Ухвала

від 17.08.2020 по справі 910/8801/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8801/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020

у справі № 910/8801/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"

до товариства з обмеженою відповідальністю "380";

товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Індустріал-Сервіс"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення 374 492,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2020 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) товариство з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (далі - ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 у справі № 910/8801/17, а рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у цій справі залишити без змін. Водночас у касаційній скарзі ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 у справі № 910/8801/17.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, у касаційній скарзі на судове рішення процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень та вказувати, яка норма матеріального та процесуального права неправильно застосована чи порушена судами в оскаржуваних судових рішеннях; посилання на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначати: постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; належне обґрунтування доводів касаційної скарги, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - у разі оскарження судових рішень з підстави відсутності такого висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. У разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно навести обґрунтування підстав, передбачених частинами першою та третьою статті 310 цього Кодексу.

Разом з тим у касаційній скарзі не зазначено жодної з підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачених абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційну скаргу ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.

У свою чергу клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження має бути залишено без вирішення з огляду на залишення касаційної скарги без руху.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 у справі № 910/8801/17 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Колос