Рішення

від 06.08.2020 по справі 910/1487/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2020Справа № 910/1487/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Віді-Мистецтво"

до Національного комплексу "Експоцентр України"

третя особа -1 , що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київська міська державна адміністрація

третя особа -2 , що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне управління справами

про визнання договору особистого земельного сервітуту укладеним

Представники учасників справи:

від позивача: Макаров М.О. (ордер серія КС № 435064 від 06.08.2020);

від відповідача: Північук Л.І. (дов. № 02-11/144 від 04.03.2020);

від третьої особи-1: Воєводіна А.О. (дов. № 001-1502 від 22.05.2020);

від третьої особи-2: Любавська І.Р. (дов. № 01-13/14/1213 від 24.06.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Віді-Мистецтво" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національного комплексу "Експоцентр України" (відповідач) про визнання договору особистого земельного сервітуту укладеним.

Предметом позову є визнання договору особистого земельного сервітуту укладеним у запропонованій позивачем редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2020 у справі № 910/1487/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

13.02.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1487/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.03.2020.

03.03.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заяви про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київської міської державної адміністрації та Державного управління справами.

05.03.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив. У поданому відзиві відповідач зазначив, що позивачем пред`явлені позовні вимоги до неналежного відповідача, оскільки відповідач, як постійний землекористувач, не має права розпорядження земельною ділянкою, яка передана йому в постійне користування. За твердженням відповідача, вимоги позивача щодо визнання договору особистого земельного сервітуту укладеним є обтяжливими для відповідача, як постійного користувача. Відповідач зазначає, що позивачем не надано необхідної технічної документації та позивач не позбавлений права використання свого майна без встановлення сервітуту.

У судовому засіданні 05.03.2020 представник позивача заперечив проти поданих заяв про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київської міської державної адміністрації та Державного управління справами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 залучено до участі у справі у якості третьої особи -1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київську міську державну адміністрацію, залучено до участі у справі у якості третьої особи -2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне управління справами та відкладено підготовче засідання на 19.03.2020.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, судове засідання, призначене на 19.03.2020 не відбулось.

26.03.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначив, що власник та володілець (користувач) земельної ділянки наділені рівними правами стосовно можливості укладення договорів земельних сервітутів. За твердженням позивача, дії відповідача, пов`язані з відмовою у встановленні земельного сервітуту, призводять до того, що позивач, маючи на праві власності адміністративну будівлю, фактично використовує земельну ділянку без можливості оформлення права на таке користування в установленому законодавством порядку.

15.04.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. За твердженням відповідача, запропонований позивачем договір особистого земельного сервітуту є удаваним правочином, оскільки приховує договір оренди земельної ділянки. Відповідач зазначає, що оскільки він відмовився від укладення договору, не погодив його істотних умов, договір не відповідає вимогам чинного законодавства, то визнавати його укладеним немає підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 призначено підготовче засідання на 28.05.2020.

25.05.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

27.05.2020 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

28.05.2020 до Господарського суду міста Києва від третьої особи - 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.05.2020 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

28.05.2020 підготовче засідання по справі відкладено на 25.06.2020.

29.05.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

16.06.2020 до Господарського суду міста Києва від третьої особи - 1 надійшли письмові пояснення. У поданих поясненнях третя особа-1 зазначила, що власник та землекористувач (володілець) наділені однаковим правом на укладення договору про встановлення земельного сервітуту. У разі необхідності встановлення земельного сервітуту стосовно земельної ділянки, яка перебуває в користуванні, договір сервітуту в цьому випадку може укладатися з землекористувачем (володільцем).

17.06.2020 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

22.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

23.06.2020 до Господарського суду міста Києва від третьої особи - 1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

25.06.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення та клопотання про проведення судового засідання поза межами приміщення суду.

Представник позивача та третьої особи - 1 в судове засідання 25.06.2020 не з`явились.

У судовому засіданні 25.06.2020 представник відповідача підтримав подане ним клопотання про проведення судового засідання поза межами приміщення суду.

Представник третьої особи - 2 у судовому засіданні 25.06.2020 підтримав подане клопотання про проведення судового засідання поза межами приміщення суду та надав письмові пояснення.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про проведення судового засідання поза межами приміщення суду, дійшов висновку про відмову в його задоволенні зважаючи на необґрунтованість та безпідставність доводів відповідача.

Суд, розглянувши подану заяву позивача про збільшення позовних вимог, зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої 29.05.2020.

У судовому засіданні 25.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.07.2020.

У судовому засіданні 09.07.2020 розгляд справи відкладено на 23.07.2020.

У судовому засіданні 23.07.2020 розгляд справи відкладено на 06.08.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 06.08.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 06.08.2020 представник відповідача проти позову заперечив.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні 06.08.2020 надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 06.08.2020 представник третьої особи-2 проти позову заперечив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Віді Автосіті Кільцева та Приватним підприємством Віді-Мистецтво укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 618, відповідно до якого позивачем придбано нежитловий будинок для господарських потреб адміністративного характеру (літера А), що знаходиться за адресою: м. Київ проспект Академіка Глушкова, 1, загальною площею 1 289,10 кв.м. та розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:392:0010.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:79:392:0010 загальною площею 285,0029 га на проспекті Академіка Глушкова, 1, в м. Києві перебуває в постійному користуванні Національного комплексу Експоцентр України .

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вказана земельна ділянка призначена для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу центру та проведення виставкової діяльності, цільове призначення - 03.05: для будівництва та обслуговування закладів культурно-просвітницького обслуговування.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією про укладення договору особистого земельного сервітуту на частину земельної ділянки, що підтверджується листом № 14/05/2019/ВМ від 14.05.2019.

У відповідь на лист № 14/05/2019/ВМ від 14.05.2019 відповідачем 21.05.2019 надано відповідь листом № 02-11/304.1 про відмову у встановленні особистого земельного сервітуту та укладенні договору особистого земельного сервітуту щодо земельної ділянки у зв`язку з тим, що нормами Земельного кодексу України не передбачено підстав для можливості встановлення такого виду особистого земельного сервітуту як для здійснення експлуатації, контролю та нагляду за будівлею .

Позивач листами від 03.12.2019 № 03/12/2019/ВМ, від 23.03.2020 № 23/03/2020/ВМ повторно звертався до відповідача з проханням встановлення особистого земельного сервітуту, проте відповідач листами № 02-11/821 від 27.12.2019 та № 02-11/201 від 10.04.2020 відмовив позивачу у встановленні сервітуту.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 404 Цивільного кодексу України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту визначено як право власника або землекористувача земельної ділянки або іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Стаття 99 Земельного кодексу України визначає перелік земельних сервітутів, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.

Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Разом з цим, постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 № 2 Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ вказано, що перелік видів земельних сервітутів не є вичерпним.

Суб`єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту, визначають статті 100 Земельного кодексу України, 402 та 404 Цивільного кодексу України.

З аналізу даних норм права вбачається, що сервітут встановлюється між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем/володільцем) земельної ділянки.

Згідно з ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Враховуючи викладене вище, можна дійти висновку, що власник та землекористувач/володілець наділені однаковим правом на укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

Проте ні Земельним кодексом України, ні Цивільним кодексом України не визначено, в яких випадках стороною у договорах земельного сервітуту має виступати орган державної влади, місцевого самоврядування, а в яких землекористувач земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 98 Земельного кодексу України та ч. 5 ст. 403 Цивільного кодексу України встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею, а також здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Порядок встановлення земельного сервітуту визначено ст. 402 Цивільного кодексу України та ст. 100 Земельного кодексу України, згідно з якими сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 09.02.1998 № 235 Про оформлення Національному виставковому центру України права користування земельними ділянками для експлуатації і обслуговування цілісного майнового комплексу центру та проведення виставкової діяльності на проспекті Академіка Глушкова, 1 у Московському районі , та пункту 28 рішення Київської міської ради від 14.03.2002 № 300/1734 Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею за Національним комплексом Експоцентр України оформлено право користування земельними ділянками загальною площею 285,13 га для експлуатації і обслуговування цілісного майнового комплексу центру та проведення виставкової діяльності на проспекті Академіка Глушкова, 1 у Московському районі (на теперішній час - Голосіївському), у зв`язку із закріпленням державного майна на праві оперативного управління.

На виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 09.02.1998 № 235 та рішення Київської міської ради від 14.03.2002 № 300/1734 Національному комплексу Експоцентр України видано державний акт серії І-КВ №007405 на право постійного користування земельною ділянкою площею 285,0029 га. Вказаний державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею 31.01.2003 за № 79-4-00056.

Крім того, 28.04.1998 укладено договір на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди, зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею 28.04.1998 за № 79-5-00023, відповідно до якого Національному комплексу Експоцентр України надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,2550 га для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу центру та проведення виставкової діяльності. Державний акт на право постійного користування землею та додаткова угода до договору оренди земельної ділянки зареєстровані 31.01.2003.

Таким чином, володільцем (землекористувачем) земельної ділянки, на якій позивач просить встановити сервітут, є Національний комплекс Експоцентр України .

Враховуючи викладене вище, позивач звернувся до Національного комплексу Експоцентр України , як до володільця (землекористувача) земельної ділянки, з пропозицією про укладення договору особистого земельного сервітуту.

Відповідно до ч. 11 ст. 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником та землекористувачем і затверджується особою, яка набуває право суборенди або сервітуту.

Внаслідок передачі земельної ділянки в постійне користування, відповідач та виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) є особами, які здійснюють щодо земельної ділянки два правових режими: відповідач, як постійний землекористувач, фактично користується земельною ділянкою, тобто реалізує правовий режим користування, а виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) залишає за собою правовий режим власника об`єкта користування (тобто режим юридичної визначеності власника речі), і внаслідок чого обмежений у праві передачі прав на земельну ділянку без згоди особи, у якої наявне право користування.

З наведеного вбачається, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки обов`язково має бути погоджена зі землевласником та землекористувачем.

При цьому, підставою для погодження такої документації зі землекористувачем має бути договір особистого земельного сервітуту, яким будуть визначені всі істотні умови, що є найменш обтяжливими для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Отже, лише після укладення договору особистого земельного сервітуту та погодження з землекористувачем технічної документації із землеустрою, вказана документація може бути погоджена з землевласником, що є визначальною ознакою необхідності укладення договору.

Таким чином, сервітут має встановлюватися для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом, а отже позивач має право на встановлення особистого земельного сервітуту, шляхом укладення договору особистого земельного сервітуту щодо земельної ділянки, що є найменш обтяжливим для відповідача та не перешкоджатиме йому належним чином користуватися належною йому земельної ділянкою.

Судом приймається до уваги наданий позивачем висновок експертного дослідження № 21771/19-41/29190/19-41 від 04.11.2019, де запропоновано варіант облаштування земельного сервітуту для проїзду транспорту, у тому числі проходу, та обслуговування нерухомого майна у відповідності до вимог Державних будівельних норм, яке належить позивачу в межах земельної ділянки, що є найменш обтяжливим для відповідача та не перешкоджатиме йому належним чином користуватися належною йому земельної ділянкою.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Пунктом б ст. 22 Закону України Про землеустрій визначено, що землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою

Відповідно до ч. 11 статті 186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, погоджується землевласником та землекористувачем і затверджується особою, яка набуває право суборенди або сервітуту.

Суд погоджується з тим, що позивачем дотримано визначеної законодавством процедури встановлення особистого земельного сервітуту, а саме відповідно до вимог ст. 21 Закону України Про Державний земельний кадастр , ст. 25 Закону України Про землеустрій розроблено технічну документацію, якою зокрема визначено площу земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту, для внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру.

Вказана технічна документація згідно з ч. 11 ст. 186 Земельного кодексу України має бути погоджена землекористувачем, а отже Національним комплексом Експоцентр України , у зв`язку з чим Приватним підприємством ВіДі-Мистецтво правомірно надіслано її відповідачу разом з листами-пропозиціями від 14.05.2019 № 14/05/2019/ВМ, від 03.12.2019 № 03/12/2019/ВМ, від 23.03.2020 № 23/03/2020/ВМ.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 181 Господарського кодексу України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишилися неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній протокол розбіжностей та заперечення відповідача щодо окремих умов договору.

Таким чином, з встановлених судом фактичних обставин справи слідує, що дії сторони землекористувача у спірних правовідносинах не відповідали наведеним положенням законодавства і принципам, що має своїм наслідком порушення майнових прав та інтересів позивача з реалізації правомочності володіння, користування належним йому нерухомим майном (будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці) та користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно і таке порушення підлягає судовому захисту у межах заявлених позовних вимог шляхом визнання договору укладеним.

Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

У даному випадку, судом встановлено, що має місце волевиявлення позивача на укладення договору та неналежним чином вмотивована відмова зі сторони відповідача з подальшим затягуванням процедури погодження розбіжностей та забезпечення оформлення договору (письмова форма з нотаріальним посвідченням), а також поведінка відповідача, яка не відповідає у своїй послідовності загальним положенням законодавства про порядок укладення господарських договорів.

Таким чином, ефективним способом захисту права позивача (набути статусу сервітуарія) з метою здійснення експлуатації, контролю та нагляду за нерухомим майном, з урахуванням суті порушеного права (підстав позову) та специфіки правовідносин з яких виник спір, є саме визнання погодженою технічну документацію із землеустрою та визнання такого договору укладеним, що і буде спрямовано на його відновлення.

Відповідно до ч. 9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Приватного підприємства "Віді-Мистецтво" підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства "Віді-Мистецтво" до Національного комплексу "Експоцентр України" за участю третьої особи -1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київської міської державної адміністрації, за участю третьої особи -2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного управління справами про визнання договору особистого земельного сервітуту укладеним задовольнити.

2.Визнати погодженою Національним комплексом "Експоцентр України" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:392:0010), на яку поширюється право сервітуту на провадження господарської діяльності, експлуатації, контролю та нагляду за об`єктом нерухомого майна Приватного підприємства "Віді-Мистецтво" на земельній ділянці, яка перебуває у державній власності в особі Київської міської державної адміністрації та надана в постійне користування Національному комплексу "Експоцентр України" для експлуатації і обслуговування цілісного майнового комплексу центру та проведення виставкової діяльності на проспекті Академіка Глушкова, 1 у Голосіївському районі м. Києва.

3.Визнати договір особистого земельного сервітуту укладеним у запропонованій позивачем редакції:

Договір особистого земельного сервітуту

м. Київ __

---

2019 року

Ми, що підписалися нижче:

з однієї сторони, юридична особа, Національний комплекс ЕКСПОЦЕНТР УКРАЇНИ (надалі - ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ), місцезнаходження якого є: 03127, місто Київ, проспект Академіка Глушкова 1, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України - 21710384, в особі Генерального директора Мушкіна Євгена Олександровича, який діє на підставі

---

,

та з другої сторони, юридична особа, Приватне підприємство ВІДІ-МИСТЕЦТВО , місцезнаходження якого є: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, 60, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України - 34691615, в особі директора Шевченка Олександра Олександровича, який діє на підставі Статуту, (надалі - СЕРВІТУАРІЙ), в інтересах якого встановлюється особистий сервітут, (далі за текстом - Сторони), уклали цей Договір особистого земельного сервітуту (далі - Договір), про нижченаведене:

1.ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1.ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ встановлює особистий земельний сервітут на частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:392:0010 відповідно до Додатку 1 до цього Договору (Акт встановлення меж частини земельної ділянки площею 1, 0192 га, на яку поширюється право особистого земельного сервітуту), за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова 1, яка передана йому у постійне користування розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 235 від 09 лютого 1998 року та рішенням Київської міської ради № 300/1734 від 14 березня 2002 року (Державний акт на право постійного користування землею за № 79-4-00056 від 31 січня 2003 року), в інтересах СЕРВІТУАРІЯ на право користування вищезазначеною частиною земельної ділянки площею 1, 0192 га, на якій розміщений нежитловий будинок СЕРВІТУАРІЯ для господарських потреб адміністративного характеру площею 1289, 10 кв. м. (далі - Будівля), який належить СЕРВІТУАРІЮ на праві власності (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 19856362 від 01.04.2014 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 61121680000), для провадження господарської діяльності, експлуатації, контролю та нагляду за Будівлею.

1.2.Сторони погоджуються, що укладення цього Договору не має на меті позбавлення будь-яких наявних прав або будь-яку іншу зміну обсягу тих прав та обов`язків ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧА стосовно земельної ділянки, які встановлені земельним законодавством України.

1.3.ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ повинен попередити іншу сторону про права третіх осіб на земельну ділянку (якщо такі є), в тому числі про наявні обмеження та обтяження щодо земельної ділянки.

2.НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ДОГОВРОМ. ТЕРМІН ДІЇ ДОГОВОРУ

2.1.Цей Договір набирає чинності від дати державної реєстрації права сервітуту у відповідних органах (суб`єктах) реєстрації (надалі - Дата Набрання Чинності ).

2.2.Цей Договір залишається чинним та обов`язковим для виконання протягом невизначеного періоду часу, але не більше ніж на строк, на який земельна ділянка передана у користування ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧУ.

2.3.Цей Договір припиняється у разі настання однієї з наведених нижче обставин:

- переходу права користування та/або власності на частину земельної ділянки до СЕРВІТУАРІЯ;

- відмови СЕРВІТУАРІЯ від подальшого користування частиною земельної ділянки;

- закінчення строку, на який земельна ділянка передана у користування ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧУ;

- набуття чинності рішенням суду про скасування Договору у разі припинення підстав для його встановлення, порушення СЕРВІТУАРІЄМ умов цього Договору.

СЕРВІТУАРІЙ цим погоджується підписати та легалізувати документи, що можуть бути необхідні для оформлення припинення цього Договору.

3.ПРАВА ТА ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН

3.1.ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ має право:

• відвідувати земельну ділянку з метою контролю за використанням та станом земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут;

• вимагати відшкодування збитків, завданих встановленням особистого земельного сервітуту, та компенсації податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється право особистого земельного сервітуту, у його фактичному розмірі.

3.2.ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ зобов`язаний:

• не перешкоджати використанню частини земельної ділянки в межах встановленого сервітуту;

• не втручатися у господарську діяльність СЕРВІТУАРІЯ;

• свідомо не вчиняти самому і не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що можуть пошкодити Будівлю або перешкодити її експлуатації;

• не створювати та/або не допускати створення для земельної ділянки під сервітутом додаткових обмежень та обтяжень;

• негайно повідомити СЕРВІТУАРІЯ в письмовому вигляді про будь-яку передачу або іншу зміну власника (користувача) земельної ділянки або її частини, та зазначити при цьому ім`я і адресу нового власника (користувача).

3.3.СЕРВІТУАРІЙ має право:

• вимагати усунення перешкод, які виникають при використанні частини земельної ділянки, відносно якої встановлено сервітут;

• використовувати частину земельної ділянки ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧА, кадастровий план з нанесенням місця розташування якої додається до цього Договору, для цілей доступу, експлуатації, охорони, обслуговування, інспектування, перебудови та ремонту Будівлі із будь-якими приладами, інструментами, технікою;

• у випадку несанкціонованого втручання в функціонування Будівлі та/або її обладнання, необхідності попередження або усунення аварій, ліквідації інших надзвичайних ситуацій, мати право знаходитись, входу та виходу на земельну ділянку, на яку поширюється цей Договір;

• вступати на земельну ділянку ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧА, щоб дістатись до земельної ділянки під сервітутом, пішки, на транспортному засобі, техніці, в розумних межах, для цілей господарського використання, експлуатації, обслуговування, перебудови, ремонту Будівлі;

• складати та зберігати будівельні матеріали на частині земельної ділянки, на яку поширюється цей Договір;

• використовувати ворота на всіх огорожах, що на даний момент або в майбутньому можуть перетинати, проходити повз та/або поруч земельної ділянки, на яку поширюється цей Договір;

• встановлювати і обслуговувати на законних підставах топографічні стовпчики (репери), щоб відмічати межі земельної ділянки під сервітутом, а також попереджувальні знаки для зазначення меж та статусу земельної ділянки під сервітутом;

• вчиняти інші дії, що можуть бути необхідними для виконання статутних завдань СЕРВІТУАРІЯ.

3.4.СЕРВІТУАРІЙ зобов`язаний:

• належно використовувати встановлений сервітут відповідно до цільового призначення та умов цього Договору;

• не чинити дій, що можуть привести до погіршення якісних характеристик та екологічного стану землі;

• дотримуватися умов користування сервітутом, встановлених цим Договором;

• не передавати будь-яким способом земельний сервітут іншим фізичним і юридичним особам;

• відшкодувати ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧУ збитки в зв`язку з погіршенням якості земель в результаті своєї господарської діяльності;

• забезпечити компенсацію податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється право особистого земельного сервітуту;

• після завершення ремонту, реконструкції, перебудови/переобладнання Будівлі, усунення аварій, приводити земельну ділянку під сервітутом в стан, приданий для її використання за цільовим призначенням;

• гарантувати, що державні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, санітарні, протипожежні, землевпорядні органи, а також органи екологічної безпеки та архітектури не будуть обмежуватись стосовно доступу до земельної ділянки для виконання їх обов`язків в межах їх повноважень.

3.5.Сторони зобов`язані дотримуватися правил добросусідства.

4.ЗМІНИ ДО ДОГОВОРУ

4.1.Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

4.2. Усі зміни та/або доповнення до цього Договору здійснюються у вигляді додатків до цього Договору або шляхом викладення цього Договору в новій редакції. Будь-які додатки до цього Договору вважатимуться невід`ємною частиною цього Договору в разі, якщо їх здійснено з дотриманням вимог, встановлених п. 4.1. розділу 4 цього Договору.

5. ПОРЯДОК ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ

5.1.Окрім підстав, визначених у п.2.3 Договору, дія договору достроково припиняється у разі:

-ліквідації юридичної особи - СЕРВІТУАРІЯ (за виключенням припинення шляхом перетворення (реорганізації), поділу, виділу, злиття).

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

5.2.Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

-взаємною згодою сторін;

-рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню,

-інших підстав, визначених законом.

6.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН, ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

6.1.За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього Договору.

6.2.Спори, що виникають при виконанні цього Договору, вирішуються шляхом переговорів, а в разі відсутності згоди - у судовому порядку.

6.3.Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

6.4.Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

7.ФОРС-МАЖОР

7.1.Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по даному договору, якщо це невиконання з`явилося наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору, в результаті подій надзвичайного характеру, які сторона не могла ані передбачати, ані подолати розумними заходами (форс - мажор).

8.КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ.

8.1.Сторони зобов`язуються не розголошувати конфіденційну інформацію щодо виконання та умов даного Договору будь-яким третім особам, як фізичним, так і юридичним, без попередньої згоди одна одної, окрім випадків, коли розголошення такої інформації прямо передбачено законодавством України.

9.ІНШІ УМОВИ ДОГОВОРУ

9.1.Право особистого земельного сервітуту виникає після підписання цього Договору та його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

9.2.Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом СЕРВІТУАРІЄМ іншим фізичним та юридичним особам.

9.3.Встановлення особистого земельного сервітуту не позбавляє ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧА права користування земельною ділянкою.

9.4.Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧА, другий - в СЕРВІТУАРІЯ, третій - в органі (суб`єкті), що здійснює державну реєстрацію речових прав в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

9.5.Витрати, по`вязані з оформленням і державною реєстрацією права сервітуту згідно цього Договору, встановленням меж частини земельної ділянки під сервітутом в натурі (на місцевості), в порядку, передбаченому законодавством, забезпечує СЕРВІТУАРІЙ.

9.6.Сторони погоджуються, що у разі переходу права користування або/та права власності земельної ділянки, дія цього Договору зберігається, за виключенням переходу права користування та/або власності на частину земельної ділянки до СЕРВІТУАРІЯ.

9.7.Невід`ємною частиною цього договору є:

-Додаток 1 - Акт приймання-передачі земельної ділянки, відносно якої встановлено особистий земельний сервітут.

-Додаток 2 - Акт встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право особистого земельного сервітуту, в натурі (на місцевості).

10.ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА РЕКВІЗИТИ СТОРІН

ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ СЕРВІТУАРІЙ Національний комплекс Експоцентр України код ЄДРПОУ 21710384 пр-т Академіка Глушкова, 1, м. Київ, 03127 телефон: +38(044) 596-91-01 Генеральний директор

---

Приватне підприємство Віді-Мистецтво код ЄДРПОУ 34691615 вул. Велика Кільцева, 60, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08131 телефон: +38 (044) 246-61-46 Директор

---

4.Витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

5.Стягнути з Національного комплексу "Експоцентр України" (03127, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 1, ідентифікаційний код 21710384) на користь Приватного підприємства "Віді-Мистецтво" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вулиця Велика Кільцева, будинок 60, ідентифікаційний код 34691615) 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 17.08.2020

Суддя С. В. Стасюк