Рішення

від 04.08.2020 по справі 120/53/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 серпня 2020 р. Справа № 120/53/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слюсар О.О.

представника позивача: адвоката Кухара О.І.

відповідача: Гуменюк Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства "Антарес"

до: Державного нотаріуса Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області Гуменюк Наталії Петрівни

про: визнання незаконною відмову у скасуванні запису та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства "Антарес" (позивач, ЗАТ "Антарес") до Державного нотаріуса Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області Гуменюк Наталії Петрівни (відповідач, державний нотаріус Гуменюк Н.П.) про визнання незаконною відмови у скасуванні запису з реєстраційним номером 6793504 від 13.03.2008 року та зобов`язання відповідача внести зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна шляхом вилучення запису з реєстраційним номером 6793504 від 17.03.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №187100423 від 31.10.2019 року, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є запис з реєстраційним номером 6793504 від 17.03.2008 року, зроблений відповідачем про те, що комплекс готелю та котельні, який розташований за адресою: смт. Літин, вул. Фабриціуса, будинок 22, власником якого вказаний позивач ЗАТ "Антарес", перебуває під забороною на підстави ухвали б/н Літинського районного суду від 13.06.2007 року. Як вказує позивач, відповідний запис про обтяження у Реєстрі був здійснений відповідачем помилково, оскільки такої ухвали Літинським районним судом не виносилось і такого документа у реєстраційній справі не має.

На переконання позивача, відмова відповідача у виправленні відповідної помилки є незаконною та такою, що порушує право товариства на вільне володіння та розпорядження своїм майном, а також суперечить положенням частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За таких обставин, з метою відновлення своїх порушених прав та інтересів, ЗАТ "Антарес" звернулося до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 08.01.2020 року на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ЗАТ Антарес відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі у зв`язку з неналежністю її розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2020 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою від 16.03.2020 року судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 26.03.2020 року проти позову заперечив. Зазначив, що дійсно при внесені відомостей до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державним нотаріусом зазначено дату ухвали Літинського районного суду "13.06.2007", хоча фактично ці відомості стосуються ухвали суду від 12.06.2007 року. Натомість, на переконання відповідача, скасування відповідного запису з реєстраційним номером 6793504 від 13.03.2008 року та, як наслідок, подальше внесення змін до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна можливе лише у випадку скасування в судовому порядку існуючого арешту в межах тієї цивільної справи, в якій такий арешт був накладений. Також відповідач наголошує, що лист Літинської державної нотаріальної контори за № 1971/02-32 від 05.12.2019р., який адресований голові ліквідаційної комісії ЗАТ Антарес не слід вважати рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки він таким не являється, а містить лише роз`яснення способу та порядку зняття арешту. Крім іншого, відповідачем у відзиві заявлено також ряд інших клопотань та тверджень, зокрема щодо залишення позову без розгляду, витребування доказів, необхідності залучення третіх осіб тощо, які були вирішені судом в межах підготовчого провадження.

Так, у підготовчому судовому засіданні судом постановлено ухвалу від 04.08.2020 року про відмову у задоволенні клопотань відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав повторної неявки представника позивача до суду та у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. В цьому ж підготовчому судовому засіданні наступною ухвалою суду від 04.08.2020 року також відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та враховуючи положення ч. 7 ст. 181 КАС України за письмовою згодою всіх учасників справі вирішено здійснювати розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. В той же час, відповідач проти позову заперечив із підстав, викладених письмово у поданому до суду відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 12.06.2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ЗАТ "Антарес" про визнання недійсними позачергових зборів та скасування рішення, задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на комплекс готелю та котельні по вул. Фабриціуса, буд. 22, смт. Літин , зареєстровані за ЗАТ "Антарес" у Вінницькому ООБТІ 08.11.2004 року на підставі свідоцтва про право власності від 21.08.2004 року.

Надалі, відповідна ухвала Літинським районним судом Вінницької області згідно супровідного листа від 14.06.2007 року направлена для виконання в Літинську державну нотаріальну контору, якою 14.06.2007 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис за реєстраційним номером 5131523 про арешт нерухомого майна, підставою якого вказана ухвала Літинського районного суду б/н від 13.06.2007 року. Тобто, при внесені даного реєстраційного запису в Єдиний реєстр мало місце допущення помилки щодо дати постановленої судом ухвали, а саме замість 12.06.2007 зазначено 13.07.2007 .

В подальшому, на підставі ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 04.03.2008 року про скасування накладеного арешту за ухвалою суду від 12.06.2007 року, державним нотаріусом Літинської державної нотаріальної контори Гуменюк Н.П. 11.03.2008 року з Єдиного реєстру заборон та відчужень об`єктів нерухомого майна вилучено запис щодо попередньо накладеного арешту.

Втім, як виявилося ухвала Літинського районного суду Вінницької області від 04.03.2008 року станом на 11.03.2008 року законної сили не набула, у зв`язку з її оскарженням сторонами спору в апеляційному порядку, що спонукало Літинський районний суд Вінницької області листом від 14.03.2008р. за № 932 відкликати таке судове рішення та клопотати державного нотаріуса про поновлення існуючого арешту у випадку його зняття.

На підставі вказаного повідомлення суду 17.03.2008 року державним нотаріусом Гуменюк Н.П. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна поновлено обтяження на комплекс готелю " Антарес " та котельні, розташовані за адресою: вул. Фабриціуса, буд. 22, смт. Літин , яке первинно було накладено на підставі ухвали Літинського районного суду б/н від 13.06.2007 , про що внесено реєстраційний запис за номером 6793504 від 17.03.2008 року.

Тобто, державним нотаріусом Гуменюк Н.П. 17.03.2008 року фактично внесено до Реєстру попередню заборону на нерухоме майно, із зазначенням тієї помилкової дати відповідної ухвали суду - 13.06.2007 , яка була внесена при первинній реєстрації заборони 14.06.2007 року на підставі ухвали Літинського районного суду Вінницької області, датованої 12 червням 2007 року.

Як встановлено судом, відповідні матеріали цивільної справи по якій був накладений спірний арешт в подальшому передані на розгляд до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, яким 26.11.2008 року винесено заочне рішення (справа № 2-833 2008р.).

Разом із тим, питання щодо скасування накладеного за ухвалою Літинського районного суду Віницької області від 12.06.2007 року арешту наразі в порядку цивільного судочинства остаточно не вирішено, і, як з`ясовано судом, такий арешт продовжує існувати із записом у Реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо підстави його внесення - ухвали суду з помилковою датою 13.06.2007 .

26 листопада 2019 року голова Ліквідаційної комісії ЗАТ "Антарес" звернувся до державного нотаріуса Літинської державної нотаріальної контори Гуменюк Н.П. із вимогою скасувати запис з реєстраційним номером 6793504 від 13.03.2008 року про накладення заборони на нерухоме майно з підстав внесення такого запису без документа, яким би передбачалося таке обтяження.

Листом від 05.12.2019 року за № 1971/02-32 державний нотаріус Літинської державної нотаріальної контори Гуменюк Н.П. повідомила заявника, що існуюче обтяження - арешт на комплекс готелю " Антарес " та котельні, розташовані за адресою: вул. Фабриціуса, буд. 22, смт. Літин може бути знятий лише за рішенням суду.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень першочергово врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

За визначенням, що міститься в пункті 1 частини 1 статті 1 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації речових прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно.

За статтею 6 Закону № 1952-IV суб`єктами державної реєстрації прав є державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори), до яких відносяться в тому числі і нотаріуси (п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону № 1952-IV).

Згідно частини першої та другої статті 12 Закону № 1952-IV державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування на час звернення позивача до державного нотаріуса із заявою про скасування запису в Реєстрі за № 6793504 (листопад - грудень 2019 року) визначався статтею 26 Закону № 1952-IV (в редакції Закону № 159-IX від 03.10.2019) частиною першою якою передбачено, що у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), видачі дубліката документа, який посвідчує право власності на нерухоме майно, за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду (абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону № 1952-IV (в редакції Закону № 159-IX від 03.10.2019)) .

Як встановлено судом, посилаючись саме на вказану правову норму позивач вважає, що допущена технічна помилка в записах Державного реєстру має бути виправлена відповідачем у спосіб вилучення відповідного запису щодо заборони на нерухоме майно з реєстраційним номером 6793504 від 17.03.2008 року.

Однак такі доводи позивача, на переконання суду, є безпідставними.

Так, змістовний тестовий аналіз частини 1 статті 26 Закону № 1952-IV (в редакції Закону № 159-IX від 03.10.2019) надає суду можливість дійти висновку про те, що виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав дійсно за певних умов зумовлює необхідність внесення змін до відповідних записів Державного реєстру прав, що спрямовані виключно на виправлення такої технічної помилки. Однак такі дії в жодному разі не можуть призводити до вилучення такого запису в обхід процедури скасування власне самої підстави, за якої такий запис (навіть з допущеною помилкою) був внесений.

В даному випадку судом встановлено та й самим відповідачем підтверджено ту обставину, що в Державному реєстрі прав при реєстрації обтяження нерухомого майна на підставі ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 12.06.2007 року у Літинській державній нотаріальній конторі помилково зазначено дату такої ухвали 13.06.2007 . Насправді такої ухвали суду від 13.06.2007 року дійсно не існує, а наявне обтяження зареєстровано згідно ухвали суду від 12.06.2007 року про накладення арешту, яка наразі є діючою.

Як наголошувалось судом вище відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії (ч. 2 ст. 12 Закону № 1952-IV).

Тобто, в цьому разі існуюча технічна помилка в Державному реєстрі прав стосується виключно дати постановленої Літинським районним судом Вінницької області ухвали, а не самої підстави - судового рішення, існування якого сторонами спору не заперечується.

Згідно пункту 1 частини другої статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Отже, припинення обтяження нерухомого майна може мати місце у випадку наявності судового рішення про скасування ухвали Літинського районного суду від 12.06.2007 року про накладення арешту, а не у спосіб виправлення технічної помилки.

Крім того, діюча у даний час редакція частини третьої статті статті 26 Закону № 1952-IV прямо наголошує, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

За наведених вище обставин суд доходить висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання незаконною відмову відповідача у скасуванні запису за реєстраційним номером 6793504 від 17.03.2008 року та зобов`язання останнього вилучити відповідний запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єків нерухомого майна не ґрунтуються на положеннях Закону № 1952-IV, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо інших аргументів позивача про неможливість скасування в судовому порядку ухвали Літинського районного суду від 12.06.2007 року про арешт майна, позаяк Вінницьким апеляційним судом при розгляді відповідного питання в межах цивільної справи № 149/1572/19 поставлено під сумніви існування можливості її реалізації як судового рішення, без зазначення у ній єдиного унікального номера справи, то з цього приводу суд зазначає таке.

Дійсно, ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03.09.2019 року, мотивувальна частина якої була змінена згідно постанови Вінницького апеляційного суду від 12.11.2019 року по справі № 149/1572/19, у задоволенні заяви ЗАТ Антарес про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Літинського районного суду від 12.06.2007 року, відмовлено.

Разом із тим як слідує із мотивувальної частини постанови від 12.11.2019 року, відмовляючи у задоволенні такої заяви апеляційний суд виходив із того, що заявником - ЗАТ Антарес не доведено належними і допустимими доказами наявність підстав, передбачених ст. 158 ЦПК України, для скасування заходів забезпечення позову, зокрема не надано доказів, що станом на час розгляду вказаної заяви на комплекс готелю Антарес та котельні, розташовані за адресою: вул. Героїв Чорнобиля (Фабриціуса), 22 в смт. Літин Вінницької області накладено арешт на підставі ухвали Літинського районного суду Вінницької області від 12.06.2007 року.

Такі обставини дійсно не були відомі Вінницькому апеляційному суду, позаяк стороною спору у цивільній справі не був державний нотаріус Літинської державної нотаріальної контори Гуменюк Н.В., який би міг пояснити помилкове зазначення в Єдиному реєстрі заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна дати ухвали Літинського районного суду від 12.06.2007 року як 13.06.2007 .

Втім, обставини про які згадував апеляційний суд були з`ясовані в межах даної адміністративної справи, а тому наразі позивач не позбавлений можливості знову ініціювати відповідне питання про скасування заходів забезпечення позову в порядку цивільного судочинства, позаяк стаття 158 Цивільного процесуального кодексу України не містить заборон щодо неможливості повторного звернення з відповідною заявою при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Відносно доводів відповідача про те, що даний спір не є публічно-правовим, то такі суд вважає помилковими, оскільки відповідне питання аналізувалося Сьомим апеляційним адміністративним судом при ухваленні постанови про скасування ухвали суду першої інстанції від 08.01.2020 року про відмову у відкритті провадження у справі.

У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню згідно статті 139 КАС України не підлягає.

Керуючись статтями 9,72-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення згідно ч. 3 ст. 243 КАС Україн складене судом 13.08.20.

Реквізити сторін:

Позивач: Закрите акціонерне товариство "Антарес" (код ЄДРПОУ: 13322076, адреса: Вінницька обл., смт. Літин, вул. Фабриціуса, 22, 22300);

Відповідач: Державний нотаріус Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області Гуменюк Наталя Петрівна (адреса: Вінницька обл., смт. Літин, вул. Героїв Чорнобиля, 17, 22300).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович