Ухвала
від 05.11.2020 по справі 912/2049/19
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 912/2049/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явились;

відповідача - не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Маловисківської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 (судді: Широбокова Л. П. - головуючий, Орєшкіна Е. В., Кощеєв І. М.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Деркач Віри Павлівни"

до Маловисківської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Елона Груп"

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Селянське (фермерське) господарство "Деркач Віри Павлівни" (далі - С(Ф)Г "Деркач Віри Павлівни", Позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області (далі - Рада, Відповідач) про визнання незаконним і скасування рішення Відповідача від 30.05.2019 № 1538 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523184800:02:000:1424".

Позов обґрунтовано тим, що вказане рішення порушує набуте на законних підставах право С(Ф)Г "Деркач Віри Павлівни", як землекористувача, і є таким, що прийнято поза межами повноважень Відповідача, з порушенням вимог Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Зазначене рішення мотивовано тим, що законодавством не передбачено автоматичного переходу права постійного користування після смерті фізичної особи, на ім`я якої видано відповідний державний акт, до створеного нею фермерського господарства, тому Рада прийняла законне рішення про припинення права постійного користування та діяла в межах своїх повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 скасовано вказане рішення Господарського суду Кіровоградської області та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Маловисківської міської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 30.05.2019 № 1538 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523184800:02:000:1424".

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд виходив з того, що земельна ділянка надавалася ОСОБА_1 на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства (далі - С(Ф)Г) не як громадянину України, а як спеціальному суб`єкту - голові такого господарства.

У той же час, на думку суду апеляційної інстанції, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення С(Ф)Г є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття таким господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою ж припинення права користування зазначеною земельною ділянкою виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства. Звідси, у разі смерті громадянина - засновника С(Ф)Г відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне рішення Ради прийняте з порушенням положень Земельного кодексу України та з порушенням прав Позивача, оскільки на момент його прийняття діяльність С(Ф)Г " ОСОБА_1 " не припинилася, а наявності інших законодавчо встановлених підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою, перелік яких є вичерпним, доведено не було.

У касаційній скарзі Рада просить скасувати повністю постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 та залишити в силі і без змін рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.11.2019.

Підставами для касаційного оскарження вказаної постанови скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 7, 23, 50 Земельного кодексу України (N 561-XII від 18.12.1990), статті 22, 31, 92 122, 141, 152 Земельного кодексу України (№ 2768-III від 25.10.2001), статтю 23 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 2, 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (№ 3312-ХІІ від 22.06.1993) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц та постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 376/2038/14-ц, від 16.05.2019 у справі № 922/2448/18, від 11.06.2019 у справі № 912/3219/17.

У відзиві на касаційну скаргу С(Ф)Г "Деркач Віри Павлівни" просить відмовити повністю в її задоволенні, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Як уже зазначалося, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Рада послалася на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 7, 23, 50 Земельного кодексу України (N 561-XII від 18.12.1990), статті 22, 31, 92 122, 141, 152 Земельного кодексу України (№ 2768-III від 25.10.2001), статтю 23 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 2, 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (№ 3312-ХІІ від 22.06.1993) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного суду України від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц та постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 376/2038/14-ц, від 16.05.2019 у справі № 922/2448/18, від 11.06.2019 у справі № 912/3219/17.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Маловисківської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №912/2049/19 підлягає закриттю з огляду на наступне.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.04.1996 ОСОБА_1 на підставі рішення Маловисківської районної ради № 73 від 30.05.1993 було видано Державний акт серії КР/25МВ на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50,00 га на території Первомайської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Зазначений акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 175.

Розпорядженням Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 173-р від 17.04.1996 зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Деркач Віри Павлівни", про що видано свідоцтво про реєстрацію.

Відповідно до Статуту С(Ф)Г " ОСОБА_1 " в редакції, на момент його реєстрації (2001 рік), головою селянського (фермерського) господарства була ОСОБА_1

31.10.2012 проведено реєстрацію Статуту С(Ф)Г "Деркач Віри Павлівни" у новій редакції відповідно до якої засновником С(Ф)Г є ОСОБА_5, членами: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Вказана редакція Статуту чинна на цей час.

Відповідно до актового запису № 380 від 06.11.2015 ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідками відділу Держземагенства у Маловисківському районі від 17.01.2014, 12.02.2015, довідками відділу Держгеокадастру у Маловисківському районі від 07.02.2017, 12.02.2018 та довідками виконавчого комітету Маловисківської міської ради від 08.02.2016, 22.01.2018, 20.02.2019 С(Ф)Г "Деркач Віри Павлівни" є землекористувачем земельної ділянки площею 50,0 га відповідно до державного акта.

30.05.2019 на сесії Маловисківської міської ради прийнято рішення "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 3523184800:02:000:1424", відповідно до якого:

- припинено право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства (землі сільськогосподарського призначення - рілля) площею 50,0 га на території Маловисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області у зв`язку із смертю користувача земельної ділянки - гр. ОСОБА_1 (пункт 1 рішення);

- земельну ділянку кадастровий номер 3523184800:02:000:1424 віднесено до земель запасу комунальної власності Маловисківської міської ради (пункт 2 рішення).

Зазначене рішення прийнято з посиланням на: статті 92, 125, 131 та розділ Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України; положення Закону України "Про фермерське господарство"; пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім того, у вказаному рішенні Ради зазначено, що право користування гр. ОСОБА_1 земельною ділянкою із цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованою на території Маловисківської міської ради, яке виникло на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 1995 року серії КР 125 МВ, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 175, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. При цьому Радою взято до уваги свідоцтво про смерть ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 06.11.2015.

Як встановлено господарськими судами, С(Ф)Г "Деркач Віри Павлівни" здійснює свою діяльність до цього часу, що також підтверджується витягом із ЄДРПОУ станом на 21.01.2020.

Вважаючи, що вищезазначене рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, Позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Як зазначалося вище, місцевий господарський суд своїм рішенням відмовив у позові.

У свою чергу господарський суд апеляційної інстанції скасував зазначене рішення та ухвалив нове про задоволення позовних вимог.

При цьому апеляційним судом була врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, в якій розглядалися позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Берізка" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою; визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру № 1106-СГ від 02.03.2018 "Про припинення права користування земельною ділянкою".

Позовні вимоги у справі № 922/989/18 були обґрунтовані тим, що вказаний наказ (яким припинено право постійного користування Позивача земельною ділянкою державної власності у зв`язку зі смертю засновника С(Ф)Г) прийнято за відсутності правових підстав, з порушенням прав С(Ф)Г, оскільки за змістом статей 141 та 142 Земельного кодексу України право постійного землекористування не припиняється в разі смерті особи, на ім`я якої видано державний акт.

Так, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у зазначеній справі після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

З моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

При цьому право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як смерть громадянина - засновника С(Ф)Г відсутня.

При цьому правове становище С(Ф)Г як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника С(Ф)Г відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Подібна правова позиція викладена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

Врахувавши зазначені норми і наведені правові позиції Верховного Суду та встановивши, що на момент прийняття спірного рішення Ради діяльність С(Ф)Г "Деркач Віри Павлівни" не припинилася, а наявності інших законодавчо встановлених підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою Відповідачем не доведено, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що вказане рішення Ради прийняте з порушенням положень Земельного кодексу України та з порушенням прав Позивача, у зв`язку з чим задовольнив позов.

З викладеного убачається, що Верховний Суд у своїх постановах викладав правовий висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до такого висновку Верховного Суду та послався на нього у оскаржуваній постанові.

Доводи заявника про те, що апеляційний суд не врахував правової позиції щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц та постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №376/2038/14-ц, від 16.05.2019 у справі № 922/2448/18, від 11.06.2019 у справі №912/3219/17, є необґрунтованими, оскільки у вищевказаній постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду вирішила відступити від правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16.

При цьому незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладено правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17.

Зважаючи на те, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 цього Кодексу зазначає про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Маловисківської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 912/2049/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Маловисківської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.08.2020 у справі №912/2049/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення05.11.2020
Оприлюднено16.11.2020
Номер документу92841826
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —912/2049/19

Ухвала від 05.11.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Ухвала від 28.09.2020

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

Постанова від 12.08.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Широбокова Людмила Петрівна

Ухвала від 12.08.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Широбокова Людмила Петрівна

Ухвала від 23.07.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Широбокова Людмила Петрівна

Ухвала від 10.02.2020

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Широбокова Людмила Петрівна

Ухвала від 27.12.2019

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Широбокова Людмила Петрівна

Ухвала від 20.11.2019

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

Рішення від 20.11.2019

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

Ухвала від 21.10.2019

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Тимошевська В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні