Ухвала

від 13.08.2020 по справі 560/4402/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/4402/20

УХВАЛА

13 серпня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши заяву про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до управління торгівлі Хмельницької міської ради про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2020 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому він просить визнати протиправними дії Управлінню торгівлі Хмельницької міської ради щодо підготовки до демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - павільйона площею 28,8 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

У позовній заяві позивач також просить забезпечити цей позов у спосіб - заборонити Управлінню торгівлі Хмельницької міської ради проводити будь-які дії, спрямовані на підготовку, проведення чи оформлення демонтажу тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - павільйона площею 28,8 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що відповідач всупереч законодавству, без належних на те підстав намагається демонтувати тимчасову споруду, розташовану по АДРЕСА_1 . У позивача є побоювання, що павільйон таки демонтують без волі та бажання позивача, а особливо без законних для цього підстав. Вочевидь, що такі дії завдадуть невиправної шкоди позивачу.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

При цьому вищезазначені підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року по справі № 461/3212/17.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Згідно ч.2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.

Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Щодо доводів позивача про очевидність ознак протиправності дій (зокрема, заявник вказує, що відповідач всупереч законодавству, без належних на те підстав намагається демонтувати тимчасову споруду), слід зазначити наступне.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскаржуваних дій, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що дії явно суперечать вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

Наведені заявником обґрунтування є недостатніми та такими, що не підтверджують очевидність ознак протиправності дій суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, такими діями.

Сама лише незгода позивача із рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Вказані заявником доводи про наявність ознак протиправності оскаржуваних дій відповідача не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки потребують детальної оцінки з перевіркою їх доказами за процедурою, передбаченою нормами процесуального закону в межах адміністративного процесу.

Отже, у спірному випадку відсутні достатні підстави для твердження про протиправність оскаржуваних дій поза обґрунтованим сумнівом.

Не було наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

Посилання заявника на те, що дії відповідача завдадуть невиправної шкоди, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року по справі №640/110/20.

Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Враховуючи вищезазначене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Д.А. Божук