Рішення

від 29.07.2020 по справі 904/349/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.2020м. ДніпроСправа № 904/349/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "АГРА"

до Дніпровської міської ради

третя особа-1 без самостійних позовних вимог на стороні Відповідача Головне управління ДФС у Дніпропетровській області

третя особа-2 без самостійних позовних вимог на стороні Відповідача Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра

про стягнення 1 054 103,77 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Полевичеку Д.А.

Представники:

Позивача - Іванова Т.М. довіреність № 18/2020 від 12.11.2019р.(адвокат)

Відповідача - Олійник Ю.М. довіреність № 7/10-3691 від 19.12.2019р. (гол. спец. управління захисту інтересів терит. громади міста у судах заг. юрисдикції департа-ту правового забезпечення)

Третя особа -1 - не з`явився

Третя особа -2 - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 1 054 103,77 грн. нарахованої та сплаченої орендної плати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019 у даній справі скасовано. Справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд. У своїй постанові Верховний Суд зазначив, що зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою позовних вимог, тобто обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення грошових коштів, зазначено про встановлену судом незаконну бездіяльність відповідача, якою порушено право позивача на добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, наслідком якої стало понесення позивачем витрат з оплати орендної плати, які позивач і просить повернути в межах даної справи. При цьому, зі змісту позовної заяви дійсно вбачається, що вона не містить жодної норми матеріального права, якою врегульовано спірне питання, при цьому, позивачем не зазначено правову природу грошових коштів, які він просить стягнути з відповідача. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій встановили, що частина грошових коштів, сплачених до набрання чинності судовим рішенням у справі № 904/7057/17 на підставі чинного на той час договору оренди поверненню не підлягають з огляду на наявність достатньої правової підстави для їх перерахування. При цьому, ані суд першої інстанції, ані апеляційної не вказали, якою нормою вони керувались під час дослідження вказаної частини позовних вимог, не встановили правову природу вказаних коштів, тому вирішити питання про правильне або неправильне застосування судами норм матеріального права не вбачається за можливе, оскільки в силу приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений повноважень встановлювати обставини, що не були встановлені у рішеннях судів. Щодо висновків судів про недотримання позивачем порядку повернення з бюджету помилково сплачених коштів, то вони не відповідають змісту позовної заяви та встановленим обставинам справи, оскільки вказані кошти сплачені не помилково, а внаслідок незаконного затягування відповідачем вирішення питання про припинення орендних правовідносин з позивачем, про яке позивач чітко зазначив у своїй позовній заяві. При цьому, як правильно стверджує скаржник в касаційній скарзі, апеляційним судом належним чином не обґрунтовано підстав для відхилення заперечень позивача проти висновку місцевого суду про те, що частина заявлених коштів за своєю правовою природою є помилково сплаченими коштами, який він зробив на підставі самостійної кваліфікації викладених в позові обставин, оскільки позивачем саме такі вимоги не заявлялись. Судами обох інстанцій не обґрунтовано, чому за умови самостійного застосування ними однієї норми права, не зазначеної в позові, вони не застосували, ту норму матеріального права, якою врегульовано порушені в позові питання.

Автоматизованою системою ДСС справу № 904/349/19 передано на новий розгляд судді Юзікову С.Г.

Ухвалою суду від 10.03.2020 суддя Юзіков С.Г. справу №904/349/19 прийняв до свого провадження та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

У поясненнях по справі, Відповідач зазначив, що 22.05.2014 Відповідачем (Орендодавцем) з Позивачем (Орендарем) укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстровано в реєстрі за №465 (далі Договір). Згідно з п.1.1. Договору підставою для укладання даного Договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради №187/45 від 25.12.2013. Згідно з п. 8 Договору договір укладено на п`ять років. За умовами п.36 Договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. 22.05.2014 земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:03:005:0022 передана орендодавцем і прийнята орендарем, про що складено акт приймання-передачі від 22.05.2014. За приписами ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Отже, розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (ч.1 ст. 34 цього Закону). Тобто, акт приймання-передачі є документом, що підтверджує повернення земельної ділянки орендодавцю після припинення договору оренди землі. Відповідно до ч.4 ст. 142 Земельного кодексу України власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації. Рішення про припинення права користування прийняте міською радою 11.10.2017 №164/25. Сторони уклали договір про розірвання договору оренди землі 29.12.2017. Частиною 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили. Частиною 5 ст. 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 у справі №904/7057/17 позов ПАТ "Агара" задоволено та розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,5748 га (кадастровий номер 1210100000:03:005:0022), укладений Дніпровською міською радою та ПАТ "Агра". Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 та постановою Верховного Суду від 12.04.2018 рішення суду залишено без змін. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань. Приймаючи рішення по вищевказаній справі суди (у тому числі і Верховний Суд) виходили з того, що спірний договір є діючим на момент розгляду спору і дійшли висновку про наявність відповідних підстав для його припинення шляхом дострокового розірвання за рішенням суду. Таким чином, спірний договір був діючим, земельна ділянка перебувала у користуванні Позивача, тому вимога про стягнення з Дніпровської міської ради понесених витрат на сплату орендної плати є необґрунтованою та безпідставною. Рішення про перерахування орендної плати на відповідні рахунки приймається виключно користувачем земельної ділянки. Отже, сплата коштів Позивачем здійснювалася самостійно, узгоджено, на підставі діючого на час сплати договору оренди земельної ділянки від 22.05.2014, укладеного Позивачем та Відповідачем. Приписами підпункту 17.1.10 пункту 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з п.43.1. ПКУ помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до ст. 43 ПКУ та ст. 301 МКУ, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Для повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов`язання та пені, крім ЄСВ, платнику податків необхідно подати заяву у довільній формі до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Позивач подав уточнення позовних вимог та пояснення у справі з урахуванням позиції Верховного Суду, у яких вказав, що Позивачем було порушене право Позивача на добровільну відмову від права користування земельною ділянкою з 15.08.2016 по 29.12.2017. Факти порушення доведено та встановлено в судовому порядку судами всіх інстанцій. Порушення мало тривалий характер. Порушення призвело до зайвих витрат Позивача у вигляді орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 22.05.2014 в період з 15.08.2016 по 29.12.2017 в розмірі 1 054 103,77 грн., а отже Позивачу завдано збитків на вказану суму. З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача понесені збитки у вигляді нарахованої та сплаченої суми орендної плати земельної ділянки за кадастровим номером 1210100000:03:005:002, загальною площею 3,5748 га в період з 15.08.2016 по 29.12.2017 у розмірі 1 054 103,77 грн. Позивач неодноразово (25.07.2016, 31.03.2017, та 07.06.2017) звертався до Відповідача з проханням припинити право користування спірною земельною ділянкою, а Відповідач ігнорував звернення Позивача чим змусив його звернутися до суду та в судовому порядку визнати незаконною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо припинення права ПрАТ "АГРА" користування земельною ділянкою та встановити факти порушення такого права. Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 у справі №904/7057/17 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 та постановою Верховного Суду від 12.04.2018, позов задоволено, визнано незаконною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо припинення права ПрАТ "АГРА" користування земельною ділянкою; договір оренди земельної ділянки, укладений 22.05.2014 - розірвано. Тобто, беззаперечно, встановлено незаконною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо припинення права ПрАТ "АГРА" користування земельною ділянкою. Отже і факти порушеного права Позивача на дострокове розірвання договору внаслідок добровільної відмови від такого права, теж встановлено в судовому порядку.

Відповідач у поясненнях на уточнену позовну заяву зазначив, що в уточненій позовній заяві Позивач не наводить жодних змін фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи, що унеможливлює зміну предмету позову на етапі нового розгляду справи. Відповідач заперечує проти задоволення уточненої позовної заяви.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2014 сторонами укладено Договір оренди землі (далі Договір), за п.1. якого Орендодавець (Відповідач) надає, а Орендар (Позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для проектування та будівництва торговельно-виробничого та складського комплексу, яка знаходиться за адресою: по просп. Праці - вул. Стартовій (Жовтневий район).

Підставою для укладання даного Договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради від 25.12.2013 №187/45 (п.1.1. Договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,5748 га (п.2. Договору).

Категорія землі згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України: землі житлової та громадської забудови (п.2.1. Договору).

Орендна плата вноситься Орендарем, незалежно від результатів його діяльності на банківський рахунок Дніпропетровської міської ради, який попередньо в письмовій формі уточнюється Орендарем щорічно, на початку бюджетного року (п.11.1. Договору).

Зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв`язується у судовому порядку (п.34. Договору).

Згідно з п. 35 Договору дія Договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання Орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи-орендаря;

- інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.36 Договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку допускається (п.37. Договору).

22.05.2014. земельна ділянка передана Орендодавцем і прийнята Орендарем, про що складено акт приймання-передачі від 22.05.2014.

Позивач вносив орендну плату до 29.12.2017 (до дня укладення Договору про розірвання договору оренди землі), що підтверджується платіжними дорученнями.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 у справі № 904/7057/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 та постановою Верховного Суду від 12.04.2018 розірвано Договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,5748 га, розташованої за адресою: пр. Праці - вул. Стартова (Жовтневий район), укладений 22.05.2014 року Дніпровською міською радою та ПрАТ "Агра". Визнано незаконною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо припинення права ПрАТ "Агра" користування цією земельною ділянкою.

У ході вирішення спору у справі № 904/7057/17 судами встановлено, що 25.07.2016р. Позивач звернувся до міського голови м. Дніпропетровська з клопотанням від 25.07.2016р. № 119, в якому просив припинити право користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: просп. Праці - вул. Стартова (Жовтневий район), загальною площею 3,5748 га, кадастровий номер 1210100000:03:005:0022, цільове призначення: 03.15 - землі житлової та громадської забудови, та після прийняття рішення міської ради укласти відповідну цивільно-правову угоду в сфері земельних відносин. Вказане клопотання отримане Дніпровською міською радою 25.07.2016р. за вх. № 36/4196, про що свідчить відповідна відмітка у нижньому правому куті клопотання, що не заперечується Відповідачем. 31.03.2017р. Позивач звернувся до Дніпровського міського голови із листом від 31.03.2017р. № 68, в якому зазначив, що за результатами розгляду звернення Позивача від 25.07.2016р. № 119, 17.10.2016р. на офіційному сайті міської ради опублікований проект рішення "Про припинення ПрАТ "АГРА", код ЄДРПОУ 31659485, права користування земельною ділянкою по просп. Праці - вул. Стартовій (Жовтневий район)". Проте, з моменту звернення товариства із клопотанням від 25.07.2016р. пройшло понад вісім місяців; станом на 31.03.2017р. зазначений вище проект рішення, за наданою Позивачу інформацією, проходить візування. Однак, незрозуміло, з яких причин візування проекту триває майже півроку. За цей час ПрАТ "Агра" змушене сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, яка фактично товариством не використовується. При цьому, у відповідності до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" підприємство має сплатити орендну плату ще за один рік з моменту прийняття рішення про припинення права користування, а оскільки наразі терміни прийняття цього рішення не визначені, то і чітке розуміння, упродовж якого часу товариство має нести зайве фінансове навантаження - відсутнє. Просив надати аргументовані пояснення щодо затягування термінів прийняття рішення, завершити його візування та прийняти на найближчій сесії міської ради. Вказаний лист отриманий Дніпровською міською радою 31.03.2017р. за вх. № 36/4196, про що свідчить відповідна відмітка у нижньому правому куті листа. 07.06.2017р. Позивач поштою направив на адресу Відповідача заяву від 07.06.2017р. № 99. в якій повторно просив припинити право користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: просп. Праці - вул. Стартова (Жовтневий район), загальною площею 3,5748 га, кадастровий номер 1210100000:03:005:0022, цільове призначення: 03.15 - землі житлової та громадської забудови на підставі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою згідно п. а) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України. Вказану заяву отримано відповідачем 12.06.2017р., про що свідчить поштове повідомлення № 4900053711508.

Приймаючи рішення про задоволення позову у справі № 904/7057/17, суди виходили з того, що неприйняття Дніпровською міською радою рішення за зверненням Позивача протягом тривалого часу без будь-яких поважних причин, є незаконною бездіяльністю Дніпровської міської ради.

11.10.2017 міською радою прийнято рішення № 164/25 про припинення права користування земельною ділянкою .

29.12.2017 сторонами укладено Договір про розірвання договору оренди землі (далі Договір розірвання), за п.1. якого Договір оренди землі від 22.05.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І. П., зареєстрований в реєстрі за № 465 (державна реєстрація від 22.05.2014 номер запису про інше речове право 5745488), за яким Дніпропетровська міська рада передала, а Приватне акціонерне товариство "АГРА" прийняло в оренду земельну ділянку загальною площею 3,5748 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Соборний (Жовтневий) район, по просп. Праці - вул. Стартовій, для проектування та будівництва торговельно - виробничого та складського комплексу, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 210100000:03:005:0022 - розірвано.

Підставою для укладання цього Договору є рішення міської ради від 11.10.2017 №164/25 (п.4. Договору про розірвання).

Право оренди земельної ділянки припиняється з моменту державної реєстрації припинення цього права (п. 7 Договору розірвання).

Позивач наполягає, що з огляду на те, що судом встановлено та визнано незаконною бездіяльність Відповідача щодо припинення права Позивача користування земельною ділянкою, яка призвела до зайвих витрат Позивача у вигляді орендної плати за Договором оренди земельної ділянки від 22.05.2014 за період з 15.08.2016 року по 29.12.2017 року в розмірі 1 054 103,77 грн., Позивач на законних підставах має право на звернення до суду з вимогою про стягнення з Відповідача збитків у вигляді нарахованої та сплаченої суми орендної плати за вказаний період.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є завдання шкоди внаслідок безпідставного одержання Відповідачем від Позивача 1 054 103,77 грн. орендної плати за вимушене користування земельною ділянкою у результаті незаконної бездіяльності Відповідача.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч.1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України ).

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 ГПК України).

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Позивачем і не приймає позицію Відповідача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.05.2014 сторонами укладено Договір оренди землі. Земельна ділянка передана Орендодавцем і прийнята Орендарем, про що складено акт приймання-передачі від 22.05.2014. Позивач вносив орендну плату до 29.12.2017 (до дня укладення Договору про розірвання договору оренди землі), що підтверджується платіжними дорученнями.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 у справі № 904/7057/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 та постановою Верховного Суду від 12.04.2018 розірвано Договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,5748 га, розташованої за адресою: пр. Праці - вул. Стартова (Жовтневий район), укладений 22.05.2014 року Дніпровською міською радою та ПрАТ "Агра". Визнано незаконною бездіяльність Дніпровської міської ради щодо припинення права Приватного акціонерного товариства "Агра" користування земельною ділянкою загальною площею 3, 5748 га (кадастровий номер 1210100000:03:005:0022), розташованої за адресою: пр. Праці - вул. Стартова (Жовтневий район), що надана у користування за договором оренди землі, укладеного 22.05.2014р. між Дніпровською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Агра", посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П., зареєстрованого в реєстрі за №465.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 ГПК України).

Як встановлено судом у справі №904/7057/17 Орендар (Позивач) добровільно відмовився від права користування орендованою земельною ділянкою, про що належним чином повідомив Орендодавця (Відповідача), законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін договору, однак питання щодо припинення спірного договору протягом тривалого часу не вирішувалося Відповідачем, що свідчить про його незаконну бездіяльність.

Пунктом 37 Договору передбачено, що розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Тому суд вважає, що звернення Відповідача з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою, було достатньою підставою для безумовного розгляду Відповідачем цього питання у розумні строки. Однак, рішення про припинення Позивачем права користування земельною ділянкою Відповідач прийняв лише 11.10.2017р., після прийняття Господарським судом Дніпропетровської області рішення у справі №904/7057/17, яким визнано незаконною бездіяльність Відповідача зі спірного питання, тобто більше ніж через 1 рік і 2 місяці від дати звернення Позивачем до Відповідача з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Доказів наявності поважних причин такого тривалого розгляду звернення Позивача, Відповідач суду не надав.

Тому вимушене для Позивача продовження дії договору, призвело до його безпідставних витрат з орендної плати.

Заперечуючи проти позову, Відповідач, крім іншого, посилається на ч. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", якою визначено, що у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах.

Суд не приймає наведене заперечення Відповідача та вважає, що у даних спірних відносинах відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", виходячи з того, що рішенням суду у справі №904/7057/17 встановлена незаконна бездіяльність Відповідача і саме ця бездіяльність, унеможливила укладення Відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки з іншим орендарем протягом року від дня звернення Позивачем з клопотанням про розірвання Договору, за існування чинного договору оренди землі з Позивачем.

Заперечуючи проти прийняття заяви Позивача про уточнення позовних вимог у справі, Відповідач посилається на те, що в уточненій позовній заяві Позивач не наводить жодних змін фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи, що унеможливлює зміну предмету позову на етапі нового розгляду справи.

Заперечення Відповідача, щодо зміни Позивачем предмету позову є необґрунтованими, оскільки Позивач не змінював ні предмет, ні підставу позову, а уточнив свою позицію щодо нормативної кваліфікації спірних відносин.

Скасовуючи постановлені судами першої та апеляційної інстанції рішення у даній справі, Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.02.2020 зазначив, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Також у наведеній постанові суд касаційної інстанції вказав, що в постанові від 04.12.2020 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі…

… суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

… саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту."

Звертаючись з вимогою про стягнення 1 054 103,77 грн., Позивач не навів юридичної кваліфікації наведеної суми, однак, проаналізувавши позовні вимоги Позивача у даній справі та надані сторонами докази (матеріали справи), суд доходить висновку, що фактично, Позивач звернувся за стягненням шкоди, завданої Відповідачем внаслідок його незаконної бездіяльності щодо розгляду питання припинення права Позивача користування земельною ділянкою загальною площею 3, 5748 га, розташованої за адресою: пр. Праці - вул. Стартова (Жовтневий район).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги незаконну бездіяльність Відповідача, зокрема, необґрунтовано тривалий розгляд клопотання Позивача про розірвання договору оренди землі, суд вважає, що Позивач має право, на підставі ст. 1173 ЦК України, на відшкодування шкоди, завданої у результаті нарахованої та внесеної орендної плати за період з 15.08.2016 року по 29.12.2017 року в розмірі 1 054 103,77 грн., тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що з апеляційною і касаційною скаргами зверталося ПрАТ "АГРА" та відповідно сплатило судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 23 718,00 грн., касаційної - 31 624,00 грн.

Отже, у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 23 718,00 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 31 624,00 грн. слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "АГРА" до Дніпровської міської ради; третя особа-1 без самостійних позовних вимог на стороні Відповідача Головне управління ДФС у Дніпропетровській області; третя особа-2 без самостійних позовних вимог на стороні Відповідача Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра - задовольнити.

Стягнути з Дніпровської міської ради, 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75 (код 26510514) на користь Приватного акціонерного товариства "АГРА", 49000, м. Дніпро, вул. Собінова, 1 (код 31659485) 1 054 103,77 грн. - збитків, 15 811,56 грн . - судового збору сплаченого при зверненні з позовом, 23 718,00 грн. - судового збору за подання апеляційної скарги, 31 624,00 грн. - судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 10.08.2020

Суддя С.Г. Юзіков