Рішення

від 04.08.2020 по справі 358/1032/19

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/1032/19 Провадження № 2/358/3/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Тітова М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Зеленько О.Д.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача Чайки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс та відділу державної реєстрації Богуславської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить витребувати земельну ділянку площею 2,7123 га, розташовану на території Побережківської сільської ради Богуславського району Київської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона є власником вказаної земельної ділянки, яку успадкувала після смерті ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори від 21 грудня 2010 року.

Належною їй земельною ділянкою користується відповідач на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2012 року, в якому зазначено, що він укладений між ОСОБА_1 і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс .

Відповідно до п. 37 Договору оренди землі, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації, однак у графі Орендодавець підпис їй не належить. Крім того, в акті приймання-передачі земельної ділянки від 29.12.2012 у графі Орендодавець підпис їй також не належить.

20 грудня 2013 року на підставі договору було зареєстровано право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,7123 га строком на 10 років. Строк дії до 21.12.2023 року з правом пролонгації, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, тобто, право оренди було зареєстровано на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2012 року, який вона не підписувала.

Оскільки державна реєстрація вказаного договору оренди землі не була проведена, а тому оскаржуваний договір оренди землі від 29 грудня 2012 року не може вважатись таким, що набрав чинності.

Вказаний договір оренди землі порушує її права та законні інтереси, що змусило її звернутись з даним позовом безпосередньо до суду. Посилаючись на положення ст. 387 ЦК України позивачка просить задовольнити її вимоги.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, посилаючись на вищевказані факти та докази, а також просила прийняти до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи, згідно якої підпис в графі Орендодавець в договорі оренди землі від 29 грудня 2012 року між ОСОБА_1 і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс , їй не належить.

Представник відповідача Чайка О.В. в судовому засіданні позов не визнала та вказала на те, що СТОВ Добробут Плюс з 2012 року відкрито користується спірною земельною ділянкою, сплачуючи земельний податок та виплачуючи орендну плату за користування нею. Так, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 року ОСОБА_1 отримувала орендну плату від СТОВ Добробут Плюс як в грошовій, так і в натуральній формі. Зазначені обставини підтверджуються копіями відомостей про видачу плати за оренду земельного паю.

З огляду на вказане, відповідач вважає, що на момент укладення договору 29 грудня 2012 року, фактично відбулося волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди, про що свідчить фактична передача товариству земельної ділянки та отримання орендної плати з 2012 року по 2018 рік.

Також представник відповідача просить застосувати позовну давність до позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачка була обізнана про укладання спірного договору оренди земельної ділянки з моменту його підписання, оскільки до матеріалів позовної заяви було додано копію даного договору, що свідчить про те, що з 2012 року він був у неї на руках.

Крім того, слід звернути увагу на той факт, що об`єктом оренди згідно оскаржуваного договору оренди землі була земельна ділянка, на яку виникло право власності згідно державного акту серії ЯИ №300718 на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2012 року.

Для укладення договору оренди земельної ділянки необхідно було отримати інформацію про об`єкт оренди землі, дану інформацію було надано самою позивачкою, в тому числі і дані що ідентифікували орендодавця як фізичну особу(паспортні дані та ідентифікаційний номер).

Тому відповідач вважає, що необхідно врахувати положення ст. 261 ЦК України і оскільки строк позовної давності закінчився, це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Позивачка ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021, яка розташована на території Побережківської сільської ради Богуславського району Київської області, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №300718 виданого Богуславською районною державною адміністрацією 28.12.2012 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з датою формування 06.11.2013 року з індексним номером 12338635 (а.с. 9,10).

29 грудня 2012 року уповноваженою особою відповідача СТОВ Добробут Плюс складено примірники договору оренди землі, а саме земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021, яка розташована на території Побережківської сільської ради Богуславського району Київської області, в яких є підписи від імені орендодавця ОСОБА_1 (а.с. 112-113), другий в матеріалах реєстраційної справи.

20 грудня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області проведено державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021. Зазначені відомості про орендодавця - ОСОБА_1 , орендар - СТОВ Добробут Плюс ( а.с. 13).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №17-3/353 від 15.05.2020 (а.с. 130-134) зроблено висновок що підписи від імені ОСОБА_1 : в графі Орендодавець в примірниках договору оренди земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером: 3220685800:05:004:0021 від 29 грудня 2012 року, та в акті приймання-передачі земельної ділянки, які зберігаються в матеріалах реєстраційної справи та в матеріалах справи ( а.с. 112.113) - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Вирішуючи даний спір суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено право кожної особи, в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220 (в редакції від 22.11.2017), затверджено типовий договір оренди землі, а тому форма договору оренди землі із зазначенням істотних умов договору має дотримуватись сторонами.

Згідно п. 43 типового договору оренди землі, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а відповідно до частини четвертої цієї статті правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до статі 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Закон України Про оренду землі є спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі.

Відповідно до положень ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі у редакції, яка була чинною до 01.01.2013, укладений договір оренди землі підлягав державній реєстрації, договір оренди землі набирав чинності після його державної реєстрації.

01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 не підписувала спірний договір оренди землі, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи, та з 01.01.2013 державна реєстрація договорів оренди землі не була передбачена чинним законодавством, а тому договір оренди землі від 29 грудня 2012 року, а саме земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021, яка розташована на території Побережківської сільської ради Богуславського району Київської області, між ОСОБА_1 та СТОВ Добробут Плюс , не набрав чинності, оскільки не був підписаний позивачкою як орендодавцем земельної ділянки.

Проведення 20 грудня 2013 року державної реєстрації іншого речового права на підставі договору оренди землі від 29.12.2012 не може підмінити державну реєстрацію самого договору, оскільки державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі, а отже і не може впливати на момент набрання чинності цим договором оренди землі.

За загальним правилом правочин, який не набрав чинності, не може визнаватись недійсним.

Верховний Суд України в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснив судам, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява №6833/74 від 13.07.1979 р., в якому суд зазначив: Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності .

Перший протокол ратифікований відповідним Законом України та з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України і цивільного законодавства України застосовується судами України як частина національного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє користується, розпоряджається своїм майно на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

На підставі статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності, або обмежене в його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Як зазначено в п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 № 5, застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи обгрунтованість вимог позивачки, що підтверджено належними та допустимими доказами, а також встановлено, що відповідач відмовляється повернути належну позивачці земельну ділянку та продовжує нею користуватись на даний час, суд вважає, що відповідач порушив право позивачки мирно володіти своїм майном (землею), а відтак позовні вимоги слід задовольнити, витребувавши із незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс земельну ділянку площею 2,7123 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021, та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Щодо клопотання представника відповідача про необхідність застосування позовної давності та відмови у позові з підстав пропуску строку позовної давності, суд враховує позицію Верховного Суду, яким в ряді судових рішень визначено, що позови про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, а також позови про витребування майна з чужого незаконного володіння можуть бути пред`явлені протягом періоду порушення права власності, яке визначається триваючим.

Відповідна позиція Верховного Суду відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №653/ 1096/16-ц щодо застосування негаторного способу захисту, а також у постановах від 06.03.2018 р. у справі №904/9159/16 та від 22.03.2018 р. у справі №904/12521/16 щодо застосування віндикації. Така судова практика раніше була визначена також у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 р. у справі №916/2129/15.

З огляду на усталену правову позицію Верховного Суду щодо можливості пред`явлення позовів про витребування майна з чужого незаконного володіння, які можуть бути пред`явлені протягом періоду порушення права власності, яке визначається триваючим, суд не знаходить підстав для застосування позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати понесені на сплату судового збору в розмірі 768 гривень 40 коп.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 321, 387 ЦК України, ст. 152 ЗК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Витребувати земельну ділянку площею 2,7123 га, розташовану на території Побережківської сільської ради Богуславського району Київської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 гривень 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 07 серпня 2020 року.

Головуючий: суддя М. Б. Тітов