Постанова

від 10.02.2021 по справі 904/349/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 904/349/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Приватного акціонерного товариства Агра - Іванової Т.М.,

Дніпровської міської ради -Олійник Ю.М.,

Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - не з`явився,

Управління Державної казначейської служби України

у Соборному районі м. Дніпра - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020 (у складі колегії суддів: Білецька Л.М. (головуючий), Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 (суддя Юзіков С.Г.) (із урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 про виправлення описки)

у справі № 904/349/19

за позовом Приватного акціонерного товариства Агра

до Дніпровської міської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра,

про стягнення 1 054 103,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Приватне акціонерне товариство Агра (далі - ПрАТ Агра ) звернулося до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі - Дніпровська міськрада) про стягнення нарахованих і сплачених внаслідок незаконної бездіяльності відповідача 1 054 103,77 грн орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що тривала, незаконна бездіяльність органу місцевого самоврядування у вирішенні питання припинення права позивача на користування земельною ділянкою за договором оренди від 22.05.2014 призвела до порушення прав позивача та заподіяння йому шкоди.

Ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2019 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС), Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпра (далі - Управління ДКС).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 13.02.2020 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2019 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 (із урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 про виправлення описки), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020, позов задоволено. Стягнуто з Дніпровської міськради на користь ПрАТ Агра шкоду в розмірі 1 054 103,77 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2020 року Дніпровська міськрада подала касаційну скаргу, у якій (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просила скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 904/349/19 за касаційною скаргою Дніпровської міськради з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.02.2021.

ПрАТ Агра у відзиві на касаційну скаргу Дніпровської міськради зазначило про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ГУ ДФС, Управління ДКС наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

ГУ ДФС, Управління ДКС в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами встановлено, що 22.05.2014 на підставі рішення Дніпропетровської міськради від 25.12.2013 № 187/45 між Дніпропетровською міськрадою (орендодавець) та ПрАТ Агра (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендарю надано в строкове платне користування на 5 років земельну ділянку загальною площею 3,5748 га, кадастровий номер 1210100000:03:005:0022, яка знаходиться за адресою: просп. Праці - вул. Стартова (Жовтневий район), для проєктування та будівництва торговельно-виробничого та складського комплексу.

За змістом пункту 11.1 орендна плата вноситься орендарем незалежно від результатів його діяльності на банківський рахунок Дніпропетровської міськради, який попередньо в письмовій формі уточнюється орендарем щорічно, на початку бюджетного року

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (пункт 34 договору).

У пункті 35 договору визначено, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря; інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 36 дія цього договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

За умовами пункту 37 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

За актом приймання-передачі від 22.05.2014 зазначена земельна ділянка передана орендодавцем орендарю.

Також судами встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 у справі № 904/7057/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 та постановою Верховного Суду від 12.04.2018, задоволено позов ПрАТ Агра до Дніпровської міськради та розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,5748 га, розташованої за адресою: просп. Праці - вул. Стартова (Жовтневий район), укладений 22.05.2014 між сторонами у справі. Визнано незаконною бездіяльність Дніпровської міськради щодо припинення права ПрАТ Агра користування цією земельною ділянкою.

У справі № 904/7057/17 судами встановлено, що 25.07.2016 ПрАТ Агра звернулося до міського голови м. Дніпропетровська з клопотанням № 119, яке було отримано відповідачем 25.07.2016 за вх. № 36/4196, та просило припинити право користування зазначеною земельною ділянкою, а після прийняття рішення міської ради укласти відповідну цивільно-правову угоду в сфері земельних відносин.

Це клопотання ПрАТ Агра , незважаючи на неодноразові звернення позивача, тривалий час не мало будь-якого вирішення зі сторони відповідача.

Згодом ПрАТ Агра засобами поштового зв`язку направило на адресу Дніпровської міськради заяву від 07.06.2017 № 99, в якій повторно просило припинити право користування зазначеною земельною ділянкою на підставі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою згідно з пунктом а частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК). Зазначену заяву отримано відповідачем 12.06.2017, про що свідчить поштове повідомлення № 4900053711508.

Також судами установлено, що за весь цей час ПрАТ Агра сплачувало орендну плату за земельну ділянку, яка фактично товариством не використовувалася.

Суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги у справі № 904/7057/17, виходив із того, що орендар добровільно відмовився від права користування орендованою земельною ділянкою, про що належним чином повідомив орендодавця; законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін договору; однак відповідач у встановленому порядку питання щодо припинення цього договору не вирішив; неприйняття Дніпровською міськрадою рішення за зверненням позивача протягом тривалого часу без будь-яких поважних причин є незаконною бездіяльністю цього органу місцевого самоврядування.

Також у справі № 904/349/19, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що Дніпровською міськрадою рішення № 164/25 про припинення права користування земельною ділянкою прийнято 11.10.2017.

29.12.2017 на підставі рішення Дніпровської міськради від 11.10.2017 № 164/25 між Дніпровською міськрадою та ПрАТ Агра укладено договір про розірвання договору оренди землі від 22.05.2014. У пункті 7 цього договору зазначено, що право оренди земельної ділянки припиняється з моменту державної реєстрації припинення цього права.

Предметом позову у справі № 904/349/19 є вимога ПрАТ Агра , заявлена до Дніпровської міськради, про стягнення нарахованих і сплачених внаслідок незаконної бездіяльності відповідача 1 054 103,77 грн орендної плати за користування земельною ділянкою, обґрунтована, зокрема, положеннями статей 22, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та обставинами незаконної бездіяльності Дніпровської міськради щодо припинення права позивача на користування земельною ділянкою, встановленими судовим рішенням у справі № 904/7057/17, що набрало законної сили, чим порушено право позивача на добровільну відмову від права користування земельною ділянкою та, як наслідок, завдано шкоди (збитків) у виді сплати орендної плати за землю на підставі договору оренди землі від 22.05.2014 за період з 15.08.2016 по 29.12.2017 у розмірі 1 054 103,77 грн.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, з огляду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у цій справі, та встановлені фактичні обставини справи погодився з висновками місцевого суду щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки незаконна бездіяльність Дніпровської міськради, зокрема, необґрунтовано тривалий розгляд клопотання ПрАТ Агра про розірвання договору оренди землі, надає позивачу право відповідно до статті 1173 ЦК на відшкодування шкоди, завданої незаконною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, а саме: нарахування та внесення орендної плати на підставі договору оренди землі від 22.05.2014 за період з 15.08.2016 по 29.12.2017 у розмірі 1 054 103,77 грн.

У поданій касаційній скарзі Дніпровська міськрада зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи порушено норми процесуального права щодо законності та обґрунтованості судового рішення, неправильно застосовано (не застосовано) частину 3 статті 653 ЦК, частину 5 статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК), щодо питання застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду у випадку, коли сторона договору вимагає повернення орендної плати, сплаченої за користування земельною ділянкою у межах діючого договору оренди землі; судом першої інстанції порушено частину 4 статті 46 ГПК, оскільки на стадії нового розгляду справи було прийнято до розгляду уточнення позовних вимог.

Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, не встановивши наявність відповідного висновку Верховного Суду щодо застосування норми права саме у таких подібних правовідносинах, на що посилається скаржник у касаційній скарзі, ураховуючи обставини того, що інша сторона у справі не заперечила щодо відсутності зазначеного висновку, виходить із такого.

Відповідно до положень статті 80 ЗК суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою встановлено статтею 141 ЗК, відповідно до пункту а якої однією із таких підстав є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання унормовано статтею 32 Закону України Про оренду землі , у частині 2 якої визначено, що у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати, зокрема на землях несільськогосподарського призначення, за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад вирішуються питання регулювання земельних відносин.

З огляду на матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, між сторонами у справі існували відносини щодо оренди земельної ділянки комунальної власності, наданої позивачу для проєктування та будівництва торговельно-виробничого та складського комплексу на підставі договору від 22.05.2014, за яким земельна ділянка передана орендодавцем і прийнята орендарем, про що складено акт приймання-передачі від 22.05.2014. Позивач вносив орендну плату до 29.12.2017 (до дня укладення договору про розірвання договору оренди землі), що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2017 у справі № 904/7057/17, що набрало законної сили, розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,5748 га (кадастровий номер 1210100000:03:005:0022), розташованої за адресою: просп. Праці - вул. Стартова (Жовтневий район), укладений 22.05.2014 між сторонами у справі, та визнано незаконною бездіяльність Дніпровської міськради щодо припинення права ПрАТ Агра користування цією земельною ділянкою. Це рішення залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Судовим рішенням у цій справі встановлено, що ПрАТ Агра як орендар зазначеної земельної ділянки добровільно відмовився від права користування нею, про що належним чином повідомив орендодавця; законодавством та умовами договору передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін договору, однак питання щодо припинення права користування земельною ділянкою протягом тривалого часу органом місцевого самоврядування, до компетенції якого відповідно до вимог чинного законодавства віднесено відповідні повноваження, не вирішувалося, що свідчить про його незаконну бездіяльність. Звернення ПрАТ Агра з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою було достатньою підставою для розгляду Дніпровською міськрадою цього питання та прийняття відповідного рішення у розумні строки, а позивач як добросовісна сторона за договором оренди мав законні, легітимні сподівання, що його заява буде вчасно розглянута належним чином і договірні відносини будуть припинені.

Також судами у справі, яка розглядається, встановлено, що Дніпровською міськрадою порушено ці законні очікування позивача і рішення про припинення його права на користування земельною ділянкою було прийнято органом місцевого самоврядування лише 11.10.2017, тобто більше ніж через 1 рік і 2 місяці від дати звернення ПрАТ Агра до Дніпровської міськради з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою та після ухваленням господарським судом рішення у справі № 904/7057/17, яким, зокрема визнано незаконною бездіяльність органу місцевого самоврядування зі спірного питання. При цьому будь-яких доказів, які б підтверджували поважність причин такого тривалого розгляду відповідної заяви позивача, Дніпровською міськрадою не надано і таких обставин судами не встановлено, як і не встановлено обставин законного виправдання бездіяльності відповідача.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Водночас слід зауважити, що у рішеннях ЄСПЛ, практика якого згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права, неодноразово було підкреслено особливу важливість принципу належного урядування . Зокрема у рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 № 29979/04 Справа Рисовський проти України наголошено, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом статті 74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Така шкода, відповідно до статті 77 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.

З урахуванням наведеного, предмета і підстав заявленого позову, встановлених фактичних обставин у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що внаслідок незаконної бездіяльності відповідача у вирішенні питання припинення права позивача на користування земельною ділянкою, останньому завдано шкоди у виді непланованих, непередбачуваних витрат, спричинених тривалою (понад рік), поза межами розумних строків процедурою вирішення відповідного питання. Натомість судами, за обставин, що склалися, було встановлено добросовісність поведінки саме позивача, який з огляду на фактичне невикористання спірної земельної ділянки, продовжував нести витрати з орендної плати за землю та вживав всіх необхідних заходів для прискорення вирішення питання про розірвання договору оренди у встановленому законом порядку.

Доводи Дніпровської міськради щодо незастосування судами до спірних правовідносин при вирішенні справи положень частини 3 статті 653 ЦК та частини 5 статті 188 ГК, за змістом яких у разі, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у цьому випадку з огляду на обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги про стягнення грошових коштів у рахунок відшкодування шкоди, та правове обґрунтування цих вимог підставами відповідальності за завдану майнову шкоду, визначеними у главі 82 ЦК, саме встановлена судом незаконна бездіяльність органу місцевого самоврядування, якою порушено право позивача на добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, а не виконання позивачем зобов`язань, у тому числі після розірвання договору в судовому порядку, є наслідком понесення позивачем відповідних витрат, відшкодування яких в порядку статті 1173 ЦК має бути покладено на орган місцевого самоврядування.

Суд касаційної інстанції також відхиляє доводи Дніпровської міськради про безпідставне врахування судами попередніх інстанцій заяви позивача про уточнення позовних вимог, якою, на думку скаржника, змінено підстави позову, з огляду на таке.

З огляду на матеріали справи при новому розгляді справи до місцевого господарського суду від ПрАТ Агра надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач більш детально сформулював позицію, якою від початку обґрунтовував позовні вимоги.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

У зв`язку з наведеним касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ПрАТ Агра не змінювало ані предмет, ані підставу позову, а уточнило свою позицію щодо нормативної кваліфікації спірних відносин, що було необхідним відповідно до положень статті 316 ГПК та вказівок, наведених у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у цій справі. При цьому наведені позивачем в уточненні обставини не змінилися від вихідних даних, наведених у позовній заяві, а лише було наведено норми права, які підлягають застосуванню судом, тому у розумінні норм процесуального закону такі уточнення не є заявою про зміну підстав позову, а відтак, приймаючи зазначену заяву до розгляду, судами не було допущено порушень норм процесуального права, у тому числі частини 4 статті 46 ГПК, на яку послався скаржник у касаційній скарзі. Тому не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при врахуванні відповідної заяви позивача, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на викладене при вирішенні цієї справи суди попередніх інстанцій, виконавши вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у цій справі, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, висновки цих судів про наявність підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Будь-яких доводів, які б спростовували зазначені висновки судів попередніх інстанцій, окрім посилання лише на безпідставність таких висновків суду, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги Дніпровської міськради про порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 (із урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 про виправлення описки) у справі № 904/349/19 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 (із урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 про виправлення описки) у справі № 904/349/19.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий