Рішення

від 17.08.2020 по справі 911/1427/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1427/20

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка , Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка про стягнення 7966,95 грн. без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка (далі - відповідач) про стягнення 7966,95 грн., з яких 1302,22 грн. - 3% річних, 6664,73 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 11.10.2017 № 2301/1718-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2020 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 12.06.2020 для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 25.06.2020 та встановлено відповідачу строк до 03.07.2020 для подачі заперечень на відповідь на відзив. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подання відзиву докази належного виконання зобов`язань за договором постачання природного газу від 11.10.2017 № 2301/1718-ТЕ-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором у спірному періоді, контррозрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та пені.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує, з мотивів того, що прострочення оплати вартості поставленого позивачем природного газу виникло у відповідача, який не є прибутковою організацією та надає послуги з теплопостачання, зокрема, пільговим категоріям громадян, які мають пільги з оплати послуг з теплопостачання, в зв`язку з невчасним розрахунком за вказані послуги головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - Управлінням праці та соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації, яке в силу чинного законодавства та умов укладеного між відповідачем та Управлінням договору про порядок відшкодування витрат за надані житлово-комунальні послуги пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету від 20.10.2010 № 24 зобов`язано перераховувати відповідачу, як постачальнику послуг з теплопостачання кошти за надані послуги пільговим категоріям громадян.

Також відповідач зазначає що позивач не звертався до нього щодо несплати, пені чи інших платежів, чим порушив п. 10 договору, щодо досудового врегулювання спору.

У поданому відзиві, міститься клопотання відповідача про застосування до вимог позивача про стягнення пені строку позовної давності, яке обґрунтоване тим, що хоча сторони у договорі передбачили збільшити строк позовної давності у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, до п`яти років, проте на переконання відповідача статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальні позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), і вона не може бути збільшена за згодою сторін.

Крім того, у відзиві міститься клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 796,69 грн., яке мотивовано тим, що позивач діє несумлінно по відношенню до відповідача, зокрема, щодо недотримання досудового порядку врегулювання даного спору, а також тим, що відповідач не є прибутковою організацією, надає послуги з теплопостачання, зокрема, пільговим категоріям громадян, прострочення оплата за поставлений природний газ відбулось в зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачів послуг теплопостачання, серед яких є пільговики, розрахунок за яких, здійснювався головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення з простроченням. Також відповідач зазначає, що прострочення оплати вартості поставленого природного газу не призвело до понесення збитків позивачем.

Позивач своїм правом на подачу відповіді на відзив відповідача у строк встановлений судом не скористався, відповідь на відзив до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір постачання природного газу від 11.10.2017 № 2301/1718-ТЕ-17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов`язується поставити відповідачу - споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 1.4 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 121 тис. куб. метрів (сто двадцять одна тисяча), у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): у жовтні 2017 року - 12 тис. куб. м, у листопаді 2017 року - 18 тис. куб. м, у грудні 2017 року - 25 тис. куб. м, загалом за ІV квартал 2017 року - 55 тис. куб. м. За січень 2018 року - 25 тис. куб. м, за лютий 2018 року - 23 тис. куб. м, за березень 2018 року - 18 тис. куб. м, загалом за І квартал 2018 року - 66 тис. куб. м.

Положеннями п. 3.1 договору визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.4 договору постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядку зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м газу на дату укладання договору становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять грн. 40 коп.).

Відповідно до п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20.

Пунктом 8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Згідно з п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Пунктом 11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:

1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;

2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;

3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;

4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017р. до 31 березня 2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 до договору постачання природного газу від 11.10.2017 № 2301/1718-ТЕ-17 постачальник застосовує процедуру подання номінацій та реномінацій відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Номінація надається в обсязі необхідному споживачу за цим договором за умови виконання споживачем вимог пункту 12 Положення.

При цьому, сторони домовились, що при визначенні рівня розрахунків споживача за використаний природний газ суми нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. № 256, враховуються виключно за умови надання споживачем постачальнику оригіналу акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги та житлові субсидії, між виробником теплової енергії та головним розпорядником коштів місцевого бюджету, станом на перше число місяця, що передує місяцю постачання природного газу.

Згідно з абз. 3 п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 до договору постачання природного газу від 11.10.2017 № 2301/1718-ТЕ-17 сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно з п. 8.3 договору в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 до договору постачання природного газу від 11.10.2017 № 2301/1718-ТЕ-17 сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансуванням видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. № 256 не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Відповідно до пп. 4 п. 11.3 договору в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 до договору постачання природного газу від 11.10.2017 № 2301/1718-ТЕ-17 будь які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. № 256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:

Не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;

Можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Згідно з п. 6 додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 до договору постачання природного газу від 11.10.2017 № 2301/1718-ТЕ-17 дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 січня 2018 року.

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2017 року по березень 2018 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 450366,45 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 16996,52 грн., від 30.11.2017 на суму 70180,36 грн., від 31.12.2017 на суму 79829,11 грн., від 31.01.2018 на суму 96007,25 грн., від 28.02.2018 на суму 93783,35 грн., від 31.03.2018 на суму 93569,86 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідно до банківських виписок позивача оплата за переданий природний газ здійснювалась відповідачем шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів, з призначенням платежу Оплата за поставку газу, згідно дог. № 2301/1718-ТЕ-17 від 11.10.2017р . Загальна сума грошових коштів перерахованих відповідачем позивачу складає загальну суму вартості поставленого позивачем відповідачу природного газу у розмірі 450366,45 грн.

Разом з тим, відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу у строки визначені договором.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 27.09.2018 складають 1302,22 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних є арифметично вірним, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач на підставі п. 8.2 договору та п. 8.2 договору в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 до договору постачання природного газу від 11.10.2017 № 2301/1718-ТЕ-17 просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі 16,4% річних за період з 28.11.2017 по 31.12.2017 та 15,3% річних за період прострочення з 01.01.2018 по 27.09.2018, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 27.09.2018 складає 6664,73 грн.

Згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних (15,3% річних з 01.01.2018 в редакції додаткової угоди від 11.01.2018 № 1 до договору постачання природного газу від 11.10.2017 № 2301/1718-ТЕ-17), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. № 256.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені за прострочення оплати вартості поставленого природного газу є арифметично вірним, її розмір не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, відповідає зазначеним обставинам справи та вищезазначеним вимогам законодавства, а відтак вимога позивача в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою.

Відносно клопотання відповідача про застосування до вимог позивача щодо стягнення пені строку позовної давності, яке обґрунтоване тим, що хоча сторони у договорі передбачили збільшити строк позовної давності у межах якого вони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, до п`яти років, в той же час, на переконання відповідача, статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальні позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), і вона не може бути збільшена за згодою сторін, суд зазначає таке.

За змістом частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Сторонами при укладенні договору письмово погоджено збільшити строк позовної давності щодо стягнення, зокрема суми нарахованої пені до п`яти років, а відтак сторони при укладенні договору діяли в межах положень ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позивач заявляє до стягнення пеню за загальний період прострочення з 28.11.2017 по 27.09.2018.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 18.05.2020, про що свідчить накладна Укрпошта Експрес від 18.05.2020 № 0100180332302, яка міститься на поштовому конверті, в якому дана позовна заява надійшла до суду.

Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про стягнення суми пені нарахованої на прострочену суму основного грошового зобов`язання в межах п`ятирічного строку позовної давності визначеного сторонами в укладеному між ними договорі.

Беручи до уваги викладене, суд відмовляє в задоволенні поданого відповідачем клопотанні про застосування до вимог позивача щодо стягнення пені строку позовної давності, з огляду на його недоведеність та безпідставність.

У відзиві на позовну заяву міститься клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 796,69 грн., яке мотивовано тим, що позивач діє несумлінно по відношенню до відповідача, зокрема, щодо недотримання досудового порядку врегулювання даного спору, а також тим, що відповідач не є прибутковою організацією, надає послуги з теплопостачання, зокрема, пільговим категоріям громадян, прострочення оплата за поставлений природний газ відбулось в зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачів послуг теплопостачання, серед яких є пільговики, розрахунок за яких, здійснювався головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення з простроченням. Також відповідач зазначає, що прострочення оплати вартості поставленого природного газу не призвело до понесення збитків позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити, зокрема, загальний розмір пені як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Відповідно до п. 1.8 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка , затвердженого рішенням загальних зборів членів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку згідно протоколу № 1 від 12.03.2020, зареєстрованого в державному реєстрі 23.03.2010 за № 13391000000006513 об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об`єднання.

Суд враховує, що відповідач не є прибутковою організацією, не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до умов договору, газ використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, яке невчасно сплачує надані послуги з теплопостачання, несвоєчасністю відшкодування з боку держави різниці в тарифах на теплову енергію, а також державних субвенцій пільговим категоріям громадян, які мають право на них.

Доказів наявності понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені позивач суду не надав. Розмір пені, яку просить позивач стягнути з відповідача є занадто великим та не співрозмірним із можливими збитками.

Беручи до уваги викладене, та враховуючи, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений у 2017-2018 роках природний газ за договором, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, активну позицію відповідача в даному спорі, ступінь виконання зобов`язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов`язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, суд частково задовольняє клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшує розмір пені на 50% від заявленої до стягнення суми, а саме: зменшує суму пені, що підлягає стягненню до 3332,37 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1302,22 грн. 3% річних та 3332,37 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на зменшення судом розміру заявленої до стягнення суми пені.

Заперечення відповідача проти позову, які зводяться до того, що прострочення оплати вартості поставленого позивачем природного газу виникло у відповідача, який не є прибутковою організацією та надає послуги з теплопостачання, зокрема, пільговим категоріям громадян, які мають пільги з оплати послуг з теплопостачання, в зв`язку з невчасним розрахунком за вказані послуги головним розпорядником коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - Управлінням праці та соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації, яке в силу чинного законодавства та умов укладеного між відповідачем та Управлінням договору про порядок відшкодування витрат за надані житлово-комунальні послуги пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету від 20.10.2010 № 24 зобов`язано перераховувати відповідачу, як постачальнику послуг з теплопостачання кошти за надані послуги пільговим категоріям громадян, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на наступне.

Відповідач сплачував за поставлений природний газ виключно власними грошовими коштами, а невиконання своїх зобов`язань контрагентом відповідача за договором про порядок відшкодування витрат за надані житлово-комунальні послуги пільговим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету від 20.10.2010 № 24 не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки зобов`язання відповідача перед позивачем щодо вчасного здійснення розрахунку за поставлений природний газ не стоять в залежності від належного виконання зобов`язань Управлінням праці та соціального захисту населення Києво-Святошинської районної державної адміністрації за вказаним договором щодо вчасного перерахунку відповідачу, як постачальнику послуг з теплопостачання, кошти за надані послуги пільговим категоріям громадян.

Заперечення відповідача проти позову, які зводяться до того, що позивач не звертався до нього відносно несвоєчасної сплати платежів, чим порушив п. 10 договору, щодо досудового врегулювання спору, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про погашення нарахованих сум 3% річних та пені, є правом, а не обов`язком сторони та не позбавляє особу права звернутися до господарського суду з позовом про стягнення сум процентів річних та пені.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка про стягнення 7966,95 грн., з яких 1302,22 грн. - 3% річних, 6664,73 грн. - пеня задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Новий світ міста Боярка (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Пушкіна, буд. 1 ідентифікаційний код 36964601) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 1302 (одну тисячу триста дві) грн. 22 коп. 3% річних, 3332 (три тисячі триста тридцять дві) грн. 37 коп. пені, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позовних вимог Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Володарської селищної ради Володарка про стягнення 3332,36 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, в порядку передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 17.08.2020.

Суддя Ю.В. Подоляк