Рішення

від 10.08.2020 по справі 910/6987/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2020Справа № 910/6987/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Радіонова Тараса Володимировича АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ ГРУП УКРАЇНА" (03124, м.Київ, провулок Радищева, 18, 03124, м.Київ, провулок Радищева, 18 г, код ЄДРПОУ 40032263)

про стягнення 65480,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Радіонов Тарас Володимирович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ ГРУП УКРАЇНА" про стягнення 44 280,00 грн основного боргу - заборгованості за надані послуги організації перевезення вантажу автомобільним транспортом за Заявкою №319-005707 від 01.11.2019, 5155,57 грн пені, 354,24 грн інфляційних втрат, 15690,69 грн 0,2 % за користування чужими коштами.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.05.2020 відкрив провадження у справі № 910/6987/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 25.05.2020 позивач отримав - 02.06.2020, відповідач - 29.05.2020.

11.06.2020 відповідач подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та проханням здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, а також клопотання про залишення позовної заяви без руху на підставі ч.11 ст.176 ГПК України у зв`язку із неотриманням позовної заяви.

24.06.2020 відповідач подав клопотання про сприяння в отриманні копії позовної заяви та повторне клопотання про залишення позовної заяви без руху на підставі ч.11 ст. 176 ГПК України.

Розглянувши подані клопотання та заперечення відповідача, судом встановлено, що при зверненні Фізичною особою-підприємцем Радіоновим Тарасом Володимировичем до суду з позовом у цій справі, до позовної заяви в якості доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками позивачем додано фіскальний чек та опис вкладення в цінний лист від 14.05.2020, відповідно до яких на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ ГРУП УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 40032263) згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03124, м.Київ, провулок Радищева, 18 надіслано поштовим відправленням № 7902401326552 копію позовної заяви з додатками, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 172 ГПК України.

Зазначені у поданих відповідачем клопотаннях аргументи про неотримання позовної заяви, у зв`язку із тим, що за вказаною адресою: 03124, м.Київ, провулок Радищева, 18 знаходяться 6-ть будинків, загальною площею понад 8000 кв.м. та розташовано 300 суб`єктів господарювання, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів надсилання позивачем відповідачу копії позовної заяви з додатками на юридичну адресу відповідача відповідно до ч. 2 ст. 27 ГПК України, судом не приймаються в якості підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України у зв`язку із невиконанням позивачем вимог ст. 172 цього Кодексу.

Посилання відповідача на те, що можливість ознайомлення зі змістом позовної заяви, що є в розпорядженні суду, не є достатнім відповідачу для організації ефективного судового захисту, є необґрунтованими, оскільки в розумінні ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних у передбачених цим Кодексом випадках.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.07.2020 клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України залишив без задоволення, заперечення відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження залишив без задоволення.

09.07.2020 відповідач через канцелярію суду подав клопотання про відстрочення розгляду справи до закінчення карантину в Україні, який продовжено до 31.07.2020.

Відповідач письмового відзиву по справі не надав, враховуючи отримання ухвали суду та подачі клопотань відповідач є таким, що належним чином повідомлений про судовий розгляд справи.

Судом враховано обмеження за наслідками запровадження карантинних заходів на території України з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19 та положення пункту 4 Прикінцевих положень ГПК України щодо можливості продовження процесуальних строків учасниками справи та особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими Кодексами), за їх заявою, поданою у визначений 20-денний строк після набрання чинності цим Законом України №3383 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Водночас, твердження відповідача щодо неможливості реалізації процесуальних прав через запровадження карантину, враховуючи подання відповідних клопотань 11.06.2020. та 09.07.2020 через канцелярію суду, суд оцінює критично.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами .

Із наявних матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням відповідача значиться місто Київ, тобто населений пункт, у якому знаходиться Господарський суд міста Києва. При цьому відповідач не зазначив причин, з урахуванням обставин послаблення в місті Києві протиепідемічних заходів, які безпосередньо перешкоджають ознайомитись із матеріалами справи та подати відзив на позовну заяву , в той час як саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України .

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2019 між позивачем та відповідачем був укладений Договір-заявку № 319-005707 про надання транспортно-експедиційних послуг на перевезення Туреччина-Київ 07.11.2019-14.11.2019, вартість перевезення 83835,84 грн, умови і форми оплати: безготівковий розрахунок без ПДВ, 20% при завантаженні, 20 % на замитненні, 60% по вивантаженні.

За умовами п.2 договору-заявки, після закінчення перевезення експедитор надсилає на адресу замовника: ТТН з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.

Відповідно до CMR № 344363 від 07.11.2019, перевізником ФОП Москалюк В.В. було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Туреччина-Україна, вантажоотримувачем: ТОВ АФТ ГРУП Україна отримано вантаж 14.11.2019, що засвідчено його підписом та печаткою в графі 24.

14.11.2019 між сторонами підписано Акт надання послуг № 319-005707 на суму 83 835,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо отриманих послуг у повному обсязі не виконав, здійснивши перерахування 03.02.2020 суми 39555,84 грн, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у заявленій сумі 44 280,00 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було надано відповідачу обумовлені договором-заявкою №319-005707 від 01.11.2019 послуги, зауважень щодо належного виконання позивачем зобов`язань за Договором, зокрема і щодо надання документів, що підтверджують перевезення, при їх підписанні відповідачем не висловлено, тому факт підписання сторонами акту № 319-005707 від 14.11.2019 і прийняття послуг за ним свідчить про виконання позивачем договірних зобов`язань, та обізнаність відповідача про обов`язок оплати отриманих послуг (остаточного розрахунку), який відповідно до п.2 договору настав після вивантаження товару.

Відповідно до наданої позивачем розшифровки платежів по заявках, відповідач у період з 15.01.2020 по 03.02.2020 здійснив часткове перерахування коштів на загальну суму 39555,84 грн.

03.04.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 30.03.2020 із вимогою оплати 44280,00 грн заборгованості та штрафних санкцій. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів оплати відповідачем суми 44280,00 грн основного боргу за надані послуги, в тому числі у визначені договором строки, суду не надано.

Враховуючи, що строк оплати відповідачем вартості отриманих послуг є таким, що настав, за відсутності доказів оплати, вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми 44 280,00 грн. боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п.9 договору-заявки визначено, що за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. Замовник за користування коштами експедитора додатково сплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Після перевірки правильності нарахувань заявлених позивачем до стягнення 5155,57 грн пені, 354,24 грн інфляційних втрат, 15690,69 грн 0,2 % за користування чужими коштами, суд зазначає, що позивачем у розрахунку не вірно визначено періоди прострочення щодо суми заборгованості у вказані періоди, не враховано, що борг у розмірі 83 835,84 грн виник 15.11.2019 і зменшувався з урахуванням часткових оплат 15.01.200, 20.01.2020, 27.01.2020, 03.02.2020 до суми 44 280,00 грн станом на 03.02.2020; безпідставно зазначено про нарахування 72% річних за користування чужими коштами, в той час як умовами п.9 договору визначено 0,2% за кожен день прострочення.

Таким чином, відповідно до ст. 14 ГПК України, суд враховуючи межі заявлених позивачем вимог, здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимоги в частині стягнення 5155,57 грн пені, 43,59 грн за користування чужими коштами, 354,24 грн інфляційних втрат. В решті вимог належить відмовити у зв`язку з їх безпідставністю нарахування.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач всупереч вказаним вимогам письмового відзиву на позов, доказів на підтвердження відсутності обов`язку здійснити оплату отриманих послуг на спірну суму, не надав.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Радіонова Тараса Володимировича в частині стягнення 44 280,00 грн основного боргу, 5155,57 грн пені, 43,59 грн відсотків за користування чужими коштами, 354,24 грн інфляційних втрат. В решті вимог належить відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ ГРУП УКРАЇНА" (03124, м.Київ, провулок Радищева, 18, 03124, м.Київ, провулок Радищева, 18 г, код ЄДРПОУ 40032263) на користь Фізичної особи-підприємця Радіонова Тараса Володимировича АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 44 280 (сорок чотири тисячі двісті вісімдесят ) грн. 00 коп основного боргу, 5 155 (п`ять тисяч сто пятдесят п`ять) грн. 57 коп пені, 354 (триста пятдесят чотири) грн. 24 коп інфляційних втрат, 43 (сорок три) грн. 59 коп відсотків за користування чужими коштами, 1599 (одну тисячу п`ятсот дев`яносто девять) грн. 72 коп витрат по сплаті судового збору

3. Витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак