Постанова

від 05.08.2020 по справі 918/404/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 918/404/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної громади парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 ( Грязнов В.В. , Василишин А.Р. , Розізнана І.В.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2019 (Качур А.М.) у справі №918/404/19

за позовом Релігійної організації "Управління Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви" (Православної церкви України) ("Управління Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)") до Релігійної громади парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Релігійна організація "Управління Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви" (Православної церкви України) ("Управління Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)") (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд Рівненської області з позовом до Релігійної громади парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви (далі - Відповідач) про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з незаконно займаної частини нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Словацького, буд.12.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є власником будівлі загальною площею 159,9 м 2 за адресою: м.Рівне, вул.Словацького, буд.12 . Однак, Відповідач незаконно, без правових підстав та всупереч волі власника майна використовує частину приміщень, саме: №6 (кабінет) площею 14,5 м 2 ; №7 (зал) та №8 загальною площею 64,9 м 2 ; №1 (вхід у підвал) площею 7 м 2 ; №2 (підвал) площею 10 м 2 ; №3 (коридор) площею 14 м 2 ; №9 (умивальн.) площею 1,6 м 2 ; №10 (туалет) площею 1,1 м 2 ; №11 (склад) площею 5,9 м 2 . Позивач зазначає, що факт незаконного використання спірного майна встановлено судом у справі №918/255/17, предметом спору в якій було визнання права власності на частину спірної будівлі за Відповідачем. Позивач звертався до Відповідача з вимогою, в якій просив звільнити спірні приміщення, однак вимога не виконана, а Відповідач продовжує незаконно використовувати приміщення Позивача.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.08.2019 позов задоволено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що матеріалами справи доведено обставини щодо наявності у Позивача права власності на спірну будівлю; обставини щодо невиконання Відповідачем правомірних вимог Позивача про звільнення спірного приміщення і вказане свідчить про порушення Відповідачем прав Позивача.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2019 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

6. Постанова суду мотивована тим, що про дату та час розгляду справи Відповідач у встановленому порядку повідомлений не був, що позбавило його можливості скористатися своїми процесуальними правами учасника справи, наданими ГПК України .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.07.2011 Позивач є власником спірного майна.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 у справі №918/255/17 Відповідачу відмовлено у задоволенні позову до Позивача про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю і, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що, будучи власником всієї спірної будівлі загальною площею 159,9 м 2 за адресою: м.Рівне, вул.Словацього,12 , Позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого права із негаторним позовом до Відповідача.

Водночас, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав того, що справу розглянуто за відсутності Відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (стаття 277 ГПК України ). Однак, розглянувши спір по суті, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим з підстав, які встановлені судом апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача

7. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. При прийнятті постанови в суді апеляційної інстанції брали участь судді Грязнов В.В та Розізнана І.В., яким було заявлено відводи.

9. Судом першої інстанції не було повідомлено Відповідача про розгляд справи, чим фактично позбавлено його права на рівний доступ до правосуддя, наслідком чого є порушення статей 5, 7, 11, 13 ГПК України.

10. Судами не дотримано вимоги закону, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оскільки докази Відповідача фактично не оцінювалися, а доказам Позивача було надано оцінку, проте такі докази у справі відсутні.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

10. Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

11. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, Відповідач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому заявлено обґрунтований відвід; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання.

12. Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому, частина 1 статті 310 ГПК України встановлює підстави для обов`язкового скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд. Так, пунктами 2 та 5 частини 3 статті 310 ГПК України передбачено такі підстави, як те, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими (пункт 2); справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 5).

13. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

15. Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15.1. Питання права касаційного оскарження врегульовано статтею 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

15.2. Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

16. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18).

17. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Відповідач зазначив, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права розглянув справу та ухвалив рішення без належного повідомлення про час, дату та місце розгляду справи.

18. Як встановлено апеляційним господарським судом, ухвалюючи рішення суд першої інстанції вважав, що про місце дату та час розгляду справи 12.08.2019 сторони повідомлені належним чином, оскільки в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштових відправлень, які були надіслані на адреси зазначені в реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та які повернулись до суду як невручені.

19. Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 11 ГПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 13 ГПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За умовами частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 42 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

20. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи (а.с. 63, т.с. 1) наявне повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.07.2019 про направлення ухвали, якою призначено розгляд справи на 12.08.2019 із зазначенням Відповідача - "Релігійна громада парафії Святого Миколая", адреса: вул.Словацього, буд.12, Рівне, 33028, і це поштове відправлення отримано особою - "Кризина".

20.1. Апеляційним господарським судом встановлено, що Кризина Я.В. підписано позовну заяву, а згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Кризина Ярослав Васильович є керівником (відповідно до Статуту) Позивача - Релігійної організації "Управління Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви" (Православної церкви України) ("Управління Рівненсько-Волинської єпархії УПЦ (ПЦУ)"), а не Відповідача.

21. Отже, оскільки Відповідач не був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції 12.08.2019, не повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином, внаслідок чого не реалізував право участі у судовому засіданні 12.08.2019, тому, надавши оцінку вказаним обставинам та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що місцевим господарським судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо належного повідомлення Відповідача про час та місце судового засідання 12.08.2019.

22. Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України скасував рішення суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм процесуального права і колегія суддів з цим погоджується.

23. Оскільки посилання Відповідача щодо неналежного повідомлення про дату, час і місце судового засідання 12.08.2019 в суді першої інстанції вже було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції і цьому дана належна оцінка та зроблено відповідні правомірні висновки, з якими колегія суддів погоджується, тому відсутні підстави для скасування рішення та постанови судів попередніх інстанцій з підстав пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України (пункт 4 частина 2 статті 281 ГПК України щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених частиною 1 статті 310 ГПК України).

24. Крім того, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, Позивач також зазначив, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, а саме, що при прийнятті постанови в суді апеляційної інстанції брали участь судді Грязнов В.В та Розізнана І.В., яким було заявлено відводи.

25. В якості підстав для відводу суддів Грязнова В.В та Розізнаної І.В., поданого 20.01.2020, Відповідач послався на те, що 16.01.2020 Відповідач уклав договір про надання правничої/правової допомоги з адвокатом. Адвокат 16.01.2020 подав клопотання про відкладення розгляду справи, яка призначена до слухання на 16.01.2020, для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. Однак, як зазначає Відповідач, судом проігноровано клопотання і відмовлено в перенесенні розгляду справи. Крім того, судді Грязнов В.В. та Розізнана І.В. брали участь у розгляді іншої справи №918/255/17, що підтверджується постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019.

25.1. Скаржник наголошує, що при розгляді іншої справи №918/255/17 Північно-західний апеляційний господарський суд допустив ряд порушень норм матеріального та процесуального права: судову повістку було направлено за невірною адресою, що в свою чергу потягло невручення такої повістки і її повернення з відміткою "за зазначеною адресою церкви не значиться"; суд відмовив в задоволенні клопотання про допит свідка; суд не врахував докази, які встановлюють обставини у справі №918/255/17, а також норми права спеціального закону щодо релігійних організацій.

26. Також, 10.02.2020 Відповідачем заявлено другий відвід суддям Грязнову В.В. та Розізнаній І.В. В обґрунтування відводу зазначено, що в задоволенні відводу, поданого 20.01.2020 було відмовлено ухвалами від 20.01.2020 та 23.01.2020, а тому даний відвід подається з тих самих підстав та з доповненням підстав відводу, які стосуються розгляду іншої справи №918/255/17 вказаними суддями.

27. Однак, Суд не вбачає підстав вважати наведені Відповідачем зазначені підстави відводів суддів апеляційного господарського суду обґрунтованими, оскільки доводи Відповідача фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням, ухваленим за наслідками розгляду іншої справи №918/255/17, та, зокрема, із постановою суду апеляційної інстанції у зазначеній справі, в ухваленні якої у складі колегії суддів приймали участь судді Грязнов В.В. та Розізнана І.В., що відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України не може бути підставою для відводу, оскільки відповідно до наведеної норми незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

27.1. Крім того, колегія суддів враховує, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 у справі №918/255/17 не скасована.

27.2. При цьому, з приводу посилання Відповідача на неправомірність відхилення клопотання адвоката про відкладення розгляду справи 16.01.2020 слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Явка сторін в судове засідання 16.01.2020 обов`язковою не визнавалася (ухвала від 27.11.2019 з урахуванням ухвали від 21.12.2019). Водночас, в судовому засіданні 16.01.2020 від Відповідача були присутні представники Маренич С.М. та Поляниця І.А. (протокол с/з від 16.01.2020).

28. З урахуванням наведеного, не підтвердилася підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, щодо оскарження судового рішення з підстав, передбачених частиною 3 статті 310 ГПК України.

29. Щодо доводів касаційної скарги, наведених в пункті 10 постанови, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

29.1. Водночас, відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи. Однак, скаржником судові рішення у справі не оскаржувалися з підстав, визначених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України та, відповідно, підстави, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України не були підставами для відкриття касаційного провадження у даній справі.

29.2. З огляду на наведене, у даному випадку у Суду відсутні правові підстави для скасування судових рішень згідно пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

30. Оскільки предметом розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тому, проаналізувавши зміст судових рішень, а також враховуючи, що судом апеляційної інстанції з урахуванням повноважень, наданих статтею 277 ГПК України скасовано рішення суду першої інстанції з підстав того, що справу розглянуто за відсутності Відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду та ухвалено нове рішення, колегія суддів вважає, що з такими висновками суду апеляційної інстанції слід погодитися.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги Відповідача про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги (в редакції уточнення до касаційної скарги), які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Щодо розподілу судових витрат

33 . Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції , покладаються на скаржника .

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Релігійної громади парафії Святого Миколая-Чудотворця Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 у справі №918/404/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.