Постанова

від 08.04.2021 по справі 905/904/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року

м. Київ

cправа № 905/904/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Горлівської Єпархії Української Православної Церкви (далі - Горлівська Єпархія, позивач) - не з`явився,

відповідача - Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенської Парафії Донецької Єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату міста Костянтинівка Донецької області" (далі - Релігійна Православна громада, відповідач) - не з`явився,

скаржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , скаржники) - не з`явилися,

розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 (головуючий - суддя Білоусова Я.О., судді: Пуль О.А., Шевель О.В.)

у справі №905/904/16

за позовом Горлівської Єпархії

до Релігійної Православної громади

про визнання недійсним рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст судових рішень

1.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 позовні вимоги Горлівської Єпархії до Релігійної Православної громади про визнання недійсними рішення задоволено.

Визнано недійсними рішення, прийняті 15.04.2015 Парафіяльними зборами Релігійної Православної громади "Свято-Стрітенська Парафія Горлівської Єпархії Української Православної церкви міста Костянтинівка Донецької області" (теперішня назва - Релігійна Православна громада "Свято-Стрітенська Парафія Донецької Єпархії Української Православної церкви Київського Патріархату міста Костянтинівка Донецької області").

Стягнуто з Релігійної Православної громади на користь Горлівської Єпархії судовий збір в сумі 1378,00 грн.

1.2. Релігійна Православна громада з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2017 апеляційну скаргу Релігійної Православної громади залишено без задоволення; рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16 залишено без змін.

1.3. Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2017 у справі №905/904/16 залишено без змін, а касаційну скаргу Релігійної православної громади - без задоволення.

1.4. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. №1929 Д/2 від 07.08.2020), в якій просили рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017). Суд послався на правові висновки, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 та від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, а також у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі 911/3061/15, від 26.02.2020 у справі №29/5005/6381/2011, від 13.04.2020 у справі №909/82/16.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Скаржники звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №905/904/16 та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

4.1. оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме - положень розділу ІХ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2141-VІІІ), що призвело до ухвалення незаконного та такого, що не ґрунтується на обставинах справи, судового рішення. Так, на думку скаржників, вказівка суду апеляційної інстанції на те, що повторний апеляційний перегляд судового рішення вищевказаними Перехідними положеннями обмежується, в принципі є викривленим тлумаченням Закону і не відповідає його змісту. Можливість оскарження рішень, прийнятих до 15.12.2017, Перехідними положеннями ГПК України не скасована і не заборонена.

4.2. Посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції Верховного Суду є нерелевантним, оскільки у них наводяться загальні підходи до принципу Res judicata, без урахування правомірних виключень з цього принципу у випадках судової помилки або існування особливих та непереборних обставин.

4.3. Суд апеляційної інстанції порушив і міжнародні стандарти захисту прав людини - статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права. При цьому скаржники наголошують, що суд апеляційної інстанції викривлено цитує рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України", оскільки насправді у цих рішеннях констатовано порушення стандарту доступу до суду через відмову скаржникам у повторному перегляді справи та відповідно встановлено порушення державою частини першої статті 6 Конвенції.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду не надходили.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2020, зокрема відкрито касаційне провадження у справі №905/904/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 на підставі абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України та зупинено касаційне провадження у справі до перегляду судового рішення у справі № 42/254.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2021 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у справі №905/904/16 та призначено до розгляду на 08.04.2021, явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Зазначену ухвалу Верховного Суду направлено сторонам з дотриманням вимог ГПК України, а також через опублікування відповідного оголошення на сайті Верховного Суду. Як свідчать матеріали справи сторони повідомлені належними чином про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки у судове засідання Суд не повідомили. Правом брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку статті 197 ГПК України сторони не скористались.

6.3. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявного у справі витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.03.2021 №29.3-02/588 , у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №905/904/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

6.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16.

7.2. Як вже зазначалося, постановляючи оскаржувану ухвалу від 12.08.2020, суд апеляційної інстанції послався, зокрема на правові висновки, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15 та від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11.

Ухвалюючи постанову від 02.04.2019 у справі №922/765/15, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 06.08.2018 у справі № 910/14369/16, про право особи, яка не брала участі у справі, однак вважає, що її права та інтереси порушені оскаржуваним судовим рішенням, звернутися з апеляційною скаргою на таке судове рішення в порядку статті 272 ГПК України в редакції з 15.12.2017, навіть якщо оскаржуване судове рішення вже було переглянуто апеляційним судом та залишено без змін до 15.12.2017.

Натомість, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11 та від 02.04.2019 у справі № 922/765/15 виклала висновки про те, що приписи статті 272 ГПК України щодо права на повторний апеляційний перегляд судових рішень застосовуються лише у разі подання апеляційних скарг на судові рішення місцевих господарських судів, прийняті після набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону від 03.10.2017 № 2147-VIII, навіть якщо місцевим судом було вирішено питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі.

Верховний Суд зазначає, що під час відкриття провадження у цій справі колегією суддів встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 12.08.2020 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу №42/254 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджестік" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання договорів недійсними за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденграунд" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019.

Оскаржуваною ухвалою апеляційного господарського суду у справі №42/254 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Голденграунд" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2011 у зв`язку з тим, що рішення місцевого господарського суду, яке вже переглядалося судами апеляційної (28.12.2011) та касаційної (14.02.2012) інстанцій і набрало законної сили, не може бути повторно переглянуто апеляційним судом у порядку статті 272 ГПК України в редакції з 15.12.2017, так як чинним на дату прийняття місцевим судом рішення 15.11.2011 процесуальним законом (у редакції до 15.12.2017) не було передбачено права на повторний апеляційний перегляд судового рішення, у тому числі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо суд вирішив питання про її права та обов`язки.

Розглядаючи справу № 42/254, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відступити від правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постановах від 02.04.2019 у справі №922/765/15 та від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11 щодо неможливості повторного перегляду в апеляційному порядку судового рішення, яке було переглянуте в апеляційному порядку за апеляційною скаргою іншої особи за правилами ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, і набрало законної сили, поряд з різною практикою судів адміністративної, цивільної та господарської юрисдикцій про фактичний допуск скаржників до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду цивільної та адміністративної справ до набрання чинності 15.12.2017 змінами до процесуальних кодексів, у зв`язку з чим передав справу № 42/254 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в порядку частини другої статті 302 ГПК України.

На думку колегії суддів у цій справі з огляду на функції Верховного Суду (як суду права) щодо забезпечення єдності судової практики у застосування норми права, зокрема про право особи, яка не брала участі у справі, однак вважає, що її права та інтереси порушені оскаржуваним судовим рішенням, звернутися з апеляційною скаргою на таке судове рішення в порядку статті 272 ГПК України в редакції з 15.12.2017, навіть якщо оскаржуване судове рішення вже було переглянуто апеляційним судом та залишено без змін до 15.12.2017, та з урахуванням принципів верховенства права, складовою якої є повага до остаточного судового рішення та доступу до правосуддя, та того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики вважала, що касаційне провадження за цією касаційною скаргою безпосередньо пов`язане з результатом касаційного розгляду справи №42/254. Відтак, з власної ініціативи зупинила провадження за касаційною скаргою, поданою у справі №905/904/16, до перегляду судового рішення у справі № 42/254.

Розгляд справи № 42/254 завершено ухваленням об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 05.02.2021, відповідно до якої Верховний Суд не вбачає підстав відступати від своїх висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №922/765/15 та від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11 .

7.3. Верховний Суд зазначає, що станом на час ухвалення судових рішень у справі, що розглядається, ГПК (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки.

15.12.2017 набрав чинності Закон від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 ГПК України).

