Ухвала

від 07.08.2020 по справі 629/4083/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 629/4083/19

провадження № 61-10387ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу Селянського (фермерського) Господарства Костюченко Миколи Івановича на постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом Селянського (фермерського) Господарства Костюченко Миколи Івановича до ОСОБА_1 про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В :

До Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позов Селянського (фермерського) Господарства Костюченко Миколи Івановича до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області перебуває справа №629/4083/19 за позовом Селянського (фермерського) господарства Костюченко Миколи Івановича до ОСОБА_1 про стягнення збитків. 29 жовтня 2019 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області по справі № 629/4083/19 (провадження № 2-з/629/17/19) частково задоволено заяву позивача та винесено ухвалу, якою накладено арешт та заборонено відчуження майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 6323986500:01:000:0370, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; нежитлову будівлю площею 503,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю, овочесховища (підвал на току) літ. "Б-Г' за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначав, що вищевказані заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду, мають бути скасовані, оскільки суд не оцінив обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з`ясував співрозмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співрозмірним із предметом спору.

Крім того, зауважив, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували неможливість виконання рішення суду справі з боку відповідача - у випадку задоволення позову, та в матеріалах справи також відсутні докази взаємозв`язку заходів забезпечення позову з уявними ризиками та гарантіями виконання рішення суду. Суд не визначив, яким саме чином пов`язані заходи забезпечення позову і предмет позовної вимоги, та яка саме існує імовірність ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову. Крім того, ОСОБА_1 є засновником ТОВ Компанія БОТіК , для реалізації господарської діяльності якого використовується в тому числі і нерухоме майно, на яке накладено арешт, відтак заборони, встановлені ухвалою суду, можуть в подальшому негативно вплинути і безпосередньо на діяльність ТОВ Компанія БОТіК . У зв`язку з чим просив суд скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 лютого 2020 року заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задоволено частково.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року (справа № 629/4083/19; провадження № 2-з/629/17/19), а саме: накладення арешту та заборони відчуження майна на нежитлову будівлю, овочесховища (підвал на току) літ. "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1 .

Залишено захід забезпечення позову, застосований ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року (справа № 629/4083/19; провадження № 2-з/629/17/19), в частині накладення арешту та заборони відчуження майна - земельної ділянки площею 2 га за кадастровим номером 6323986500:01:000:0370, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; нежитлової будівлі площею 503,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом було обґрунтовано вжито заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду у зв`язку із чим підстави для скасування таких заходів забезпечення позову відсутні.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та просить частково скасувати ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 лютого 2020 року в частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову. Винести нову ухвалу, якою його клопотання про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити в повному обсязі. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 лютого 2020 року в частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову, застосованого ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.10.2019 року, в частині накладення арешту на земельну ділянку та нежитлову будівлю скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову в цій частині задоволено.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.10.2019 року (справа № 629/4083/19; провадження № 2-з/629/17/19), в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 6323986500:01:000:0370, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; та нежитлову будівлю площею 503,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04 лютого 2020 року залишено без змін.

16 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Селянського (фермерського) Господарства Костюченко Миколи Івановича на постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи заходи забезпечення позову, не врахував інтереси позивача, а саме, щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду у зв`язку із чим підстави для скасування таких заходів забезпечення позову відсутні.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення - у випадках, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року №9, роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 завданих збитків в розмірі 1 807164грн., в якості відшкодування вартості насіння соняшнику вагою 167330 кг.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, а саме, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2 га за кадастровим номером 6323986500:01:000:0370, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства та нежитлову будівлі площею 503,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 є недоцільним та не співмірним із позовними вимогами.

Апеляційний суд, обґрунтовано зазначав, що при вирішенні цього питання, що серед передбачених ч.1 ст.150 ЦПК України видів забезпечення позову такий вид як накладення арешту є крайнім заходом забезпечення позову, для застосування якого ні матеріали справи, а ні викладені в заяві про забезпечення позову доводи позивача не містять достатніх даних.

Отже, є обґрунтований висновок суду апеляційної інстанції, що спосіб забезпечення позову у вигляді арешту на вказане майно, яке не є предметом спору, не можна визнати співмірним із заявленими позовними вимогами в розумінні ч.3 ст. 150 ЦПК України , оскільки порушує права відповідача на користування майном, власником якого на даний час він є.

Крім того, апеляційний суд дослідивши всі матеріали справи прийшов до вірного висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач має доходи, або інше необтяжене майно, за рахунок вартості якого можливо буде виконати рішення у разі задоволення позову, тому підстав для скасування решти заходів забезпечення позову не вбачається.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

За правилом статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

У відкритті касаційного провадження за касаційну скаргу Селянського (фермерського) Господарства Костюченко Миколи Івановича на постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом Селянського (фермерського) Господарства Костюченко Миколи Івановича до ОСОБА_1 про стягнення збитків відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С.Ю. Мартєв

Є. В. Петров