Ухвала

від 21.10.2020 по справі 912/2751/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/2751/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Кощеєв І.М., судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В.)

від 04.08.2020,

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Приватного акціонерного товариства "Креатив";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн";

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСМА-Плюс";

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонпродукт Україна";

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдоіл";

6. Приватного підприємства "Еллада";

7. ОСОБА_1 ;

8. ОСОБА_2 ;

про звернення стягнення на предмет застави,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петро-продукт-Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України"

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2020 ТОВ "Петропродукт-Україна" звернулося з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі №912/2751/16 до суду касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд встановив, що у касаційній скарзі в частині обґрунтування підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку викладені лише фактичні обставини справи, які встановлені судом апеляційної інстанції та обставини, які були відхилені ним, із абстрактним зазначенням, що судом були порушені норми матеріального і процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, у касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі №912/2751/16 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Також касаційна скарга ТОВ "Петропродукт-Україна" не відповідає вимогам пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2020 у справі №912/3751/16 позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволено частково. В рахунок часткового погашення заборгованості ПрАТ "Креатив" перед АТ "Державний Ощадний банк України" за договором кредитної лінії № 10 від 09.10.2009 за основною сумою кредиту, яка станом на 14.01.2020 становила 97 402 152 долара США 57 центів (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ, встановленим на 14.01.2020 (1 долар США = 23,9275 грн), становила 2 330 590 005,62 грн, звернуто стягнення на предмет застави згідно з договором застави № 4 від 27.06.14, укладеним між АТ "Державний Ощадний банк України" та ТОВ "Петропродукт-Україна", який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 1675, а саме на: - корпоративні (майнові) права, які пов`язані з правом власності ТОВ "Петропродукт-Україна" на частку (долю) у статутному капіталі ТОВ "Протеїн-Продакшн", що складає 41% від розміру статутного капіталу ТОВ "Протеїн - Продакшн", з володіння якою витікають правомочності на управління товариством, отримання певної частини прибутку (дивідендів) товариства, що підлягає в розподілі між учасниками товариства активів у разі ліквідації останнього відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законодавством та установчими документами товариства; - частку (долю)ТОВ "Петропродукт-Україна" в статутному капіталі ТОВ "Протеїн-Продакшн", що складає 41% від розміру статутного капіталу ТОВ "Протеїн-Продакшн", шляхом реалізації предмета забезпечувального обтяження за договором застави № 4 від 27.06.2014, укладеним між АТ "Державний Ощадний банк України" та ТОВ "Петропродукт-Україна" в порядку, встановленому ст. ст. 24, 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 22 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. 53-1 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом продажу в межах процедури виконавчого провадження на аукціоні (публічних торгах), за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні (ринкові) ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна у виконавчому провадженні із обов`язковою пропозицією виконавця іншим учасникам ТОВ "Петропродукт-Україна" придбати цю частку. В задоволенні решти позовних вимог позивача за первісним позовом відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "Петропродукт-Україна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2020 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати договір застави № 4 від 27.06.14, укладеного між ТОВ "Петропродукт-Україна" та ПАТ "Державний ощадний банк України", що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Зубко О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1675, з усіма змінами та доповненнями, недійсним з моменту його вчинення.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі №912/2751/16 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2020 переглянуто в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та залишено без змін.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі №912/2751/16, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання зустрічної позовної заяви у 2016 році) ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру визначена у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 1 січня установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 378,00 грн.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Враховуючи вимоги касаційної скарги та предмет спору, відповідач при подачі цієї касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 756,00 грн (200 % від (( 1378,00 грн (1 немайнова вимога за зустрічним позовом)).

Проте, до касаційної скарги не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з несплатою судового збору, заявнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 2 756,00 грн.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 у справі №912/2751/16 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Петропродукт-Україна", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Л. Стратієнко