Постанова

від 12.08.2020 по справі 912/2049/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2020 року Справа № 912/2049/19

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал судових засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В.

Секретар судового засідання Грачов А.С.

представники сторін:

від позивача: Обрежа В. Л., ордер серії КР №97900 від 12.08.2020, адвокат;

від відповідача: представник не з`явився;

від третьої особи: представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Деркач Віри Павлівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2019 у справі №912/2049/19 (суддя Тимошевська В.В., повне рішення складено 25.11.2019)

за позовом: Селянського (фермерського) господарства Деркач Віри Павлівни , с. Первомайське Маловисківського району Кіровоградської області

до відповідача: Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області, м. Мала Виска Кіровоградської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю Елона Груп , м. Кропивницький

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог та рішення суду.

У липні 2019 року Селянське (фермерське) господарство "Деркач Віри Павлівни" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області (надалі - відповідач) та просило визнати незаконним і скасування рішення Маловисківської міської ради від 30.05.2019 №1538 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523184800:02:000:1424".

Позов обгрунтовано тим, що оскаржуване рішення порушує право СФГ " Деркач Віри Павлівни", як землекористувача, набуте на законних підставах, і є таким, що прийнято поза межами повноважень відповідача та з порушенням вимог Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування".

Відповідач позов заперечував, вказував, що згідно норм чинного цивільного законодавства та судової практики право постійного користування припиняється зі смертю особи, якій було надано таке право. Відповідач зазначає, що громадянка Деркач В.П. за свого життя не скористалась наданим їй правом на переоформлення свого постійного користування земельною ділянкою, а законодавством не передбачено автоматичного переходу права постійного користування після смерті фізичної особи, на ім`я якої видано відповідний державний акт. У відзиві повідомлено, що 29.05.2019 право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 3523184800:02:000:1424 було зареєстровано за іншою юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Елона-Груп".

Суд першої інстанції ухвалою від 21.08.2019 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елона-Груп", код 39494989 (надалі - третя особа).

Третя особа участі у розгляді справи в суді першої інстанції не брала.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2019 у справі №912/2049/19 (суддя Тимошевська В.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що законодавством не передбачено автоматичного переходу права постійного користування після смерті фізичної особи, на ім`я якої видано відповідний державний акт, до створеного нею фермерського господарства, тому Міська рада прийняла законне рішення про припинення права постійного користування та діяла в межах своїх повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- суд не врахував, що при житті засновника земельна ділянка використовувалася фермерським господарством за цільовим призначенням та продовжує використовуватися до цього часу, ніколи не вибувала з користування СФГ "Деркач Віри Павлівни" ;

- відповідачем не доведено, а судом не встановлено, якими саме нормами матеріального права керувалася Міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення;

- перелік підстав припинення права постійного користування передбачений ст. 141 Земельного кодексу України та є вичерпним, вказана норма не містить таких підстав для припинення права постійного користування СФГ земельними ділянками;

- суд не врахував правові позиції Великої Палати у справах №536/233/16-ц, №388/1103/16-ц, 348/992/16-ц про те, що саме фермерське господарство є належним землекористувачем земельної ділянки, наданої засновнику для ведення селянського (фермерського) господарства та право, набуте у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його не переоформлення фермерським господарством.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач, суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В. ) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою право СФГ "Деркач Віри Павлівни" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2019 у справі №912/2049/19. Розгляд апеляційної скарги був призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 10.02.2020 о 14 год. 00 хв .

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 апеляційне провадження було зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №922/989/18 та поновлено ухвалою суду від 23.07.2020. Судове засідання призначено на 12.08.2020 о 14 год 30 хв.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Подобєда І.М. у справі здійснено повторний автоматизований розподіл та для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач, суддів Кощеєва І.М., Орєшкіної Е.В. Ухвалою від 12.08.2020 означеною колегією справа прийнята до свого провадження.

Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач надіслав до суду заяву, в якій просив здійснити розгляд справи за його відсутності, підтримав свою позицію, викладену у відзиві від 13.01.2020, просив рішення суду залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що Міська рада діяла в межах своїх повноважень щодо вирішення питань земельних відносин, тому є безпідставними посилання позивача на незаконність рішення ради; з моментом смерті особи, якій було видано акт на постійне користування земельною ділянкою припиняється і право на використання цієї ділянки, а СФГ "Деркач Віри Павлівни" , де на цей час інший засновник, безпідставно використовує цю земельну ділянку; законодавством не передбачено автоматичного переходу прав на земельні ділянки до фермерського господарства, що підтверджено судовою практикою в аналогічних спорах; на даний час згідно чинного законодавства фермерські господарства не мають права на постійне користування земельними ділянками, тому вважає рішення суду першої інстанції законним та просить залишити його в силі.

Третя особа письмових пояснень не надала, про час і місце слухання справи повідомлялася належним чином.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 було 17.04.1996 видано Державний акт серії КР/25МВ на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №175 (надалі - Державний акт №175 від 17.04.1996, а.с. 24). Державний акт видано на підставі рішення Маловисківської районної ради №73 від 30.05.1993, відповідно до нього ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 50,00 га на території Первомайської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

Розпорядженням Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області №173-р від 17.04.1996 зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Деркач Віри Павлівни", про що видано свідоцтво про реєстрацію (а.с. 22, 23).

Відповідно до Статуту СФГ "Деркач Віри Павлівни" в редакції, на момент його реєстрації (2001 рік), головою селянського (фермерського) господарства є Деркач В.П. (а.с. 20-21).

31.10.2012 проведено реєстрацію Статуту СФГ "Деркач Віри Павлівни" у новій редакції (а.с. 14-19), відповідно до якої засновником СФГ являється ОСОБА_2 , членами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Вказана редакція Статуту чинна на даний час.

Відповідно до актового запису №380 від 06.11.2015 року ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

СФГ "Деркач Віри Павлівни" здійснює свою діяльність до цього часу, що також підтверджується витягом із ЄДРПОУ станом на 21.01.2020.

Відповідно до довідок відділу Держземагенства у Маловисківському районі від 17.01.2014, 12.02.2015, довідок відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі від 07.02.2017, 12.02.2018 та довідок виконавчого комітету Маловисківської міської ради від 08.02.2016, 22.01.2018, 20.02.2019, які надано позивачем у справу, СФГ "Деркач Віри Павлівни" є землекористувачем земельної ділянки площею 50,0 га відповідно до державного акту (далі - довідки, а.с. 25-31).

30.05.2019 на сесії Маловисківської міської ради прийнято рішення "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523184800:02:000:1424", відповідно до якого:

- припинено право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства (землі сільськогосподарського призначення - рілля) у зв`язку із смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 50,0 га на території Маловисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області ( пункт 1 рішення);

- земельну ділянку кадастровий номер 3523184800:02:000:1424 віднесено до земель запасу комунальної власності Маловисківської міської ради (пункт 2 рішення).

Вказане рішення прийнято з посиланням на ст. 92, 125, 131, розділом Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, вимог Закону України "Про фермерське господарство", ст. 26 п. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зазначено про врахування, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 1995 року серії КР 125 МВ, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №175, із цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_1 не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, розташованої на території Маловисківської міської ради. Взято до уваги свідоцтво про смерть гр. ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 06.11.2015.

Позивач вважає, що рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, порушує його законні права та просить його скасувати, що і є предметом спору у даній справі.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Відповідно до ст. 269 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним і скасування рішення Маловисківської міської ради від 30.05.2019 №1538 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523184800:02:000:1424", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства (землі сільськогосподарського призначення - рілля) у зв`язку із смертю користувача земельної ділянки гр. ОСОБА_1 .

Основним доводом апеляційної скарги є те, що зі смертю особи, якій було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, таке право у фермерського господарства не втрачається, оскільки земельна ділянка була надана саме з метою створення фермерського господарства, та відсутні законодавчі підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13 березня 1992 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Звідси законодавством, чинним на момент створення СФГ Деркач Віри Павлівни , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України №937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону №937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону №937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Вказані правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у справі №922/989/18 (Постанова від 23.06.2020).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також у вище зазначеній постанові Верховном Судом було зроблено правовий висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Як встановлено судом у цій справі, спірна земельна ділянка була надана гр. ОСОБА_1 саме з метою створення фермерського господарства, яке було останнім створено та зареєстровано 17.04.1996, тобто на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року №2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 23 липня 1993 року №3312-XII), який втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство ) та СФГ мало право на постійне користування земельною ділянкою.

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції на момент смерті голови СФГ Деркач В.П.) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що на момент смерті голови СФГ Деркач Віри Павлівни Деркач В.П., право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважала, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Після смерті засновника СФГ Деркач Віри Павлівни Деркач В.П. в 2015 році фермерське господарство продовжувало використовувати спірну земельну ділянку, що підтверджено відповідними довідками відповідача. СФГ Деркач Віри Павлівни на даний час не припинено, та відповідно до змін, внесених до Статуту СФГ, його головою та членами є члени сім`ї Деркач В.П.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ Деркач Віри Павлівни , так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Суд зазначив, що правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що право постійного користування спірною земельною ділянкою зберігається за СФГ Деркач Віри Павлівни до часу припинення діяльності фермерського господарства.

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства, припинилось у зв`язку зі смертю особи, яка таке право отримала, наведеним нормам матеріального права не відповідає.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Питанн щодо регулювання земельних відносин розглядаються на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 25, 26 Закону).

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, а саме: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Звідси Маловисківська міська рада наділена повноваженнями з передачі у власність або користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності.

Як уже зазначено судом вище, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент прийняття оспорюваного наказу), перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

З моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Як зазначено в пункті 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України.

З оспорюваного рішення Маловисківської міської ради №1538 від 30.05.2019 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523184800:02:000:1424" вбачається, що його було видано із посиланням на статті ст. 92, 125, 131, розділом Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, вимог Закону України "Про фермерське господарство", ст. 26 п. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Судом вище зазначено, що стаття 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент смерті ОСОБА_1 ) не містить такої підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою наданою для ведення фермерського господарства, як смерть засновника ФГ, та земельна ділянка залишається в користуванні СФГ.

За таких обставин, оспорюване рішення не може вважатися таким, що прийняте на підставі закону, оскільки діяльність СФГ Деркач Віри Павлівни на момент прийняття спірного рішення не припинилася. Інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також не доведені.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо віін суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, оскаржуване рішення прийняте з порушенням вище наведених положень Земельного кодексу України та з порушенням прав позивача, оскільки безпідставне припинення права постійного користування земельною ділянкою є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном та порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що є підставою для визнання його недійсним.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до хибних висновків щодо наявності підстав для припинення у СФГ права постійного користування земельною ділянкою та помилково відмовив у позові.

Незважаючи на те, що правові висновки щодо застосування норм права у цих правовідносинах були зроблені Великою Палатою Верховного Суду після винесення рішення судом першої інтанції, а суд послався на практику Верховного Суду в інших подібних справах, з метою забезпечення права на справедливий суд та обов`язковості для суду правових висновків Великої Палати Верховного Суду, вказане рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2019 у справі №912/2049/19, як прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову. З огляду на це апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати у справі покладаються на відповідача .

Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Деркач Віри Павлівни на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2019 у справі №912/2049/19 задовольнити .

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2019 у справі №912/2049/19 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 30.05.2019 року №1538 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523184800:02:000:1424 .

Стягнути з Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області (м. Мала Виска Кіровоградської області, вул. Спортивна,6, ідентифікаційний код 04055373) на користь Селянського (фермерського) господарства Деркач Віри Павлівни (с. Первомайське Маловисківського району Кіровоградської області, вул. Центральна,42, ідентифікаційний код 23222950) витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 1921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн), витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги - 2881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну грн 50 коп), про що видати наказ.

Відповідно до ст. 327 ГПК України видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови в порядку та випадках, визначених ст. 287 ГПК України.

Повна постанова складена 17 серпня 2020 року.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Кощеєв