Постанова

від 04.08.2020 по справі 607/8916/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8916/19Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/474/20 Доповідач - Сташків Б.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Костів О. З., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Сович Н.А.

та сторін - представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Муж В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу № 607/8916/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2020 року, ухваленого суддею Черніцькою І.М., повний текст рішення складено 06 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства фірма Тернопільбудінвестзамовник , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - громадська організація Фундація зірок світового футболу Діти+ , фізична особа- підприємець ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю МаксРембуд-Т про знесення самочинного будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства фірма Тернопільбудінвестзамовник про знесення об`єкту самочинного будівництва, а саме Соціально-спортивного центру Вулична академія із закладом громадського харчування по АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначала, що КП фірма Тернопільбудінвестзамовник здійснює самочинне будівництво об`єкта- Соціально-спортивного центру Вулична академія із закладом громадського харчування по АДРЕСА_1 . Вказувала, що дане будівництво здійснюється на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, оскільки згідно з Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03 грудня 2012 року, виготовленого КП Земельно -кадастрове бюро , виконавець Рабець В.М. , на вказаній земельні ділянці повинно виконуватись Будівництво готелю з закладом громадського харчування .

Також зазначала що, рішенням Тернопільської міської ради від 20 грудня 2012 року за №6/27/99 земельну ділянку надано в користування КП Тернопільбудінвестзамовник для будівництва готелю із закладом громадського харчування. Згідно з реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, цільове призначення земельної ділянки є Будівництво готелю із закладом громадського харчування .

Позивач вказувала, що будівництво Соціально-спортивного центру Вулична академія із закладом громадського харчування здійснюються без затвердженого проекту землеустрою, на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та без відповідного дозволу власника на будівництво спірного об`єкта. Окрім того зазначала, що будівництво Соціально-спортивного центру Вулична академія із закладом громадського харчування здійснюється на території парку Національного відродження , що впливає на права позивача та громади на відпочинок, оскільки здійснюється в межах рекреаційної зони. Враховуючи наведені обставини просила задовольнити її позовні вимоги.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства фірма Тернопільбудінвестзамовник , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - громадська організація Фундація зірок світового футболу Діти+ , фізична особа- підприємець ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю МаксРембуд-Т про знесення самочинного будівництва відмовлено.

Не погодившись із даним рішенням від ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

У доводах апеляційної скарги посилається на порушення судом матеріального та процесуального права, не врахування усіх обставин справи.

Зокрема вказує, що судом першої інстанції не було взяти до уваги ст. 376 ЦК України, а саме, що нерухоме майно вважається самочинним якщо воно будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.Зазначає, що дане будівництво виконується на земельній ділянці, яка не була відведеною для цієї мети, оскільки згідно з Проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 03.12.2012, виготовленого КІТ земельно-кадастрове бюро , на вказаній земельній ділянці повинно виконуватися Будівництва готелю із закладом громадського харчування .

Апелянт посилається на те, що рішенням Тернопільської міської ради від 20 грудня 2012 року № 6/27/99 (пункт 2 рішення) земельну ділянку надано в користування Комунальному підприємству Тернопільбудінвестзамовник саме для Будівництва готелю із закладом громадського харчування .

Також зазначає, що згідно з реєстрацією земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, на якій здійснюється незаконне будівництво, цільове призначення цієї ділянки є Будівництво готелю з закладом громадського харчування . Тому вважає , що фактичне будівництво соціально-спортивного центру Вулична академія із закладом громадського харчування вказує також на нецільове використання земельної ділянки КПФ Тернопільбудінвестзамовник , а тому й на незаконність (самочинність) самого будівництва.

Крім того апелянт вказує, що судом надано невірну оцінку висновку експертів з посиланням на те, що не виявлено невідповідностей за результатами передбачених проектом заходів, оскільки проектом землеустрою передбачено відведення земельної ділянки для будівництва готелю із закладом громадського харчування, а не соціально-спортивного центру Вулична академія .На думку апелянта, незважаючи на те, що відхилень для будівництва готелю із закладом громадського харчування не виявлено, однак саме будівництво соціально спортивного центру Вулична академія буде порушенням цього проекту землеустрою.

Також апелянт, вважає невірними висновки суду про відсутність порушеного права чи інтересу позивача, оскільки вказує що вона звернулася до суду за захистом законного інтересу, який полягає у ефективному та раціональному використанні земельної ділянки, яка належить на праві власності територіальної громади, як природного ресурсу. Зазначає, що земельна ділянка, на якій здійснюється самочинне будівництво, знаходиться в межах м. Тернопіль та парку Національного Відродження . Будівництво відноситься до об`єктів із середніми наслідками. Отже, нераціональне та неефективне її використання впливає та порушує законний інтерес позивача.

У судове засідання не з`явився відповідач - комунальне підприємство фірма "Тернопільбудінвестзамовник", однак згідно рекомендованого повідомлення про вручення повістки, про час та місце розгляду цивільної справи повідомлений належним чином.

Також, в судове засідання не з`явилися треті особи: громадська організація Фундація зірок світового футболу Діти+ , фізична особа- підприємець ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю МаксРембуд-Т , однак про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Окрім того, від представника громадської організації Фундація зірок світового футболу Діти+ поступила заява про слухання справи без його участі, зазначивши, що проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити оскаржуване рішення без змін. Зокрема вказує, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, вважає , що позивачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість проведення перебудови спірного об`єкта та чи відмовляється відповідач від її проведення та не доведено яким чином порушуються права позивача.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Муж В.В. підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Із матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням Тернопільської міської ради за №6/26/37 від листопада 2012 року Комунальному підприємству Фірма Тернопільбудінвестзамовник надано дозвіл на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,6 га під будівництво готелю з закладом громадського харчування по АДРЕСА_1 з правом надання в постійне користування, за рахунок земель, не наданих в користування та не переданих у власність.

На підставі вказаного рішення Тернопільської міської ради, КП фірма Тернопільбудінвестзамовник виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво готелю з закладом громадського харчування по АДРЕСА_1 . При цьому, у проекті зазначено цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05 вересня 2018 року встановлено, що земедьна ділянка за кадастровим номером 6110100000060020070 , що АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності Тернопільської міської ради, право постійного користування надано КП фірма Тернопільбудінвестзамовник , цільове призначення будівництво готелю з закладом громадського харчування. Категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид використання В.03.15.

Рішенням Тернопільської міської ради за №6/27/09 від 20 грудня 2012 року затверджено КП фірма Тернопільбудінвестзамовник проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,6000га під будівництво готелю з закладом громадського харчування по по АДРЕСА_1 . Надано в постійне користування КП фірма Тернопільбудінвестзамовник земельну ділянку пл. 0,6000га під будівництво готелю з закладом громадського харчування по АДРЕСА_1 .

Згідно висновку експертів за результатами проведення експертиз з питань землеустрою за № 4346/19-41/17282/19-41 від 18 червня 2019 року, наданого згідно ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 року вбачається, що будівництво вказано об`єкту здійснюється в межах даної земельної ділянки. Фактичний порядок користування земельною ділянкою за цільовим призначенням не відповідає проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка за основним цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови, а при будівництві Соціально-спортивного центру ця земельна ділянка використовується як землі рекреаційного призначення. Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки затверджений рішенням міської ради, не відповідає за складом та правилами оформлення вимогам нормативно-правових актів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог позивача, вказавши що сам по собі факт будівництва на спірній земельній ділянці Соціально спортивного центру, замість готелю із закладом громадського харчування, за відсутності відповідних доказів не свідчить про істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 376 ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанцій правильно виходив із того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що вказані обставини такі як здійснення будівництва без затвердженого проекту землеустрою, на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та без відповідного дозволу власника на будівництво спірного об`єкта, оскільки згідно рішення Тернопільської міської ради та затвердженого проекту землеустрою, на вказаній земельні ділянці повинно виконуватись Будівництво готелю з закладом громадського харчування , є істотним відхилення від проекту та/або істотним порушенням будівельних норм і правил, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб. Не доведено неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення .

Колегія суддів, вважає правомірними висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами неможливість проведення перебудови спірного об`єкта та чи відмовляється відповідач від її проведення, а тому безпідставними є посилання позивача що усунути вказані порушення, в інший спосіб, окрім як знесення будівництва, не є можливим, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами .

Безпідставними є посилання апелянта на те, що будівництво здійснюється на земельній ділянці, яка не відведена для цієї мети, посилаючись на те, що згідно з Проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 03 грудня 2012 року, на вказаній земельні ділянці повинно виконуватись Будівництво готелю з закладом громадського харчування , а натомість здійснюється будівництво Соціально-спортивного центру Вулична академія із закладом громадського харчування, оскільки сам по собі факт будівництва на спірній земельній ділянці Соціально спортивного центру, замість готелю із закладом громадського харчування, оскільки наведені обставини не містять відповідних доказів ,у зв`язку із чим не свідчать про істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції не здобуто належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення законних прав позивача, внаслідок вказаного будівництва.

Крім того, за змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил право на звернення до суду з вимогою про знесення самочинного будівництва має відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, оскільки права позивача самочинним будівництвом, яке здійснено відповідачем на виділеній йому земельній ділянці, порушені не були, а уповноважений на це орган, якому делеговані повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, із таким позовом в межах цієї справи до суду не звертався, суд правильно відмовив у задоволенні позову про знесення відповідачем самочинно збудованого нерухомого майна, що є крайньою мірою заходу усунення порушень особою відповідних норм забудови.

Вказане узгоджується із правовою позицією, вказаною у постанові Верховного суду у справі №404/8750/15-ц від 01 квітня 2019 року.

Доводи апеляційної скарги щодо не повного дослідження обставин справи, не прийняття до уваги судом першої інстанції висновків експертів за результатами проведення експертизи з питань землеустрою від 18.06.2019 № 4346/19-41/17282/19-41 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз безпідставні,оскільки судом першої інстанції у повному обсязі досліджувались надані сторонами докази .

Судом першої інстанції враховано, що висновок експертизи з питань землеустрою не містить відомостей про істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотне порушення будівельних норм і правил. Як вбачається із висновку, експертом встановлено, що будівництво вказано об`єкту здійснюється в межах даної земельної ділянки. Фактичний порядок користування земельною ділянкою за цільовим призначенням не відповідає проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка за основним цільовим призначенням належить до категорії земель житлової та громадської забудови, а при будівництві Соціально-спортивного центру ця земельна ділянка використовується, які землі рекреаційного призначення. Проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки затверджений рішення міської ради, не відповідає за складом та правилами оформлення вимогам нормативно-правових актів.

Також, у висновку вказано, що за результатами дослідження проекту невідповідностей вимогам нормативно-правових та інших актів землеустрою та землекористування за змістом, які могли вплинути на результати заходів передбачених цим проектом землеустрою, не виявлено.

Тобто , наявні в матеріалах справи докази, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Розглядаючи справу, суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно визначив природу спірних правовідносин і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, про що ухвалив відповідне рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надано обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи за своєю суттю є ідентичними тому, що були викладені стороною позивача в суді першої інстанції, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування рішення і ухвалення нового, а тому, дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку зібраним доказам по справі та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 10 серпня 2020 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Костів О.З.

Судді: Щавурська Н.Б