Постанова

від 13.08.2020 по справі 815/3733/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 815/3733/16

адміністративне провадження № К/9901/3904/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Епоха стилю на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 . 11 . 2017 року (головуючий суддя Потапчук В.О., судді: Шляхтицький О.І., Семенюк Г.В.) у справі № 815/3733/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Епоха стилю до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Епоха Стилю (надалі позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі відповідач, податковий орган), в якому просило: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість та за платежем податок на прибуток; визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору, нараховано штрафні санкції; визнати незаконними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску; рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат; рішення про застосування штрафних санкцій за неподання звітності та вимоги про сплату боргу.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 23 . 01 . 2017 року адміністративний позов задовольнив частково .

Визнав протиправними та скасував податкове повідомлення - рішення від 15.07.2016 року № 0001921402, податкове повідомлення - рішення від 15.07.2016 року № 0001911402, податкове повідомлення - рішення від 15 . 07.2016 року № 0012881301, податкове повідомлення - рішення від 15.07.2016 року № 0012891301, податкове повідомлення - рішення від 15.07.2016 року № 0012871301.

В іншій частині позову відмовив.

Задовольняючи частину позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Товариством надано до суду первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з зазначеними в акті перевірки контрагентами. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили, або визнанні в установленому порядку недійсними, в матеріалах справи відсутні.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.11.2017 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариству відмовив .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів фактичного здійснення операцій.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції .

Товариство, зокрема, зазначає, суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам позовної заяви та додатковим поясненням позивача.

Відзив на касаційну скаргу Товариства від відповідача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

27 . 12 . 2017 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03.10.2017 № 2147.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.06.2013 року по 08.06.2016 року, за результатами перевірки складено акт від 29.06.2016 року № 1949/14-02/34873034.

Перевіркою встановлено порушення, зокрема:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в розмірі 124 703 грн;

- п. 44.1 ст. 44, 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено, що підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 137 100 грн;

- п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, е п.п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та донараховано податку на доходи фізичних осіб 23 453,89 грн;

- ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме до податкових розрахунків внесені недостовірні дані щодо доходів нарахованих виплачених за ознакою 57 , не відображено нарахований дохід у негрошовій формі (сплата мешкання в готелях) за ознакою 126 у І кв. - IV кв. 2014 p., І кв. - IV кв. 2015 року;

- пп. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX, ст. 163, п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України донараховано військового збору у розмірі 1 229,29 грн.

На підставі вказаного акта податковим органом 15.07.2016 року прийнято, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

- № 0001921402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 205 650 грн, в тому числі 137 100 грн за податковими зобов`язаннями та 68 550 грн за штрафними санкціями;

- № 0001911402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 181 053 грн, в тому числі 124 703 грн за податковими зобов`язаннями та 56 450 грн за штрафними санкціями;

- № 0012881301, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 45 620,98 грн, в тому числі 23 453,83 грн за податковими зобов`язаннями та 17 124,21 грн за штрафними санкціями та пеня на суму 5 034,88 грн;

- № 0012891301, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 2 369,45 грн, в тому числі 1 229,29 грн за податковими зобов`язаннями, 911,43 грн за штрафними санкціями та 228,73 грн пені;

- № 0012871301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 510 грн штрафних (фінансових) санкцій .

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні частини позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржувались і в касаційному порядку не переглядаються.

Висновки податкового органу щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток сформовано за результатами аналізу господарських операцій позивача із ТОВ Фіштрейд Груп , ПП ВіваТрейдінг , ТОВ Альфа -777 , ПП Гранд Марін , ТОВ Ілліс , ТОВ Київський міжнародний контрактовий ярмарок , ТОВ Союз - Прес , ТОВ Кейтер та ФОП ОСОБА_2 .

На підтвердження реальності господарських правовідносин з вказаними контрагентами позивач долучив до матеріалів справи копії первинних документів.

Дослідивши надані документи суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи підтверджують реальність господарських операцій з зазначеними в акті перевірки контрагентами. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили, або визнанні в установленому порядку недійсними, в матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони містять в собі ряд недоліків та не можуть бути належним доказом факту здійснення позивачем відповідних господарських операцій з його контрагентами.

В акті перевірки зазначено, що згідно договору постачання № 146/29-14 від 29.08.2014 року TOB Фіштрейд Груп зобов`язується постачати та передавати у власність Товариства меблі.

Суд першої інстанції встановив, що асортимент вантажу та загальна вартість вантажу, вказаних в товарно-транспортній накладній, відповідають даним видаткової накладної № 2908/34 від 29.08.2014 року та податкової накладної № 19 від 29.08.2014 року, які зазначено у акті перевірки.

Суд апеляційної інстанції господарські операції із вказаним контрагентом взагалі не досліджував, підстави незгоди із рішенням суду першої інстанції в цій частині не зазначив.

Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено умови зазначеного договору (том 2 арк. с. 28-29), зокрема умови поставок та порядок розрахунків. Не перевірено фактичну оплату товару та оплату послуг по перевезенню.

В акті перевірки зазначено, що згідно договору на участь у виставці та розміщення реклами від 21.04.2014 року Товариство (учасник) надає для експонування ПП ВіваТрейдінг (виставком) свої вироби, також виставком надає додаткові послуги. Окрім договору та актів надання послуг, до перевірки не були надані інші документи. Вищевказаний договір та акти надання послуг мають знеособлений характер та не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно наданих актів надання послуг та податкових накладних вбачається, що вартість робіт (послуг) співпадає. Зазначені первинні документи відповідають вимогам Закону, їх знеособлений характер, на думку суду, не є доказом, що господарська операція не є реальною.

Суд апеляційної інстанції встановив, що згідно вказаного договору на участь у виставці та розміщення реклами вбачається відсутність детальних пунктів, а саме: місце проведення виставки, період проведення виставки, вартість участі, організаційний внесок, номенклатури рекламних послуг, а також з вказаного договору неможливо зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання економічного ефекту у господарській діяльності підприємства.

Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій не проаналізовано умови договору (том 1 арк. с. 110-111), зокрема, обов`язки учасника, порядок взаєморозрахунків. Не з`ясовано факт оплати наданих послуг. Суд не погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що висновок про понесення (чи не понесення) витрат необхідно встановлювати саме за текстом договору.

Крім того, не встановлено особу, яка підписала податкові накладні (том 1 арк. с. 121-127).

В акті перевірки зазначено, що предметом договору № 46 від 04.11.2014 року Про реалізацію готельних послуг є продаж TOB Альфа-777 власного готельного продукту на користь Товариства . До перевірки надано вказаний договір у п. 11 якого відсутні взагалі дані/реквізити Товариства . До перевірки не надано жодних документів, що підтверджували зазначені взаємовідносини, а саме: підтверджуючі документи про ціль розміщення у готелі (чи проведення Товариством виставок, презентацій, конференцій тощо), про кількість осіб які будуть розміщені у готелі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що надані представником позивача первинні документи відповідають вимогам Закону, їх знеособлений характер, на думку суду, не є доказом того, що господарська операція не є реальною.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні результати вказаних послуг.

Копія вказаного договору наявна в матеріалах справи (том 1 арк. с. 128-133), п. 11 містить назву, адресу та реквізити Товариства, що спростовує доводи податкового органу.

В матеріалах справи містяться копії додатку до договору № 46 від 04.11.2014 року з тарифами на розміщення, акти наданих послуг та податкова накладна (том 2 арк. с. 65-71). Вказані акти та накладна виписані на виконання договору від 01.11.2014 року, копія якого в матеріалах справи відсутня.

Крім того, судами попередніх інстанцій не перевірено факт оплати отриманих послуг та підставу для виписки наданої податкової накладної.

В акті перевірки зазначено, що договір на проживання в готелі, складений між TOB Ілліс та Товариством, але не надано жодних документів, що підтверджували зазначені взаємовідносини, а саме: підтверджуючі документи про ціль розміщення готелі, (чи то виїзд керівництва чи персоналу позивача на виставку, презентацію, конференцію тощо до м. Києва), про кількість осіб, які будуть розміщені у готелі, не надано наказ про командировку працівників Товариства.

При прийнятті рішення в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Ілліс позивачем надано копію договору від 18.02.2015 року, податкові накладні, акти надання послуг.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні результати вказаних послуг.

В матеріалах справи наявні два договори з ТОВ Ілліс - від 04.02.2012 року (том 1 арк. с. 138-139) та від 18.02.2015 року (том 2 арк. с. 37-41), акти наданих послуг (том 1 арк. с. 143, том 2 арк. с. 44-46) та податкові накладні, виписані за договорами від 30.09.2014 року (том 2 арк. с. 42) та від 25.09.2014 року (том 2 арк. с. 43).

Вказані документи не проаналізовані судами попередніх інстанцій в їх сукупності, не перевірено відповідність первинних документів, не встановлено факту оплати отриманих послуг та підстав для виписки податкових накладних.

В акті перевірки зазначено, що згідно договору №б/н від 2014 року про готельне обслуговування Товариство замовляє та оплачує, а ПП Гранд Марін надає комплекс по розміщенню клієнтів (груп клієнтів) в готелі СПА- готель Гранд Марін та додаткові послуги клієнтам, на умовах, визначених цим договором і на підставі замовлень Товариства, підтверджених ПП Гранд Марін .

До перевірки надано договір На готельне обслуговування в якому відсутні такі обов`язкові реквізити, як: номер, дата, строк дії договору.

Проте згідно акту надання послуг №1916 від 15.11.2014 року предметом взаємовідносин між підприємствами є Організація проведення конференції , а не комплекс послуг по розміщенню клієнтів (груп клієнтів) в готелі СПА-готель Гранд Марін .

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем на підтвердження реальності господарських відносин із контрагентом ПП Гран Марін надано податкові накладні та акт надання послуг.

Суд апеляційної інстанції встановив, що наявний в матеріалах справи договір На готельне обслуговування оформлений з порушенням вимог щодо первинних документів, а саме в ньому відсутні обов`язкові реквізити: номер, дата, строк дії договору. Окрім того, згідно акту надання послуг М1916 від 15 листопада 2014 року вбачається, що предметом взаємовідносин між підприємствами є Організація проведення конференції , а не комплекс послуг по розміщенню клієнтів у вказаному готелі.

Суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи договір між Товариством та ПП Гран Марін (том 1 арк. с. 144-148) має номер 184, дату 11.11.2014 та термін дії до 31.12.2014 року, вказаний у п. 9.1 договору, що спростовує доводи суду апеляційної інстанції. В той же час акт надання послуг М1916 від 15 листопада 2014 року в матеріалах справи відсутній.

Судами попередніх інстанцій не досліджено надані позивачем первинні документи в їх сукупності, не перевірено правильність оформлення та наявність всіх необхідних реквізитів, не перевірено факт оплати отриманих послуг та підстави для виписки податкових накладних.

Аналогічно з ТОВ Київський міжнародний контрактовий ярмарок , ТОВ Союз - Прес , ТОВ Кейтер та ФОП ОСОБА_2 судами попередніх інстанцій не проаналізовано надані документи, не встановлено факт оплати.

Також судами не досліджено інші доводи та докази, надані на обґрунтування обставин і в сукупності не досліджені ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Суд позбавлений можливості перевірити висновки судів попередніх інстанцій в цій частині.

Також, перевіркою встановлено факт надання доходу у не грошовій формі на користь фізичних осіб (не робітників підприємства та директора підприємства Конопльова С.Е.), у вигляді сплати за мешкання в готелях на користь підприємств, які надають вищезазначені послуги у розмірі 130 835,83 грн. Вищезазначені послуги були сплачені за фізичних осіб, а саме засновників підприємства, запрошених осіб до проведеної конференції, згідно розшифровки по мешканцям в готелях (додається до акту перевірки). Згідно наданих до перевірки документів, відряджень не було, грошові кошти від звіт не видавались.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано до матеріалів справи розшифровки по мешканцям в готелях про яку зазначено в акті перевірки, відповідачем також не встановлено, за яких саме осіб, окрім директора підприємства позивача, було сплачено кошти за мешкання в готелях.

Додаткове благо повинно бути персоніфікованим та пов`язано із конкретною фізичною особою - платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватися податковим агентом та бути виражене у формі коштів, матеріальних або нематеріальних цінностях, послугах чи інших видах доходу.

Відповідач під час визначення додаткового блага повинен обов`язково вказувати фізичну особу - платника податків, у якої це благо виникає, та період, у який це додаткове благо виникло.

Суд апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції залишив поза увагою.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, проте зазначає, що суд не скористався можливістю витребувати розшифровку, на яку посилається податковий орган в акті перевірки, для з`ясування всіх обставин по справі.

Крім того, окремого аналізу потребує можливість нарахування додаткового блага за операціями, реальність яких поставлено під сумнів податковим органом. Також, необхідно встановити фактичні обставини по справі в цій частині та визначитись, чи є такі операції саме додатковим благом.

За таких обставин, Суд не може перевірити висновки податкового органу відносно порушення правильності обчислення, повноти та сплати до бюджету позивачем ПДФО та відповідно військового збору.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу Товариства, вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийнятих рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені судом як першої так і апеляційної інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Епоха стилю задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі № 815/3733/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник