Ухвала

від 12.08.2020 по справі 905/904/16

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"12" серпня 2020 р. Справа № 905/904/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (вх. № 1929 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Боковою Ю.В., повний текст рішення підписано 06.02.2017)

за позовом Горлівської Єпархії Української Православної Церкви, м. Горлівка Донецької області,

до Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенської Парафії Донецької Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області", м. Костянтинівка Донецької області,

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 позовні вимоги Горлівської Єпархії Української Православної Церкви до Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенської Парафії Донецької Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області" про визнання недійсними рішення, прийняті 15.04.2015р. Парафіяльними зборами Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області" (теперішня назва: Релігійна Православна громада "Свято-Стрітенська Парафія Донецької Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області") - задоволено.

Визнано недійсними рішення, прийняті 15.04.2015р. Парафіяльними зборами Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області" (теперішня назва: Релігійна Православна громада "Свято-Стрітенська Парафія Донецької Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області") (ідентифікаційний код юридичної особи 37544126).

Стягнуто з Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенської Парафії Донецької Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області" на користь Горлівської Єпархії Української Православної Церкви судовий збір в сумі 1378,00 грн.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№1929 Д/2 від 07.08.2020), в якій просять рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також скаржники просять визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду та поновити цей строк, посилаючись на те, що апелянти не були учасниками справи, а тому не були належним чином повідомлені про розгляд справи №905/904/16, про наявність оскаржуваного рішення дізналися під час зборів 07.07.2020.

Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та додані до неї документи, колегією суддів з`ясовано наступне.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 позовні вимоги Горлівської Єпархії Української Православної Церкви до Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенської Парафії Донецької Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області" про визнання недійсними рішення, прийняті 15.04.2015р. Парафіяльними зборами Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області" (теперішня назва: Релігійна Православна громада "Свято-Стрітенська Парафія Донецької Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області") - задоволено.

Визнано недійсними рішення, прийняті 15.04.2015р. Парафіяльними зборами Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області" (теперішня назва: Релігійна Православна громада "Свято-Стрітенська Парафія Донецької Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області") (ідентифікаційний код юридичної особи 37544126).

Стягнуто з Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенської Парафії Донецької Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області" на користь Горлівської Єпархії Української Православної Церкви судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Релігійна Православна громада "Свято-Стрітенської Парафії Донецької Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області" з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№02-30/455/17 від 21.02.2017), в якій просила рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2017 апеляційну скаргу Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенської Парафії Донецької Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату міста Костянтинівки Донецької області" на рішення господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі № 905/904/16 залишено без задоволення; рішення господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі № 905/904/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2017 у справі №905/904/16 - залишено без змін, а касаційну скаргу Релігійної православної громади "Свято-Стрітенська парафія Донецької єпархії Української Православної церкви Київського патріархату міста Костянтинівки Донецької області" - без задоволення.

Наведене свідчить, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на судове рішення, яке вже було переглянуто в апеляційному та касаційному порядку, за наслідками яких судовий акт залишено без змін.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі Брумареску проти Румунії ). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.

Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії , п.п. 51 і 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа ), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів , згідно з якою учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 908/1141/15-г та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 07.07.2020 у справі №Б-39/27-09.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, яке оскаржується в апеляційному порядку, прийнято 30.01.2017, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ.

При цьому, рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у даній справі №905/904/16 вже переглянуто судом апеляційної інстанції, за наслідками чого Донецьким апеляційним господарським судом прийнято постанову від 24.04.2017, яка залишена без змін судом касаційної інстанції.

Отже, рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16 набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів частини 2 статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

У той же час, згідно з ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових рішень суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Таким чином, станом на час прийняття судових рішень у справі № 905/904/16 ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017), не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених статтею 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина 1 статті 254 ГПК України).

Відповідно до положень частин 1, 3, 4 статті 272 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017).

Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Аналогічна правова позиція викладена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 02.04.2019 у справі №922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11 та у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/3061/15, від 26.02.2020 у справі №29/5005/6381/2011, від 13.04.2020 у справі № 909/82/16.

Апеляційне провадження відкривається (стаття 262 ГПК України) за відсутності підстав повернення апеляційної скарги (частина 5 статті 260 ГПК України) чи відмови у відкритті апеляційного провадження (статті 261 ГПК України).

Таким чином, відсутні підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16, оскільки як вбачається із матеріалів справи оскаржуване рішення суду першої інстанції, вже переглядалась судом апеляційної інстанції, є чинним і його повторний апеляційний перегляд законом не передбачений з підстав, зазначених вище.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, ч.1 ст.261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (вх. № 1929 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачено ст.286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Додаток заявнику: апеляційна скарга з додатками на 91 аркушах, у тому числі: квитанція Приватбанку від 21.07.2020 про сплату 2067,00 грн судового збору, поштовий конверт.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель