Рішення

від 04.08.2020 по справі 705/2045/19

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/2045/19

2/705/702/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2020 року місто Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі судді Кормана О.В.

з участю секретаря судового засідання: Власової Т.Ю.

розглянув за правилами загального позовного провадження цивільну справу №705/2045/19 провадження №2/705/702/20

сторони у справі: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором безвідсоткової позики в сумі 136 721, 63 доларів США

представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Черкез А.М.

ВСТАНОВИВ:

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором безвідсоткової позики в сумі 136 721, 63 доларів США.

Свої вимоги мотивував тим, що 29.05.2015 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір безвідсоткової позики (надалі - Договір) згідно з умовами якого позивач надав відповідачу в позику грошові кошти в розмірі - 115 287 доларів США 00 центів. Відповідно до п. 2.3. Договору, термін повернення позики встановлено до 30.05.2016 року, саме до цієї дати Відповідач зобов`язаний був повернути отримані грошові кошти. В порушення прийнятих на себе зобов`язань, відповідач до наступного часу грошові кошти не повернула, на його неодноразові звернення про добровільну сплату заборгованості не відреагувала, при телефонній розмові пояснювала, що має певні фінансові проблеми.

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, він має право вимагати від відповідача оплати суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми боргу, розрахунок якого робився на дату складання позовної заяви, та є додатком до неї.

Відповідно до розрахунку сум, що стягуються, 3 % річних від загальної суми боргу за час прострочення складає 9 905 доларів США 93 цента.

Крім того п. 3.2. Договору встановлено, що за несвоєчасне повернення суми позики, позикодавець має право витребувати від позичальника виплати штрафу в розмірі 10 % від суми позики.

Відповідно до розрахунку сум, що стягуються, штраф від загальної суми боргу складає 11528 доларів США 70 центів.

На підтвердження укладання вказаного Договору відповідачем ОСОБА_2 29.05.2015 року написано розписку.

Оскільки прострочене зобов`язання у договорі визначене у іноземній валюті, що передбачає і нарахування 3% річних та штрафу з 115 287,00 доларів США, стягнення з відповідача відповідної заборгованості повинно відбуватись саме в іноземній валюті, що підтверджується практикою Верховного Суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідачем порушено умови договору безвідсоткової позики щодо повернення суми боргу, тому вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Вважає, що сума боргу підлягає стягненню з відповідача, як з особи, відповідальної за невиконання взятого на себе зобов`язання.

Загальна сума боргу з врахуванням 3 % річних та штрафу в розмірі 10 % складає 136 721 долар США 63 цента.

Просить: стягнути з відповідача, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 136721,63 (сто тридцять шість тисяч сімсот двадцять один) долар США 63 цента, а саме: борг за Договором безвідсоткової позики в розмірі 115 287 (сто п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) доларів США 00 центів; 3 % річних за весь час прострочення сплати суми боргу в розмірі 9 905 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ять) доларів США 93 цента; штраф в розмірі 10% від суми боргу в розмірі 11528 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім) доларів США 70 центів; стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 9605,00 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень 00 копійок.

Ухвалою судді від 06 травня 2019 року позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою судді від 03 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 04 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.10.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. У відзиві відповідач просила у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором безвідсоткової позики в сумі 136 721, 63 доларів США відмовити в повному обсязі. Вказала, що 22.03.2007 року вона зареєструвалася як фізична особа підприємець ОСОБА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний). Почала власну підприємницьку діяльність з торгівлі на промисловому ринку 7 кілометр де орендувала декілька контейнерів, де познайомилася з ОСОБА_4 , менеджером по торгівлі у ТОВ ІНТЕРІНСТРУМЕНТ (код ЭДРПОУ 32033131), з метою реалізації спільної підприємницької діяльності. На той період часу вона перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 , який також був зареєстрований як фізична особа підприємець ОСОБА_5 , та всі документи від підприємницької діяльності оформлювалися на його ім`я. Починаючи з 2009 року, у її чоловіка виникли борги перед ТОВ ІНТЕРІНСТРУМЕНТ на загальну суму до 20000 доларів США. У зв`язку із цим, усі документи, зв`язані з підприємницькою діяльністю її чоловіка, почали реалізовуватися, та оформлюватися через неї, тому вона почала сплачувати борги свого чоловіка. На початку 2012 року, у зв`язку із наявністю боргу у її чоловіка, ОСОБА_4 змусив її написати Розписку від 24.05.2012 року, та Договір безпроцентної позики від 24.05.2012 року згідно чого вона була винна керівнику ТОВ ІНТЕРІНСТРУМЕНТ , позивачу по справі ОСОБА_1 , кошти у розмірі 400000 гривень. Після написання вона передала цю розписку ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 вона не знає, та жодного разу не бачила). Звернула увагу суду, що її змусили написати Розписку від 24.05.2012 року, з метою перенесення боргу її чоловіка на неї. У період часу, з моменту написання Розписки, та по кінець 2014 року вона погашала борг свого чоловіка, по написаній нею розписці, однак підтвердження цього їй відмовилися надавати. Починаючи з 2015 року, у зв`язку із кризою у державі та підвищенням курсу долара США по відношенню до гривні, вона перестала оплачувати кошти по написаній розписці. У травні 2015 року з нею по телефону зв`язався ОСОБА_4 та запропонував зустрітися у місті Харків, для вирішення проблемних питань по заборгованості її чоловіка. 29.05.2015 року вона прибула на зустріч до ОСОБА_4 на адресу: АДРЕСА_3 . Ця зустріч проходила у закритому офісному приміщенні, яке знаходиться біля міського кладовища № 2. Все під охороною. Вийти без згоди ОСОБА_4 вона не мала змоги. Залишившись з ОСОБА_4 , та його керівником охорони її змусили підписати нову розписку, згідно якої вона винна 115 287 доларів США 00 центів. ОСОБА_1 не був присутній під час підписання розписки від 29 травня. Кошти за Розпискою від 29 травня вона не отримувала. Розписку підписала, тому що боялася за своє життя та здоров`я, та хотіла скоріш уникнути тиску з боку ОСОБА_4 , та його керівника охорони. Після цих подій вона не зверталася до правоохоронних органів, так як боялася з своє життя, та життя своїх близьких. Просила відмовити у задоволені позову.

21.11.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1 , в якій він просив його позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором безвідсоткової позики в сумі 136 721, 63 доларів США та судових витрат в розмірі 9605,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

05.12.2019 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення, в яких відповідач відхилила аргументи позивача ОСОБА_1 , зазначені у відповіді на відзив, та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 04 серпня 2020 року, позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши думку представника позивача та відповідача, ухвалив провести розгляд справи по суті за відсутності позивача.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Черкез А.М. в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив суд їх задовольнити. Обґрунтовуючи свою позицію пояснив, що між позивачем та відповідачем 29 травня 2015 року був укладений договір безвідсоткової позики, згідно якого позивач надав відповідачу у позику 115287 доларів США. Гроші позивач надав у зв`язку зі скрутним матеріальним становище відповідача. Як пояснив його довіритель, він був особисто знайомий з відповідачем і особисто підписував Договір позики. Згідно п.2.3 вказаного Договору термін повернення коштів був визначений до 30 травня 2016 року. Проте, від відповідача грошові кошти не надійшли. Під час телефонних розмов позивача з відповідачем, остання пояснювала, що добровільно кошти сплачувати не буде.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що позивача вона ніколи не бачила ні особисто, ні на фото. У них з позивачем немає спільних інтересів, які б давали позивачу підстави надавати їй кошти в користування. Заперечила проти того, що позивач їй телефонував з приводу повернення коштів. Також пояснила, що вона є приватним підприємцем. Раніше у неї був цивільний чоловік ОСОБА_5 , який співпрацював з ТОВ Інтертул Україна , перед яким у ОСОБА_5 виникли боргові зобов`язання, так як він вчасно не розрахувався за товар. Борг складав 800000 гривень. Тоді представник компанії ОСОБА_4 запропонував написати у 2012 році їй та ОСОБА_5 розписки кожен на 400000 гривень, що вони і зробили. У 2014 році ОСОБА_5 від відповідача пішов і всі стягувані переключились на неї. У 2015 році відповідач поїхала в м.Харків, де зустрілась з ОСОБА_4 та начальником служби безпеки товариства, в якому працював ОСОБА_4 . Вони почали розповідати відповідачу, що звертатимуться до суду з приводу стягнення коштів, і повідомили, що потрібно підписати новий договір і написати нову розписку. Так як відповідач хвилювалась за своє життя, тому все підписала. При цьому, ніяких коштів вона не отримувала, і їй повідомили, що коли виграють суд проти ОСОБА_5 , то переглянуть свої з відповідачем відносини. До правоохоронних органів вона з приводу того, що її змусили підписати договір та написати розписку, вона не зверталась, так як в м.Харків хвилювалась за своє життя. Коли повернулась в м.Одеса, в правоохоронні органи також не зверталась, так як не знала чим вони можуть допомогти. Пояснила, що вона змушена була підписувати всі папери, так як вона співпрацювала з компанією, якою керував позивач, і лише ця компанія постачала потрібний їй товар.

Суд, вислухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 29 травня 2015 року між фізичною особою ОСОБА_1 (Позикодавець) та фізичною особою ОСОБА_2 (Позичальник) було укладено договір безвідсоткової позики (далі по тексту - Договір), відповідно до п.1.1 якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 в позику грошові кошти в розмірі 115287 доларів США 00 центів (а.с.160).

Відповідно до п. 2.3. Договору, термін повернення позики встановлено до 30.05.2016 року.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення суми позики, позикодавець має право вимагати від позичальника виплати штрафу в розмірі 10 % від суми позики.

Відповідач ОСОБА_2 власноруч підписала вказаний договір, що відповідач не заперечувала у судовому засіданні.

Як вбачається з розписки, власноручно написаною ОСОБА_2 , остання отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 115287 доларів США 00 центів, згідно укладеного договору безвідсоткової позики. Отриману грошову суму зобов`язалась повернути в строк до 30.05.2016 року. У Розписці зазначено, що вона написана ОСОБА_2 власноруч, всі дії при отримані в позику грошових коштів виконані нею добровільно (а.с.161).

Факт написання нею Розписки відповідач ОСОБА_2 також підтвердила у судовому засіданні.

Суд не бере до уваги доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що кошти за розпискою від 29.05.2015 року вона не отримувала, а Договір підписала та написала Розписку тому, що боялася за своє життя та здоров`я.

Зазначені твердження відповідача не підтверджені жодними доказами. При цьому, суд враховує, що відповідач з 2015 року жодного разу не зверталась з даного приводу до правоохоронних органів, а також не ставила у судовому порядку вимог про визнання Договору займу та Розписки недійсними.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як передбачено ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений зобов`язанням строк, належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Статтею 533 (ч.ч. 1, 2) ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, про що зазначено у Договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Як зазначає позивач у позові, і що не спростовано відповідачем, ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконала. Заперечень проти цього, як і будь-якого передбаченого ст. 545 ЦК України документального підтвердження повернення суми боргу позивачу відповідачем ОСОБА_2 , остання суду не надала.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, внаслідок невиконання зобов`язань з повернення суми боргу ОСОБА_2 порушила обумовлений договором безвідсоткової позики строк його повернення, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань. Сума боргу становить 115287 доларів США, і підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно з п.2.3 договору боржник ОСОБА_2 зобов`язалась повернути суму позики до 30.05.2016 року, однак не зробила цього, тому з 30.05.2016 року вважається такою, що прострочила виконання грошового зобов`язання.

Позивач просить стягнути 3% за період з дня виникнення прострочки до дня складання позовної заяви, а саме до 10.04.2019 року. Отже, за період з 30.05.2016 року по 10.04.2019 року три проценти від простроченої суми в 115287 доларів США становитиме: 115287 доларів США х 3 х 1046 : 365 :100 = 9905 доларів США. Зазначений розрахунок додано позивачем до позовної заява, та відповідачем ОСОБА_2 не заперечувався. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 3 % річних за весь час прострочення сплати суми боргу підлягає задоволенню.

Крім того, згідно п.3.2 вищевказаного договору позики передбачено, що за несвоєчасне повернення суми позики, позикодавець має право вимагати від позивальника виплати штрафу в розмірі 10 % від суми позики.

Суд погоджується із розрахунками позивача, згідно яких сума штрафу згідно п.3.2. договору позики становить 11528 доларів США. Вказані штрафні санкції також необхідно стягнути з відповідача на виконання умов договору.

Враховуючи викладене вище, на підставі встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи, оскільки між сторонами був укладений договір безвідсоткової позики, умови якого щодо своєчасного повернення грошових коштів відповідач на час розгляду справи в суді не виконала, суд дійшов переконання, що вимоги позивача про стягнення суми боргу за договором позики, 3% річних від простроченої суми, та штрафу в розмірі 10 % від суми позики, є обґрунтованими і законними, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України судовий збір, який сплатив позивач при зверненні до суду підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись ст. 524, 526, 530, 545, 625, 1046-1050 ЦК України, ст. 19, 141, 76-81, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) заборгованість за договором безвідсоткової позики від 29 травня 2015 року в розмірі 136721 (сто тридцять шість тисяч сімсот двадцять один) долар 63 центи США, яка складається з:

боргу за Договором Безвідсоткової позики в розмірі 115287 (сто п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят сім) доларів США;

3% річних за весь час прострочення сплати боргу в розмірі 9905 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ять) доларів 93 центи США;

штрафу в розмірі 10% від суми боргу в розмірі 11528 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім) доларів 70 центів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 9605 (дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання через Уманський міськрайонний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 14 серпня 2020 року.

Суддя О.В.Корман