Постанова

від 22.10.2020 по справі 705/2045/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1686/20Головуючий по 1 інстанції Справа № 705/2045/19 Категорія: 304090000 Корман О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., Новікова О.М. за участю секретаря Любченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Корман О.В., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором безвідсоткової позики, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором безвідсоткової позики в сумі 136 721, 63 доларів США.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що 29 травня 2015 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір безвідсоткової позики, згідно умов якого позивач надав відповідачу в позику грошові кошти в розмірі 115 287 доларів США.

Відповідно до п. 2.3 договору, термін повернення позики встановлено до 30 травня 2016 року.

В порушення взятих на себе зобов`язань на час звернення до суду із позовом відповідач кошти не повернула, на неодноразові звернення про добровільну сплату заборгованості ніяким чином не відреагувала, а при телефонній розмові пояснювала, що має певні фінансові проблеми.

Враховуючи, що у вказаний в договорі строк кошти відповідач не повернула, тому підлягає до сплати сума боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми.

Також п. 3.2 договору встановлено, що за несвоєчасне повернення суми позики, позикодавець має право витребувати від позичальника виплати штрафу в розмірі 10% від суми позики.

З таких підстав просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 136 721,63 доларів США, а саме: борг за договором безвідсоткової позики в розмірі 115 287 доларів США; 3% річних за весь час прострочення сплати суми боргу в розмірі 9 905,93 доларів США; штраф в розмірі 10% від суми боргу в розмірі 11 528,70 доларів США, а також судові витрати.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором безвідсоткової позики від 29 травня 2015 року в розмірі 136 721 ,63 доларів США, яка складається з : боргу за договором безвідсоткової позики в розмірі 115 287доларів США; 3% річних за весь час прострочення сплати боргу в розмірі 9 905,93 доларів США; штрафу в розмірі 10% від суми боргу в розмірі 11 528,70 доларів США.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки між сторонами був укладений договір безвідсоткової позики, умови якого щодо своєчасного повернення грошових коштів відповідач на час розгляду справи в суді не виконала, тому є підстави для задоволення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, висновки суду не відповідають реальним обставинам справи та ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а по справі постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги вказувала на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення суду не враховано, що розписка від 24 травня 2012 року написана під тиском. Розписка від 29 травня 2015 року також написана під психологічним тиском і кошти за розпискою від 29 травня не отримувала, а розписка підписана нею, оскільки побоювалась за своє життя та здоров`я.

Також судом при розгляді вказаної справи не було надано правової оцінки поясненням відповідача, а лише вказано про відсутність доказів, які підтверджують обставини на які посилалась.

Суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що з позивачем не знайома і ніколи в життя його не бачила, і кошти вказані в розписці від 29 травня не отримувала.

Крім того, судом було допущено порушення норм процесуального права, а саме справу було прийнято до провадження без долучення документів, що посвідчує позивача, відсутні ухвали по заявленим клопотанням і справу розглянуто з порушенням строків, визначених ч. 3 ст.189, 210 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Черкез А.В. просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2020 року залишити без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими і не відповідають обставинам справи, а рішення суду першої інстанції законне, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенство права.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти) , якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Судом встановлено, що 29 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір безвідсоткової позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 в позику грошові кошти в розмірі 115 287 доларів США ( п. 1.1 Договору позики).

Відповідно до п.2.3 Договору, термін повернення позики встановлено 30 травня 2016 року.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що за несвоєчасне повернення суми позики, позикодавець має право вимагати від позичальника виплати штрафу в розмірі 10% від суми позики.

Відповідно до п.2.1 Договору сума позики передається позикодавцем позичальнику. Передача суми позики оформляється розпискою про отримання грошових коштів в позику, написаною позичальником. Розписка являється невід`ємною частиною Договору позики.

Договір позики від 29 травня 2015 року підписаний власноручно ОСОБА_1 , вказаний факт сторонами не заперечується.

Того ж дня відповідачем ОСОБА_1 було складено розписку від 29 травня 2015 року, згідно якої вбачається, що відповідач отримала від позивача ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 115 287 доларів США і зобов`язувалась повернути кошти в строк до 30 травня 2016 року. Розписка складена власноручно і всі дії при отриманні грошових коштів в позику виконано добровільно.

Факт складення розписки ОСОБА_1 підтверджено як суді першої інстанції, так і не заперечувалось в апеляційній скарзі.

Позивач звертаючись із вказаним позовом надав суду розрахунок заборгованості за договором безвідсоткової позиви від 29 травня 2015 року, яка становить 136 721,63 доларів США, яка складається з 115 287 доларів -борг за договором безвідсоткової позики; 9 905,93 доларів США - 3% річних за весь час прострочення сплати суми боргу; 11 528,70 доларів США - штраф в розмірі 10% від суми боргу.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Судом встановлено і стронами не заперечується факт підписання стронами договору безвідсоткової позики 29 травня 2015 року та складення відповідачем власноручно боргової розписки 29 травня 20215 року.

Тобто, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочином є вольова дія, тобто поєднання волі та волевиявлення сторін. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Указаний висновок відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено у порядку, встановленому законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію (електрону копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач на підтвердження заявлених вмог надав суду оригінал договору безвідсоткової позики № б/н від 29 травня 2015 року та оригінал розписки від 29 травня 2015 року.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона із позивачем ОСОБА_2 особисто не знайома, а підписала договір і склала розписку під психологічним впливом, а грошових коштів у борг від нього не отримувала. Проте вказані заперечення не підтверджені жодними належними доказами.

Рішення суду в частині розміру заборгованості та штрафних санкцій відповідачем не заперечувалось і інших розрахунків надано не було, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем не виконані умови договору безвідсоткової позики, не повернуто кошти позичальнику, тому позов підлягає до задоволення.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судом першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають та спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 серпня 2020 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: