Постанова

від 19.04.2021 по справі 358/1032/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 358/1032/19

головуючий у суді І інстанції Тітов М.Б.

провадження № 22-ц/824/1539/2021

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.

суддів: Сліпченко О.І., Стрижеус А.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс на рішення Богуславського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс , Відділу державної реєстрації Богуславської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди, -

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Богуславського районного суду Київської області з позовом до СГ ТОВ Добробут Плюс , Відділу державної реєстрації Богуславської районної державної адміністрації Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, у якому просила: витребувати земельну ділянку площею 2,7123 га, розташовану на території Побережківської сільської ради Богуславського району Київської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021, яка належить на праві власності ОСОБА_1 з незаконного володіння СГ ТОВ Добробут Плюс та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником вказаної земельної ділянки, яку успадкувала після смерті ОСОБА_2 згідно з свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори від 21 грудня 2010 року.

Належною їй земельною ділянкою користується відповідач на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2012 року, в якому зазначено, що він укладений між ОСОБА_1 та СГ ТОВ Добробут Плюс .

Відповідно до пункту 37 договору оренди землі, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації, однак у графі Орендодавець підпис їй не належить. Крім того, в акті приймання-передачі земельної ділянки від 29 грудня 2012 року у графі Орендодавець підпис їй також не належить.

20 грудня 2013 року на підставі договору було зареєстровано право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,7123 га строком на 10 років. Строк дії до 21 грудня 2023 року з правом пролонгації, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, тобто, право оренди було зареєстровано на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2012 року, який вона не підписувала.

Оскільки державна реєстрація вказаного договору оренди землі не була проведена, а тому оскаржуваний договір оренди землі від 29 грудня 2012 року не може вважатись таким, що набрав чинності.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року задоволено позов ОСОБА_1 .

Витребувано земельну ділянку площею 2,7123 га, розташовану на території Побережківської сільської ради Богуславського району Київської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , з незаконного володіння СГ ТОВ Добробут Плюс та скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021.

Стягнуто з СГ ТОВ Добробут Плюс на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 грн 40 коп.

Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що вимоги позивача підтверджені належними та допустимими доказами, відповідач відмовляється повернути належну позивачці земельну ділянку та продовжує нею користуватись, чим порушує право позивача мирно володіти своїм майном (землею).

А також, з огляду на усталену правову позицію Верховного Суду щодо можливості пред`явлення позовів про витребування майна з чужого незаконного володіння, які можуть бути пред`явлені протягом періоду порушення права власності, яке визначається триваючим, суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування позовної давності щодо позовних вимог ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, СГ ТОВ Добробут Плюс подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Починаючи із 2012 до 2018 року позивач постійно отримувала орендну плату від СГ ТОВ Добробут Плюс як в грошовій, так і в натуральній формі, що підтверджуються відомостями про видачу плати за оренду земельного паю та не заперечувалося позивачем під час судових засідань. Отже, фактично відбулося волевиявлення позивача на укладення договору оренди, про що свідчить фактична передача земельної ділянки та отримання орендної плати з 2012 року по 2018 рік.

Наявність підписаного позивачем акту про передачу та приймання земельної ділянки засвідчує фактичну передачу земельної ділянки в оренду, а належна державна реєстрація договору оренди закріплює відносини між сторонами щодо оренди землі.

СГ ТОВ Добробут Плюс з 2012 року відкрито користується спірними земельними ділянками, сплачуючи земельний податок та виплачуючи орендну плату за користування ними. Так, 2012, 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 року ОСОБА_1 отримувала орендну плату від СГ ТОВ Добробут Плюс як в грошовій, так і в натуральній формі, що підтверджуються відомостями за 2015, 2017 та 2018 роки, які містять підписи ОСОБА_1 .

До того ж позивачем не оспорювалось, що вона фактично виконувала умови спірного договору оренди землі після його укладення, отримуючи орендну плату.

Строк позовної давності щодо визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 29 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та СГ ТОВ Добробут Плюс закінчився. З цього випливає, що строк позовної давності сплинув 29 грудня 2015 року, проте позивач звернулась до суду 16 липня 2019 року.

Згідно з частини 4 статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову. Саме ця норма матеріального права була порушена при ухваленні рішення судом першої інстанції.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що рішення Богуславського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року вважає законним і обґрунтованим, ухваленим із застосуванням відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, а апеляційну скаргу, - такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (надалі по тексту - Закон № 161-XIV) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 4 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021, яка розташована на території Побережківської сільської ради Богуславського району Київської області, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 300718 виданого Богуславською районною державною адміністрацією 28 грудня 2012 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з датою формування 06 листопада 2013 року з індексним номером 12338635 (а.с. 9, 10).

29 грудня 2012 року уповноваженою особою відповідача СГ ТОВ Добробут Плюс складено примірники договору оренди землі, а саме земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021, яка розташована на території Побережківської сільської ради Богуславського району Київської області, в яких є підписи від імені орендодавця ОСОБА_1 (а.с. 112-113), другий в матеріалах реєстраційної справи.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 грудня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області проведено державну реєстрацію іншого речового права, а саме права оренди земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021. Зазначені відомості про орендодавця - ОСОБА_1 , орендар - СГ ТОВ Добробут Плюс (а.с. 13).

Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 стаття 5 ЦПК України).

Отже, судовому захисту в цивільних судах підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та законні інтереси особи. При цьому позивач на власний розсуд визначає, які і яким чином порушені його права. Визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Положення пунктів 4 і 5 частини 3 статті 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Позовні вимоги про витребування земельної ділянки позивача з чужого незаконного володіння відповідача обґрунтовані тим, що належною позивачу земельною ділянкою користується відповідач на підставі договору оренди землі від 29 грудня 2012 року. Оскільки право оренди було зареєстровано на підставі договору оренди землі, який позивач не підписувала, державна реєстрація вказаного договору оренди землі не була проведена, а тому оскаржуваний договір оренди землі від 29 грудня 2012 року не може вважатись таким, що набрав чинності.

Як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 29 грудня 2012 року, що укладений між ОСОБА_1 та СГ ТОВ Добробут Плюс , - не заявлялися.

Відповідно до статті 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, якщо презумпцію правомірності договору не спростовано, то всі права, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Отже, суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про наявність правових підстав для витребування земельної ділянки позивача з чужого незаконного володіння відповідача без оспорення позивачем договору оренди землі від 29 грудня 2012 року та спростування презумпції правомірності цього правочину шляхом визнання його недійсним в судовому порядку.

У зв`язку з цим Висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 17-3/353 від 15 травня 2020 року правового значення у цій справі немає. Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на його укладання, на підтвердження якого експертом зроблено висновок що підписи від імені ОСОБА_1 виконанні не ОСОБА_1 , а іншою особою, позивачем до суду не заявлялися.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову у цій частині, колегія апеляційного суду вважає, що не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 2,7123 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3220685800:05:004:0021.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Богуславського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (S eryavin and others v. Ukraine , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс задовольнити.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 04 серпня 2020 року скасувати з ухваленням нового рішення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс , Відділу державної реєстрації Богуславської районної державної адміністрації Київської області, про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 261 грн 20 коп.

Інформація про стягувача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Добробут Плюс , місце знаходження: 09732, Київська область, Богуславський район, Село Побережка, вулиця Ярослава Мудрого, 53 код ЄДРПОУ 30024319.

Інформація про боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів

з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді О.І. Сліпченко

А.М. Стрижеус