Рішення

від 12.08.2020 по справі 910/4375/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2020Справа № 910/4375/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко - Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/4375/20

За позовом Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141)

До Комунального підприємства Госпкомобслуговування (01044, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6-а, ідентифікаційний код: 21465789)

Про стягнення 107 197, 83 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства Госпкомобслуговування (далі - відповідач) про стягнення 107 197, 83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Акту Державної аудиторської служби України від 08.01.2020 №08-21/1 (далі - Акт №08-21/1) встановлено, що відповідачем включено до актів надання послуг витрати на надання яких документально не підтверджено, як наслідок відповідачем зайво їх нараховано, а Київською міською радою здійснено переплату за надані послуги на загальну суму 107 197,83 грн, чим заподіяно матеріальну шкоду позивачу. Даними діями відповідач порушив вимоги пунктів 1.4. Договорів № КГ-2017 від 13.02.2017 та № КГ-2018 від 22.01.2018, укладених між позивачем та відповідачем, предметом яких є надання виконавцем (відповідачем) протягом строку, обумовленого договором, послуг, зазначених у договорах та Специфікації до договору, у зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі заподіяних збитків, тобто 107 197, 83 грн.

Ухвалою Господарського районного суду м. Києва від 03.04.2020 у справі № 910/4375/20 позовну заяву Київської міської ради до Комунального підприємства Госпкомобслуговування про стягнення 107 197, 83 грн залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали шляхом обґрунтування наявності підстав для об`єднання позовних вимог та подання витребуваних позивачем у відповідача документів або клопотання про витребування доказів.

22.04.2020 від позивача, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, надійшла заява про усунення недоліків, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи №910/4375/20 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у задоволенні заяви позивача про витребування доказів - відмовлено.

Також, даною ухвалою суду відповідачу наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

29.05.2020 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на їх безпідставність, оскільки, зобов`язання сторін за укладеними Договорами виконані належним чином відповідно до їх умов, з огляду на що представником замовника (тобто представником позивача) підтверджено в Акті №08-21/1 факт надання послуг у відповідності до договорів та факт відсутності будь-яких збитків, а, отже, в замовника відсутні підстави для відмови від оплати наданих послуг. В свою чергу, лист Державної аудиторської служби України від 29.01.2020 №08-14/46-2020 з вимогою про усунення порушень, зокрема, і шляхом відшкодування вартості послуг на суму 107 197, 83 грн, що були сплачені у відповідності до актів про надання послуг підписаними сторонам на підставі Договорів №КГ-2017 та №КГ-2018, витрати на надання яких документально не підтверджено не є формою рішення, яка породжує для відповідача будь-які правові наслідки.

Статтею 249 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи між Київською міською радою (далі - позивач, замовник) та Комунальним підприємством Госпкомобслуговування (далі - відповідач, виконавець) 13.02.2017 було укладено Договір №КГ-2017 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Договір №КГ-2017) предметом якого у відповідності до п. 1.1. є надання виконавцем протягом строку, обумовленого цими договорами, послуг, зазначених у цих договорах та Специфікації до договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору №КГ-2017 та Специфікації на надання послуг, що є Додатком №1 до Договору №КГ-2017 передбачено надання наступних послуг: послуги прибиральників службових приміщень та завідувача залу; послуги двірників; послуги вантажників; послуги столярів; послуги гардеробника (сезонно); послуги електромонтерів; послуги слюсарів-сантехніків та електрозварника ручного зварювання; послуги інженера з обслуговування систем кондиціювання та теплопостачання; послуги диспетчерів; послуги інспекторів бюро перепусток; послуги малярів; послуги елктромонтерів з ремонту та обслуговування апаратури та пристроїв зв`язку; послуги по вивезенню твердих побутових відходів; послуги по прочистці та промивці каналізаційної мережі.

Відповідно до п. 3.1. Договору №КГ-2017 та Специфікації на надання послуг, що є Додатком №1 до Договору №КГ-2017 загальна вартість послуг (ціна) за даним Договором становить 9 882 840, 00 грн, у тому числі ПДВ 1 647 140, 00 грн.

Згідно п. 4.1. Договору №КГ-2017 розрахунки за Договором здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України за фактично надані послуги. Підставою для здійснення оплати Замовником послуг, що були надані Виконавцем, є складений та підписаний Сторонами Акт приймання-передачі послуг.

Відповідно до п. 5.1. Договору №КГ-2017 строк (термін) надання послуг: з 01.01.2017 по 31.12.2017 включно.

У відповідності до п. 7.1. Договору №КГ-2017 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно п. 10.1. Договору №КГ-2017 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року включно, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного виконання та проведення розрахунків.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів про надання послуг суд встановив, що за період надання послуг за Договором №КГ-2017 (тобто з 01.01.2017 по 31.12.2017 включно) відповідачем було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму з урахуванням ПДВ 9 882 840, 00 грн , що відповідає ціні Договору №КГ-2017 встановленої в п. 3.1. зазначеного договору та Специфікації на надання послуг, що є додатком №1 Договору №КГ-2017.

При цьому, акти надання послуг за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 включно підписані з боку позивача та відповідача без зауважень та без претензій з боку замовника по об`єму, якості та строкам надання послуг, що є підставою для подальших розрахунків з виконавцем. В матеріалах справи відсутні платіжні доручення, що підтверджували б сплату замовником наданих послуг виконавцем, втім з матеріалів справи також вбачається, що відповідач визнав факт своєчасної та повної сплати послуг наданих відповідачем за Договором №КГ-2017.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на що, суд вбачає, що договірні зобов`язання, які виникли між позивачем та відповідачем в результаті укладення Договору про закупівлю послуг за державні кошти №КГ-2017 виконані належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії Договору №КГ-2017 між позивачем та відповідачем 22.01.2018 було укладено Договір №КГ-2018 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Договір №КГ-2018) предметом якого у відповідності до п. 1.1. є надання виконавцем протягом строку, обумовленого цими договорами, послуг, зазначених у цих договорах та Специфікації до договору.

Відповідно до п. 1.3. Договору №КГ-2018 та Специфікації на надання послуг, що є Додатком №1 до Договору №КГ-2018 передбачено надання наступних послуг: послуги із забезпечення та підтримання належного санітарного стану приміщень; послуги з утримання прибудинкової території та допоміжних приміщень; вантажно-розвантажувальні послуги; столярні послуги; послуги з гардеробного обслуговування (сезонно); послуги з обслуговування електричних мереж та установок; послуги з обслуговування сантехнічних мереж; послуги з обслуговування систем кондиціювання та теплопостачання; послуги із диспетчеризації функціонування комплексу адмінбудинків; послуги із здійснення пропускного режиму; малярні та штукатурні послуги; послуги з обслуговування, програмування та забезпечення безперебійної роботи пристроїв зв`язку;

Відповідно до п. 3.1. Договору №КГ-2018 та Специфікації на надання послуг, що є Додатком №1 до Договору №КГ-2018 ціна цього Договору становить 13 187 808, 00 грн, у тому числі ПДВ 2 197 968, 00 грн.

Згідно п. 4.1. Договору №КГ-2018 розрахунки за Договором здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України за фактично надані послуги. Підставою для здійснення оплати Замовником послуг, щ обули надані Виконавцем, є складенй та підписаний Сторонами Акт приймання-передачі послуг.

Відповідно до п. 5.1. Договору №КГ-2018 строк (термін) надання послуг: з 01.01.2018 по 31.12.2018 включно.

У відповідності до п. 7.1. Договору №КГ-2018 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно п. 10.1. Договору №КГ-2018 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року включно, а в частині розрахунків за надані послуги - до повного виконання та проведення розрахунків.

При цьому, акти надання послуг за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 включно підписані з боку позивача та відповідача без зауважень та без претензій з боку замовника по об`єму, якості та строкам надання послуг, що є підставою для подальших розрахунків з виконавцем.

Відповідно до наявних в матеріалах справи актів про надання послуг суд встановив, що за період надання послуг за Договором №КГ-2018 (тобто з 01.01.2018 по 31.12.2018 включно) відповідачем було надано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму з урахуванням ПДВ 12 638 316 00 грн, що на 549 492, 00 грн менше ціни Договору №КГ-2018 встановленої в п. 3.1. зазначеного договору та специфікації на надання послуг, що є додатком №1 Договору №КГ-2018.

В свою чергу п. 3.2. Договору №КГ-2018 передбачено, що ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін в залежності від реального фінансування та потреб Замовника. У цьому випадку Сторони укладають додаткову угоду до Договору.

В матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про досягнення згоди між позивачем та відповідачем щодо зменшення ціни Договору №КГ-2018, що оформлена відповідною додатковою угодою. Однак, з матеріалів справи також вбачається, що відповідач визнав факт своєчасної та повної сплати послуг наданих відповідачем за Договором №КГ-2018.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на що, суд вбачає, що договірні зобов`язання, що виникли між позивачем та відповідачем в результаті укладення Договору про закупівлю послуг за державні кошти №КГ-2018 виконані належним чином.

Разом з тим, як вказує позивач за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Київської міської ради за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, що охоплює окремі питання фінансово-господарської діяльності пов`язані з укладенням Договору №КГ-2017 та Договору №КГ-2018, Державною аудиторською службою встановлені порушення виконання зобов`язань за даними договорами, через ненадання Секретаріатом, як замовником, і КП Госпокомобслуговування , як виконавцем, запитуваних документів щодо обґрунтованості вартості послуг.

Відповідно до Акту Державної аудиторської служби від 08.01.2020 №08-21/1, витяг з якого наявний в матеріалах справи, зустрічною звіркою в КП Госпкомобслуговування не підтверджено окремі витрати, включені підприємством до актів наданих послуг Секретаріату на сукупну суму 107 197, 83 грн, зокрема витрати щодо: надання послуг по збиранню, вивезенню та захороненню відходів; надання послуг по прочистці та промивці каналізаційної мережі; надання послуг гардеробника; надання послуг інспекторів бюро перепусток.

У зв`язку з чим, 29.01.2020 Державною аудиторською службою України на адресу Київської міської ради було направлено лист з вимогою усунути виявлені під час ревізії порушення ст. 193 ГК України, ст. 629 ЦК України, п. 4.1., 6.2.2. Договорів №КГ-2017 та №КГ-2018 щодо включення до актів вартості послуг, витрати надання яких документально не підтверджено, шляхом вжиття заходів щодо усунення таких порушень.

На підставі даного листа, Київська міська рада звернулась з листом, копія якого наявна в матеріалах справи, до відповідача з проханням здійснити перерахування Київській міській раді вартості перевищених витрат за Договором №КГ-2017 та Договором №КГ-2018 у розмірі 107 197, 83 грн, що встановлені за результатами проведеної Державною аудиторською службою України у 4 кварталі 2019 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Київської міської ради (секретаріату).

У відповіді від 27.02.2020 №08/11316-42 на вище зазначений лист позивача, відповідач зазначив, що у замовника, тобто позивача, відсутні підстави для стягнення вартості перевищених витрат за Договорами №КГ-2-17 та №КГ-2018, з огляду на те, що послуги згідно зазначених Договорів надавалася своєчасно та належної якості, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі за фактично надані послуги, отже зобов`язання сторін за укладеними Договорами виконані належним чином відповідно до їх умов.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з метою стягнення збитків нанесених відповідачем позивачу шляхом включення до актів надання послуг вартість тих послуг, витрати на надання яких документально не підтверджено за Договорами №КГ-2017 та №КГ-2018 в сукупному розмірі 107 197, 83 грн.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 107 197, 84 грн матеріальних збитків завданих порушенням умов Договору №КГ-2017 та Договору №КГ-2018.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав:

Згідно із пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Отже, між сторонами спору виникли зобов`язальні (договірні) відносини, які регулюються положеннями Книги п`ятої ЦК України, розділу 4 ГК України.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. У відповідності до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Положеннями ст. 180 ГК України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

В силу вимог частини 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

В силу положень ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою укладені між сторонами Договори №КГ-2017 та №КГ-2018 є договорами з надання послуг підписавши які, сторони погодили всі істотні умови договору та взаємні зобов`язання.

Також, судом встановлено, що договори підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Окрім цього, згідно вимог ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно п. 4.1. Договору №КГ-2017 та аналогічного пункту Договору №КГ-2018 розрахунки за Договором здійснюються на підставі ст. 49 Бюджетного кодексу України за фактично надані послуги. Підставою для здійснення оплати Замовником послуг, що були надані Виконавцем, є складенй та підписаний Сторонами Акт приймання-передачі послуг.

Таким чином, факт надання послуг відповідачем в належному об`ємі, якості та строк визначений Договором №КГ-2017 та Договором №КГ-2018 та прийняття їх позивачем підтверджується відповідними актами підписаними сторонами за загальний період надання таких послуг з 01.12.2017 по 31.12.2018 включно. Під час прийняття наданих послуг позивач, як замовник, акту про виявлені недоліки не складав, про наявність недоліків та необхідність їх виправлення відповідачу не повідомляв, доказів іншого матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем надані, а відповідачем прийняті без будь-яких зауважень послуги обумовлені п. 1.3. Договору №КГ-2017 та п. 1.3. Договору №КГ-2018.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, суд відзначає, що вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в договорі, в визначеному порядку не зменшена, і договір був виконаний обома сторонами, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти наданих послуг. При цьому, при прийнятті наданих послуг за договорами позивачем не було заявлено ні про порушення обсягу виконаних робіт, ні про недоліки виконаних робіт, ні про неналежну якість чи порушення строків надання, що в свою чергу спростовує доводи позивача стосовно включення до актів надання послуг, які фактично не надавались, оскільки, послуги були надані у відповідності до п. 1.3. Договору №КГ-2017 та п. 1.3. Договору №КГ-2018 та у зв`язку з чим сторонами були підписані акти надання послуг за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 , а потім з 01.01.2018 по 31.12.2018 включно без зауважень до якості, об`єму та строку їх надання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 14.04.2020 був надісланий запит до відповідача про надання документів на підставі яких було виявлено надання послуг, які фактично не надавались або були надані не особисто, а через інших юридичних осіб. Про результати даного запиту позивач суд не повідомив.

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Враховуючи принципи господарського судочинства, що передбачені ст. 2 ГПК України, зокрема і принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) саме на сторону покладається обов`язок доведення обставин на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 74 ГПК згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 74 ГПК України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

В даному випадку суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, а відповідно позбавлений можливості перевірити самостійно наявність зазначених обставин, оскільки, жодних вірогідних доказів на їх підтвердження позивачем суду подано не було

Втім, з огляду на відсутність в матеріалах справи відповіді відповідача на поданий позивачем запит, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами, що відповідачем надано послуги за спірними Договорами, які фактично не надавались або були надані третіми особами, що підтверджується відсутністю в матеріалах справи таких документів.

Як встановлено судом вище, спір у даній справі виник, у зв`язку із тим, що як стверджує позивач, відповідачем порушивши умови пунктів 4.1. Договору №КГ-2017 та Договору №КГ-2018 шляхом включення до актів наданих послуг вартість тих послуг, надання яких документально не підтверджено, завдано позивачу збитків на загальну суму: 107 197, 83 грн.

Згідно ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 22 ЦК України на відшкодування збитків має право особа, якій їх завдано у результаті порушення її цивільного права. Загальне поняття "збитки" складається із двох складових. По-перше, це "реальна шкода", під якою ст. 22 Цивільного кодексу України розуміє дві групи витрат:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

По-друге, поняття "збитки" включає в себе упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У сфері господарювання щодо відшкодування збитків діють положення глави 25 ГК України. За змістом ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на ч. 1, 2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є одним із видів господарських санкцій, як заходів впливу на правопорушника у сфері господарювання. Разом з тим, згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання);

2) шкідливого результату такої поведінки - збитків;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Частина 1 ст. 226 ГК України до суб`єктів відшкодування збитків відносить учасника господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення. А частина 1 ст. 224 ГК України вказує на те, що завдані збитки повинен відшкодувати учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. Тобто закон пов`язує виникнення обов`язку відшкодування шкоди з двома умовами:

1. Порушення господарського зобов`язання;

2. Порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності.

У світлі конкретних обставин цієї справи, відповідачем належним чином виконане прийняте відповідно до спірних договорів зобов`язання надання послуг обумовлених пунктами 1.3. спірних договорів, про що свідчать підписані акти надання послуг. Аргумент Позивача про те, що відповідачем надання таких послуг не обґрунтовано відхиляється судом, адже він не знайшов свого підтвердження під час дослідження наданих доказів. Адже, як зазначено вище, позивач в силу вимог чинного законодавства погодив відповідні суми, із яких складається ціна Договору.

Порушення установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності також не може бути визнано судом підставою застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді відшкодування збитків. Чинне законодавство не містить переліку конкретних установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, порушення яких можуть розцінюватися як підстави застосування господарських санкцій. Разом з тим, за змістом статті 5 Господарського кодексу України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Частина 2 зазначеної статті закріплює конституційні основи правового господарського порядку в Україні. В свою чергу, суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Загальні принципи господарювання закріплені у статті 6 Господарського кодексу України, ними є:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання;

- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

- обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

- захист національного товаровиробника;

- заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

В світлі конкретних обставин цієї справи судом не вбачається порушення відповідачем установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, що в межах наявних між сторонами правовідносин призвело б до завдання позивачу збитків, стягнення яких він вимагає у судовому порядку.

Окрім цього, суд констатує, що у якості доказу фактичного ненадання послуг за вказаним вище договором, що, в свою чергу, завдало матеріальних збитків, позивач посилається на Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Київської міської ради (секретаріату) за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 №08-21/1 від 08.01.2020, Лист Державної аудиторської служби України про вимоги щодо усунення порушень №08-14/46-2020 від 29.01.2020, а також Лист Київської міської ради від 07.02.2020 вих. №225-ск-831 до відповідача щодо прохання здійснити перерахування вартості перевищених витрат у розмірі 107 197, 83 грн. Дані твердження позивача суд не бере до уваги з огляду на наступне:

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

У відповідності до ст. 1 Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Пунктами 12, 13 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що органу державного фінансового контролю надається право проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється. При виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Окрім того, органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях (п. 15 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Також суд зазначає, що п. 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами №550 від 20.04.2006 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

З урахуванням наведених вище положень, результати перевірки Державної аудиторської служби України можуть бути підставою для вжиття органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання в межах господарсько-договірних відносин.

Тобто, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, що узгоджується з позицією наведеній в постанові Верховного Суду України по справі № 910/12793/17 від 13.02.2018.

Таким чином, суд приходить до висновку, що акт Державної аудиторської служби України №08-21/1 від 08.01.2020 року, складений за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Київської міської ради за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, а також лист-вимога Державної аудиторської служби України №08-14/46-2020 від 29.01.2020 року, лише фіксують порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначений акт ревізії та листи Державної аудиторської служби України, не можуть змінювати, припиняти (частково або повністю) договірні правовідносини сторін, зобов`язання, що визначені договорами та підтверджені відповідними первинними документами.

З огляду на, що лист Київської міської ради від 07.02.2020 №225-ск-831 не є підставою для стягнення вартості послуг, ціна яких була обумовлена відповідними положеннями Договору №КГ-2017 та Договору №КГ-2018

Таким чином, враховуючи належне та повне виконання відповідачем договірних зобов`язань, що об`єктивно підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг та імперативність положень частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України, посилання позивача на результати ревізії, лист-вимогу Державної аудиторської служби України, а також лист Київської міської ради як на підставу для стягнення збитків за порушення умов договору є необгрунтованими. При цьому, кошти, які Київська міська рада просить сягнути з КП Госпкомобслуговування отримано останнім як оплату за надані послуги за Договорами, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - Договору № КГ-2017 від 13.02.2017 та Договору №КГ-2018 від 22.01.2018 і вони не можуть вважатися збитками.

Враховуючи надані сторонами докази та обставини справи суд дійшов висновку, що позивач не доводить поданими доказами протиправну поведінку відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яке спричинило матеріальні збитки позивачу у розмірі 107 197, 83 грн, а відтак суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України та ГПК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Проте, в цьому випадку, суд не вбачає порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення позивача до суду, з мотивів викладених вище.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, як не доведених та необґрунтованих.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141) до КП Госпкомобслуговування 01044, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6-а, ідентифікаційний код: 21465789) про стягнення 107 197, 83 грн відмовити.

2. Покласти судові витрати на Київську міську раду (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких