Постанова

від 17.12.2020 по справі 914/606/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2020 р. Справа №914/606/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Скрипчук О.С.

Мирутенка О.Л.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» № 400 від 26.08.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2020 (повний текст складено та підписано 11.08.2020), суддя Трускавецький В.П.

у справі №914/606/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надійне обладнання та свердловинний сервіс» , м. Полтава,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» , м. Львів

про стягнення 160 530,00 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.08.2020 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Надійне обладнання та свердловинний сервіс» , стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Надійне обладнання та свердловинний сервіс» 160'530,00 грн заборгованості та 2'407,95 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, 16'000,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

26.08.2020, не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» оскаржило таке в апеляційному порядку. Просило рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права. Так, апелянт зазначає, що він є неналежним відповідачем, оскільки 25.10.2017 Загальними зборами Товариства було прийнято рішення про проведення реорганізації ТзОВ НВП Гетьман шляхом виділу (виділення) з нього нової юридичної особи - ТзОВ Гетьман-Дистрибюшин . 15 лютого 2018 року процедуру реорганізації було завершено та на основі Розподільчого балансу та акту приймання-передачі активів та пасивів за розподільчим балансом до ТзОВ Гетьман-Дистрибюшин , які були затверджені Протоколом Загальних зборів учасників від 15.02.2018, перейшла частина активів (товару) та пасивів (зобов`язань) від ТзОВ НВП Гетьман . Серед них і товар, поставлений Позивачем за спірним Договором поставки, та заборгованість, яка виникла.

Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у застосуванні строків позовної давності. Як вказав відповідач, поставка товару відбулась, що підтверджено видатковими накладними від 01.07.2016 та 24.01.2017. В той же час, до суду із позовом про стягнення заборгованості Позивач звернувся лише у березні 2020 року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

25 квітня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю Надійне обладнання та свердловинний сервіс (надалі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Гетьман (надалі - Покупець) укладено Договір поставки № 37/04-16 (надалі - Договір). За умовами цього Договору, Постачальник в порядку і на умовах, передбачених Договором, зобов`язується поставити, передати у власність Покупцю обладнання, надалі Товар , по цінах і в кількості згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, передбачених Договором, прийняти Товар і сплатити договірну ціну за нього, в порядку, передбаченому Договором (п. 1.1. Договору).

Умовами п. 2.4. Договору встановлено, що оплата вартості Товару здійснюється на умовах визначеній у кожній окремій Специфікації до Договору.

Згідно з Специфікацією Товару № 1 від 25.04.2016 (Додаток № 1 до Договору) сторонами погоджено найменування, кількість та ціну Товару. Встановлена форма оплати: попередня оплата в розмірі 100%.

18 травня 2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору поставки труб, а саме: до специфікації пункту 4 та викласти його в іншій редакції. Всі інші умови договору та додатків до нього лишити без змін.

На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв Товар на загальну суму 3'218'226,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 12 від 01.07.2016 на суму 1'390'800,00 грн. та № 5 від 24.01.2017 на суму 1'827'426,00 грн.

Свій обов`язок з оплати Відповідач виконав частково у розмірі 3'057'696,00 грн, що підтверджується випискою з банку Позивача, згідно з якою, Відповідач 25.04.2016 здійснив оплату за обладнання зг. Рах. № 12 від 25.04.2016.

З вимогою щодо оплати отриманого Товару від 22.11.2019 № 489 Позивач звернувся до Відповідача та просив сплатити 160'530,00 грн., як різницю між вартістю отриманого та оплаченого Товару. Вказану суму просив сплатити у семиденний строк від дня отримання даної вимоги. Вказану вимогу Відповідач отримав 02.12.2019. Відповіді на вимогу не надав, доказів оплати до матеріалів справи не долучив.

Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 2.4. Договору встановлено, що оплата вартості Товару здійснюється на умовах визначених у кожній окремій Специфікації до Договору. Згідно з Специфікацією Товару № 1 від 25.04.2016 (Додаток № 1 до Договору) встановлено форму оплати: попередня оплата в розмірі 100%.

Як з`ясовано судом, Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято Товар (з урахуванням Додаткової угоди № 1 до Договору) на загальну суму 3'218'226,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємства (а.с. 15, 16).

Кореспондуючий обов`язок з оплати за отриманий Товар Відповідач виконав частково у розмірі 3'057'696,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення (а.с. 12).

Таким чином, заявлені вимоги позивача про стягнення 160'530,00 грн заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заміни Відповідача його правонаступником, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Господарський суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, вказане регламентовано статтею 4 ГПК України. За змістом частини 1, 2 вказаної статті, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд звертає увагу сторін на тому, що у матеріалах справи наявна заява/клопотання Відповідача (міститься у відзиві на позов), в якому останній просить здійснити заміну відповідача у справі № 914/606/20, визнавши належним відповідачем - правонаступника ТзОВ НВП Гетьман - ТзОВ Гетьман-Дистрибюшин .

Заміна неналежного відповідача регулюється положеннями статтею 48 ГПК України, з посиланням на норми якої Позивач просив відмовити у такій заміні, з чим погодився і суд першої інстанції, вказавши про це у своїй ухвалі від 30.07.2020 року.

Окремої заяви, клопотання щодо заміни сторони правонаступником до суду заявлено не було, а усі подані у справі обґрунтування сторін на доведення та спростування обставин правонаступництва сторони подали на доведення чи спростування заяви/клопотання про заміну неналежного відповідача належним.

Таким чином, суд першої інстанції не розглядав у даному спорі питань щодо правонаступництва у порядку статті 52 ГПК України, адже у справі відсутні заяви чи клопотання про таке, а зазначення про існування правонаступництва, обґрунтовуючи іншу заяву, не може розцінюватись судом самостійно - не за зверненням особи.

Так, суд першої інстанції жодним чином не обмежив особу скористатись належним їй правом щодо подання заяви про правонаступництво, адже по-перше: після відмови у заяві про заміну неналежного відповідача, судом було надано достатньо часу стороні реалізувати свої права, по-друге: така заява може бути подана на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі і на стадії виконання рішення суду.

Щодо застосування строків позовної давності.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідач у даній справі заявив про сплив загального строку позовної давності, вказуючи про те, що згідно з умовами Договору, передбачено форму оплати - попередня оплата 100%. Так, Товар поставлено у липні 2016 та січні 2017 року, а з позовом Позивач звернувся у березні 2020 року. Таким чином, заявник пропустив строк для звернення до суду із заявленими вимогами.

Також, вказує про безпідставність посилань Позивача, в яких вказує, що строк виконання зобов`язання щодо оплати Товару відраховується із моменту отримання вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як з`ясовано судом вище, оплата вартості Товару здійснюється на умовах, визначених у кожній окремій Специфікації до Договору (п. 2.4. Договору). Згідно з Специфікацією Товару № 1 від 25.04.2016 (Додаток № 1 до Договору) встановлено форму оплати: попередня оплата в розмірі 100%.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, Товару на загальну суму 160'530,00 грн, які і є предметом спору, було поставлено Позивачем за відсутності попередньої оплати вказаної суми та було прийнято Відповідачем.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, як вірно зазначив суд першої інстанції, Постачальник, реалізуючи свої права, на власний розсуд здійснив поставку Товару без попередньої оплати на спірну суму, чим погодився не застосовувати власне права на попередню оплату Товару, і, в результаті чого, набув право на оплату відповідного Товару у передбаченому законом порядку, зокрема, з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, адже договором було встановлено інший строк, від якого Позивач самостійно відмовився.

Таким чином, посилання Позивача на виникнення обов`язку у Відповідача щодо оплати отриманого Товару у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 530 ЦК України є необґрунтованими.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено у даній справі та підтверджується самим Позивачем, у зв`язку із реорганізацією ТзОВ НВП Гетьман шляхом виділу з нього нової юридичної особи ТзОВ Гетьман-Дистрибюшин , до останнього за Розподільчим балансом та Актом прийому-передачі активів та пасивів перейшла заборгованість ТзОВ НВП Гетьман за спірним Договором перед ТзОВ Надійне обладнання та свердловинний сервіс у сумі, яка є предметом даного спору, наявність якої Позивачем не оспорюється, а навпаки - визнається, як і факт переходу такої до новоствореної особи підтерджується як поясненнями, викладеними у відзиві, так і відповідними доказами (Розподільчим балансом та Актом приймання-передачі активів та пасивів).

Окрім того, відповідно до п. 12.2. Договору, такий набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2016, але у будь-якому разі до повного виконання ними своїх зобов`язань, а в частині зобов`язань, що виникають з умов гарантії, - до спливу гарантійного строку.

Таким чином, суд першої інстанції розглянувши заявлену у справі заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, дійшов вірного висновку, що така задоволенню не підлягає, адже позовна давність була перервана визнанням боржником свого боргу. Після переривання позовної давності, зокрема, з наступного дня після завершенням процедури реорганізації ТзОВ НВП Гетьман шляхом виділу нової юридичної особи ТзОВ Гетьман-Дистрибюшин , з 16.02.2018 перебіг позовної давності розпочався заново.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови: 1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, щоб зводити нанівець саму сутність цього права; 2) таке обмеження повинно мати легітимну мету; 3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22.10.96 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства за заявами N 22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04.12.95 у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France) за заявою N 23805/94, пункт 75 рішення від 07.12.2010 у справі Seal v. The United Kingdom за заявою N 50330/07), а саме: - строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18.03.2008 у справі Dacia S.R.L. v/ Moldova за заявою N 3052 /04); - застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20.05.2010 у справі Lelas v. Croatia за заявою N 55555/08); - механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20.12.2007 у справі Phinikaridou v. Cyprus за заявою N 23890/02).

Колегія суддів також дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції 16'000,00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем було подано всі необхідні докази з приводу надання такої.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України , покладаються на апелянта.

керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Гетьман» № 400 від 26.08.2020 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.08.2020 у справі №914/606/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.

Суддя Скрипчук О.С.

Суддя Мирутенко О. Л.