Відповідно до положень частин першої, третьої, четвертої статті 272 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави; за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Водночас, розділом ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не передбачено можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судових рішень, перегляд яких вже було здійснено у порядку, визначеному ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Здійснення перегляду судового рішення, законність якого вже була предметом апеляційного розгляду (здійсненого за правилами, чинними на час набрання рішенням законної сили), є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Такі висновки викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 922/765/15, від 17.09.2019 у справі № 20/5007/101/11, а також від 05.02.2021 у справі № 42/254.

Також, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2021 у справі № 42/254 послалася на те, що якщо особа, яка не брала участь у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Крім цього, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до статті 272 ГПК України на правовідносини з оскарження такого рішення, що припинилися в період чинності ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017), з буквальним прочитанням скаржником положень частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми частини третьої статті 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів виходить з послідовної, усталеної правової позиції щодо застосування норми права, зокрема про право особи, яка не брала участі у справі, однак вважає, що її права та інтереси порушені оскаржуваним судовим рішенням, звернутися з апеляційною скаргою на таке судове рішення в порядку статті 272 ГПК України в редакції з 15.12.2017, навіть якщо оскаржуване судове рішення вже було переглянуто апеляційним судом та залишено без змін до 15.12.2017, висловленої в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і які в силу статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" мають враховуватись іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд також звертає увагу і на частину четверту статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16 на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України.

Доводи касаційної скарги (пункти 4.1.-4.2.) зазначених висновків не спростовують та не свідчать/не доводять неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права, вказаних скаржниками у касаційній скарзі, а відтак відхиляються судом.

7.4. Щодо доводів скаржника, зазначені у пункті 4.3. цієї постанови Верховний Суд зазначає таке.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою особи (осію), яка (які) не приймала(и) участі у справі, не була залучена як учасник справи до її розгляду, на судове рішення, що було ухвалене та набрало законної сили до набрання чинності ГПК України в редакції Закону від 03.10.2017 №2147-VIII та переглядалося в апеляційному порядку за правилами ГПК України, чинного до 15.12.2017, постановлена відповідно до положень процесуального законодавства та зазначених вище висновків Верховного Суду.

З урахуванням викладених міркувань у цьому розділі постанови, під час вирішення питання щодо відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження в контексті обставин цієї справи (розділ 1 цієї постанови) визначальним є правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, у даному випадку положень статті 272 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2141-VІІІ), з огляду на послідовні позиції Верховного Суду у її застосуванні, а тому доводи скаржника, зазначені у пункті 4.3 цієї постанови відхиляються.

Верховний Суд зазначає також, що ці аргументи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки такі аргументи зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи скарги щодо викривленого цитування судом апеляційної інстанції рішень Європейського суду з прав людини у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України" є абстрактними твердженнями скаржників із зазначенням загальних фраз щодо неревалентності цієї справи із практикою Європейського суду з прав людини, на яку послався суд апеляційної інстанції.

7.5. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

7.6 , За таких обставин, Верховним Судом доводи, які наведені у касаційній скарзі розглянуті по черзі та сукупно. Скаржниками не наведено правових аргументів такого самого або аналогічного характеру на основі законодавства України, щоб припустити про порушення їх права на оскарження судового рішення та створення перешкод у захисті їх прав, свобод, інтересів. При розгляді цієї скарги Верховним Судом взяті до уваги факти (дати оскаржуваних судових актів, часовий проміжок від дати набрання рішень законної сили та часу їх оскарження скаржниками, перегляд даної справи судами всіх судових інстанцій, які мали повну юрисдикцію і залишили судове рішення ухвалене по суті спору в силі), конкретні підстави визначені скаржниками для оскарження.

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі і значимі аргументи/питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин під час перегляду ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Донецької області від 30.01.2017 у справі №905/904/16 як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду, не спростовують вказаного висновку.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Звертаючись з касаційною скаргою, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не спростували наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довели неправильного застосування ним норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення у справі.

8.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як таку, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.

9. Судові витрати

9.1. Понесені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржників, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №905/904/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова