Рішення

від 03.08.2020 по справі 922/4250/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4250/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків; 3. Харківської міської громадської організації "Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків", м. Люботин про скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна за участю представників:

прокурора - Полякова С.В., посвідчення № 048615 від 10.11.2017,

першого відповідача - Цуварев О.Ф., довіреність №08-21/4294/2-19 від 19.12.2019,

другого відповідача - Цуварев О.Ф., довіреність № 13456 від 24.12.2019,

третього відповідача - Рижков І.П., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків, 3. Харківської міської громадської організації "Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків", м. Люботин, в якому просить суд:

1.Визнати незаконним та скасувати п. 62 додатку 1 до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 №283.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.03.2017 № 5460-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Харківською міською громадською організацією Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №589, скасувавши його державну реєстрацію.

3. Зобов`язати Харківську міську громадську організацію Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвальної частини № 28-:-32, 29а, 29б, розташовані у житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Культури, 16.

4. Судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2020 відкрито провадження у справі № 922/4250/19 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.02.2020 об 11:20 год.

30.01.2020 першим відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 2416), в якому відповідач, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог, зазначив про дотримання відповідачами способу та порядку приватизації, а також відсутність правових підстав визнання договору купівлі-продажу недійсним. Також відповідачем зазначено про необґрунтованість та недоведеність підстав представництва прокуратурою інтересів держави у суді.

07.02.2020 другим відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 3231), в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що відповідачем дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь та обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. Натомість, прокурорм не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами той факт, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб. Також, відповідач зауважив, що у позовній заяві не наведено правових підстав визнання договорів купівлі продажу нежитлових приміщень недійсними та не зазначено, чим саме та чиї права порушено при укладенні спірних договорів купівлі-продажу. Відповідач зазначив про недоведеність підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду, а також заявлено клопотання про застосування строків позовної давності до вимог прокурора.

12.02.2020 прокурором, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив (вх. № 3687), в якій прокурор зазначив про правомірність заявлених позовних вимог та просив суд задовольнити позов.

17.02.2020 третім відповідачем, через канцелярію суду, надано клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 4128), до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах. Натомість, в процесі розгляду даного спору, третій відповідач просив суд залишити дане клопотання без задоволення.

21.02.2020 третім відповідачем, через канцелярію суду, надано клопотання про залишення позову без розгляду (вх. № 4611), оскільки позов подано особою - прокурором, яка не має процесуальної дієздатності позивача по даній справі.

24.02.2020 третім відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 4744), а також заяву про застосування до вимог прокурора строків позовної давності (вх. № 4743).

Ухвалою господарського суду від 24.02.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 20 квітня 2020 року.

28.02.2020 прокурором, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив третього відповідача (вх. № 5338), в якій прокурором підтримані заявлені позовні вимоги та зазначено про їх правомірність.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2020, відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№540-IX), розгляд підготовчого засідання відкладався на 28.04.2020 о 10:30 год.

22.04.2020 третім відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив прокурора (вх. № 9495).

Ухвалою господарського суду від 28.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/4250/19 до судового розгляду по суті на 12.05.2020 о 10:00 год.

12.05.2020 третім відповідачем надано суду заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з наданням правничої допомоги (вх. 10524).

Протокольною ухвалою від 03.08.2020 відмовлено третьому відповідачу у задоволенні поданої заяви про залишення позову прокурора без розгляду.

У судовому засіданні 03.08.2020 прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представники відповідачів у судовому засіданні 03.08.2020 проти позову заперечували, з підстав, викладених у наданих до суду запереченнях на позов.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні прокурор та представники відповідачів погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.08.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, другий відповідач) та Харківською міською громадською організацією "Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків", м. Люботин (орендар, третій відповідач) укладено договір оренди від 12.02.2016 року № 4146 (надалі - договір), відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвальної частини № 28-:-32, 29а, 29б, загальною площею 61,4 кв.м. в житловому будинку (технічний паспорт КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації інвентаризаційна справа № 44864 від 17.06.2009), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Культури, 16, літ. "А-5" та відображається на балансі КП Жилкомсервіс . Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.02.2016 року № 59 Про передачу в оренду нежитлових приміщень (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 5.6. договору орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Рішенням Харківської міської ради 12 сесії 6 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 року № 283/16 вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, шляхом викупу (згідно з додатком).

Згідно з п. 62 додатку до вищевказаного рішення нежитлові приміщення підвальної частини в житловому будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 " загальною площею 61,4 кв.м. підлягали приватизації шляхом викупу Харківською міською громадською організацією "Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків".

Харківська міська громадська організація "Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків" звернулась до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської із заявою про приватизацію від 27.07.2016 № 3366.

Листом від 27.07.2016 № 12175 Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради доручено СОД Бєлих Б.М. проведення оцінки вартості майна - нежитлових приміщень загальною площею 61,4 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Культури, 16, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.

Дата оцінки 30.06.2016. Оціночна вартість зазначеного об`єкта складає 193100,00 грн. без ПДВ.

У подальшому, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та Харківською міською громадською організацією "Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 03.03.2017 № 5460-В-С, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 589.

Звертаючись із позовом у даній справі до суду, прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення міської ради 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 № 283/16 є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна , ст.ст. 1, 2, 4, 29, Закону України Про приватизацію державного майна , ст.ст. 11, 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

При цьому, прокурором наголошено про те, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об`єктів нерухомості та укладання спірних договорів купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги Закону України Про приватизацію державного майна , Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012 - 2026 роки, Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 ЗУ " Про прокуратуру").

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Зважаючи на приписи ч. 4 ст. 53 ГПК України та ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", участь прокурора в судовому процесі можлива за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, довід прокурора щодо відсутності такого органу, суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

У даній справі Керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області в тексті позовної заяви обґрунтував свою позицію щодо відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, з посиланням на те, що Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади міста Харкова, але враховуючи, що саме вона в даному випадку вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади міста, прокурор звертається з даним позовом самостійно. Також прокурор в позовній заяві обґрунтував, у чому, на його погляд, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

Таким чином, прокурор звернувся до суду з позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи за процесуальним статусом позивачем у даній справі, що узгоджується з вимогами процесуального закону.

Зважаючи на вищевикладене та з урахуванням правової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, судом встановлена наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 ЗУ Про приватизацію державного майна , викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до ЗУ Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 ЗУ Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Положеннями ст. 10 Закону передбачено, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об`єкта приватизації та його місцезнаходження.

Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону, приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 затверджено Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки (далі-Програма), яка діяла на момент приватизації майна.

Відповідно до п. 5.1 та п. 5.2. Програми приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів. Умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України.

Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта (п. 5.3 Програми).

При цьому, продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Ст. 4 цього Закону передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 11 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ, а саме Порядком продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439.

Згідно з п.п. 3.3., 7.15. Порядку, у разі коли на участь в аукціоні з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу.

А у разі коли на конкурс з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, такий об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта.

Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2. Порядку, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Як зазначено вище, оцінка майна, яке підлягає приватизації, проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003.

Відповідно до п. 69 Методики, вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.

Згідно з п. 70 Методики, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п. 71 Методики, вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики, порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377.

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

Згідно з п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

- аудиторський висновок щодо підтвердження с. фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;

- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Відповідно до вищевказаних правових норм вбачається, що Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.

Таким чином, продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

З наведеного слідує, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

З огляду на наведене, помилковим є твердження відповідачів, про фактичну можливість органом місцевого самоврядування самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.

Також помилковим є посилання першого та другого відповідачів на положення ст. 289 ГК України та ч. 2 ст. 777 ЦК України, з яких виплаває наявність переважного права у наймача на викуп об`єкта оренди з огляду на таке.

Варто зазначити, що загальні норми права поширюють дію на певний рід відносин, а спеціальні - на вид відносин в межах роду з метою конкретизації правового регулювання з урахуванням специфіки такого виду відносин. Норми Цивільного кодексу України і норми інших законів співвідносяться між собою як загальні і спеціальні норми. Законодавчі акти, які містять спеціальні норми, мають пріоритет у застосуванні в правозастосовчій практиці щодо інших законодавчих актів України. Отже, процедура викупу орендарем повинна здійснюватися саме відповідно до ЗУ Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Судом встановлено факт відсутності здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна саме в період перебування нерухомого майна в оренді, що не спростовано відповідачами у своїх поясненнях та відзивах, відтак вказані обставини справи є встановленими та доведеними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації, а саме ст. 1, 2, 4, 25, 29 Закону України Про приватизацію державного майна та ст. 11, 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Посилання на те, що п. 5.6 договору оренди від 12.02.2016 передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, не може застосовуватись у даній ситуації, оскільки сама процедура викупу орендарем повинна здійснюватися відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

При цьому, необґрунтованим є посилання відповідачів на підтвердження свого висновку про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 року №14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 Черемшина щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Суд зазначає, що саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі №922/1958/19. Дана постанова була прийнята у справі яка склалася в аналогічних правовідносинах та з аналогічним предметом спору, а тому враховується судом при розгляді даної справи.

Ч. 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Оскільки судом встановлено недотримання Харківською міською радою вимог законодавства при ухваленні п. 62 додатку до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 № 283/16, останнє є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині є правомірними.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов`язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об`єкт приватизації.

Ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У спірному договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.03.2017 № 5460-В-С, який укладений між Харківською міською громадською організацією "Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків" та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, зазначено, що його укладено зокрема на підставі рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

Оскільки п. 62 додатку до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 № 283/16 визнано незаконним, вказане свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України при укладанні вказаного вище договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 03.03.2017 № 5460-В-С, що посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 589.

У зв`язку з чим вимоги позивача про:

- Визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.03.2017 № 5460-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Харківською міською громадською організацією "Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 589.

- Зобов`язання Харківську міську громадську організацію "Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвальної частини № 28-:-32, 29а, 29б, площею 64,1 кв.м., розташовані у житловій будівлі літ. "А-5" за адресою: м. Харків, вул. Культури, 16, є правомірними.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 року, Щокін проти України від 14.10.2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року, Трегубенко проти України від 02.11.2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 року зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

У даному випадку вбачається недотримання першим та другим відповідачем процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства.

Отже, позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує суспільний та публічний інтерес , ґрунтується на розумних підставах.

При цьому відповідна особа не несе індивідуальний і надмірний тягар , оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.

Відтак, у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ст. 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених прокурором позовних вимог.

Як свідчать матеріали справи, другим та третім відповідачами надано до суду заяви про застосування до вимог прокурора строку позовної давності (вх. №№ 3231, 4743).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абз. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру").

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

У постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 Великою Палатою Верховного Суду вищенаведений висновок було конкретизовано та зазначено, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

У випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушені в разі пред`явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, які порушила.

Органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів (ч.1 ст.6 Закону України "Про прокуратуру").

У свою чергу, відповідно ч. 3 ст. 9 Закону України "Про прокуратуру", прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші прирівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Слід зауважити, що оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради. Також, згідно з абзацом 3 ч. 1 ст. 6 Регламенту Харківської міської ради 6 скликання, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 22.12.2010 № 17/10, персональні робочі місця в залі засідань Харківської міської ради передбачаються також для запрошених: голови обласної державної адміністрації та його заступників, голови обласної ради, представників прокуратури м. Харкова, правоохоронних органів м. Харкова, голів адміністрацій районів м. Харкова та ін. Отже, представники органів прокуратури були присутні на засіданні Харківської міської ради 6 скликання, на якому приймалося оскаржуване в частині пункту 62 додатку 1 до нього рішення Харківської міської ради 6 скликання від 06.07.2016 № 283/16.

Отже, прокурор вважається таким, що довідався або міг би довідатись порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засіданні сесії Харківської міської ради - 06.07.2016.

Відтак, прокурор, у відповідності до ст. 121 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" міг дізнатись про відповідні порушення, у межах встановленого законом строку позовної давності.

Жодних доводів щодо неможливості довідатися про вказане порушення прокурором не наведено.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про те, що прокурором пропущено строк позовної давності, що за наявності заяв другого та третього відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, та відсутності поважності причин пропуску строку позовної давності, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на прокуратуру Харківської області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Прокурор - Харківська місцева прокуратура № 2 (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76);

Відповідач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412);

Відповідач - Харківська міська громадська організація "Фонд рятування дітей та підлітків України від наркотиків" (Харківська область, м. Люботин, вул. Каманіна, 42, код ЄДРПОУ 24662645).

Повне рішення складено 11.08.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/4250/19