна", в особі директора ПП "Еллада" Прошаченко Людмили Василівни , що діє на підставі статуту.

На підтвердження повноважень директора ТОВ "Петропродукт-Україна" до Банку було надано довідку б/н від 21.06.2014 р. про установчі документи та органи управління ТОВ "Петропродукт-Україна", відповідно до якої органом управління ТОВ "Петропродукт-Україна" є директор - ОСОБА_2 ( наказ про призначення № 2-к від 13.04.2011 р. , рішення загальних зборів учасників товариства № 8 від 21.03.2011 р.), а учасниками/засновниками ТОВ "Петропродукт-Україна" є ПрАТ "Креатив", яке володіє часткою в 99,99% у статутному капіталі Відповідача, та ПП "Еллада", яке володіє часткою в 0,01% у статутному капіталі Відповідача за первісним позовом.

Разом з тим, текст Довіреності передбачає, що Прошаченко Л.В. уповноважена укладати від імені ТОВ "Петропродукт-Україна" в межах дії Довіреності з дотриманням вимог статуту договори, кредитні договори, договори про отримання акредитивів, договори поруки, договори застави рухомого майна (в т.ч. товарів в обороті та майнових прав за контрактами), іпотечні договори, договори оренди приміщень, зовнішньоекономічні контракти тощо, угоди та контракти з найманими працівниками.

Врахувавши також, що згідно протоколу № 4 від 14.03.2014 р. засідання зборів учасників (засновників) ТОВ "Протеїн-Продакшн"(далі - Протокол № 4, а.с. 4, т.2.), де був присутній єдиний учасник (засновник): ТОВ "Петропродукт-Україна", що володіє 100 частками статутного капіталу ТОВ "Протеїн-Продакшн", надано згоду на передачу в заставу за договором кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 р. предмету застави та на заміну учасника ТОВ ТОВ "Протеїн-Продакшн" у випадку звернення стягнення банком на предмет застави. Згідно положень Статуту ТОВ "Протеїн-Продакшн", зареєстрованого 22.04.2014 р. № 14441050003008858 ( а. с. 10-16, т. 2 ), ТОВ "Петропродукт-Україна" був єдиним учасником/засновником ТОВ "Протеїн-Продакшн", місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про хибність твердження Позивача за зустрічним позовом про відсутність згоди загальних зборів учасників Товариства на передачу в заставу Предмету застави, відсутність у ОСОБА_2 та Прошаченко Л.В. повноважень на підписання Договору застави є хибними.

Отже, представники сторін Договору застави при укладі вказаного договору діяли в межах наданих їм повноважень, обсяг яких було перевірено нотаріусом.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції - не відповідають дійсним обставинам справи твердження Позивача за зустрічним позовом про відсутність наступного схвалення спірного правочину та відсутністю дій, що свідчать про прийняття Позивачем за зустрічним позовом спірного правочину до виконання, та спростовується фактом укладення між Банком та Відповідачем за первісним позовом договору про внесення змін № 1 від 14.01.2015 р. ( зареєстровано в реєстрі за № 54 ) до Договору застави ( а. с. 64-65, т. 1 ).

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі стосовно того, що предметом застави за Договором застави є майно та майнові права, які в силу приписів Закону України "Про заставу" не можуть бути предметом застави, то колегією суддів їх відхиляє, як безпідставні, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції предмет застави за Договором застави - корпоративні (майнові) права на частку в статутному капіталі товариства, можуть виступати предметом застави, оскільки чинне законодавство України жодним чином не забороняє оформлення в заставу корпоративних прав, а останні володіють усіма необхідними для передачі в заставу властивостями.

Так, статті 546 ЦК України встановлює, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою.

Згідно з ч. 1 статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно. зокрема майнові права.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов`язки.

У статтях 66 та 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Частиною 4 статті 576 ЦК України передбачено, що предметом застави не можуть бути: культурні цінності, що є об`єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам`ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 5 статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги. які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом. Так, до особистих прав, тобто прав, нерозривно пов`язаних з особистістю носія, можна віднести право на відшкодування моральної шкоди, шкоди, завданої життю та здоров`ю особи, право відчужувана за договором довічного утримання (догляду) вимагати від набувача виконання покладених на нього обов`язків тощо.

Згідно з ч. 2 статті 269 ЦК України особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту.

Стаття 100 ЦК України вказує, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов`язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства. Право участі у товаристві повинно розглядатися як специфічне особисте немайнове право особи, а саме як вид корпоративних прав особи.

Зі змісту частини 1 ст. 167 ГК України вбачається, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 1 статті 86 ГК України вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об`єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 статті 115 ЦК України вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи, що чинне законодавство України жодним чином не забороняє оформлення в заставу корпоративних прав, а останні володіють усіма необхідними для передачі в заставу властивостями, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що корпоративні права на частку в статутному капіталі господарської організації можуть виступати предметом застави.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2020 р. у справі № 912/2751/16 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 10.08.2020 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя О.В. Чус