Постанова

від 26.01.2021 по справі 560/4402/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4402/20

Головуючий у І інстанції: Божук Д.А.

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

26 січня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління торгівлі Хмельницької міської ради про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління торгівлі Хмельницької міської ради, в якому просив визнати протиправними дії управління торгівлі Хмельницької міської ради зі складання 6 серпня 2020 року акту виявлення тимчасової споруди, термін дії документів на розміщення якої закінчився, та зобов`язання в строк до 10 серпня 2020 року демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності - павільйона площею 28,8 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 06 серпня 2020 року на вікні павільйона ним виявлено акт, яким засвідчувалося виявлення тимчасової споруди, термін дії документів на розміщення якої закінчився 17.01.2020. Також в акті наявний висновок про те, що павільйон підлягає демонтажу. Крім цього, містилася вимога (письмова, однак без номера і дати) за підписом начальника управління торгівлі. Вимогою позивача зобов`язували добровільно демонтувати тимчасову споруду в строк до 10 серпня 2020 року. Також зазначено, що в разі невиконання даної вимоги тимчасову споруду буде демонтовано силами комунального підприємства.

Позивач вважає, що у відповідача відсутні будь-які законні підстави для складання акту та його зобов`язання в строк до 10 серпня 2020 року демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачу 23 вересня 2016 року видано паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності - павільйону площею 28,8 кв.м. по АДРЕСА_1 . Строк чинності паспорта прив`язки був встановлений до 23 вересня 2017 року, а після закінчення цього строку продовжувався. Востаннє його дію було продовжено до 17 січня 2020 року.

Між управлінням торгівлі Хмельницької міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 11.11.2019 було укладено договір № 950-С про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди. Предметом договору є особистий строковий сервітут, встановлений на територію, на якій буде розміщуватись та використовуватись для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами (вид функціонального призначення згідно додатку №4 до рішення сесії від 22.03.2017 № 30) тимчасова споруда - узгодженого архітипу павільйон загальною площею 28,8 м.кв. Термін дії даного договору з 11.11.2019 по 17.01.2020.

Управлінням торгівлі Хмельницької міської ради на адресу позивача 31.07.2020 направлено листа, у якому вказано, що термін дії паспорту прив`язки та договору особистого строкового сервітуту тимчасової споруди - павільйону по прс. Миру (біля буд. №64) закінчився 17.01.2020.

Відповідно до рішення восьмої сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55 "Про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій" із внесенням змін і доповнень до "Правил благоустроґо території міста Хмельницького", затверджених в новій редакції рішенням міської ради від 11.12.2019 р. №50 (далі - Порядок) - вищевказана тимчасова споруда підлягає демонтажу.

З огляду на вказані факти, запрошено ОСОБА_1 на зустріч з представниками управління торгівлі, управління архітектури та містобудування, управління з питань екології та контролю за благоустроєм міста, для з`ясування питання щодо правомірності розміщення даної тимчасової споруди. Вказано, що зустріч відбудеться 06 серпня 2020 року об 11.00 год. безпосередньо біля павільйону.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, цей лист був отриманий позивачем 18 серпня 2020 року.

06.08.2020 комісією у складі інспектора відділу контролю за благоустроєм та санітарним станом, головних спеціалістів управління торгівлі та головного спеціаліста відділу цивільної і промислової забудови було складено акт, згідно якого 06.08.2020 за адресою: прс. Миру (біля будинку № 64) було виявлено тимчасову споруду - термін дії документів на розміщення якої закінчився 17.01.2020. За результатами обстеження було встановлено, що власником споруди є фізична особа підприємець ОСОБА_1 . Власнику тимчасової споруди було направлено лист, яким повідомлено про виявлені порушення та призначено зустріч 06 серпня 2020 року об 11:00 год. безпосередньо на місці розміщення тимчасової споруди. Оскільки підприємець не з`явився на зазначену зустріч, складання протоколу про адміністративне правопорушення не було можливим.

Комісією було складено оскаржуваний акт. Один екземпляр акту та вимогу про проведення добровільного демонтажу було наклеєно на споруду та здійснено фотофіксацію. Відповідно до Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій дана тимчасова споруда - павільйон підлягає демонтажу.

Також управлінням торгівлі Хмельницької міської ради складено вимогу, у якій зазначено, що дана тимчасова споруда павільйон, яка розміщена по прс. Миру (біля будинку № 64), встановлена без дозвільних документів на розміщення, а саме: термін дії паспорту прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності та договору про встановлення особистого строкового сервітуту закінчились 17.01.2020.

На підставі рішення восьмої сесії Хмельницької міської ради від 21.09.2016 №55 "Про затвердження Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій і внесення змін і доповнень до "Правил благоустрою території міста Хмельницького", затверджених в новій редакції рішенням міської ради від 11.12.2019 р. № 50 позивачу у залишеній вимозі запропоновано добровільно демонтувати тимчасову споруду в строк до 10 серпня 2020 року.

Також повідомлено, що у разі невиконання даної вимоги тимчасову споруду буде демонтовано силами комунального підприємства міста.

Вимогу щодо знесення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності з її фотофіксацією та зазначенням її місця розташування було оприлюднено на сайті Хмельницької міської ради.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо складання 6 серпня 2020 року акту виявлення тимчасової споруди, термін дії документів на розміщення якої закінчився, та зобов`язання в строк до 10 серпня 2020 року демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності - павільйона площею 28,8 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вчинені уповноваженими особами відповідача оскаржувані дії - складання акту та вимоги - були спрямовані на документування факту порушення (виявлення тимчасової споруди, строк дії паспорту прив`язки якої закінчився), та відповідали вищенаведеним вимогам Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій, затвердженому Рішенням Хмельницької міської ради від 21.09.2016 року № 55 ( з подальшими змінами). Необізнаність позивача із змістом Порядку демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та тимчасових конструкцій не свідчить про протиправність вчинений відповідачем дій.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що всі дії відповідача, які проведені і датовані 6 серпня 2020 року є незаконними, оскільки він не знав та не міг знати про документування яких-небудь фактів про його майно. Також вказує, що законодавчими актами України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо додаткового врегулювання питань знесення самочинно збудованих об`єктів або демонтажу тимчасових споруд.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводить правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, стверджує, що доводи апелянта є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.

Крім того, відповідач зауважив, що акт сам по собі не несе будь-яких наслідків для позивача, а лише фіксує певні обставини.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина друга статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У даній справі, вчинені уповноваженими особами відповідача оскаржувані дії - складання акту та вимоги - були спрямовані на документування факту порушення (виявлення тимчасової споруди, строк дії паспорту прив`язки якої закінчився).

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними дій управління торгівлі Хмельницької міської ради зі складання 6 серпня 2020 року акту виявлення тимчасової споруди, термін дії документів на розміщення якої закінчився, та зобов`язання в строк до 10 серпня 2020 року демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами пункту 19 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.п. 8 п. ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Обов`язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, як правового акта індивідуальної дії є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов`язків.

Таким чином, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Отже, ключовим моментом щодо підвідомчості спорів у сфері публічно-правових відносин адміністративним судам є виникнення правовідносин, що мають активний вплив на права і обов`язки фізичних та юридичних осіб - припиняють, змінюють чи породжують правові наслідки для цих осіб, оскільки саме у такому випадку реалізується компетенція видавця акта як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб`єкта, а, відповідно, інший суб`єкт зобов`язаний виконувати його вимоги.

Крім того, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли стались зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Задоволення відповідних позовних вимог можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача, тобто встановлення судом, що оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність відповідача протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи викладене можна дійти висновку, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Тлумачення поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" наведено у правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22 березня 2018 року в справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі № 9901/497/18.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" необхідно розуміти в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Судова колегія звертає увагу на те, що дії відповідача щодо складання 6 серпня 2020 року акту виявлення тимчасової споруди, термін дії документів на розміщення якої закінчився, та зобов`язання в строк до 10 серпня 2020 року демонтувати тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст.19 КАС України та не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, діяльність якого перевірялася.

А обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання відповідного позову сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

При цьому колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.08.2018 року у справі № 712/10317/17, в якій зазначається, зокрема, що з огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме те рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права та обов`язки позивача, то дії такого суб`єкта владних повноважень або його посадової особи, які здійснюються у процедурі, яка передує прийняттю рішення не можуть бути окремим предметом судового розгляду, так як такі дії не мають безпосереднього впливу на правовий статус особи, яка звернулась із позовом до суду за захистом свого порушеного права.

В даному ж випадку породжують певні правові наслідки для позивача саме рішення про демонтаж тимчасової споруди, а не дії посадових осіб відповідача щодо складання акту та зобов`язання вчинення певних дій.

Наведене підтверджується зокрема і положеннями Порядку.

Так за змістом п.3.2 Порядку у випадку виявлення встановлення ТС та ТК, які підпадають під демонтаж відповідно до пункту 2.3, складається протокол про адміністративне правопорушення та власнику ТС/ТК вручається вимога щодо добровільного демонтажу ТС/ТК в термін до 3-х днів. Якщо після ПОВТОРНОЇ ПЕРЕВІРКИ порушення не усунені, управління екології та контролю за благоустроєм міста готує листа на управління торгівлі ЩОДО ПІДГОТОВКИ ПРОЕКТУ РІШЕННЯ виконавчого комітету про демонтаж ТС/ТК.

Пунктом 3.3. Порядку визначено, що у разі, якщо власника ТС/ТК неможливо встановити, працівниками управління екології та контролю за благоустроєм міста за участю представників управління торгівлі та управління архітектури та містобудування складається відповідний акт у двох примірниках. Один примірник акту та вимога про добровільний демонтаж із зазначенням наслідків її невиконання наклеюється на ТС/ТК та здійснюється фотофіксація ТС/ТК. Другий примірник акта з фотофіксацією зберігається в управлінні екології та контролю за благоустроєм міста. Вимога щодо знесення такої ТС з її фотофіксацією та зазначенням її місця розташування із зазначенням наслідків невиконання такої вимоги оприлюднюються шляхом опублікування в газеті міської ради "Проскурів" та на сайті Хмельницької міської ради.

Іншими нормами Порядку визначено, що після закінчення 10-тиденного терміну після оприлюднення вищевказаного оголошення, якщо власника не виявлено, або якщо власник відмовився самостійно звільнити об`єкт благоустрою, управління торгівлі ГОТУЄ ПРОЕКТ РІШЕННЯ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ про демонтаж ТС/ТК (пункт 3.4.).

Зміст прийнятого рішення виконавчого комітету про демонтаж ТС/ТК оприлюднюється шляхом опублікування в газеті міської ради "Проскурів" та на сайті Хмельницької міської ради. В проекті рішення визначається комунальне підприємство, яке буде здійснювати демонтаж, термін виконання та місце зберігання демонтованої ТС/ТК (пункт 3.5).

За змістом, пункту 3.6. Порядку ДЕМОНТАЖ ТС/ТК ЗДІЙСНЮЄ ВИЗНАЧЕНЕ В РІШЕННІ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ комунальне підприємство в присутності працівників управління екології та контролю за благоустроєм міста, управління торгівлі та управління архітектури та містобудування.

Отже для правові наслідки для позивача несе рішення виконавчого комітету про демонтаж тимчасової споруди, а доводи апелянта щодо протиправності дій управління торгівлі Хмельницької міської ради зі складання 6 серпня 2020 року акту виявлення тимчасової споруди, термін дії документів на розміщення якої закінчився, та зобов`язання в строк до 10 серпня 2020 року демонтувати тимчасову споруду, зазначених висновків не спростовують та можуть бути перевірені адміністративним судом у разі звернення особи з позовом про визнання протиправним і скасування відповідного рішення відповідача, яким порушено права, свободи або законні інтереси позивача, прийнятого за результатами проведеної перевірки.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи та прийшов до помилкового висновку про можливість розгляду даного спору по суті з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

У відповідності до пункту першого частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Приписами ч.1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів наголошує, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки заявлені позовні вимоги не можуть бути розглянуті у судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління торгівлі Хмельницької міської ради про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 січня 2021 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.