Постанова

від 04.08.2020 по справі 405/4468/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 серпня 2020 року м. Кропивницький

справа № 405/4468/19

провадження № 22-ц/4809/881/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючий - Дьомич Л.М. (суддя - доповідач),

судді - Єгорова С.М.; Карпенко О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,

учасники справи:

прокурор - Володіна Анна Григорівна;

позивач - Овсяниківська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області;

відповідач - ОСОБА_1 , представник - адвокат Загородній Ігор Володимирович,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Кіровоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Овсяниківської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі за апеляційною скаргою виконувача обов`язків керівника Кіровоградської місцевої прокуратури на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2020 року (суддя Терещенко Д.В.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2020 року позов керівника Кіровоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Овсяниківської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі залишено без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд виходив з того, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому, суд зауважив, що саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для розгляду позову недостатньо.

Разом з тим, суд вказав, що в ході судового розгляду даної справи було встановлено відсутність у позивача будь-яких спірних вимог до відповідача та бажання в позасудовому порядку вирішити питання про перегляд розміру орендної плати, що, на переконання суду першої інстанції, спростовує доводи прокурора про наявність у нього підстав для звернення з позовом до суду.

Також суд дійшов висновку, що прокурором не доведено ту обставину, що Овсяниківська сільська рада, як спеціально уповноважений орган на здійснення відповідних функцій, неналежним чином здійснює захист порушених інтересів територіальної громади.

Викладене, як зазначив місцевий суд, свідчить про відсутність передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави. На підставі наведеного, суд дійшов висновку про необхідність застосувати положення п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Судом роз`яснено прокурору положення ч.2 ст.257 ЦПК України , за яким особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, виконувач обов`язків керівника Кіровоградської місцевої прокуратури оскаржив його в апеляційному порядку. Згідно з поданою апеляційною скаргою просить ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2020 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що чинне процесуальне законодавство чітко не визначає, що необхідно розуміти під нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій , у зв`язку з чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів з огляду на конкретні обставини справи. Посилаючись на практику Верховного Суду, вказує, що лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, у тому числі досудового врегулювання спору, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства. На переконання скаржника, чинне законодавство не визначає обов`язку прокурора встановлювати причини, за яких позивач не здійснював (неналежно здійснював) захист своїх інтересів. На підставі викладеного, висновок суду щодо ненадання прокурором належних доказів на підтвердження нездійснення уповноваженим органом відповідних повноважень, скаржник вважає таким, що не ґрунтується на законі. Натомість стверджує, що у позовній заяві належним чином обґрунтовано у чому саме полягала бездіяльність позивача у даній справі, що призвело до ненадходження коштів від орендної плати за користування комунальним майном до місцевого бюджету.

Також зазначається, що обсяг цивільної дієздатності прокурора, як учасника процесу, різниться від обсягу прав позивача, а тому законодавець дійшов висновку про визначення належності підстав для представництва прокурором інтересів відповідного уповноваженого державою органу саме зі стадії прийняття позовної заяви до розгляду. Саме тому, вважає скаржник, додатковим підтвердженням підстав для представництва прокурором інтересів держави є ухвала Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 липня 2019 року про відкриття провадження у даній справі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду від 12 травня 2020 року поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції; апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків.

Оскільки недоліки апеляційної скарги було усунуто у встановлений судом строк, відповідно до ухвали від 01 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

16 червня 2020 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким вважає оскаржувану ухвалу законною, а тому в задоволенні апеляційної скарги має бути відмовлено (а.с. 237-242 том 1). Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, за своїм змістом відповідають висновкам суду першої інстанції, наведеним у оскаржуваній ухвалі.

23 червня 2020 року закінчено підготовчі дії; справу призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 04 серпня 2020 року, про що постановлено відповідну ухвалу.

У відповідності до вимог процесуального закону учасників справи повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 246-248 том 1, 3-5 том 2).

Згідно з письмовим клопотанням від 23 липня 2020 року позивач просив апеляційний розгляд справи здійснювати без участі представника Овсяниківської сільської ради (а.с. 6 том 2).

Наказами в.о. голови апеляційного суду головуючому судді у справі Дьомич Л.М. було надано відпустку з 30 червня 2020 року по 31 липня 2020 року включно, а члену колегії судді Голованю А.М. - з 20 липня 2020 року по 14 серпня 2020 року включно (а.с. 249-250 том 1).

У зв`язку з викладеним, на підставі доповідної записки головуючого судді та розпорядження керівника апарату апеляційного суду від 03 серпня 2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого члена колегії з розгляду даної справи суддю Голованя А.М. замінено суддею Карпенком О.Л. (а.с. 7-9 том 2).

У засіданні апеляційного суду 04 серпня 2020 року прокурор підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.

Обставини справи, встановлені судами

Керівник Кіровоградської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Овсяниківської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, звернувся до суду з позовом, в якому просив внести зміни до Договору оренди землі, укладеного між Овсяниківською сільською радою Кропивницького району та ОСОБА_1 від 22 жовтня 2007 року, який зареєстровано у Кіровоградському районному відділі КРФ ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 06 березня 2008 року за №040837200001 та викласти його в такій редакції, а саме: пункт 5 розділу 2 договору оренди землі викласти в наступній редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.01.2019 становить 1 351 212,05 грн. ; пункт 9 розділу 4 договору оренди викласти в наступній редакції: Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки 1 351 212,05 грн. у розмірі 40 536,36 грн. на рік або у розмірі 3 378,03 грн. на місяць згідно з розрахунком, що додається до цього договору, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили (а.с. 3-12 том 1).

Обґрунтовуючи наявність визначених законом підстав представництва прокурором в суді інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, у позовній заяві зазначено, що позивач - Овсяниківська сільська рада є розпорядником земель водного фонду та отримувачем коштів зі сплати орендної плати як за земельну ділянку, так і за водне дзеркало, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Прокурор стверджує, що є достатньо підстав вважати, що у зв`язку з невідповідністю укладеного між сторонами договору оренди в частині сплати орендної плати вимогам чинного законодавства, має місце неефективне та нераціональне використання земельної ділянки комунальної власності та неповне надходження коштів на рахунки Овсяниківської сільської ради, що ослаблює економічні основи місцевого самоврядування. Разом з тим, Овсяниківська сільська рада Кропивницького району захист цих інтересів не здійснює. Про неналежний захист порушених інтересів територіальної громади позивачем, на переконання прокурора, свідчить те, що протягом тривалого часу Овсяниківська сільська рада не вжила жодних заходів щодо судового захисту порушених майнових прав та інтересів територіальної громади в частині приведення у відповідність до вимог діючого законодавства договору оренди. Також позивачем не ініціювано перегляд розміру орендної плати один раз в три роки, що призвело до недоотримання місцевим бюджетом коштів від орендної плати. Прокурор зазначає, що порушення у сфері земельних відносин є підставою для здійснення відповідних заходів органів прокуратури, зокрема, для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Не погодившись з доводами прокуратури щодо наявності підстав для представництва, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою залишив позов керівника Кіровоградської місцевої прокуратури без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо визначено стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України ).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про прокуратуру (далі - Закон, тут і надалі в редакції, чинній на момент подання позову) прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом , здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом , на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий ч. 3 ст. 23 Закону ).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України в редакції, чинній на момент звернення з позовом: у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч.ч. 3, 4, 5 ст. 56 ЦПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, які законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Близька за змістом вимога міститься і у ст. 23 Закону, тобто прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 ЦПК України про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки усунуті не були.

26 липня 2019 року Кіровоградський районний суд постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі, не виявивши жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді першої інстанції (а.с. 53-54 том 1).

Перелік підстав для залишення позову без розгляду визначений у ст. 257 ЦПК України. Так, згідно з п.2 ч. 1 зазначеної процесуальної норми суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, зокрема, що прокурор не надав належних та допустимих доказів на підтвердження підстави представництва, а самого лише посилання у позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для розгляду позову недостатньо.

Колегія суддів не може погодитись з такою позицією суду першої інстанції.

Так, відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Системне тлумачення приписів законодавства дозволяє дійти висновку, що зазначена процесуальна норма вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження саме підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги).

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як встановлено апеляційним судом, звертаючись до суду з позовом у даній справі, прокурор на виконання зазначених законодавчих вимог у тексті позовної заяви обґрунтував наявність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах, зазначивши такий орган позивачем, та вказав у чому полягає неналежне здійснення захисту інтересів держави позивачем (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів (тобто, навів підстави позову).

З наявних матеріалів справи вбачається, що листом Кіровоградської місцевої прокуратури від 20 травня 2019 року № 78-3595вих-19 голову Овсяниківської сільської ради було повідомлено, що в ході вивчення прокуратурою стану законності, зокрема, в частині раціонального, ефективного використання та охорони комунального майна, яке перебуває у власності територіальної громади села, було встановлено, що розмір орендної плати, визначений спірним договором, є таким, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України. Також встановлено, що протягом тривалого часу розмір орендної плати не змінювався. У зв`язку з викладеним, прокуратура просила у строк до 24 травня 2019 року повідомити чи вживалися сільською радою заходи щодо перегляду розміру орендної плати та, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди, чи вирішувався такий спір у судовому порядку або ж, у разі невжиття заходів щодо перегляду розміру орендної плати, - вказати причини (а.с. 41-43 том 1).

Відповідно до листа сільського голови від 06 червня 2019 року, адресованого в.о. керівника Кіровоградської місцевої прокуратури, зазначається, що розмір орендної плати за спірним договором сільською радою переглядався у грудні 2016 року. Починаючи з 2017 року сільська рада не ініціювала питання щодо перегляду розміру орендної плати та до суду з відповідними позовними вимогами не зверталась (а.с. 44 том 1).

06 червня 2019 року прокуратура, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону, повідомила позивача про те, що позовна заява в інтересах держави в особі Овсяниківської сільської ради до ОСОБА_1 підготовлена та буде скерована до суду (а.с. 45 том 1).

Колегія суддів наголошує, що орган місцевого самоврядування, надаючи відповідь прокурору на його звернення, наявність порушення вимог законодавства в частині орендних відносин не заперечив, свою позицію щодо порушення інтересів держави жодним чином не висловив, про наміри самостійно звернутися з позовом до суду не заявив. Такі дії були оцінені прокурором як бездіяльність.

Разом з тим, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Натомість, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Місцевий суд зазначеного не врахував, що мало наслідком постановлення необґрунтованої ухвали про залишення позову прокурора без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання у оскаржуваній ухвалі на лист Овсяниківської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, який надійшов до суду 11 вересня 2019 року, щодо своєчасного та в повному обсязі сплати відповідачем орендної плати та наступного запланованого перегляду розміру орендної плати у грудні 2019 року (а.с.80 том 1). Необґрунтованим також є врахування судом змісту листа Овсяниківської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 23 січня 2020 року №10/02-30, в якому сільська рада пропонує відповідачу переглянути розмір орендної плати за договором (а.с.178 том 1).

На переконання суду першої інстанції, зазначені докази свідчать про відсутність у позивача будь-яких спірних вимог до відповідача та бажання в позасудовому порядку вирішити питання про перегляд розміру орендної плати, що спростовує доводи прокурора про наявність у нього підстав для звернення з даними вимогами до суду, тобто недоведення того, що Овсяниківська сільська рада неналежним чином здійснює захист порушених інтересів територіальної громади.

Однак, з такими висновками апеляційний суд погодитись не може, оскільки незгода суду з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва не може бути підставою для залишення позову без розгляду, як помилково вважав суд першої інстанції. Так, вирішення питання обґрунтованості позову, наявності або відсутності порушеного права позивача має місце виключно за результатами вирішення судом спору по суті. Також враховуючи, що зазначене вище листування велось після відкриття провадження у дані справі, з`ясування судом обставин відсутності спору між сторонами або ж наміру сторін врегулювати спір, залежно від повно та всебічно встановлених фактичних обставин справи, має інші, ніж залишення позову без розгляду, процесуальні наслідки.

Колегією суддів враховано, що ст. 23 Закону передбачено право суб`єкта владних повноважень на оскарження наявності підстав для представництва. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Однак, доказів непогодження позивача з наведеними прокураторою підставами представництва матеріали справи не містять. Натомість, у листі від 09 вересня 2019 року, адресованому місцевому суду, сільська рада зазначає, що підтримує позов Кіровоградської місцевої прокуратури (а.с. 80 том 1).

Як визначено у ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, за викладених обставин, ухвала Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2020 року у даній справі зазначеним вимогам не відповідає.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначене судове рішення постановлене з порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного, ухвала Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2020 року підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється, з огляду на те, що дане судове рішення апеляційної інстанції не є остаточним вирішенням спору по суті. З цього приводу колегією суддів враховано правову позицію Об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Кіровоградської місцевої прокуратури задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2020 року скасувати та направити справу № 405/4468/19 до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 13 серпня 2020 року.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко