Рішення

від 10.08.2020 по справі 909/392/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/392/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардинал"

до відповідача: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області

про усунення перешкод в користуванні майном

за участю:

від позивача: Кишинський М.І.

від відповідача: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кардинал" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про усунення перешкод в користуванні майном.

Рішенням суду від 12.06.19, залишеним без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.19, позов задоволено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.20 вищезазначені рішення Господарського суду Івано-Франківської області та постанову Західного апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.20 справу №909/392/19 передано на розгляд судді Матуляку П.Я.

Ухвалою суду від 08.07.20 суд прийняв справу до розгляду та призначив підготовче засідання на 11.08.20.

В судове засідання відповідач не з"явився, однак на виконання вимог ухвали суду від 08.07.20 подав суду письмові пояснення по справі вх.№9736/20 від 04.08.20 та клопотання про розгляд справи без участі представника вх.№10166/20 від 11.08.20.

У підготовчому засіданні 11.08.20 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Позиція позивача.

Позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях вх.№9563/20 від 31.07.20. Зокрема, посилався на те, що ТОВ "Кардинал" не може вступити у права власника зазначеного майна, набуті на підставі укладеного між ним і Міністерством оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" договору від 13.03.2006 № 13/03-06/2ІФю про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 06.03.2006 № 06/03-06/1ІФю про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об`єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, оскільки на даний час військове містечко, на території якого знаходиться майно позивача, передане на баланс відповідачу, який чинить ТОВ "Кардинал" перешкоди у користуванні належним йому майном. Вказав на те, що 23.04.20 позивачем зареєстровано право власності на спірний обєкт, проте відповідач заперечує проти здійснення позивачем господарської діяльності на вказаному обєкті та доступу позивача на цей обєкт до прийняття рішення суду, що підтверджується листом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області №01-2477/04-04 від 10.07.20.

Позиція відповідача.

Заперечує проти здійснення позивачем господарської діяльності на вказаному обєкті та доступу позивача на цей обєкт до прийняття рішення у даній справі. У вирішенні даного спору покладається на розсуд суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На виконання Указу Президента України від 02.10.1999 № 1262 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.1999 № 2166 "Про затвердження Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей". З метою реалізації вказаної Урядової програми, Міністерством оборони України створено Центральне спеціалізоване будівельне управління, що є державною госпрозрахунковою установою, діяльність якої спрямована на здійснення функцій замовника будівництва у Збройних силах України. Наказом начальника Центрального спеціалізованого будівельного управління від 18.04.2005 №63 створено філію Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд".

Філією Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) "Укроборонбуд" в період 20 - 23 січня 2006 року організовано конкурс по відбору пропозицій на забудову території військового містечка, належного військовій частині НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 . Про проведення вказаного конкурсу, у всіх обласних газетах рекламно-інформаційного спрямування розміщено відповідне повідомлення.

24.02.2006 відбулося засідання робочої групи з визначення найкращої пропозиції щодо спільної забудови вказаного військового містечка. Переможцем конкурсу визнано ТОВ "Кардинал" з наданням останньому пропозицій в майбутньому провести викуп паю Міністерства оборони України.

Відповідно до протоколу засідання постійної робочої групи з визначення найкращої пропозиції від 24.02.2006 ТОВ "Кардинал" набуло право у спільній забудові території військової частини НОМЕР_1 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

06.03.2006 між Міністерством оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства Оборони "Укроборонбуд" (за договором - сторона - 1) і ТОВ "Кардинал" (за договором - сторона - 2) укладено інвестиційний договір №06/03-06/1ІФю про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об`єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Згідно пункту 2.6 договору №06/03-06/1ІФю на будівельному майданчику (території, що підлягає забудові за цим договором) знаходиться нерухоме майно, яке в цілому складається із недобудованого фортифікаційного комплексу. Зазначене майно є державною власністю і складає пайовий внесок (пай) сторони-1 по цьому договору. Вартість нерухомого майна, згідно з актом експертної оцінки становить 124375,00 грн.

Пайовим внеском сторони-2 за даним договором будуть його витрати на проектування та будівництво (реконструкцію) 100 % площі об`єкту та кожної його складової частини, а також всі інші витрати безпосередньо пов`язані з виконанням предмету цього договору та всіх інших заходів, що його забезпечують (пункт 2.9 договору № 06/03-06/1ІФю).

06.03.2006 між сторонами інвестиційного договору №06/03-06/1ІФю підписано акт приймання-передачі паю, відповідно до якого Міністерство оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України "Укроборонбуд" передало у спільну діяльність ТОВ "Кардинал" майно, що знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та є його пайовим внеском, для забезпечення цілей, обумовлених цим договором.

13.03.2006 між Міністерством оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства Оборони "Укроборонбуд" (сторона-1) і ТОВ "Кардинал" (сторона-2) укладено договір №13/03-06/2ІФю про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 06.03.2006 №06/03-06/1ІФю про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об`єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

За умовами пунктів 1, 2 договору №13/03-06/2ІФю ТОВ "Кардинал" здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 06.03.2006 №06/03-06/1ІФю за ціною та у строки, визначені цим договором. Сторона - 2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) сторони-1 шляхом купівлі-продажу майна, що знаходиться на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), а саме недобудований фортифікаційний комплекс вартістю 124375,00 грн.

Згідно з пунктом 6 договору №13/03-06/2ІФю сторона-2 приймає у власність майно, що становить розмір пайової участі (паю) сторони-1 за договором від 06.03.2006 №13/03-06/2ІФю шляхом підписання акта приймання-передачі майна.

13.03.2006 сторонами підписано акт приймання-передачі матеріального активу пайової участі (паю), визначеного в інвестиційному договорі №06/03-06/1ІФю від 06.03.2006, згідно якого Міністерство оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" передало ТОВ "Кардинал" майно, а саме недобудований фортифікаційний комплекс, який знаходиться на території військового містечка в/ч НОМЕР_1 в с. Майдан, вул. Суха Ліщина, 23, Тисменицького району Івано-Франківської області. Цей акт вступає в силу під відкладальною умовою відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України): з моменту перерахування коштів на рахунок сторони-1 у сумі не меншій ніж та, що передбачена частиною 5 пункту 2 договору про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 06.03.2006 №06/03-06/1ІФю.

22.05.2012 ТОВ "Кардинал" платіжним дорученням №14 перераховано на рахунок Міністерства оборони України 124375,00 грн. з призначенням платежу: "Викуп паю Мін. Оборони згідно договору 13/03-06/2ІФю від 13.03.2006 без урахування ПДВ".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 "Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил", після розформування військове містечко військової частини НОМЕР_1 було спочатку передано до сфери управління Івано-Франківської облдержадміністрації, а з 2008 року на баланс ДСНС в Івано-Франківській області, де на даний час розташовується Аварійно-рятувальний загін ДСНС.

Згідно довідки Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури від 01.07.13 № 755/02-25, недобудований фортифікаційний комплекс, що знаходиться за адресою: с. Майдан, вул. Суха Ліщина, 23, Тисменицького району Івано-Франківської області на балансі департаменту не обліковувався.

Таким чином, вищезазначений об`єкт незавершеного будівництва на баланс Івано-Франківської ОДА не передавався.

Оскільки недобудований фортифікаційний комплекс розташований в межах огородженої території, на якій знаходиться матеріально-технічна база Аварійно-рятувального загону ДСНС, має одну в`їзну дорогу та пропускний режим, ТОВ "Кардинал" неодноразово зверталося до керівництва загону з питанням погодження порядку доступу до фортифікаційного комплексу, проте, у доступі до майна позивачу було відмовлено.

23.04.20 позивачем зареєстровано право власності на спірний обєкт, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 207547183 від 25.04.20.

Однак, відповідач заперечує проти здійснення позивачем господарської діяльності на вказаному обєкті та доступу позивача на цей обєкт до прийняття рішення суду, що підтверджується листом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області №01-2477/04-04 від 10.07.20.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

За змістом ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно п.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В силу частини 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Наведена правова норма кореспондується з ч. ч.1, 2 ст.321 ЦК України: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.

Відповідно до частини 1 статті Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями статті 391 ЦК України унормовано, щовласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, під час розгляду позову про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном позивач насамперед має підтвердити право власності на спірне майно та надати суду відповідні докази.

23.04.20 позивачем зареєстровано право власності на спірний обєкт, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 207547183 від 25.04.20. За таких обставин, суд констатує, що позивачем підтверджено право власності на спірне майно.

З огляду на зміст наведених правових норм, власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Як зазначалося вище, право власності позивача на спірний об"єкт підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 207547183 від 25.04.20.

Факт існування перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей щодо розпорядження або (та) користування належним йому майном підтверджується тим, що це майно знаходиться на закритій території Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ДСНС в Івано-Франківській області з пропускним режимом, до якої відсутній вільний доступ. Такі обставини мають триваючий характер і не заперечуються відповідачем.

Крім того, факт існування перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей щодо розпорядження або (та) користування належним йому майном підтверджується також листом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області №01-2477/04-04 від 10.07.20 та письмовими поясненнями відповідача вх.№9736/20 від 04.08.20.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, а частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Ці способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (Верховний Суд України, "Аналіз практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України").

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із приписів вищенаведених правових норм випливає, що позивач, звернувшись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, зобов`язаний довести наявність або відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що пов`язані з його особою.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Висновок суду.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

За приписом статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, а також обрано вірний спосіб захисту порушеного права, відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

За змістом п.2ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.20 у даній справі, відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на задоволення позову, судові витрати, у тому числі витрати Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області за подання апеляційної та касаційної скарг покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардинал" до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про усунення перешкод в користуванні майном.

Аварійно-рятувальному загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області усунути перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Кардинал" у користуванні недобудованим фортифікаційним комплексом, що знаходиться за адресою - с.Майдан, вул. Суха Ліщина, 23, Тисменицького району Івано-Франківської області шляхом безперешкодного доступу через контрольно-пропускний пункт.

Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (вул. Б.Хмельницького, буд.92А,м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 08588725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кардинал"( провулок Десятинний, буд-7 літ А, м. Київ, код ЄДПРОУ 32426425) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.08.2020

Суддя Матуляк П. Я.