Рішення

від 06.08.2020 по справі 914/606/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2020 справа № 914/606/20

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Хороз І. Б., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Надійне обладнання та свердловинний сервіс , м. Полтава, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Гетьман , м. Львів, про: стягнення 160'530,00 грн заборгованості. За участю представників сторін: позивача:Коваль Н. Г. - адвокат, відповідача:не з`явився. 1. Судові процедури.

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю Надійне обладнання та свердловинний сервіс до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Гетьман про стягнення 160'530,00 грн заборгованості.

1.2. Ухвалою суду від 16.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.04.2020. Вказану ухвалу суду позивач отримав і на поштову, і на юридичну адреси (а.с. 41, 42), відповідач теж отримав 19.03.2020 (а.с. 40).

07 квітня 2020 року Відповідачем подано суду відзив на позов. У поданому відзиві заявник просить здійснити заміну неналежного відповідача ТзОВ НВП Гетьман належним правонаступником ТзОВ НВП Гетьман-Дистрибюшин (ідентифікаційний код 41944234).

13 квітня 2020 року Позивачем подано відповідь на відзив якою заперечено проти заміни неналежного відповідача та вказано про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.04.2020 розгляд справи відкладено, про дату, час та місце проведення наступного судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою суду від 25.05.2020 розгляд справи по суті призначено на 09.06.2020.

09 червня 2020 року Позивачем надано до суду докази надіслання Відповідачу відповіді на відзив.

У судовому засіданні 09.06.2020 оголошено перерву до 13.07.2020.

10 липня 2020 року Відповідачем подано до суду заяву про відкладення розгляду справи та заперечення на відповідь на відзив.

Розгляд справи по суті відкладено на 27.07.2020. В судовому засіданні 27.07.2020 судом заслухано доводи і міркування представників сторін та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача належним та оголошено перерву у судовому засіданні до 06.08.2020.

1.3. Згідно з частинами першою та другою статті 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

1.4. Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Крім того, суд звертає увагу сторін на правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі № 924/369/19, у якій зазначено, що встановлений на всій території України карантин, згідно з постановою Кабінету міністрів України від 11.03.2020 № 211 (в редакції на момент ухвалення рішення) не є перешкодою у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

1.5. Таким чином, суд, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, достатність доказів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, відсутність будь-яких клопотань від учасників процесу з процесуальних питань, беручи до уваги строки розгляду справи, дійшов висновку розглянути спір по суті у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. У позовній заяві ТзОВ Надійне обладнання та свердловинний сервіс (Позивач у справі) вказує про неналежне виконання ТзОВ НВН Гетьман (Відповідач у справі) своїх договірних грошових зобов`язань щодо повної оплати за поставлений товар на загальну суму 160'530,00 грн.

2.2 . Відповідач - ТзОВ НВН Гетьман у відзиві на позов вказує наступні обставини .

Між сторонами у справі було укладено Договір поставки №37/04-16 від 25.04.2016, за умовами якого поставлено товар (труби обсадні) в номенклатурі та кількості, на які посилається Позивач у поданих документах та за результатами правовідносин утворилась заборгованість у розмірі 160'530,00 грн.

Проте, 25.10.2017 Загальними зборами Товариства було прийнято рішення про проведення реорганізації ТзОВ НВП Гетьман шляхом виділу (виділення) з нього нової юридичної особи - ТзОВ Гетьман-Дистрибюшин .

В цілях здійснення реорганізації було створено комісію з виділу, яка протягом двох місяців з дня публікації відповідного повідомлення про реорганізацію в газеті Голос України приймала вимоги кредиторів.

15 лютого 2018 року процедуру реорганізації було завершено та на основі Розподільчого балансу та акту приймання-передачі активів та пасивів за розподільчим балансом до ТзОВ Гетьман-Дистрибюшин , які були затверджені Протоколом Загальних зборів учасників від 15.02.2018, перейшла частина активів (товару) та пасивів (зобов`язань) від ТзОВ НВП Гетьман . Серед них і товар поставлений Позивачем за спірним Договором поставки та заборгованість, яка виникла.

Таким чином, Відповідач просив здійснити заміну неналежного відповідача належним.

2.3. Позивач у відповіді на відзив зазначає наступне.

Згідно з ст. 48 ГПК України заміна неналежного відповідача може бути здійснена лише за заявою Позивача.

Статтею 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

З аналізу положень ч. 3 ст. 109 та ст. 619 ЦК України випливає, що суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд із основним боржником додатково (субсидіарного); субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний).

Відповідальність субсидіарного боржника є додатковою та настає виключно у разі незадоволення вимог кредитора основним боржником внаслідок прямої відмови останнього або неотримання кредитором у розумний строк відповіді на вимогу до основного боржника про виконання зобов`язання.

Аналогічних правових висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі № 920/369/17.

2.4. Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив звертає увагу на двох аспектах.

1. Щодо заміни боржника правонаступником.

Відповідно до статті 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обовязків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Таким чином, виділ є одним зі шляхів утворення юридичної особи в результаті реорганізації іншої юридичної особи. Юридичну процедуру виділу врегульовано за аналогією положеннями ч. 1. 2, 4 ст. 105 та положеннями ст.ст. 106, 107 ЦК України.

Отже, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміна сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому у кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що істотне значення у справі має як запис в установчих документах про правонаступництво, так і фактично здійсненні організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов`язує перехід майнових прав та обов`язків, а саме: рішення власника (власників), підписання розподільчого балансу тощо (у випадку виділу). Отже, у вирішенні питань, пов`язаних з правонаступництвом слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов`язків на майно (майнові права).

Таким чином, у даному випадку має місце інший випадок заміни сторони у зобов`язанні, що передбачений ст. 52 ГПК України, оскільки можливість реорганізації шляхом виділу з розподіленням прав та обов`язків самостійно учасниками товариства законодавчо визначена ст. 109 ЦК України. Обов`язковість надання згоди на зміну боржника не вимагається, оскільки у даному випадку має місце правонаступництво не внаслідок переведення боргу у розумінні ст. 520 ЦК України (укладення відповідного правочину), а шляхом передання прав та обов`язків новоствореному суб`єкту за розподільчим балансом внаслідок виділу, тобто в силу юридичного факту.

2. Відповідачем заявлено про сплив позовної давності. Зокрема, заявник вказує, що пунктом 2.4 Договору поставки від 25.04.2016 №37/04-16 передбачено, що оплата вартості товару здійснюється на умовах, визначених в кожній окремій Специфікації до договору.

Специфікацією до договору поставки від 25.04.2016 №37/04-16 передбачено форму оплати - попередня оплата в розмірі 100%, термін поставки - протягом 55 днів після отримання передоплати.

Поставка товару відбулась, що підтверджено видатковими накладними від 01.07.2016 та 24.01.2017. В той же час, до суду із позовом про стягнення заборгованості Позивач звернувся лише у березні 2020 року.

Відповідно до положень статтей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальну позовну давність встановлюється тривалістю у три роки.

3. Обставини справи.

3.1. 25 квітня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Надійне обладнання та свердловинний сервіс (надалі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Гетьман (надалі - Покупець) укладено Договір поставки № 37/04-16 (надалі - Договір). За умовами цього Договору, Постачальник в порядку і на умовах, передбачених Договором, зобов`язується поставити, передати у власність Покупцю обладнання, надалі Товар , по цінах і в кількості згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, передбачених Договором, прийняти Товар і сплатити договірну ціну за нього, в порядку, передбаченому Договором (п. 1.1. Договору).

Умовами п. 2.4. Договору встановлено, що оплата вартості Товару здійснюється на умовах визначеній у кожній окремій Специфікації до Договору.

Згідно з Специфікацією Товару № 1 від 25.04.2016 (Додаток № 1 до Договору) сторонами погоджено найменування, кількість та ціну Товару. Встановлена форма оплати: попередня оплата в розмірі 100%.

18 травня 2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору поставки труб, а саме: до специфікації пункту 4 та викласти його в іншій редакції. Всі інші умови договору та додатків до нього лишити без змін.

3.2. На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 3'218'226,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 12 від 01.07.2016 на суму 1'390'800,00 грн та № 5 від 24.01.2017 на суму 1'827'426,00 грн.

Свій обов`язок з оплати Відповідач виконав частково у розмірі 3'057'696,00 грн, що підтверджується випискою з банку Позивача, згідно з якою, Відповідач 25.04.2016 здійснив п/оплату за обладнання зг. Рах. № 12 від 25.04.2016.

3.3. Вимогою щодо оплати отриманого Товару від 22.11.2019 № 489 Позивач звернувся до Відповідача та просив сплатити 160'530,00 грн. Різницю між вартістю отриманого та оплаченого Товару. Вказану суму просив сплатити у семиденний строк від дня отримання даної вимоги. Вказану вимогу Відповідач отримав 02.12.2019. Відповіді на вимогу не надав, доказів оплати до матеріалів справи не долучив.

3.4. У зв`язку з порушенням умов Договору в частині оплати за поставлений Товар, Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення 160'530,00 грн. Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь.

4. Позиція суду.

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 2.4. Договору встановлено, що оплата вартості Товару здійснюється на умовах визначених у кожній окремій Специфікації до Договору. Згідно з Специфікацією Товару № 1 від 25.04.2016 (Додаток № 1 до Договору) встановлено форму оплати: попередня оплата в розмірі 100%.

4.2. Як з`ясовано судом, Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Товар (з урахуванням Додаткової угоди № 1 до Договору) на загальну суму 3'218'226,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємства (а.с. 15, 16).

Кореспондуючий обов`язок з оплати за отриманий Товар Відповідач виконав частково у розмірі 3'057'696,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення (а.с. 12).

Таким чином, розглянувши заявлені вимоги позивача про стягнення 160'530,00 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

4.3. Щодо заміни Відповідача його правонаступником, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив .

Господарський суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, вказане регламентовано статтею 4 ГПК України. За змістом частини 1, 2 вказаної статті, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд звертає увагу сторін, на тому, що у матеріалах справи наявна заява/клопотання Відповідача (міститься у відзиві на позов) в якому останній просить здійснити заміну відповідача у справі № 914/606/20, визнавши належним відповідачем - правонаступника ТзОВ НВП Гетьман - ТзОВ Гетьман-Дистрибюшин .

Заміна неналежного відповідача регулюється положеннями статтею 48 ГПК України, з посиланням на норми якої Позивач просив відмовити у такій заміні, з чим погодився і суд, вказавши про це у відповідній ухвалі суду.

Окремої заяви, клопотання, щодо заміни сторони правонаступником до суду заявлено не було, а усі подані у справі обґрунтування сторін на доведення та спростування обставин правонаступництва, сторони подали на доведення чи спростування заяви/клопотання про заміну неналежного відповідача належним.

Таким чином, суд не розглядав у даному спорі питань щодо правонаступництва у порядку статті 52 ГПК України, адже у справі відсутні заяви чи клопотання про таке, а зазначення про існування правонаступництва, обґрунтовуючи іншу заяву, не може розцінюватись судом самостійно - не за зверненням особи.

Так, суд констатує той факт, що жодним чином не обмежив особу скористатись належним їй правом щодо подання заяви про правонаступництва, адже по-перша: після відмови у заяві про заміну неналежного відповідчаа, судом було надано достатньо часу стороні реалізувати свої права, по-друге: така заява може бути подана на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі і на стадії виконання рішення суду.

4.4. Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідач у даній справі заявив про сплив загального строку позовної давності, вказуючи про те, що згідно з умовами Договору, передбачено форму оплати - попередня оплата 100%. Так, Товар поставлено у липні 2016 та січні 2017 року, а з позовом Позивач звернувся у березні 2020 року. Таким чином, заявник пропустив строк для звернення до суду із заявленими вимогами.

Також, вказує про безпідставність посилань Позивача, в яких вказує, що строк виконання зобов`язання щодо оплати Товару відраховується із моменту отримання вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як з`ясовано судом вище, що оплата вартості Товару здійснюється на умовах визначених у кожній окремій Специфікації до Договору (п. 2.4. Договору). Згідно з Специфікацією Товару № 1 від 25.04.2016 (Додаток № 1 до Договору) встановлено форму оплати: попередня оплата в розмірі 100%.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Товару на загальну суму 160'530,00 грн, які і є предметом спору, було поставлено Позивачем за відсутності попередньої оплати у вказаної суми та було прийнято Відповідачем.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, суд констатує факт, що Постачальник реалізуючи свої права, на власний розсуд здійснив поставку Товару без попередньої оплати на спірну суму, чим погодився не застосовувати власне права на попередню оплату Товару, і в результаті чого, набув право на оплату відповідного Товару у передбаченому законом порядку, зокрема, з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, адже договором було встановлено інший строк, від якого Позивач самостійно відмовився.

Таким чином, посилання Позивача на виникнення обов`язку у Відповідача щодо оплати отриманого Товару у порядку передбаченому ч. 2 ст. 530 ЦК України є необґрунтованими.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується .

Як встановлено у даній справі та підтверджується самим Позивачем, у зв`язку із реорганізацією ТзОВ НВП Гетьман шляхом виділу з нього нової юридичної особи ТзОВ Гетьман-Дистрибюшин , до останнього за Розподільчим балансом та Актом прийому-передачі активів та пасивів перейшла заборгованість ТзОВ НВП Гетьман за спірним Договором перед ТзОВ Надійне обладнання та свердловинний сервіс у сумі, яка є предметом даного спору, наявність якої заборгованості Позивачем не оспорюється, а навпаки - визнається, як і факт переходу такої до новоствореної особи підтерджується як поясненнями викладеними у відзиві, так і відповідними доказими (Розподільчим балансом та Актом приймання-передачі активів та пасивів).

Окрім того, відповідно до п. 12.2. Договору, такий набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2016, але у будь-якому разі до повного виконання ними своїх зобов`язань, а в частині зобов`язань, що виникають з умов гарантії, - до спливу гарантійного строку.

Таким чином, суд розглянувши заявлену у справі заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, дійшов висновку, що така задоволенню не підлягає, адже позовна давність була перервана визнанням боржником свого боргу. Після переривання позовної давності, зокрема, з наступного дня після завершенням процедури реорганізації ТзОВ НВП Гетьман шляхом виділу нової юридичної особи ТзОВ Гетьман-Дистрибюшин , з 16.02.2018 перебіг позовної давності розпочався заново.

4.5. Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, щоб зводити нанівець саму сутність цього права; 2) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22.10.96 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства за заявами N 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04.12.95 у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France) за заявою N 23805/94, пункт 75 рішення від 07.12.2010 у справі Seal v. The United Kingdom за заявою N 50330/07), а саме: - строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18.03.2008 у справі Dacia S.R.L. v/ Moldova за заявою N 3052 /04); - застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20.05.2010 у справі Lelas v. Croatia за заявою N 55555/08); - механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20.12.2007 у справі Phinikaridou v. Cyprus за заявою N 23890/02).

4.6. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Судові витрати

5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 2'407,95 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

5.2. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору . У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 18 листопада 2019 року року між Адвокатом Кавалем Назарієм Григоровичем (надалі - Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Надійне обладнання та свердловинний сервіс (надалі - Замовник) укладено Договір про надання правничої допомоги № 056/19 (надалі - Договір про надання правничої допомоги). За умовами цього Договору про надання правничої допомоги, замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості з ТзОВ НВП Гетьман за Договором поставки № 37/04-16 від 25 квітня 2016 року (п. 1.1.). Послуги включатимуть: надання усних консультацій, висновків, довідок з правових питань, що виникають в процесі діяльності Замовника, зокрема, з питань застосування господарського законодавства; підготовка від імені Замовника позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг на рішення судів, а також інших правових документів, необхідних для забезпечення реалізації й захисту прав та інтересів Замовника; представництво інтересів Замовника в місцевих господарських, апеляційних господарських та Верховному Суді з усіх питань, пов`язаних з предметом Договору та його виконанням.

Згідно з пунктами 3.1. - 3.3. Договору про надання правничої допомоги, вартість послуг за цим Договором визначається Сторонами в Акті виконаних робіт, в залежності від кількості годин затрачених Адвокатом на виконання вимог Розділу 1 даного Договору, при цьому Сторони погодили, що вартість однієї години роботи Адвоката становить 1000,00 (одну тисячу гривень 00 коп.) грн. Оплата проводиться на підставі Акту виконаних робіт, що підписується повноважними представниками Сторін та Рахунку виданого Виконавцем на ім`я Замовника. Відповідно до домовленостей Сторін, термін оплати наданих послуг становить в межах 10-ти днів з дати підписання Акту виконаних робіт.

Актом № 001/20 виконаних робіт від 05.02.2020 закріплено, що послуги включають: 1. юридична експертиза документів, наданих Виконавцю для підготовки та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з ТзОВ НВП Гетьман за Договором поставки № 37/04-16 від 25 квітня 2016 року - З години роботи; 2. вивчення законодавства України, що регулює правовідносини, які склались між сторонами договору № 157 від 02 січня 2017 року - 3 години роботи; 3. підготовка та надсилання письмової вимоги, щодо оплати отриманого Товару - 2 години роботи; 4. підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки № 37/04-16 від 25 квітня 2016 року - 6 години роботи; 5. формування переліку документів, згідно з додатками, вказаними у позовній заяві - 2 години роботи; 6. подання позовної заяви - 2 години роботи. Загальний час на виконання робіт становить - 16 годин.

З огляду на викладені обставини, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу, беручи до уваги пропорційність витрат до предмету спору, виконання адвокатом умов договору, суд вважає за можливе стягнути з відповідача заявлені до стягнення 16'000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

6. Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 52, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, пунктом 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Гетьман ( 79024, місто Львів, вулиця Волинська, будинок 10А; ідентифікаційний код 31804036) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Надійне обладнання та свердловинний сервіс ( 36040, місто Полтава, вулиця Великотирнівська, будинок 14, квартира 142; ідентифікаційний код 39109641) 160'530,00 грн заборгованості та 2'407,95 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, 16'000,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.08.2020.

Суддя В.П. Трускавецький