Рішення

від 03.08.2020 по справі 916/1188/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1188/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Бурко О.В.,

від відповідача - Трошин Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс» про стягнення заборгованості в загальній сумі 490809,94 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Профі» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Діоніс» про стягнення заборгованості в загальній сумі 2333882,18 грн., у т.ч. основного боргу - 1843072,34 грн., пені - 258561,25 грн., інфляційних втрат - 17596,99 грн., 3% річних - 30344,37 грн., штрафу - 184307,23 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки № 07817 від 31.08.2017 р. щодо повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Так, позивач зазначає, що за укладеним між сторонами договором поставки № 07817 позивач як постачальник зобов`язався поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а відповідач як покупець зобов`язався приймати вказаний товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування (асортимент), одиниці виміру, технічні характеристики, кількість товару та ціна за одиницю товару, а також інші умови поставки узгоджуються сторонами окремо і оформляються у вигляді додатків до цього договору, які складають його невід`ємну частину.

Відповідно до п. 3.1 договору товар, котрий поставляється, оплачується за цінами, встановленими у додатках до договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що загальна вартість цього договору складається з сумарної вартості товару, що поставляється за цим договором згідно додатків до нього.

Згідно пункту 3.3 договору покупець проводить оплату за поставлений товар у наступному порядку: 20% від загальної вартості товару в гривнях, що вказана в специфікації на день виставлення рахунку протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки товару покупцю; 80% (залишкова вартість в гривнях) від загальної вартості товару, що поставляється, протягом 30 календарних днів від дати поставки товару покупцю.

Як вказує позивач, протягом 2019 року на виконання умов договору ТОВ «А-Профі» здійснило поставку на адресу ТОВ «Діоніс» товару у договірній кількості та за видами, що підтверджується належними та допустимими доказами, а саме підписаними постачальником і покупцем видатковими накладними, специфікаціями та дорученнями на отримання, зокрема:

- згідно видаткової накладної № 1583 від 10.09.2019 р. (специфікація № 10 від 09.09.2019 р., довіреність № 115 від 10.09.2019 р.): APRO FERM Premium RED дріжджі (уп. 500гр.) в кількості 200 кг; APRO AID SPEED підкормка для дріжджів (уп. 1 кг), в кількості 200 кг; APRO ZYME COLOUR EXPRESS ферментний препарат (уп. 500 г) в кількості 50 кг; NATUTAN RH (уп. 1.0 кг) в кількості 50 кг на загальну суму 512794,80 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладної № 1618 від 16.09.2019 р. (специфікація № 11 від 16.09.2019 р., довіреність № 130 від 16.09.2019 р.): APRO FERM Premium RED дріжджі (уп. 500 г) в кількості 500 кг; APRO ZYME COLOUR EXPRESS ферментний препарат (уп.500 г) в кількості 50 кг; NATUTAN RH (уп. 1.0 кг) в кількості 96 кг на загальну суму 641553,55 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладної № 1699 від 27.09.2019 р. (специфікація № 12 від 27.09.2019 р., довіреність № 137 від 27.09.2019 р.): APRO AID SPEED підкормка для дріжджів (уп. 1 кг) в кількості 500 кг на загальну суму 385674,00 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладної № 1834 від 07.10.2019 р. (специфікація № 13 від 07.10.2019 р., довіреність № 154 від 07.10.2019 р.): APRO TAN RED танін (уп. 10 кг) на загальну суму 433050,00 грн. з ПДВ.

Так, за ствердженнями позивача, ним було здійснено чотири поставки товару на загальну суму 1973072,35 грн. з ПДВ.

При цьому позивач зазначає, що за весь вказаний період після дати фактичних поставок товару до дати подання позову відповідачем було сплачено лише 130264,33 грн., а саме 10.12.2019 р. 264,33 грн. (платіжне доручення АП 000002081 від 10.12.2019 р.), 10.12.2019 р. 50000,00 грн. (платіжне доручення АП 000002090 від 10.12.2019 р.), 06.03.2020 р. 80000,00 грн. (платіжне доручення АП 000000412 від 06.03.2020 р.).

За ствердженнями позивача, решта суми у розмірі 1843072,34 грн., що підлягала до оплати згідно укладеного договору (1973072,35 - 130264,33 =1843072,34 грн.) - відповідачем вчасно не оплачена.

В свою чергу з огляду на неоплату відповідачем товару позивачем на підставі п. 8.2 договору, ст.ст. 546, 547, 611 ЦК України, ст. 232 ГК України нараховано пеню за несвоєчасну оплату товару по кожній поставці окремо за період з 21 вересня 2019 року по 27 квітня 2020 року, яка становить 258561,25 грн.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого товару, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 30344,37 грн. та інфляційні втрати в сумі 17596,99 грн., що заявлені до стягнення.

Також оскільки строк стовідсоткової оплати кожної партії товару згідно п. 3.2 договору складає 30 днів з моменту поставки кожної такої партії товару, і жодна поставка не була оплачена вчасно, позивачем у відповідності до п. 8.3 договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 10% від вартості поставленого, але неоплаченого вчасно товару, що складає 184307,23 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.04.2020 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1188/20 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 25.05.2020 р. о 11 год. 30 хв.

14.05.2020 р. від позивача до господарського суду Одеської області надійшла заява, в якій позивач вказує про часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 184300,00 грн. після відкриття судом провадження у даній справі. Відтак, за ствердженнями позивача загальний розмір заборгованості відповідача станом на 14.05.2020 р. складає 2149582,18 грн., у т.ч. 1658772,34 грн. - основного боргу, 258561,25 грн. - пені, 17596,99 грн. - інфляційних втрат, 30344,37 грн. - 3% річних, 184307,23 грн. - штрафу.

Вказана заява, що подана відповідно до приписів ч. 2 ст. 46 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 25.05.2020 року та від 1506.2020 р. у справі № 916/1188/20 підготовче засідання було відкладено.

30.06.2020 р. від позивача на електронну адресу господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог та повернення надмірно сплаченого судового збору у зв`язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості в розмірі 100000,00 грн. Так, у вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 2049582,18 грн., у т.ч. основного боргу - 1558772,34 грн., пені - 258561,25 грн., інфляційних втрат - 17596,99 грн., 3% річних - 30344,37 грн., штрафу - 184307,23 грн.

Вказана заява позивача, що подана відповідно до приписів ч. 2 ст. 46 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Під час підготовчого засідання 01.07.2020 р. представником відповідача було заявлено клопотання про залучення доказів, до якого додано платіжне доручення № 6939 від 26.06.2020 р. про сплату на користь позивача 100000,00 грн.

Крім того, під час підготовчого засідання 01.07.2020 р. представник відповідача просив суд надати додатковий час для сплати заборгованості в добровільному порядку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2020 р. у справі № 916/1188/20 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, також підготовче засідання відкладено на 24 липня 2020 р.

23.07.2020 р. від позивача на електронну адресу господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог та повернення надмірно сплаченого судового збору у зв`язку зі сплатою відповідачем основної суми заборгованості в розмірі 1558772,34 грн. Так, у вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 490809,84 грн., у т.ч. пеню - 258561,25 грн., інфляційні втрати - 17596,99 грн., 3% річних - 30344,37 грн., штраф - 184307,23 грн.

Вказана заява, що подана відповідно до приписів ч. 2 ст. 46 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Також 23.07.2020 р. від відповідача до господарського суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, штрафних санкцій та інфляції, відповідно до якого відповідач просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката та інфляційних втрат, а також зменшити розмір штрафних санкцій на 50%. Так, щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обсягу виконаних робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) позивачу. При цьому відповідач зауважує, що позов та розрахунки до нього не є складними, складені та підписані директором ТОВ «А-Профі» Максимовою Т.С., водночас відповідач не заперечував проти наявності боргу за непоставлений товар та сплатив його у повному обсязі до розгляду справи по суті, у зв`язку із чим, на його думку, справа та надані адвокатом послуги не є складними, час, витрачений адвокатом та обсяг наданих послуг адвокатом є мінімальними, та взагалі не підтверджується належними доказами. Таким чином, відповідач вказує про відсутність підстав для покладення на нього судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50000,00 грн.

Стосовно зменшення розміру штрафних санкцій та інфляційних відповідач зазначає, що між ним та позивачем склалися багаторічні партнерські відносини з поставки відповідачу товару, однак восени 2019 р. підприємство, що є виробником виноматеріалів із власного винограду, почало відчувати значні фінансові складнощі у зв`язку із посухою 2019 р. на півдні Одеської області, що призвела до значного скорочення обсягів зібраного врожаю винограду та відповідно доходу від продажу вироблених з нього виноматеріалів. Крім цього, як додає відповідач, кризові явища в економіці України, введений карантин, призвели до значного скорочення продажу продукції нашим підприємством та відповідно відсутності у підприємства вільних обігових коштів, які надали би можливості вчасно розрахуватись із позивачем. Таким чином, як зазначає відповідач, стягнення штрафних санкцій та судових витрат у розмірі 575818,07 грн. в період дії карантину і посухи на півдні Одеської області в 2020 р. (де знаходяться виноградники ПП «Діоніс» ) може взагалі привести до зупинення діяльності підприємством. При цьому, за ствердженнями відповідача, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача матеріали справи не містять. Таким чином, у зв`язку із відсутністю збитків у позивача, фактичним виконанням зобов`язання по сплаті товару за договором, значним розміром штрафу та неспівмірністю розміру штрафу до розміру заборгованості, на думку відповідача, у господарського суду відповідно до ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України є усі підстави зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій на 50%.

Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач розрахував пеню за несвоєчасну оплату товару по кожній поставці окремо за період, починаючи із 21.09.2019 р., при цьому відповідно до п. 2 специфікацій № 10 від 09.09.2019 р., № 11 від 16.09.2019р., № 12 від 27.09.2019 р., № 13 від 07.10.2019 р. відповідач здійснює оплату товару в розмірі 100% вартості партії товару, узгодженої в специфікації, протягом 30 календарних днів з дати поставки товару позивачу. Таким чином, за ствердженнями відповідача, обов`язок зі сплати за товар згідно видаткової накладної № 1583 від 10.09.2019 р. настав із 10.10.2019 р., обов`язок зі сплати за товар згідно видаткової накладної № 1618 від 16.09.2019 р. настав із 16.10.2019 р., обов`язок зі сплати за товар згідно видаткової накладної № 1699 від 27.09.2019 р. настав із 27.10.2019 р., а обов`язок зі сплати за товар згідно видаткової накладної № 1774 від 07.10.2019 р. настав із 07.11.2019 р.

Стосовно стягнення інфляційних втрат відповідач зазначає, що відповідно до п. 1 специфікацій № 10 від 09.09.2019 р., № 11 від 16.09.2019р., № 12 від 27.09.2019 р., № 13 від 07.10.2019 р. та пунктів 3.6 та 3.7 договору № 07817 від 31.08.2017 р. встановлено, що вартість поставленого позивачем товару була визначена сторонами договорі в еквіваленті іноземної валюти, тому, на думку відповідача, вимога позивача про стягнення з відповідача 17596,99 грн. інфляційних втрат задоволенню судом не підлягає.

Наразі в ході підготовчого провадження судом було з`ясовано, що відповідачем було сплачено остаточну заявлену позивачем до стягнення основну заборгованість за договором поставки № 07817 від 31.08.2017 р. в розмірі 1558772,34 грн., про що свідчить надане до суду відповідачем платіжне доручення № 7056 від 22.07.2020 р. на суму 1558772,34 грн.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Відтак, враховуючи вищенаведене, вказана заява позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу, що подана відповідно до приписів ч. 2 ст. 46 ГПК України, судом прийнята до розгляду. В свою чергу суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс» про стягнення 258561,25 грн. пені, 17596,99 грн. інфляційних втрат, 30344,37 грн. трьох процентів річних, 184307,23 грн. штрафу, що разом складає 490809,84 грн., з огляду на існування спору у вказаній частині та неврегулювання його сторонами.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 24.07.2020 р. у справі № 916/1188/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі» до Приватного підприємства Діоніс» про стягнення заборгованості в загальній сумі 490809,94 грн. закрито підготовче провадження та справу у вказаній частині призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03 серпня 2020 р.

30.07.2020 р. до господарського суду від позивача надійшли пояснення щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, штрафних санкцій та інфляційних втрат. Так, стосовно витрат на професійну правничу допомогу позивач зауважує, що розрахунок понесених позивачем судових витрат, наданий з позовною заявою, є попереднім. Таким чином позивач зазначає, що всі докази, необхідні для доказування розміру фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу, пов`язану з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, та інших фактичних судових витрат, пов`язаних з розглядом справи (оплата поштових відправлень, тощо) будуть надані протягом 5-ти днів з моменту проголошення судового рішення у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, як і зазначено у позовній заяві, зважаючи на що позивач вважає доводи відповідача в цій частині безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.

Стосовно зменшення розміру нарахованої неустойки позивач вказує, що заявлена позивачем до стягнення сума пені становить 258561,25 грн. при заборгованості за поставлений товар у розмірі 1558772,34 грн. на дату подання позову, а тому розмір пені складає 16,59% від суми основної заборгованості. Наразі позивач наголошує, що збитками позивача слід вважати всю суму основної заборгованості у розмірі 1558772,34 грн., котра не була сплачена відповідачем аж до моменту подання позовної заяви. При цьому позивач зазначає, що до подання позову відповідач ігнорував вимоги позивача по оплаті поставленого товару та лише після подання позову з нарахованими згідно договору та закону штрафними санкціями, вже під час розгляду справи відповідач почав погашати заборгованість частинами та ці платежі відповідача зараховані позивачем на погашення основної заборгованості, що знайшло своє відображення в розрахунках до трьох заяв про зменшення позовних вимог, поданих позивачем до суду. При цьому, як зауважує позивач, з огляду на вид нарахувань (3% річних) вбачається, що до них не може бути застосована дискреція суду на зменшення санкцій, передбачена ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки за своєю правовою природою вказані 3% річних не є санкціями, а є процентами за користування чужими коштами в розумінні ст. 536 ЦК України. Водночас, при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені позивач просить врахувати, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази того, що відповідач перебуває в скрутному фінансовому стані, оскільки відповідачем не надано жодних належних доказів цього: фінансових звітів підприємства, виписок по поточних рахунках підприємства, складських довідок про наявні товарно-матеріальні запаси підприємства, стан дебіторської заборгованості перед підприємством, тобто доказів, котрі свідчили б про незадовільний фінансовий стан підприємства та котрі хоч опосередковано могли б прийматись судом до уваги при розгляді питання про зменшення нарахованих згідно закону та умов договору штрафних санкцій. Також позивач зауважує, що умови укладеного між сторонами договору поставки в частині відповідальності сторін за неналежне виконання зобов`язань не є жорсткими, санкції не є надмірними і відповідають принципам рівності, розумності та справедливості, а розмір санкцій - не є завищеним, розмір пені становить розмір подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає нормі ЦК України, а штрафні санкції у розмірі 10% від несвоєчасно оплаченого товару нараховуються лише за затримку платежів понад 90 календарних днів (понад три місяці прострочки). Таким чином позивач наголошує, що штрафні санкції у договірному розмірі застосовуються лише при грубому порушенні стороною своїх зобов`язань за договором, при цьому весь вказаний час відповідач безоплатно користувався чужими коштами, котрі були вимиті з обороту позивача, а останній, в свою чергу, з вини відповідача був змушений відшуковувати додаткові кошти для збереження свого балансу, адже позивачу необхідно своєчасно виплачувати заробітну плату, податки та регулярні обов`язкові платежі, виконувати свої зобов`язання перед іншими контрагентами, тощо.

Крім того позивач додає, що посилання відповідача на введений урядом України у березні 2020 р. карантин є безпідставними, оскільки, як вбачається з наданих разом з позовом письмових доказів, заборгованість виникла задовго до введеного карантину (починаючи з кінця вересня 2019 року), тому вказані урядові обмеження жодним чином не могли вплинути на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань, а доказів існування будь-яких форс-мажорних обставин, передбачених розділом 7 договору, матеріали справи не містять.

Наразі позивач вважає посилання відповідача на правову позицію постанову ВС від 11.10.2018 р. у справі № 905/192/18 є безпідставними, оскільки в даній справі інші фактичні обставини. Так, п.п. 3.7, 3.8 договору сторони погодили, що у випадку зміни офіційного курсу євро/гривня станом на день оплати більш, ніж на 3% відносно курсу євро/гривня на день узгодження ціни поставки ціна товару коригується сторонами за встановленою у договорі формулою. В разі фактичного коригування ціни покупець зобов`язаний в дводенний строк повідомити постачальника про здійснення оплати (часткової оплати) і проведене коригування ціни, а сторони в цей же строк повинні підписати додаткову угоду № 2 до основного договору - «Акт узгодження ціни» . Таким чином позивач наголошує, що у випадку фактичного коригування ціни та підписання вищевказаного акту узгодження ціни доводи відповідача були б доречними, оскільки інфляційні втрати позивача були б компенсовані коригуванням ціни. Проте, як стверджує позивач, жодних коригувань ціни за поставлений товар сторони не проводили, актів узгодження ціни не складали, більш того, товар до моменту подання позову не був оплачений у повному обсязі, відтак фактичне коригування в порядку, передбаченому договором, було неможливе в принципі, а тому доводи відповідача стосовно неправомірності нарахувань йому компенсації інфляційних втрат постачальника є безпідставними, інфляційні нарахування здійснені на некореговані ціни неоплачених поставок партій товару, встановлені у національній валюті України - гривні. При цьому позивач наголошує, що врахування курсу євро/гривня при визначення ціни товару у п.1 специфікацій здійснено для можливості реалізації вищенаведених пунктів договору (п.п. 3.7, 3.8), фактичного коригування ціни в ході виконання договору поставки № 07817 від 31.08.2017 р. сторонами договору не проводилось.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 03.08.2020 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, натомість представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

31 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Профі» (постачальник) та Приватним підприємством «Діоніс» (покупець) був укладений договір поставки № 07817, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти і передавати у власність покупцю продукцію промислово-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та здійснювати його оплату.

Згідно п. 1.2 договору найменування (асортимент), технічні характеристики, одиниці виміру, кількість товару, ціна, спосіб розрахунків, умови поставки товару, гарантійні строки, інші умови, узгоджуються сторонами окремо і оформляються у вигляді додатків до цього договору, які становлять його невід`ємну частину.

Відповідно до п. 3.1 договору товар, що поставляється за цим договором оплачується за цінами, встановленими у додатках до нього.

В п. 3.2 договору визначено, що загальна вартість цього договору складається із сумарної ціни товару, що поставляється за цим договором згідно додатків до нього.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець проводить оплату за поставлений товару наступному порядку:

- 20% від загальної вартості товару в гривнях, що вказана в специфікації на день виставлення рахунку, протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки товару покупцю;

- 80% (залишкова вартість в гривнях) від загальної вартості товару, що поставляється, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки товару покупцю.

Покупець проводить оплату за товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника (п. 3.4 договору).

За умовами п. 3.5 договору зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 3.7 договору у разі зміни офіційного курсу євро по відношенню до гривні, встановленому на міжбанківському валютному ринку, на день здійснення покупцем оплати за поставлений товар, більше ніж на 3% (три відсотки), відносно курсу євро по відношенню до гривні, встановленому на міжбанківському валютному ринку, на дату погодження сторонами ціни товару в додатку до договору, ціна товару і сума оплати в гривнях, коригується (множиться) на індекс зміни курсу, якщо він є більшим одиниці. індекс зміни курсу визначається за формулою: ІЗК = К1/К2, де:

ІЗК - Індекс зміни курсу;

К1 - вартість євро у гривнях на день фактичного проведення розрахунків, згідно даних веб-порталу http://minfin.com.ua/currencv/mb/eur/;

К2 - вартість євро у гривнях на день встановлення ціни, згідно додатку до договору.

В п. 3.8 договору сторони погодили, що в разі коригування ціни поставленого товару в порядку, передбаченому п. 3.7 цього договору, покупець зобов`язаний в дводенний строк повідомити постачальника про здійснення оплати (часткової оплати) і проведене коригування ціни товару, а сторони в цей же строк підписують Додаток № 2 («Акт узгодження цін» ) до договору, який є його невід`ємною частиною.

За положеннями п. 3.9 договору розрахунки за цим договором можуть здійснюватися будь-яким іншим, погодженим сторонами способом, що не суперечить чинному законодавству України.

Згідно п. 4.1 договору поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями. Партією товару вважається обсяг товару, погоджений сторонами у додатку до договору на одну дату поставки та в один пункт призначення.

Відповідно до п. 4.2 договору товар поставляється на умовах та у строки, передбачені у додатках до цього договору.

В п. 4.3 договору визначено, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі чи ушкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару. Датою поставки товару, переходу права власності на товар та всіх ризиків є:

- при передачі товару на складі постачальника - дата накладної на відпуск товару покупцю, яка видається постачальником;

- при передачі продукції транспортній організації для доставки покупцю - дата товарно-транспортної накладної щодо передачі товару зазначеному перевізнику.

В п. 4.4 договору передбачено, що прийом-передача товару проводиться:

- за асортиментом та кількістю - згідно видаткової накладної;

- за якістю - згідно сертифікату відповідності (якості), якщо такий надається виробником, або іншого передбаченого чинним законодавством України документу, що підтверджує його якість.

При виявлені покупцем під час прийому товару його невідповідність умовам по якості або кількості, заявленим у супровідних документах, сторонами складається відповідний двосторонній акт, який обов`язково підписується уповноваженими представниками постачальника та покупця. Представники постачальника та покупця зобов`язані підписати такий акт, а в разі не досягнення згоди, одночасно з підписом вказати свої письмові заперечення (п. 4.6 договору).

Згідно п. 4.11 договору його умови викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Відповідно до положень п. 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Згідно п. 6.2 договору у випадку прострочення покупцем термінів оплати за поставлений товар згідно умов цього договору покупець сплачує постачальнику, на його вимогу, неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку перевищення строків оплати за поставлений покупцю товар понад 90 календарних днів покупець зобов`язується сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від простроченої суми платежу.

В п. 6.5 договору визначено, що строк позовної давності до сплати неустойки не застосовуються.

У п. 6.6 договору визначено, що спори та розбіжності, які можуть виникнути між сторонами з предмету цього договору, вирішуються ними шляхом переговорів, а у випадку недосягнення згоди - в порядку, встановленому чинним законодавством України.

За умовами п. 8.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2017 року. У випадку, якщо на момент закінчення терміну дії даного договору у сторін залишилися невиконані зобов`язання за даним договором, то дія договору у відношенні таких зобов`язань триває до повного виконання цих зобов`язань (п. 8.2 договору).

В п. 8.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем взятого за цим договором грошового зобов`язання, постачальник вправі достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, повідомивши про це покупця у 10-ти денний строк.

За умовами п. 8.4 договору закінчення терміну дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору.

Згідно п. 8.5 договору у разі відсутності протягом одного місяця до закінчення терміну дії даного договору заяви однієї із сторін про припинення його дії, він вважається щоразу пролонгованим на кожний наступний календарний рік та на тих самих умовах, що і даний договір, але не більше трьох разів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 07817 від 31.08.2017 р. між позивачем та відповідачем складено та підписано в якості додатків специфікації, а саме:

- додаток № 2 від 09.09.2019 р. (специфікація № 10) на загальну суму 512794,80 грн. (в т.ч. ПДВ 85465,80 грн.), в якій сторонами погоджено, що покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% вартості партії товару, узгодженої в специфікації, протягом 30 календарних днів з дати поставки товару покупцю, якщо іншого порядку розрахунків не передбачено у специфікації; поставка товару проводиться партією, що відповідає загальній кількості товару, зазначеного в цій специфікації, на умовах DDP, за адресою: Нова Пошта, склад № 1 у м. Одеса, вантажоодержувач: ПП «Діоніс» ; строк поставки товару згідно даної специфікації становить 5 календарних дні з дати підписання специфікації;

- додаток № 2 від 16.09.2019 р. (специфікація № 11) на загальну суму 641553,55 грн. (в т.ч. ПДВ 106925,59 грн.), в якій сторонами погоджено, що покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% вартості партії товару, узгодженої в специфікації, протягом 30 календарних днів з дати поставки товару покупцю, якщо іншого порядку розрахунків не передбачено у специфікації; поставка товару проводиться партією, що відповідає загальній кількості товару, зазначеного в цій специфікації, на умовах DDP, за адресою: Нова Пошта, склад № 1 у м. Арциз, вантажоодержувач: ПП «Діоніс» ; строк поставки товару згідно даної специфікації становить 5 календарних дні з дати підписання специфікації;

- додаток № 2 від 27.09.2019 р. (специфікація № 12) на загальну суму 385674,00 грн. (в т.ч. ПДВ 64279,00 грн.), в якій сторонами погоджено, що покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% вартості партії товару, узгодженої в специфікації, протягом 30 календарних днів з дати поставки товару покупцю, якщо іншого порядку розрахунків не передбачено у специфікації; поставка товару проводиться партією, що відповідає загальній кількості товару, зазначеного в цій специфікації, на умовах DDP, за адресою: Нова Пошта, склад № 1 у м. Арциз, вантажоодержувач: ПП «Діоніс» ; строк поставки товару згідно даної специфікації становить 5 календарних дні з дати підписання специфікації;

- додаток № 2 від 07.10.2019 р. (специфікація № 13) на загальну суму 433050,00 грн. (в т.ч. ПДВ 72175,00 грн.), в якій сторонами погоджено, що покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% вартості партії товару, узгодженої в специфікації, протягом 30 календарних днів з дати поставки товару покупцю, якщо іншого порядку розрахунків не передбачено у специфікації; поставка товару проводиться партією, що відповідає загальній кількості товару, зазначеного в цій специфікації, на умовах DDP, за адресою: Нова Пошта, склад № 1 у м. Арциз, вантажоодержувач: ПП «Діоніс» ; строк поставки товару згідно даної специфікації становить 5 календарних дні з дати підписання специфікації.

Вказані специфікації підписані представниками постачальника та покупця, а також скріплені відповідними печатками сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № 07817 від 31.08.2017 р. позивачем - ТОВ «А-Профі» було здійснено поставку обумовленого договором товару на адресу відповідача на загальну суму 1973072,35 грн., що підтверджується видатковими накладними від 10.09.2019 р. № 1583 на суму 512794,80 грн., від 16.09.2019 р. № 1618 на суму 641553,55 грн., від 27.09.2019 р. № 1699 на суму 385674,00 грн., від 07.10.2019 р. № 1774 на суму 433050,00 грн.

При цьому, поставлений позивачем товар було отримано менеджером по закупкам Федосовим Р.М. на підставі довіреностей, копії яких наявні в матеріалах справи, що вбачається з підпису останнього на вищезазначених накладних, а також скріплено відповідною печаткою покупця.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 07817 від 31.08.2017 р. та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, в п.3.3 договору встановлено, що покупець проводить оплату за поставлений товару наступному порядку:

- 20% від загальної вартості товару в гривнях, що вказана в специфікації на день виставлення рахунку, протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки товару покупцю;

- 80% (залишкова вартість в гривнях) від загальної вартості товару, що поставляється, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки товару покупцю.

Водночас, пунктом 1.2 договору сторони передбачили, що найменування (асортимент), технічні характеристики, одиниці виміру, кількість товару, ціна, спосіб розрахунків, умови поставки товару, гарантійні строки, інші умови, узгоджуються сторонами окремо і оформляються у вигляді додатків до цього договору, які становлять його невід`ємну частину.

Наразі із специфікацій до договору поставки № 07817 від 31.08.2017 р., які є додатком до нього, вбачається, що сторонами погоджено умови, за яких покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% вартості партії товару, узгодженої в специфікації, протягом 30 календарних днів з дати поставки товару покупцю.

Таким чином, з огляду на вказане, оплата товару мала бути здійснена відповідачем відповідно до умов, визначених сторонами в специфікаціях, а саме покупець здійснює оплату товару в розмірі 100% вартості партії товару, узгодженої в специфікації, протягом 30 календарних днів з дати поставки товару покупцю.

Наразі, як свідчать матеріали справи, відповідачем були здійснені наступні оплати за договором: 10.12.2019 р. - 264,33 грн. з призначенням платежу: «Оплата за ТМЦ, зг. рахунку №540 від 28.03.2019 р., в т.ч. ПДВ 20% 44.06 грн.» ; 10.12.2019 р. - 50000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за ТМЦ, зг. рахунку №1583 від 10.09.2019 р., в т.ч. ПДВ 20% 8333.33 грн.» ; 06.03.2020 р. - 80000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за ТМЦ, зг. рахунку №1583 від 10.09.2019 р., в т.ч. ПДВ 20% 13333.33 грн.» .

При цьому, як вбачається із наданої позивачем копії банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.01.2019 р. по 22.04.2020 р. відповідачем 10.12.2019 р. було сплачено 264,33 грн. з призначенням платежу: «Оплата за ТМЦ, зг. рахунку №540 від 28.03.2019 р., в т.ч. ПДВ 20% 44.06 грн.» , зважаючи на що вказана оплата була здійснена на виконання попередніх поставок, оскільки позивачем заявлено заборгованість за поставлений товар, починаючи з 10.09.2019 р.

Відтак, відповідачем була здійснена часткова оплата на суму 130000,00 грн. за поставлені товари за договором поставки № 07817 від 31.08.2017 р., що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 28.04.2020 р. складала 1843072,34 грн., про стягнення якої позивачем було пред`явлено позов до суду.

Наразі в ході підготовчого провадження відповідачем було сплачено заборгованість за поставлений товар по договору № 07817 від 31.08.2017 р. в сумі 1843072,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6741 від 05.05.2020 р. на суму 170000,00 грн., № 6742 від 05.05.2020 р. на суму 14300,00 грн., № 6939 від 26.06.2020 р. на суму 100000,00 грн. та № 7056 від 22.07.2020 р. на суму 1558772,34 грн.

При цьому у зв`язку з повною сплатою відповідачем суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 1843072,34 грн. позивачем було зменшено розміру позовних вимог згідно заяв від 14.05.2020 р., від 30.06.2020 р., від 23.07.2020 р. Так, відповідно до заяви від 23.07.2020 р. остаточно позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 490809,84 грн., у т.ч. пеню - 258561,25 грн., інфляційні втрати - 17596,99 грн., 3% річних - 30344,37 грн., штраф - 184307,23 грн.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого товару не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 6.2, 6.3 договору у випадку прострочення покупцем термінів оплати за поставлений товар згідно умов цього договору покупець сплачує постачальнику, на його вимогу, неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. У випадку перевищення строків оплати за поставлений покупцю товар понад 90 календарних днів покупець зобов`язується сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від простроченої суми платежу.

Поряд з цим слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 25.05.2018 р. у справі № 922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18).

Також слід зазначити, що п.п. 6.2, 6.3 договору поставки № 07817 від 31.08.2017 р., за яким на відповідача як покупця покладається відповідальність у вигляді сплати на користь постачальника пені та штрафу за порушення зобов`язань з оплати товару, не оспорювався відповідачем, у зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений товар позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала 258561,25 грн., розрахунок якої наведено у додатках до позову (а.с. 28), а також штраф у розмірі 10% від суми боргу у розмірі 184307,23 грн. (а.с. 4).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов`язання за договором поставки № 07817 від 31.08.2017 р. щодо здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних від 10.09.2019 р. № 1583 на суму 512794,80 грн., від 16.09.2019 р. № 1618 на суму 641553,55 грн., від 27.09.2019 р. № 1699 на суму 385674,00 грн., від 07.10.2019 р. № 1774 на суму 433050,00 грн., на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню згідно п. 6.2 договору, виходячи з облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді прострочення та штраф згідно п. 6.3 договору.

Враховуючи викладене судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 258561,25 грн., наразі встановлено, що вказаний розрахунок пені було здійснено позивачем невірно, оскільки нарахування пені позивачем здійснено з урахуванням порядку оплати, визначеного пунктом 3.3 договору, за яким оплата мала бути здійснена поетапно: 20% від загальної вартості товару в гривнях, що вказана в специфікації на день виставлення рахунку, протягом 10 (десяти) календарних днів від дати поставки товару покупцю; 80% (залишкова вартість в гривнях) від загальної вартості товару, що поставляється, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки товару покупцю.

Водночас, як зазначено вище, з огляду на погодження сторонами в п. 1.2 договору способу розрахунків окремо, що оформляється у вигляді додатків до цього договору, які становлять його невід`ємну частину, відповідно застосуванню підлягають саме умови специфікацій як додатків до договору. При цьому позивачем заявлено період нарахування пені по спірним накладним без врахування положення ч. 6 ст. 232 ГК України. Відтак, суд вважає, що оплата товару мала бути здійснена відповідно до умов п. 1.2 договору саме на умовах, узгоджених сторонами в додатках (специфікаціях) до договору поставки № 07817 від 31.08.2017 р. та протягом шести місяців у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України. За таких обставин, судом самостійно здійснено перерахунок пені, що за розрахунком суду становить:

- на суму боргу 512794,80 грн. по видатковій накладній № 1583 від 10.09.2019 року сума пені складає 26524,84 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 512794.80 11.10.2019 - 24.10.2019 14 16.5000 % 0.090 % 6490.72 512794.80 25.10.2019 - 09.12.2019 46 15.5000 % 0.085 % 20034.12 - на суму боргу 462794,80 грн. по видатковій накладній № 1583 від 10.09.2019 року сума пені складає 27690,30 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 462794.80 10.12.2019 - 12.12.2019 3 15.5000 % 0.085 % 1179.18 462794.80 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 % 16774.73 462794.80 31.01.2020 - 05.03.2020 35 11.0000 % 0.060 % 9736.39 - на суму боргу 382794,80 грн. по видатковій накладній № 1583 від 10.09.2019 року сума пені складає 7885,99 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 382794.80 06.03.2020 - 12.03.2020 7 11.0000 % 0.060 % 1610.67 382794.80 13.03.2020 - 11.04.2020 30 10.0000 % 0.055 % 6275.32 - на суму боргу 641553,55 грн. по видатковій накладній № 1618 від 16.09.2019 року сума пені складає 83410,89 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 641553.55 17.10.2019 - 24.10.2019 8 16.5000 % 0.090 % 4640.28 641553.55 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5000 % 0.085 % 26699.17 641553.55 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 % 23254.12 641553.55 31.01.2020 - 12.03.2020 42 11.0000 % 0.060 % 16196.60 641553.55 13.03.2020 - 17.04.2020 36 10.0000 % 0.055 % 12620.73 - на суму боргу 385674,00 грн. по видатковій накладній № 1699 від 27.09.2019 року сума пені складає 48309,69 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 385674.00 28.10.2019 - 12.12.2019 46 15.5000 % 0.085 % 15067.70 385674.00 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 % 13979.36 385674.00 31.01.2020 - 12.03.2020 42 11.0000 % 0.060 % 9736.69 385674.00 13.03.2020 - 23.04.2020 42 10.0000 % 0.055 % 8851.53 385674.00 24.04.2020 - 27.04.2020 4 8.0000 % 0.044 % 674.40 - на суму боргу 1433050,00 грн. по видатковій накладній № 1774 від 07.10.2019 року сума пені складає 50566,07 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 433050.00 07.11.2019 - 12.12.2019 36 15.5000 % 0.085 % 13240.65 433050.00 13.12.2019 - 30.01.2020 49 13.5000 % 0.074 % 15696.58 433050.00 31.01.2020 - 12.03.2020 42 11.0000 % 0.060 % 10932.74 433050.00 13.03.2020 - 23.04.2020 42 10.0000 % 0.055 % 9938.85 433050.00 24.04.2020 - 27.04.2020 4 8.0000 % 0.044 % 757.25 Таким чином, загальна сума пені за вказаними видатковими накладними складає 244387,78 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Також цілком обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 184307,23 грн. з огляду на перевищення відповідачем строків оплати понад 90 календарних днів. При цьому здійснений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 184307,23 грн. (а.с. 4) є вірним (1843072,34 грн. 10%), а відповідачем цей розрахунок не оспорено. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 184307,23 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Так, судом враховано, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зокрема, з наданого відповідачем до суду звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2018 року та на 1 грудня 2019 року вбачається виробництва відповідачем культур, а не її відсутність. При цьому доказів скрутного фінансового та майнового стану відповідачем не надано. Щодо посилань відповідача на введений урядом України у березні 2020 р. карантин, то суд вважає їх безпідставними, оскільки заборгованість у відповідача виникла ще у вересні 2019 року, тобто задовго до введеного карантину, а тому вказані обмеження, пов`язані з введеними на території України карантинними заходами, жодним чином не могли вплинути на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань, а доказів існування будь-яких форс-мажорних обставин, передбачених розділом 7 договору, матеріали справи не містять.

Наразі суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки оплати товару як на підставу щодо зменшення розміру неустойки. Адже закон не ставить в залежність зменшення штрафних санкцій виключно від наявності понесених збитків.

Таким чином, дослідивши клопотання відповідача про зменшення неустойки на 50%, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір неустойки; обставини, на які посилався відповідач як на підставу зменшення штрафу та пені, та які відповідач згідно ст. 74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання. Адже відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Враховуючи те, що відповідачем несвоєчасно були виконані зобов`язання за договором поставки № 07817 від 31.08.2017 р. щодо здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних від 10.09.2019 р. № 1583 на суму 512794,80 грн., від 16.09.2019 р. № 1618 на суму 641553,55 грн., від 27.09.2019 р. № 1699 на суму 385674,00 грн., від 07.10.2019 р. № 1774 на суму 433050,00 грн., суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 30344,37 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем невірно, з огляду на застосовування порядку оплати, визначеного пунктом 3.3 договору, а не пунктом 1.2 договору та умовами специфікацій, у зв`язку з чим судом здійснено самостійно перерахунок 3% річних, які за розрахунком суду становлять:

- на суму боргу 512794,80 грн. по видатковій накладній № 1583 від 10.09.2019 року сума 3% річних складає 2528,85 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 512794.80 11.10.2019 - 09.12.2019 60 3 % 2528.85 - на суму боргу 462794,80 грн. по видатковій накладній № 1583 від 10.09.2019 року сума 3% річних складає 3302,54 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 462794.80 10.12.2019 - 05.03.2020 87 3 % 3302.54 - на суму боргу 382794,80 грн. по видатковій накладній № 1583 від 10.09.2019 року сума 3% річних складає 1160,94 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 382794.80 06.03.2020 - 11.04.2020 37 3 % 1160.94 - на суму боргу 641553,55 грн. по видатковій накладній № 1618 від 16.09.2019 року сума 3% річних складає 9686,84 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 641553.55 17.10.2019 - 17.04.2020 184 3 % 9686.84 - на суму боргу 385674,00 грн. по видатковій накладній № 1699 від 27.09.2019 року сума 3% річних складає 5790,74 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 385674.00 28.10.2019 - 27.04.2020 183 3 % 5790.74 - на суму боргу 1433050,00 грн. по видатковій накладній № 1774 від 07.10.2019 року сума 3% річних складає 6146,14 грн.:

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 433050.00 07.11.2019 - 27.04.2020 173 3 % 6146.14 Таким чином, загальна сума 3% річних за вказаними видатковими накладними складає 28616,05 грн., які підлягають стягненню з відповідача. При цьому здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару відповідачем не оспорено.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого товару згідно видаткових накладних від 10.09.2019 р. № 1583 на суму 512794,80 грн., від 16.09.2019 р. № 1618 на суму 641553,55 грн., від 27.09.2019 р. № 1699 на суму 385674,00 грн., від 07.10.2019 р. № 1774 на суму 433050,00 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат було здійснено позивачем невірно, з огляду на застосовування порядку оплати, визначеного пунктом 3.3 договору, а не пунктом 1.2 договору та умовами специфікацій, у зв`язку з чим судом здійснено самостійно перерахунок 3% річних, які за розрахунком суду становлять:

- на суму боргу 512794,80 грн. по видатковій накладній № 1583 від 10.09.2019 року за період з 11.10.2019 р. по 09.12.2019 р. сума інфляційних втрат складає 4102,36 грн. ((512794,80 грн. х 1,008) - 512794,80 грн.);

- на суму боргу 462794,80 грн. по видатковій накладній № 1583 від 10.09.2019 року за період з 10.12.2019 р. по 05.03.2020 р. сукупний індекс інфляції складає 0,997, тобто мала місце дефляція, оскільки індекс інфляції становить менше одиниці. Отже, інфляційні втрати на існуючу суму боргу в розмірі 462794,80 грн. у вказаний період відсутні, адже показник у такому випадку дорівнює від`ємному значенню ((462794,80 грн. (сума боргу) х 0,996 (сукупний індекс інфляції) - 462794,80 грн. = -1390,23 грн.);

- на суму боргу 382794,80 грн. по видатковій накладній № 1583 від 10.09.2019 року за період з 06.03.2020 р. по 31.03.2020 р. сума інфляційних втрат складає 3062,36 грн. ((382794,80 грн. х 1,008) - 382794,80 грн.);

- на суму боргу 641553,55 грн. по видатковій накладній № 1618 від 16.09.2019 року за період з 17.10.2019 р. по 31.03.2020 р. сума інфляційних втрат складає 3849,32 грн. ((641553,55 грн. х 1,006) - 641553,55 грн.);

- на суму боргу 385674,00 грн. по видатковій накладній № 1699 від 27.09.2019 року за період з 28.10.2019 р. по 31.03.2020 р. сума інфляційних втрат складає 2314,04 грн. ((385674,00 грн. х 1,006) - 385674,00 грн.);

- на суму боргу 433050,00 грн. по видатковій накладній № 1774 від 07.10.2019 року за період з 07.11.2019 р. по 31.03.2020 р. сума інфляційних втрат складає 2598,30 грн. ((433050,00 грн. х 1,006) - 433050,00 грн.).

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за вказаними видатковими накладними складає 15926,38 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Наразі судом не приймаються твердження відповідача про безпідставність нарахування йому інфляційних втрат з огляду на те, що п. 1 специфікацій № 10 від 09.09.2019 р., № 11 від 16.09.2019р., № 12 від 27.09.2019 р., № 13 від 07.10.2019 р. та п 3.6 та 3.7 договору № 07817 від 31.08.2017 р. встановлено, що вартість поставленого позивачем товару була визначена сторонами договорі в еквіваленті іноземної валюти. Адже в п. 3.8 договору сторони погодили, що в разі коригування ціни поставленого товару в порядку, передбаченому п. 3.7 цього договору, покупець зобов`язаний в дводенний строк повідомити постачальника про здійснення оплати (часткової оплати) і проведене коригування ціни товару, а сторони в цей же строк підписують Додаток № 2 («Акт узгодження цін» ) до договору , який є його невід`ємною частиною. Доказів підписання сторонами актів узгодження цін до спірного договору матеріали справи не містять, тому суд доходить висновку, що коригування цін поставленого товару сторонами не проводилося. При цьому суд зауважує, що врахування в п. 1 спірних специфікацій курсу євро/гривня, з урахуванням положень спірного договору, зазначено для можливості коригування цін у випадку саме складання та підписання актів узгодження цін.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі» частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 і ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7098,56 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам без урахування сплаченої відповідачем під час розгляду справи суми боргу (1843072,34 грн.), виходячи із заявленої до стягнення заборгованості на день подачі позову (2333882,18 грн.).

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс» про стягнення заборгованості в загальній сумі 490809,94 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс» (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2Б; код ЄДРПОУ 30810494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі» (03083, м. Київ, проспект Науки, буд. 54-Б, офіс 4; код ЄДРПОУ 34935053) пеню в розмірі 244387/двісті сорок чотири тисячі триста вісімдесят сім/грн. 78 коп., штраф в сумі 184307/сто вісімдесят чотири тисячі триста сім/грн. 23 коп., 3% річних в розмірі 28616/двадцять вісім тисяч шістсот шістнадцять/грн. 05 коп., інфляційні втрати в сумі 15926/п`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість/грн. 38 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 7098/сім тисяч дев`яносто вісім/грн. 56 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Профі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 13 серпня 2020 р.

Суддя В.С. Петров