Рішення

від 10.08.2020 по справі 916/171/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/171/20

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Кравець В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Гусаров О.Л. на підставі ордеру;

Від третіх осіб: не з`явились;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" до товариства з обмеженою відповідальністю „Автоєвропа", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариства з обмеженою відповідальністю „Затока", товариства з обмеженою відповідальністю „Каса Бланка", товариства з обмеженою відповідальністю „Санаторій „Затока", про визнання договорів недійсними та скасування записів у державному реєстрі, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" (далі по тексту - ПрАТ „Укрпрофоздоровниця") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Автоєвропа" (далі по тексту - ТОВ „Автоєвропа") про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 20.02.2002р. та від 21.02.2002р., укладених між санаторно-курортним об`єднанням „Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця" та відповідачем; про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна №1885273351103, №1885265951103, №1885258751103, №1885248451103, №1885012351103, № 1884994451103) щодо реєстрації права власності за відповідачем відносно зазначеного майна.

Позовні вимоги ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" обґрунтовані фактом відчуження відповідачеві нерухомого майна на підставі спірних правочинів особою (санаторно-курортним об`єднанням „Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця"), яка на момент укладення договорів ще утворена позивачем не була. При цьому, ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" було наголошено, що за умовами спірних договорів відповідачу було передано у власність об`єкти нерухомого майна, право власності на які було визнано за позивачем на підставі рішення господарського суду Одеської області від 04.04.2005р. по справі №22/137-05-3910.

Ухвалою суду від 11.02.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою судом було залучено до участі у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю „Затока" (далі по тексту - ТОВ „Затока"), товариство з обмеженою відповідальністю „Каса Бланка" (далі по тексту - ТОВ „Каса Бланка"), товариство з обмеженою відповідальністю „Санаторій „Затока" (далі по тексту - ТОВ „Санаторій „Затока").

Ухвалою суду від 13.04.2020р. у Відділу державної реєстрації Білгород-Дністровської міської ради було витребувано копії матеріалів реєстраційних справ на спірні об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за ТОВ „Автоєвропа". Витребувані ухвалою від 13.04.2020р. докази надійшли до суду 28.04.2020р.

Ухвалою від 16.06.2020р. судом було відмовлено у задоволенні клопотання ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" про призначення судової почеркознавчої експертизи.

ТОВ „Автоєвропа" заперечувало проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Так, відповідачем було вказано, що надані позивачем документи не є належними та достатніми на підтвердження наявності у останнього права на майно, яке було предметом оспорюваних договорів.

ТОВ „Затока", ТОВ „Каса Бланка", ТОВ „Санаторій „Затока" не скористались наданим законом правом на участь своїх представників у даному судовому процесі, письмові пояснення щодо позовної заяви до суду від третіх осіб також не надходили.

Ухвалою суду від 22.07.2020р. підготовче провадження по даній справі було закрито із призначенням справи до судового розгляду по суті на 10.08.2020р. о 15:30 год.

10.08.2020р. до господарського суду від ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" надійшло клопотання про відкладення судового засідання із посиланням на запровадження на території України карантину. При цьому, позивачем було вказано, що дана справа має для нього суттєве значення, у зв`язку з чим, позивач просив забезпечити участь свого представника у судовому засіданні.

Розглянувши клопотання ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" про відкладення судового засідання, призначеного для розгляду справи по суті на 10.08.2020р. о 15:30 год., господарський суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на всій території України було встановлено карантин.

Господарський суд зазначає, що будь-яких обмежень у діяльності судів на період карантину встановлено не було, а, отже, суди продовжують здійснювати правосуддя та ухвалювати відповідні процесуальні рішення.

02.04.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. № 540-IX, яким було внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до ГПК України.

17.07.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020р., прикінцевими та перехідними положення якого передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, згідно вимог ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, якими врегульовано порядок здійснення судом судочинства у зв`язку із запровадженням карантину, господарський суд звертає увагу позивача, що доводи, наведені в обґрунтування поданого клопотання, не є підставою для відкладення судового засідання для розгляду справи по суті.

Крім того, господарським судом при вирішення питання про відкладення судового засідання також враховано, що карантин на території України був запроваджений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. за №211, з моменту прийняття якої судом було призначено та проведено по даній справі 6 судових засідань. При цьому, представник ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" був присутній у судових засіданнях, які були призначені та проведені судом 27.05.2020р., 16.06.2020р., 02.07.2020р., 22.07.2020р. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про необґрунтованість доводів позивача про неможливість прибуття у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті на 10.08.2020р. о 15:30 год., з посиланням на запровадження на території України карантину. Крім того, суд звертає увагу позивача, що явка представників забезпечується безпосередньо стороною у справі, а не судом.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи необхідність дотримання судом принципу розумності строків розгляду справ як одного із завдань господарського судочинства враховуючи наявність у позивача можливості вжиття всіх необхідних заходів з метою участі у судовому засіданні, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданого ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 10.08.2020р. о 15:30 год., та вирішення даного спору за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

20.02.2002р. між санаторно-курортним об`єднанням „Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця" (Продавець) та ТОВ „Автоєвропа" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.п. 1, 2 якого Продавцем було продано, а Покупцем придбано 10 дерев`яних спальних корпусів розташованих на території "Санаторій Затока", за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська інвентарні номери 184-193 (включно), загальною площею 536,0 м2 на земельній ділянці площею - 0,4191 га та 8 дерев`яних спальних корпусів розташованих на території "Санаторій Затока", за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська інвентарний номер 184/1 (включно), загальною площею 82,0 м2 на земельній ділянці площею - 0,3897 га. Зазначене майно належать Продавцю на підставі укладеного установчого договору та статуту акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" від 04.12.1991 року та подальшої передачі на баланс санаторно-курортному об`єднанню "Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до п. п. 3, 4 договору купівлі-продажу від 20.02.2002р. майно продано за 121 500,00 грн., які Покупець, зобов`язується, перерахувати протягом двох місяців на поточний рахунок Продавця в повному обсязі. Сторони зобов`язуються підписати акт прийому-передачі після проведення розрахунків.

26.02.2002р. між санаторно-курортним об`єднанням „Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця" (Продавець) та ТОВ „Автоєвропа" (Покупець) було підписано акт приймання-передачі, згідно якого Продавцем було передано у власність Покупця майно, визначене у договорі купівлі-продажу від 20.02.2002р.

21.02.2002р. між санаторно-курортним об`єднанням „Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця" (Продавець) та ТОВ „Автоєвропа" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.п. 1, 2 якого Продавцем було продано, а Покупцем придбано 20 дерев`яних спальних корпусів розташованих на території "Санаторій Затока", за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська інвентарні номери 195-214 (включно), загальною площею 1088,0 м2, на земельній ділянці площею - 0,7587 га, 30 дерев`яних спальних корпусів розташованих на території "Санаторій Затока", за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська інвентарний номер 149-178 (включно), загальною площею 1584,0 м2 на земельній ділянці площею - 1,0493 га, 30 дерев`яних спальних корпусів розташованих на території "Санаторій Затока", за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська інвентарний номер 118- 147 (включно), загальною площею 1584,0 м2 на земельній ділянці площею - 1,0543 га та 29 дерев`яних спальних корпусів розташованих" на території "Санаторій Затока", за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська інвентарний номер 75-93 (включно) та 95-104 (включно), загальною площею 1438,4 м2 на земельній ділянці площею - 0,5430 га. Зазначене майно належить Продавцю на підставі укладеного установчого договору та статуту акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" від 04.12.1991 року та подальшої передачі на баланс санаторно-курортному об`єднанню "Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця".

Відповідно до п. п. 3, 4 договору купівлі-продажу від 21.02.2002р. майно продано за 810 000,00 грн., які Покупець зобов`язується перерахувати протягом двох місяців на поточний рахунок Продавця в повному обсязі. Сторони зобов`язуються підписати акт прийому-передачі після проведення розрахунків.

28.02.2002р. між санаторно-курортним об`єднанням „Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця" (Продавець) та ТОВ „Автоєвропа" (Покупець) було підписано акт приймання-передачі, згідно якого Продавцем було передано у власність Покупця майно, визначене у договорі купівлі-продажу від 21.02.2002р.

22.01.2003р. загальними зборами ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" було прийнято рішення, оформлене протоколом №3, зокрема, про реорганізацію філії „Дитяче санаторно-курортне об`єднання „Кароліно-Бугаз" Одеського дочірнього підприємства ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" в - дочірнє підприємство „Санаторно-курортне об`єднання „Кароліно-Бугаз" ЗАТ „Укрпрофоздоровниця".

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2005р. по справі №22/137-05-3910 позовні вимоги приватного підприємства „Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс" до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця було задоволено шляхом визнання договору купівлі-продажу від 29.08.2004р. дійсним, визнання за приватним підприємством „Інформаційно-правовий центр Лоцман-Плюс" права власності на 35 дерев`яних спальних корпусів; зустрічні позовні вимоги закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця задоволено частково, визнано за закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця право власності на наступне майно: прохідна (№1), прохідна (№180), павільйон чергового машиніста насосних споруд (№2), насосна (№3), Насосна (№4), резервуар для води (№5), свердловина №5 (№7), свердловина №6 (№6), свердловина №7 (№253), спальний корпус 2-х поверховий (№10), альтанка металева (№11), туалет (№12, 19, 72, 117, 148, 179, 20, 115, 105, 252, 182), туалет-душеві (№246), столова літня (№183,194), водоносна вежа б/н (№108), водоносна вежа (№109), гуртожиток (№ 15, 16, 17), лікувальний корпус (№18), будинок відпочинку (Київський) (№ 21-23), адміністративна будівля (№ 25-26), будинок гуртожитку (№24, 27), будинок гуртожитку двохповерховий (№28), будинок відпочинку (№ 29-58, 63-71, 75-93, 95-104, 108-147, 149-178, 184-193, 195-214), склад для білизни (інвентарний номер 59), будинок гуртожитку у кількості 3 шт. (інвентарний номер 60-62), підсобне приміщення (інвентарний номер 94), відео павільйон (інвентарний номер 106), трансформаторна (інвентарний номер 107), дизельна (інвентарний номер 111), літній кінотеатр (інвентарний номер 112), бар (інвентарний номер 113), магазин (інвентарний номер 114), павільйон (телевізійна) (інвентарний номер 116), склад, котельня, душові (інвентарний номер 181), господарській блок (інвентарний номер 110), матеріальний склад (інвентарний номер 73), спортивний комплекс (без номера), кабельна лінія 10 КВ (без номера), кабельна лінія 0,4 КВ (без номера), повітряні ЛЕП 0,4 КВ (без номера), каналізація вигрібна №1 (без номера), каналізація вигрібна №2 (без номера), каналізація вигрібна №3 (без номера), каналізація вигрібна №4 (без номера), каналізація вигрібна №5 (без номера), каналізація вигрібна №6 (без номера), магістраль водопроводу (без номера), зовнішній водопровід (без номера), автостоянка (без номера), автомобільна дорога з під`їзними коліями (без номера), огородження металеве (без номера), танцмайданчик (без номера), благоустрій (без номера), дизель-генератор (без номера).

Ухвалою від 23.05.2005р по справі №22/137-05-3910 судом було внесено виправлення до рішення суду від 04.04.2005р. по справі №22/137-05-3910 шляхом зазначення правильної дати прийняття рішення - 04.05.2005р. /т. 3, а. с. 93/.

Як вбачається з автоматизованої системи документообігу суду, ухвалою суду від 25.02.2008р. по справі №22/137-05-3910 п. 7 резолютивної частині рішення суду Одеської області від 04.05.2005р. по справі №22/137-05-3910 був доповнений словами „остаточна доля нерухомого майна санаторію „Затока", яка належить закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" складає 9271/10000 частин".

Відповідно до листа господарського суду Одеської області за №02-06/22/137-05-39101746012019 від 16.12.2019р. рішення суду від 04.05.2005р. по справі №22/137-05-3910 набрало законної сили 17.05.2005р. та є чинним.

Слід зазначити, що господарський суд у межах справи №22/137-05-3910 за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів дійшов висновку, що на час укладення 29.08.2005р. договору купівлі-продажу 35 дерев`яних спальних корпусів, розташованих на території санаторію „Затока" (Одеська область, смт. Затока), закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця було власником цього майна та мало всі необхідні права для його відчуження.

При цьому, у рішенні від 04.04.2005р. по справі №22/137-05-3910 судом також було встановлено, що ЗАТ Укрпрофоздоровниця , як власник майна, передав належне йому майно підпорядкованому підприємству санаторно-курортному об`єднанню „Кароліно-Бугаз", до складу якого деякий час і входив „Санаторій „Затока".

З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно за №24830281 від 17.12.2009р., виданого КП „Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" вбачається, що ТОВ „Затока" належить 1/1 будівель та споруд пансіонату „Затока"; ТОВ „Каса-Бланка" належить 729/10000 будівель та споруд пансіонату „Затока"; ЗАТ „Укрпрофоздоровниця" належить 9271/10000 будівель та споруд пансіонату „Затока".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року по справі № 15/160-10-4354 та ухвалою від 11.11.2011 року визнано за товариством з обмеженою відповідальністю „Затока" право власності на частку у розмірі 52,78% у спільному нерухомому майні, внесеному до спільної діяльності та перерахованому у додатку № 1 до договору про спільну діяльність № 5113177/2004-35 від 21.05.2004 року, 100% якого становлять: будиночки відпочинку (літери за БТІ - 29-58, 63-71, 75-93, 95-104, 205-224, 21-23), столова (робоча, літера за БТІ - 13), гуртожиток МОП (літери за БТІ - 15, 16, 17), будиночки гуртожитку (літери за БТІ -60-62), туалети (літери за БТІ - 12, 19, 72, б/н (2 шт.)), навіс пляжний (літери за БТІ - 3, 5, 6), каналізаційні колодязі (40%), електричні мережі (40%), водопровід (40%), каналізація (40%), кінотеатр (літера за БТІ - 112), ділянки з твердим покриттям (40%), доріжки та майданчики з покриттям бетонними плитами (40%), огородження (40%), розташовані за адресою: 67772, Одеська область, м. Білгород -Дністровський смт. Затока, вул. Приморська.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.07.2012р. по справі №5017/352/2012 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Затока" до ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" про виділ у натурі частки зі спільного майна було задоволено шляхом виділення в натурі у власність товариству з обмеженою відповідальністю Затока частку із спільного майна у розмірі 52,78%, яка становить 1433/10000 часток будівель та споруд санаторію Затока та складається з нерухомого майна загальною площею 2 442, 07 м. кв. розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська.

Відповідно до листа господарського суду Одеської області за №5017/352/2012/7402/2019 від 12.12.2019р. рішення суду від 12.07.2012р. по справі №5017/352/2012 набрало законної сили 27.07.2012р.

На підставі передавального акту від 01.07.2016р., затвердженого головою правління ПрАТ „Укрпрофоздоровниця", під час реорганізації дочірнього підприємства „Санаторій „Затока" права та обов`язки останнього перейшли до новоствореного позивачем ТОВ „Санаторій „Затока".

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №187653210 від 06.11.2019р. вбачається, що ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" належить 7838/10000 частин будівель та споруд пансіонату „Затока" (Одеська область, смт. Затока); ТОВ „Затока" належить 1433/10000 частин будівель та споруд пансіонату „Затока" (Одеська область, смт. Затока); ТОВ „Каса-Бланка" належить 729/10000 частин будівель та споруд пансіонату „Затока" (Одеська область, смт. Затока).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №187935905 від 07.11.2019р. вбачається, що за ТОВ „Автоєвропа" 26.07.2019р. було зареєстровано право власності на 10 дерев`яних спальних корпусів, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 99/1а.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №187937009 від 07.11.2019р. вбачається, що за ТОВ „Автоєвропа" 26.07.2019р. було зареєстровано право власності на 8 дерев`яних спальних корпусів, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 99/2а.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №187938446 від 07.11.2019р. вбачається, що за ТОВ „Автоєвропа" 26.07.2019р. було зареєстровано право власності на 29 дерев`яних спальних корпусів, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 99/3а.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №187933078 від 07.11.2019р. вбачається, що за ТОВ „Автоєвропа" 26.07.2019р. було зареєстровано право власності на 30 дерев`яних спальних корпусів, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 99/4а.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №187939335 від 07.11.2019р. вбачається, що за ТОВ „Автоєвропа" 26.07.2019р. було зареєстровано право власності на 30 дерев`яних спальних корпусів, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 99/5а.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на рухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №190694014 від 28.11.2019р. вбачається, що за ТОВ „Автоєвропа" 26.07.2019р. було зареєстровано право власності на 20 дерев`яних спальних корпусів, які розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 99/6а.

З наявних в матеріалах справи копій матеріалів реєстраційних справ, які надішли до суду від Відділу державної реєстрації Білгород-Дністровської міської ради на виконання вимог ухвали суду від 13.04.2020р. вбачається, що право власності на дерев`яні спальні корпуси було зареєстровано за ТОВ „Автоєвропа" на підставі технічних паспортів, виготовлених інженером ОСОБА_1 у 2018р., договору купівлі-продажу від 20.02.2002р., договору купівлі-продажу від 21.02.2002р., актів приймання-передачі від 26.02.2002р. та від 28.02.2002р.,

Технічні паспорти на дерев`яні спальні корпуси були виготовлені інженером ОСОБА_2 у 2018р. Проте, згідно відповідей на адвокатські запити представника позивача інженером було повідомлено, що він з 1976 року проживає на території АР Крим та з 2017р. на територію материкової України не виїзджав, технічні паспорти на замовлення ТОВ „Автоєвропа" ним не виготовлялись.

Під час вирішення судом даного спору за клопотання ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" до матеріалів справи були долучені копії, зокрема, наступних документів: копія постанови Ради Міністрів Української РСР №606 від 23.04.1960р. з додатком №1; копія постанови №1-6 від 11.11.1990; копія договору про закріплення прав по володінню користуванню і розпорядженню профспілковим майном від 11.11.1990; копія статуту ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця в редакції за 2001 рік; копія статуту ПАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця в редакції за 2018 рік; копія наказу Міністерства юстиції України про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Так, у наданому ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" додатку №1 до постанови Ради Міністрів Української РСР №606 від 23.04.1960р. наведено перелік санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передаються Українській республіканській раді профспілок Міністерства охорони здоров`я Міністерством охорони здоров`я УРСР, зокрема на території Одеського територіального управління. При цьому, санаторій „Затока" до вказаного переліку включений не був /т. 2, а. с. 202-203/.

Проте, згідно наданого позивачем переліку об`єктів профспілкового майна, правова оцінка якому буде надана судом по тексту рішення нижче, санаторій „Затока" був закріплений за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності /т. 3, а. с. 65/.

Відповідно до п. 1.2 Статуту ЗАТ ЛОЗПУ Укрпрофоздоровниця , затвердженого зборами акціонерів 21.03.2001р., засновниками товариства є Федерація профспілок України і Фонд соціального страхування України. При цьому, згідно переліку об`єктів, закріплених за АТ Укрпрофоздоровниця пансіонат „Затока" був закріплений за позивачем /т. 3, а. с. 83/.

Наказом Міністерства юстиції України №1408/5 від 13.04.2020р. було скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на дерев`яні спальні корпуси за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, буд. 99/1а, 99/2а, 99/3а, 99/4а, 99/5а.

Звертаючись до господарського суду з позовними вимогами до ТОВ „Автоєвропа" про визнання договорів недійсними та скасування записів у державному реєстрі, позивачем було наголошено про укладення спірних договорів особою, яка не мала права на їх укладення від імені позивача, в результаті чого було порушено право власності останнього на об`єкти нерухомого майна.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарський суд, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 20.02.2002р. та 21.02.2002р. між санаторно-курортним об`єднанням „Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця" та ТОВ „Автоєвропа" було укладено договори купівлі-продажу дерев`яних спальних корпусів, розташованих на території "Санаторій Затока", за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Приморська.

Слід зазначити, що положеннями Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2004р., встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи укладення спірних договорів до моменту набрання чинності Цивільним кодексом України, господарський суд доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній, на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу Української РСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Положеннями ст. 145 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею. Витребування майна з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках.

Як зазначалось вище по тексту рішення, ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на факт відчуження відповідачеві нерухомого майна особою (санаторно-курортним об`єднанням „Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця"), яка на момент укладення договорів утворена ще не була. При наданні оцінки доводам позивача у названій частині господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в порушення вимог ст. 74 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивачем взагалі не було надано суду жодного документу, який стосується створення санаторно-курортного об`єднання „Кароліно-Бугаз", що, відповідно, має наслідком неможливість перевірки судом обґрунтованості доводів позивача у названій частині.

При цьому, господарський суд зазначає, що у рішенні від 04.05.2005р. по справі №22/137-05-3910 судом було встановлено, що ЗАТ Укрпрофоздоровниця , як власник майна, передав належне йому майно підпорядкованому підприємству санаторно-курортному об`єднанню „Кароліно-Бугаз". Таким чином, факт створення та функціонування санаторно-курортного об`єднання „Кароліно-Бугаз" з боку позивача спростований не був. Крім того, позивачем не були надані суду належні докази щодо моменту створення об`єднання, а також статутні документи, на підставі яких зазначена особа здійснювала свою діяльність, в тому числі, для підтвердження або спростування факту укладання спірних правочинів не уповноваженою особою.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про недоведеність ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" факту відчуження дерев`яних спальних корпусів згідно договорів купівлі-продажу від 20.02.2002р. та від 21.02.2002р. на користь ТОВ „Автоєвропа" особою, яка не мала права відчужувати вказане майно.

Як зазначалось вище по тексту рішення, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року по справі № 15/160-10-4354 з урахуванням ухвали від 11.11.2011р. за ТОВ „Затока" було визнано право власності на частку у розмірі 52,78% у спільному нерухомому майні, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

Слід зазначити, що згідно умов договору купівлі-продажу від 21.02.2002р. санаторно-курортним об`єднанням „Кароліно-Бугаз" було відчужено на користь ТОВ „Автоєвропа", зокрема, наступні дерев`яні спальні корпуси з інвентарними номерами: 75-93, 95-104, 205-214. При цьому, право власності на вказані дерев`яні спальні корпуси було визнано за ТОВ „Затока" згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року по справі № 15/160-10-4354. Наведене дозволяє господарському суду дійти висновку про відсутність у ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" порушеного права у зв`язку з відчуженням об`єктів, які належать на праві власності іншій особі.

Проаналізувавши з правової точки зору доводи ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" про порушення його права власності, встановленого судом при розгляді справи №22/137-05-3910, у зв`язку з укладенням спірних правочинів, що не підлягає доведенню, господарський суд виходить з наступного.

Під час вирішення даного спору було встановлено, що рішенням суду від 04.04.2005р. по справі №22/137-05-3910 за ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" було визнано право власності на окремі спальні корпуси. При цьому, ТОВ „Автоєвропа" не виступало учасником судового процесу у межах справи №22/137-05-3910.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно з ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018р. по справі №917/1345/17 наголосила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Приймаючи до уваги склад учасників судового процесу у межах справи №22/137-05-3910, господарський суд доходить висновку, що обставини, встановлені судом щодо ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" у межах зазначеної справи повинні доказуватись позивачем у межах даної справи, оскільки ТОВ „Автоєвропа" не виступало учасником судового процесу по справі №22/137-05-3910.

При цьому, господарський суд зазначає, що правова оцінка встановленим у межах справи №22/137-05-3910 обставинам про набуття ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" права власності на спальні корпуси не є обов`язковою для господарського суду під час вирішення даного спору згідно ч. 7 ст. 75 ГПК України та висновку, наведеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018р. по справі №917/1345/17.

На підтвердження виникнення у ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" права власності на санаторій „Затока" позивачем було надано суду окремі копії документів на підтвердження факту передання вказаного майна до статутного капіталу позивача, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно зі ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Варто зазначити, що в процесі вирішення даного спору судом було запропоновано ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" надати суду обґрунтування причин неможливості подання документів у строки, визначені для подання сторонами доказів, а також оригінали документів, які за клопотанням позивача були долучені до матеріалі справи (вх. 17201/20 від 02.07.2020р.), в тому числі, перелік об`єктів профспілкового майна, яке було закріплено за Федерацією незалежних профспілок України на праві власності, а також перелік об`єктів, закріплених за АТ Укрпрофоздоровниця . Проте, представником позивача було повідомлено про неможливість надання оригіналів документів для їх огляду із посиланням на запровадження на території України карантину та оголошенням простою працівників в апараті ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" з 27.04.2020р. до дня завершення карантину.

Господарським судом критично оцінюються доводи позивача у названій частині, оскільки ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" не було доведено суду обставин, за яких суду були надані неякісним чином виготовлені копії документів без надання їх оригіналів. За таких обставин, господарський суд, керуючись приписами ч. 6 ст. 91 ГПК України, відхиляє надані ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" копії документів на підтвердження факту виникнення у нього права власності на санаторій „Затока".

Крім того, в процесі розгляду даної справи судом встановлено наступне. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у провадженні господарського суду Одеської області знаходилась справа №916/1326/17 за позовом керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ТОВ "Затока", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на будівлі та споруди санаторію "Затока" загальною площею 2 442,07 кв. м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород - Дністровський, смт. Затока, вул. Приморська, та витребування з незаконного володіння ТОВ Затока на користь держави в особі Фонду державного майна України вказаних будівель та споруд санаторію Затока загальною площею 2442,07 кв.м.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.08.2017р. по справі №916/1326/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 30.01.2019р., у задоволенні позовних вимог керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 30.01.2019р. по справі №916/1326/17 дійшов висновку про встановлення факту порушення прав держави, так як спірне нерухоме майно з моменту проголошення незалежності України перебувало у загальнодержавній власності держави Україна. Статус усього майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP (до яких відносяться і профспілкові організації), як державного, неодноразово підтверджений і правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду. Таким чином, третя особа незаконно розпорядилась спірним майном без згоди власника - держави в особі позивача, що свідчить про вибуття майна з власності держави поза її волею.

Враховуючи встановлені у межах справи №916/1326/17 обставини неправомірного вибуття із державної власності санаторію Затока , що свідчить про відсутність у позивача права власності на спірні об`єкти як на момент укладання правочинів, які є предметом спору по даній справі, так і на момент набуття позивачем права власності за судовим рішенням по справі №22/137-05-3910, суд доходить висновку про недоведеність ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" факту порушення його прав в результаті укладення спірних договорів взагалі.

При цьому, враховуючи викладені по тексту рішення вище обставини, суд зазначає про відсутність права на відчуження майна і у санаторно-курортного об`єднання „Кароліно-Бугаз". Однак, звернення до суду з позовом особою, якою не доведено порушення власних майнових прав, виключає можливість та правомірність задоволення позову.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ненадання позивачем взагалі будь-яких доказів, які стосуються створення та функціонування санаторно-курортного об`єднання „Кароліно-Бугаз", що, відповідно, має наслідком неможливість перевірки судом обґрунтованості доводів позивача у частині укладення договорів особою, яка не мала права на їх укладання, відсутність в матеріалах справи достеменних та переконливих доказів на підтвердження набуття ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" права власності на санаторій Затока після проголошення незалежності держави, якій згідно судових рішень, постановлених у межах справи №916/1326/17, є державною власністю, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" позовних вимог в частині визнання договорів недійсними.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи висновки суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ „Укрпрофоздоровниця" до ТОВ „Автоєвропа" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності за відповідачем на нерухоме майно.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених сторонами в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору про необхідність відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заявлених приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю „Автоєвропа" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 20.02.2002р. та від 21.02.2002р., укладених між санаторно-курортним об`єднанням „Кароліно-Бугаз" закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця" та відповідачем; про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна №1885273351103, №1885265951103, №1885258751103, №1885248451103, №1885012351103, № 1884994451103) щодо реєстрації права власності за відповідачем відносно зазначеного майна.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2020 р.

Суддя С.П. Желєзна