Постанова

від 23.07.2020 по справі 910/2770/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2020 р. Справа№ 910/2770/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Припутніцькій Ю.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 23.07.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019

у справі №910/2770/17 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Житлово-будівельний кооператив "Алмаз-2"

про скасування рішення органу місцевого самоврядування

В судовому засіданні 23.07.2020 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про скасування рішення Київської міської ради ІІ сесії VIII скликання від 15.09.2016 №2/1006 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки" від 25.11.2005 №75-6-00251, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №831/3406".

Позов обґрунтовано неправомірністю спірного рішення відповідача та відсутністю підстав для розірвання орендодавцем в односторонньому порядку договору оренди земельної ділянки від 09.11.2005 (зареєстрованого 25.11.2005). Як вказує позивач, товариство використовує орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням, здійснює комплекс заходів з метою забудови земельної ділянки, а також вчасно і в повному обсязі вносило орендну плату за договором.

Позивач зазначає, що відповідно до оскаржуваного рішення Київської міської ради, підставою для розірвання договору оренди є невиконання позивачем п. 8.4 договору оренди, а саме не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж три роки з моменту державної реєстрації договору.

Вказує, що у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2014 по аналогічний справі №51/406 зазначено: Судами з`ясовано, що відповідач на протязі дії укладеного договору вчиняв всі дії, необхідні для складення і затвердження проектної документації, початку та здійснення будівництва, передбаченого договором оренди земельної ділянки від 09.11.2005, отримав від Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища затвердження архітектурно-планувального завдання № 08-0037 на проектування будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва, виконує належним чином власні зобов`язання за договором оренди земельної ділянки в частині здійснення орендних платежів, що підтверджується листом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва № 25009/10/15-345 від 26.12.2011.

Відтак, суди дійшли висновків про дотримання відповідачем усіх необхідних умов, передбачених договором оренди земельної ділянки, та у відповідності до чинного законодавства здійснення ним необхідних дій для її забудови, відповідного забезпечення умов щодо її цільового використання, що у сукупності з викладеними вище обставинами справи унеможливлює розірвання договору оренди в односторонньому порядку лише з мотивів несвоєчасного виконання договірних зобов`язань щодо забудови орендованої території та про недоведеність позивачем наявності правових підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.

Посилаючись на встановлення судами різних інстанцій у справі №51/406 відсутності підстав для розірвання договору відповідно до п. 8.4 договору оренди в односторонньому порядку, позивач вважає, що оскаржуване рішення № 2/1006 від 15.09.2016 Київською міською радою прийнято з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/2770/17, в позові відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Житлово-будівельний кооператив "Алмаз-2".

Суди встановивши, що станом на момент прийняття Київською міською радою рішення №2/1006 (15.09.2016), забудова спірного об`єкту нерухомого майна позивачем не здійснена, і належних доказів на підтвердження неможливості завершення таких робіт позивачем суду не надано, дійшли висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування порушення його прав відповідачем шляхом прийняття спірного рішення №2/1006, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК"Травертин" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "МСВІТ") є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/2770/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 виклав вказівки, які суди мали врахувати під час нового розгляду справи, зокрема надати належну правову оцінку обставинам, установленим у справі № 51/405, а також звернути увагу на доводи ТОВ "МСВІТ" про те, що після розгляду справи № 51/405 у 2014 році, позивач розпочав відновлення реєстрації договору оренди, розробку технічної документації на земельну ділянку і вжив заходів щодо звільнення земельної ділянки від незаконно побудованих гаражів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 (суддя Князьков В.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019, у справі № 910/2770/17 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач не здійснив забудови земельної ділянки та, відповідно, не передав територіальній громаді матеріальних результатів такої забудови, отже оспорюване рішення узгоджується із правом орендодавця на одностороннє розірвання договору згідно з п. 11.4 договору оренди.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 910/2770/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи належним чином не встановили обставин цієї справи, вичерпно не з`ясували усіх обставин, пов`язаних із тим, що у 2014 році позивач розпочав відновлення реєстрації договору оренди, розробку технічної документації на земельну ділянку і вжив заходів щодо звільнення земельної ділянки від незаконно побудованих гаражів; у порушення вимог ст.316 ГПК України належним чином не виконали вказівок, які було викладено у постанові Верховного Суду від 15.05.2018, припустившись у зв`язку із цим порушення вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №910/2770/17 у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом не було доведено належного виконання ним своїх обов`язків орендаря за договором оренди землі від 09.11.2005 та не доведено поважності причин допущених ним порушень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 05.12.2019 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- судом не було досліджено всі матеріали справи та не надано оцінки всім доказам при винесенні оскаржуваного рішення;

- судом не були виконані вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2019, що призвело до порушення ст.ст. 86, 236 ГПК України;

- судом не було досліджено те, що на підставі припису про усунення порушень вимог земельного законодавства, що був виданий 07.06.2012 заступником прокурора м. Києва Безкоровайним В., Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації була скасована реєстрація договору оренди ТОВ БК Травертин , про що свідчить лист Департаменту земельних ресурсів від 16.04.2013 №05707-7626;

- суд повинен був врахувати, що поновлення договору оренди від 09.11.2005, укладеного між Київською міською радою та ТОВ МСВІТ (ТОВ БК Травертин ), відбулось лише 29.09.2014;

- судом не проаналізовано ті обставини, що у справі №51/405 прокурор мотивував свій позов саме невиконанням ТОВ БК Травертин п. 8.4 договору оренди, при цьому судом під час розгляду справи №51/405 було встановлено, що ТОВ БК Травертин було здійснено заходи, спрямовані на забудову орендованої земельної ділянки;

- висновок суду, що позивачем не дотримано встановленого п. 8.4 договору строку забудови земельної ділянки та не виконано вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , яким встановлено порядок будівництва, є безпідставним;

- суд не звернув уваги на ту обставину, що депутат Київської міської ради, звертаючись листом від грудня 2016 надає начальнику управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради Слончаку В.В. лист з доданими документами, на підставі яких було прийняте рішення Київської міської ради від 15.09.2016 №2/1006, а саме: рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2011 у справі №51/405 (яке скасовано), постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 (яка скасована), отже депутат, ініціюючи питання про розірвання договору оренди, надала рішення судів, які не були чинними, що не було відомо депутатам Київської міської ради при голосуванні за прийняття оскаржуваного рішення.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи, заперечує проти апеляційної скарги позивача, зазначаючи наступне:

- відсутність забудови земельної ділянки у визначені строки само по собі є достатньою правовою підставою для розірвання відповідачем договору оренди в односторонньому порядку на підставі пп. 11.4 п. 11 такого договору;

- позивачем не було надано суду жодних обґрунтованих та підтверджених належними доказами доводів щодо причин, які унеможливлювали своєчасне відновлення державної реєстрації прав з метою невідкладного початку використання земельної ділянки;

- відновлення позивачем свого права після скасування рішення суду про розірвання договору оренди не призводить до початку нового відліку трьохрічного строку для здійснення забудови, а твердження товариства в цій частині не ґрунтуються на жодних нормах законодавства та є безпідставними;

- не можна ототожнювати висновки, до яких дійшов суд, розглядаючи справу №51/405 з фактичними обставинами, які суд встановив в межах даної справи;

- позивач не ставить перед собою кінцеву мету в отриманні проектної документації на будівництво, а лише створює видимість заходів для її розробки та затвердження.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, представник відповідача вказує, що за умови належного виконання умов договору у період з 25.11.2005 до 25.11.2008 позивач повинен був завершити забудову земельної ділянки, при цьому, жодних об`єктивних перепон для здійснення будівництва в цей період не було, а доказів, що свідчили б про зворотне, матеріали справи не містять.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2019 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2770/17, розгляд справи призначено на 13.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 оголошено перерву у справі на 19.03.2020, з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2020 повідомлено учасників справи №910/2770/17, що судове засідання, призначене на 19.03.2020, не відбудеться, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), якою в період з 12 березня по 3 квітня 2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу COVID-19.

Зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №910/2770/17 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 11.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 відкладено розгляд справи на 23.06.2020, враховуючи задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 відкладено розгляд справи на 14.07.2020, враховуючи задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

14.07.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 розгляд справи призначено на 23.07.2020.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.07.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийнято нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.07.2020 заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у поясненнях, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.07.2020 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

19.07.2005 Київською міською радою прийнято рішення № 831/3406 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва", відповідно до п.п. 1, 2 якого вирішено:

- затвердити проект відведення земельної ділянки ТОВ "БК "Травертин" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва;

- передати ТОВ "БК "Травертин", за умови виконання п. 3 цього рішення, в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,41 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

09.11.2005 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" (орендар, позивач) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 831/3406 від 19.07.2005 за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Договір посвідчено державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Петровою Т. М. та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 25.11.2005 за № 75-6-00251 у книзі записів держаної реєстрації договорів.

За змістом п. 2.1 договору об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва; розмір - 4095 кв. м; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями; кадастровий номер - 8000000000:75:288:0062.

Відповідно до п. 3.1 договору останній укладено на 15 (п`ятнадцять) років.

У п. 8.4 договору сторони погодили, що орендар зобов`язується завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

У 2009 році, посилаючись на невиконання орендарем обов`язку здійснити забудову земельної ділянки, заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 у справі №51/405, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012, розірвано договір оренди від 09.11.2005 №75-6-00251, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку. Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2013 у справі №51/405 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014, за результатами нового розгляду справи № 51/405 у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва відмовлено.

15.09.2016 Київською міською радою прийнято рішення №2/1006 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.11.2005 № 75-6-00251, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 831/2306".

Відповідно до п. 1 рішення № 2/1006 від 15.09.2016 вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 25.11.2005 № 75-6-00251 (кадастровий номер 8000000000:75:288:0062) площею 4 095 кв. м, який укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на підставі рішення Київської міської ради № 831/3406 від 19.07.2005 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва".

У спірному рішенні зазначено, що Київська міська рада при його прийнятті керувалась Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 9 Земельного кодексу України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ст. 188 ГК України та ст. 416 ЦК України, п.п. 8.4, 11.4 договору оренди земельної ділянки № 75-6-00251 від 25.11.2005 та тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" не виконано умови п. 8.4 договору оренди, а саме: не завершено забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, а також враховуючи громадський супротив.

Листом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.12.2016 вих. №057028-23040 позивача було повідомлено про припинення речового права Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на земельну ділянку на вул. Тулузи, 6Д у місті Києві .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що спірне рішення Київської міської ради № 2/1006 від 15.09.2016, яким розірвано договір оренди в односторонньому порядку, прийнято з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню. Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на встановлені господарським судом під час розгляду справи № 51/405 факти, які не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи (ст. 35 ГПК України та ст. 75 ГПК України), зокрема позивач використовує земельну ділянку за цільовим призначанням, здійснив комплекс дій з метою забудови земельної ділянки, а також вчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату та податок на землю.

Верховний Суд постановою від 02.07.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" задовольнив частково, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2019 у справі № 910/2770/17 скасував.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій за результатами нового розгляду справи належним чином не встановили обставин цієї справи, вичерпно не з`ясували усіх обставин, пов`язаних із тим, що у 2014 році позивач розпочав відновлення реєстрації договору оренди, розробку технічної документації на земельну ділянку і вжив заходів щодо звільнення земельної ділянки від незаконно побудованих гаражів; не надали належної правової оцінки обставинам, встановленим у справі №51/405.

Частиною 5 ст. 310 ГПК України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Предметом даного спору є скасування рішення Київської міської ради №2/1006 від 15.09.2016 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки" від 25.11.2005 №75-6-00251, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №831/3406".

Згідно зі ст.ст. 13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст. 142, 143 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

В силу ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб`єкта господарювання, останній відповідно до ст. 20 цього Кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним (ч.2 ст.249 ГК України).

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За змістом ст. 93 ЗК України, ст.ст. 762, 792 ЦК України, ст.ст. 13, 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За загальним правилом відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

Таким чином, Київська міська рада, як сторона господарського договору оренди, має два шляхи його неконсенсусного розірвання - достроково через суд і в односторонньому порядку за власним рішенням. Дострокове розірвання через суд можливе у разі наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 32 Закону, а "одностороннє" розірвання за рішенням ради - при наявності підстав, безпосередньо передбачених в самому договорі оренди.

Як було зазначено, на виконання рішення Київської міської ради №831/3406 від 19.07.2005 "Про передачу ТОВ "БК "Травертин" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва", 09.11.2005 між Київською міською радою (орендодавець) і ТОВ "БК "Травертин" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за змістом якого:

- орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 831/3406 за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену у цьому договорі (п. 1.1 договору);

- об`єктом оренди є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - вул. Тулузи, 6д у Святошинському районі м. Києва; площа - 4 095 м2; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями; кадастровий номер - 8000000000:75:288:0062 (п.2.1 договору);

- договір укладено на 15 років (п. 3.1 договору);

- орендар зобов`язується, зокрема, завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору (п. 8.4 договору);

- договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, зокрема у разі порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених у п. 8.4 договору (п. 11.4 договору);

- договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у п.п. 5.1, 8.4 договору (п. 11.5 договору);

- розірвання цього договору не потребує укладання додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (п. 11.6 договору);

- у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний (п. 12.2 договору).

У 2009 році, посилаючись на невиконання орендарем обов`язку здійснити забудову земельної ділянки, заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ "БК"Травертин" про розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 у справі №51/405, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012, розірвано договір оренди від 09.11.2005 №75-6-00251, зобов`язано ТОВ "БК"Травертин" повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку. Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2013 у справі № 51/405 рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 і постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2014, за результатами нового розгляду справи № 51/405 у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва відмовлено.

На момент розгляду справи № 910/2770/17 набрало законної сили судове рішення у справі № 51/405 про відмову у розірванні договору оренди, а отже вже встановлені судом факти щодо здійснення заходів, спрямованих на забудову земельної ділянки, зокрема, щодо отримання архітектурно-планувального завдання № 08-0037, щодо укладення договору підряду від 11.03.2008, не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Підставою для прийняття Київською міською радою спірного рішення №2/1006 стало те, що ТОВ "БК "Травертин" (після зміни назви - ТОВ "МСВІТ") не виконало умови п. 8.4 договору оренди, а саме: не завершило забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, а також громадський супротив.

Інших підстав або посилань рішення Київської міської ради не містить.

Досліджуючи обставини щодо наявності підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, судова колегія надає правову оцінку спірним правовідносинам з урахуванням висновків судів у даній справі, доводів апелянта, Київської міської ради та Житлово-будівельного кооперативу "Алмаз-2".

Щодо першої підстави, зазначеної у спірному рішенні Київської міської ради № 2/1006, а саме ТОВ "БК "Травертин" (після зміни назви - ТОВ "МСВІТ") не завершило забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, слід зазначити наступне.

Враховуючи обставини, встановлені у справі № 51/405, колегія суддів зазначає, що позивач здійснював заходи для забудови земельної ділянки.

В межах справи № 51/405 судом встановлено: після укладення сторонами договору оренди, позивачем здійснювалися заходи, спрямовані на виконання умов договору оренди та рішення Київської міської ради № 831/3406 від 19.07.2005 в частині здійснення забудови спірної земельної ділянки. Зокрема, заступником начальника Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища було затверджено архітектурно-планувальне завдання № 08-0037 на проектування будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва. Крім того, 11.03.2008 між відповідачем та Приватним підприємством "С.Д.П. Буд" було укладено договір підряду на проведення проектних робіт №177/75, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи з розроблення проектної документації для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва". Також судом зазначено, що "матеріали справи не містять, а прокурором та позивачем належним чином не доведено факту порушення прав Київської міської ради та держави внаслідок того, що будівельні роботи на спірній земельній ділянці не були розпочаті товариством у визначеному договором оренди порядку .

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 2009 по 2012 замовником та підрядником укладались додаткові угоди, якими неодноразово продовжувався строк дії договору підряду (т. 2, а. с. 42-50).

10.10.2011 між підрядником, Приватним підприємством "С.Д.П. Буд", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деланта" укладено договір №101001 підряду на проведення проектних робіт (т. 2, а.с. 28-30).

Згідно з листом від 08.10.2012 вих. б/н позивач звертався до підрядника за інформацією про стан виконання проектних робіт (т. 2, а.с. 26). Листом від 15.10.2012 вих. б/н Приватним підприємством "С.Д.П. Буд" надано відповідь, в якій зазначено про розроблення матеріалів "Передпроектні розробки. Містобудівний розрахунок" та вказано замовнику про необхідність здійснити оплату за договором в сумі 50 000,00 грн. (т. 2, а.с. 25).

Згідно з гарантійним листом від 18.10.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" повідомило, що оплату за виконані роботи буде здійснено протягом 15 днів з моменту підписання актів прийому-передачі, та просило передати результати виконаних робіт (т. 2, а.с. 27).

Матеріали даної судової справи містять копії матеріалів "Передпроектні розробки. Містобудівний розрахунок", розроблених у 2012 (т. 4, а. с. 9-21), а також копії графічних матеріалів "Передпроектні рішення" (т. 2, а.с 8-21).

Тобто, у 2012 році був підготовлений передпроект на будівництво житлового будинку на спірній земельній ділянці.

У 2014 році службою Містобудівного кадастру був сформований витяг щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов впровадження містобудівної діяльності, містобудівних вмов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог і обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об`єктів нерухомості, в т.ч. викопіювання із містобудівної документації.

Судом першої інстанції не було досліджено, що на підставі припису про усунення порушень вимог земельного законодавства, що був виданий 07.06.2012 заступником прокурора м. Києва Безкоровайним В., (а.с. 251 - 252, т. 2) Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської держаної адміністрації була скасована реєстрація договору оренди ТОВ "БК "Травертин", про що свідчить лист Департаменту земельних ресурсів від 16.04.2013 №05707-7626 на адресу адвоката Чернецької Г.М.

Вказаний припис обґрунтовано тим, що 12.12.2011 за позовом заступника прокурора м. Києва Господарським судом м. Києва відповідно до рішення у справі №51/405 був розірваний договір оренди земельної ділянки №75-6-00251 від 25.11.2005, укладений між ТОВ "БК "Травертин" та Київською міською радою.

Позивач доводить, що з 2011 року та до моменту поновлення 29.09.2014 реєстрації договору оренди, ТОВ "МСВІТ" не мало юридичних підстав вчиняти будь - яких дій щодо отримання дозвільної документації на будівництво.

При цьому, позивач вказує, що на момент закінчення розгляду судами справи №51/405 про розірвання договору оренди земельної ділянки №75-6-00251 від 25.11.2005, реєстрацію договору в Департаменті земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було скасовано. Тому ТОВ "БК "Травертин" було необхідно забезпечити підготовку документів для повторної реєстрації договору оренди.

Отже, фактично позивач був позбавлений користуватись земельною ділянкою, однак при цьому сплачував орендну плату.

До 2011 року чинним був Закон України "Про планування та забудову території", у відповідності до ст.28 якого, проектна документація на будівництво об`єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення, погодження і затвердження проектної документації на будівництво об`єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

12.03.2011 набув чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 26 якого право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, у відповідності до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" для здійснення будівництва позивач мав вжити ряд заходів необхідних для здійснення будівництва, зокрема отримати вихідні дані та здійснити розробку та затвердження проектної документації.

У 2014 КП Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі було виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була зареєстрована 07.10.2014.

Відповідно до п. 2.3 договору оренди №75-6-00251 від 25.11.2005 встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:75:288:0062), яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

В той же час, за твердженнями позивача, на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:75:288:0062) знаходяться гаражі, які встановлені без належних дозволів, в яких знаходиться майно фізичних осіб.

Позивачем було отримано контрольну картку №16080064-Св (а.с. 125, т.1) на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв`язку зі встановленням тимчасової огорожі для утримання земельної ділянки в належному санітарному стані (без права виконання будівельно - монтажних робіт) з терміном дії з 01 червня по 01 грудня 2016.

В 2016 році ТОВ "БК "Травертин" звернулось до Департаменту благоустрою Київської міської державної адміністрації із заявою про видачу картки на тимчасове порушення благоустрою з метою приведення земельної ділянки до належного стану та отримання фізичної можливості огородити ділянку парканом.

Як зазначає позивач, вказану контрольну картку було виконано частково, працівники Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провели роботи по знесенню декількох незаконно побудованих гаражів. Вказує, що огородження земельної ділянки не відбулось у зв`язку із протиправними діями місцевих мешканців, які перешкоджали працівникам Департаменту виконати дії щодо огородження земельної ділянки та знесенню гаражів.

Позивач пояснює, що ним не вчинялись дії щодо знесення незаконних гаражів, що споруджені на орендованій позивачем земельній ділянці, оскільки будь - які дії позивача щодо знесення гаражів, в яких знаходилось майно третіх осіб, спричинило б більшу соціальну напругу навколо питання огородження земельної ділянки.

21.07.2016 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було проведено обстеження земельної ділянки, за наслідками якого складено акт №16-1270-08, в якому встановлено, що земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями не використовується. На земельній ділянці розташовані металеві гаражі, зелені насадження та окремі елементи дитячого майданчика. Земельна ділянка вільна від забудови.

Листом Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.09.2016 вих. № 064-8339 позивача та виконавця робіт повідомлено, що на підставі чисельних скарг та у зв`язку зі значною соціальною напругою з приводу незгоди з руйнуванням рекреаційної зони, вирубки багаторічних дерев зареєстровано проект рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди, зареєстрованого 25.11.2005 за № 75-6-00251. З урахуванням такої інформації та відповідно до п. 15.5.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051, дію контрольною картки № 16080064-Св зупинено до 01.11.2016.

В той же час, в матеріалах справи відсутні належні докази відношення спірної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:288:0062) до рекреаційної зони парку Інтернаціональний .

Посилання суду першої інстанції на лист Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 12.08.2016 вих. №055-11921, Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 26.08.2016 вих. № 107-107/0П/П-1364-5104, лист Державної екологічної інспекції у м. Києві від 08.09.2016 вих. № 3284-04/12, акт обстеження земельної ділянки № 18-1269-08 від 12.09.2018, складеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в підтвердження порушення позивачем умов договору оренди земельної ділянки, колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що вказані документи не встановлюють фактичні обставини використання орендованої земельної ділянки із порушенням умов договору оренди, вказані документи містять лише суб`єктивні припущення посадових осіб щодо спірної земельної ділянки.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 15.05.2018 виклав вказівки, які суди мали врахувати під час нового розгляду справи, зокрема надати належну правову оцінку обставинам, установленим у справі № 51/405, а також звернути увагу на доводи ТОВ "МСВІТ" про те, що після розгляду справи № 51/405 у 2014 році позивач розпочав відновлення реєстрації договору оренди, розробку технічної документації на земельну ділянку і вжив заходів щодо звільнення земельної ділянки від незаконно побудованих гаражів.

Так, у справі № 51/405 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про дотримання ТОВ "БК "Травертин" усіх необхідних умов, передбачених у договорі оренди земельної ділянки, та відповідно до чинного законодавства про здійснення ним необхідних дій для забудови цієї земельної ділянки, забезпечення умов щодо її цільового використання, а також про недоведеність Київською міською радою наявності правових підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки.

Крім того, оскільки ТОВ "БК "Травертин" дотрималося всіх необхідних умов, передбачених у договорі оренди земельної ділянки, здійснило комплекс необхідних дій для її забудови, а будь-яких інших доказів, які б свідчили про порушення товариством інших умов договору оренди земельної ділянки, матеріали справи не містять, як і не подано суду Київською міською радою, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 51/405 дійшли висновку, що позовна вимога про зобов`язання ТОВ "БК "Травертин" повернути Київській міській раді отриману земельну ділянку задоволенню не підлягає.

Аналогічну правову позицію Вищого господарського суду України викладено у постанові від 29.07.2014 у справі № 51/405, зокрема враховуючи, що підставою розірвання договору оренди землі Київською міською радою визначено невиконання орендарем обов`язку здати певний об`єкт в експлуатацію, суд касаційної інстанції визнав доречним застереження судів попередніх інстанцій про необхідність доведення позивачем, у чому саме полягає шкода, завдана органу місцевого самоврядування, та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а отже, чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що у подальшому може зумовити його розірвання, з огляду на з`ясування судами, що ТОВ "БК "Травертин" дотрималося всіх необхідних умов, передбачених у договорі оренди земельної ділянки, здійснило комплекс необхідних дій для її забудови, а будь-яких інших доказів, які б свідчили про порушення орендарем інших умов договору оренди земельної ділянки, матеріали справи не містять, як і не надано суду орендодавцем.

Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

З огляду на вищевикладене, вбачається, що станом на 29.07.2014 ТОВ БК Травертин не здійснено будівництво на спірній земельній ділянці у трирічний термін з поважних причин.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено існування будь-яких об`єктивних обставин, що унеможливили вжиття заходів для здійснення будівництва на земельній ділянці чи перешкоджали в розробці та затвердженні проектної документації на будівництво.

Другою підставою прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради №2/1006 про розірвання договору оренди зазначено громадський супротив .

Колегія суддів зазначає, що ні п. 8.4 договору оренди, ні жоден інший пункт договору не містить таку підставу для його дострокового розірвання в односторонньому порядку.

В той же час, зазначення в оскаржуваному рішенні про громадський супротив , як підставу для розірвання договору в односторонньому порядку, підтверджує наявність у позивача перепон для здійснення будівництва на спірній земельній ділянці.

Слід зазначити, що депутатом Київської міської ради, при зверненні з листом від грудня 2016 було надано начальнику управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради лист з доданими документами, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення Київської міської ради від 15.09.2016 №2/1006, а саме: рішення Господарського суду м. Києва від 12.12.2011 у справі №51/405, яке скасовано, постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012, яка скасована.

ЖБК "Алмаз-2" вказує, що частина земельної ділянки, наданої відповідачем позивачу, є фактичною прибудинковою територією будинку в„– 6 по вул. Якуба Коласа , яка була раніше виділена для будівництва ЖБК Алмаз-2 . Кооператив як балансоутримувач житлового будинку має переважне право на зазначену частину земельної ділянки. Позбавлення ЖБК Алмаз-2 фактичної прибудинкової території порушує права кооперативу та його мешканців, а прийняття рішення у справі № 910/2770/17 безпосередньо вплине на права та обов`язки кооперативу щодо відповідача.

ЖБК "Алмаз-2" не оскаржувалось рішення Київської міської ради №831/3406 від 19.07.2005 "Про передачу ТОВ "БК "Травертин" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими і прибудованими нежитловими приміщеннями на вул. Тулузи, 6-д у Святошинському районі м. Києва".

Крім того, ЖБК "Алмаз-2" не подавався позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №75-6-00251 від 25.11.2005, укладеного між ТОВ "БК "Травертин" та Київською міською радою.

ЖБК "Алмаз-2" у клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи просить долучити до матеріалів справи копію листа Головного управління ДФС України у м. Києві №158/4/26-15-12-04-14 від 14.09.2018 (а.с.75, т.4), з якого вбачається, що розмір заборгованості позивача по орендній платі за спірну земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:75:288:0062) станом на 12.09.2018 складає 262 644, 95 грн.

Колегією суддів відхиляються посилання 3 - ї особи на вказані документи, оскільки заборгованість по орендній платі за спірну земельну ділянку не була підставою для прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення №2/1006.

Посилання суду першої інстанції на наявність у позивача, на момент розгляду цієї справи, заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 09.11.2005, яка, на думку суду, підтверджує неналежне виконання останнім умов договору, є недоречним, оскільки у спірному рішенні Київської міської ради №2/1006 вказані інші підстави для дострокового розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

Колегія суддів дійшла висновку, що невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МСВІТ", як орендарем, обов`язку щодо завершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору оренди (п. 8.4 договору), не є достатньою підставою для розірвання вказаного правочину з огляду на усі вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" дії, спрямовані на здійснення забудови земельної ділянки. А отже, дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням Київської міської ради є неправомірним.

Водночас, інша підстава для розірвання вказаного договору, а саме громадський супротив взагалі не передбачена ні умовами договору оренди земельної ділянки, ні нормами чинного законодавства.

Здійснивши аналіз наявних в матеріалах доказів, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши доводи учасників апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про незаконність рішення Київської міської ради №2/1006 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.11.2005 № 75-6-00251, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Травертин" на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 831/2306", яке підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не виконав вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.07.2019 у даній справі, належним чином не дослідив усі зібрані у справі докази у їх сукупності, в наслідок чого дійшов помилкових висновків про відмову в позові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому, доводи відповідача та третьої особи, викладені у відзивах на апеляційну скаргу та у додатково поданих письмових поясненнях по суті спору, колегією суддів відхиляються з вищевикладених підстав.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд не з`ясував всі істотні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, представленим в обґрунтування заявленого позову, а тому прийняв судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №910/2770/17 підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача, а також, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №910/2770/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у справі №910/2770/17 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про задоволення позову.

4. Рішення Київської міської ради ІІ сесії VІІІ скликання від 15 вересня 2016 №2/1006 Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.11.2005 №75 -6-00251, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Травертин на підставі рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №831/3406 скасувати.

5. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРОПУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" (08133, Київська область, м. Вишневе, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 1А, офіс 18, код ЄДРПОУ 33295805) 1600, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

6. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРОПУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСВІТ" (08133, Київська область, м. Вишневе, вул.В`ячеслава Чорновола, буд. 1А, офіс 18, код ЄДРПОУ 33295805) 2 400, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

8. Матеріали справи №910/2770/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 14.08.2020.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська