Вирок

від 13.08.2020 по справі 756/7514/18

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

13.08.2020 Справа № 756/7514/18

Унікальний № 756/7514/18

Провадження№ 1-кп/756/302/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«13» серпня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

прокурорів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

потерпілої: ОСОБА_13 ,

захисника: ОСОБА_14 ,

обвинуваченого: ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бухара Республіки Узбекистану, без громадянства, з середньою освітою, фактично перебуваю чого у шлюбних відносинах, який має на утриманні малолітнього сина 2014 року народження (зі слів), офіційно не працюючого, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 25.11.2003 вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;

- 21.03.2005 вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі;

- 18.08.2008 вироком Шевченківського районного суду міста Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

- 15.12.2016 вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком у - 1 рік.,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

органом досудового розслідування ОСОБА_15 , обвинувачується у тому, що він 18.03.2018, приблизно о 15 год. 20 хв., перебував в супермаркеті «Велика Кишеня», що за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31, де придбав каву та направився до виходу на вулицю. У цей же час за вищевказаною адресою неподалік від вказаного супермаркету проходила ОСОБА_13 , та розмовляла по мобільному телефону марки «Нокіа 1661-2». В цей момент у ОСОБА_15 виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_16 з корисливих мотивів.

У той же день та час, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, ОСОБА_15 попрямував за ОСОБА_17 , яка здійснювала рух в напрямку буд. 18 по вул. Озерна, що у м. Києві. Перебуваючи біля будинку за вищевказаною адресою, ОСОБА_15 , тримаючи в руці металевий слюсарний молоток, який мав при собі, та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_13 та бажаючи їх настання, підбіг до ОСОБА_18 та умисно наніс ним близькою 10 ударів в область голови, задівши життєво важливі органи потерпілої. Після чого вирвав з руки ОСОБА_19 мобільний телефон марки "Нокіа 1661-2" вартістю 250 гривень та намагався заволодіти сумкою останньої вартістю 1000 гривень. На вказані дії звернули увагу інші особи, які почали гучно висловлюватися щодо припинення протиправних дій останнього. ОСОБА_15 , помітивши, що його дії викриті, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, викинув мобільний телефон марки "Нокіа 1661-2" у сніг та почав бігти у напрямку будинку № 49 по просп. Оболонському у м. Києві.

Своїми протиправними діями ОСОБА_15 спричинив ОСОБА_20 закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища в тім`яній ділянці частці зліва медіально, множинні забійні рани голови, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; відкриту травму правої кисті у вигляді перелому діафізу проксимальної фаланги 2-го пальця зі зміщенням уламків, забійної рани проксимальної фаланги з наявністю кістки у дні, що відносяться тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Дії ОСОБА_15 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.3 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство (протиправне заподіяння смерті іншій людині) з корисливих мотивів, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_15 , обвинувачується у тому, що він 18.03.2018, близько 15 години 25 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 18, та в цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння майном, яке належить ОСОБА_13 , поєднаного з насильством, небезпечним для життя або здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, знаходячись в той же час та в тому ж місці, ОСОБА_15 наніс близько 10 ударів металевим слюсарним молотком, який тримав у руці, в область голови ОСОБА_13 , від яких остання впала на ґрунтову ділянку вкриту снігом, тримаючи мобільний телефон марки «Нокіа 1661-2» в руці та притиснувши при собі сумку.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_13 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я останньої, ОСОБА_15 відкрито шляхом ривку заволодів мобільним телефоном марки «Нокіа 1661-2» та намагався вирвати жіночу сумку.

Своїми протиправними діями ОСОБА_15 спричинив ОСОБА_13 закриту черепно-мозкову травму у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища в тім`яній ділянці частці зліва медіально, множинні забійні рани голови, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; відкриту травму правої кисті у вигляді перелому діафізу проксимальної фаланги 2-го пальця зі зміщенням уламків, забійної рани проксимальної фаланги з наявністю кістки у дні, що відносяться тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_15 спричинив ОСОБА_13 матеріальну шкоду на загальну суму 1250 грн.

Дії ОСОБА_15 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_15 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.187 КК України, не визнав повністю та пояснив, що він 18.03.2018 року о 14 год. 40 хв. дня, зайшов до супермаркету «Велика Кишеня», що за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31, де придбав собі каву. Тримаючи в руці гарячу каву та пакет з інструментами він направився до виходу на вулицю, та в цей час потерпіла ОСОБА_13 , тримаючи при собі дві великі сумки, забігаючи до супермаркету, зачепила його, в результаті чого ОСОБА_15 облився гарячою кавою, а потерпіла мовчки продовжила рух далі, на що він зробив їй зауваження з проханням вибачитись, та потерпіла на його зауваження відповіла словесними образами на його адресу, при цьому вказуючи на його зовнішність та національну приналежність. Далі ОСОБА_15 пояснив, що будучи ображеним та приниженим словами ОСОБА_13 , він у свою чергу також висловився на адресу останньої образливим словом. Після чого направився на об`єкт, а саме в кв. АДРЕСА_2 , де працював неофіційно, а саме, виконував роботи. Через десять хвилин після того як він вийшов з супермаркету, та прямуючи за вищевказаною адресою, знову побачив потерпілу, яка почала обзивати його нецензурною лайкою до такої міри, що зачепила його честь та гідність, після чого він вдарив потерпілу пакетом по спині, від удару вона впала, пакет розлетівся та з нього висипались інструменти. В подальшому потерпіла почала битись головою об лід, махати ногами та кричати, що її вбивають, а він в свою чергу хотів забрати інструмент. Після чого обвинувачений побачивши, як до нього біжать свідки, один з яких тримав в руках балонний ключ шестигранник, а інший биту, та висловлюються на його адресу з погрозами, почав тікати. При цьому обвинувачений вказав, що свідки бігали за ним близько двох годин. Тікаючи від них він побачив патрульний автомобіль та підбіг до нього, оскільки побоювавсь за своє життя, в автомобілі нікого не було, він побіг далі та почувши крики: «Стій стріляти буду», зупинився та викинув молоток на магазин, молоток він мав у руці, оскільки це був єдиний інструмент який він встиг підняти. Після чого о 17 год. 20 хв. його затримали працівники поліції та спочатку завезли до лікарні де йому обробили опік, а в подальшому повезли до управління поліції. У відділенні поліції до нього підійшло троє слідчих, які били його та вимагали зізнатись куди він подів золоті часи та телефон. В подальшому зайшов ще один поліцейський, який показав фото на планшеті, на якому було зображено прапорці, сліди крові на снігу та мобільний телефон. На запитання де він дів годинник, він відповів що не бачив його та не брав. Крім того, пояснив, що в потерпілої не було при собі жіночої сумки, а була звичайна господарська сумка. З приводу травм голови потерпілої, обвинувачений пояснив, що на його переконання вони з`явились в результаті того, що остання робила операцію з видалення ракової пухлини та саме фото її наслідків долучені до матеріалів справи, а неправдиві покази відносно нього вона дає, оскілки хоче отримати страхове відшкодування за результатами розгляду справи.

Стороною обвинувачення, на підтвердження винуватості ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень було надано та судом досліджено наступні докази:

-показання,потерпілої ОСОБА_13 ,про те,що 18.03.2018 року, близько трьох годин п`ятнадцяти - двадцяти хвилин, вона проходячи поблизу супермаркету «Велика Кишеня», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31, розмовляючи зі своєю подругою по мобільному телефону, направлялась до будинку АДРЕСА_3 , не підозрюючи, що в той час за нею слідкує раніше невідома їй особа, як в подальшому з`ясувалось, що це був ОСОБА_15 , який наздогнавши її на пішохідній доріжці, біля будинку №18 по вул. Озерній у м. Києві, навпроти дверей бойлерної, біля цього будинку, тримаючи у руці металевий молоток почав наносити їй численні удари по голові, один удар по плечі, та в процесі того як вона оборонялась від нападу по пальцю руки, точну кількість завданих ударів пригадати не змогла так як перебувала у шоковому стані та незважаючи на благання припинити бити її, ОСОБА_15 продовжував свої злочинні дії, в подальшому штовхнув її на землю, продовжуючи бити молотком та одночасно намагався заволодіти її сумкою. Крім того, вказала, що в процесі боротьби з ОСОБА_15 , телефон по якому вона розмовляла, впав на сніг, в тому місці де на неї було здійснено напад. В подальшому, завдяки втручанню перехожих, а саме спочатку вона почула голос жінки, яка висловлювалась в сторону ОСОБА_15 , та в подальшому коли в її сторону почали підбігати чоловіки, яких останній злякався та почав тікати в сторону будинків №16-18 по вул. Озерної, у м. Києві. Після чого вона перебуваючи у шоковому стані побігла додому, так як не мала телефону, яким зв`язується зі своїм чоловіком, після чого за його допомогою повернулась на місце події, так як туди мала приїхати поліція. Крім того, вказала, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_15 , вона отримала фізичне та психологічне потрясіння, в результаті якого не може продовжувати вести свій звичний спосіб життя. Разом з тим, потерпіла вказала, що у той день перебувала у приміщенні супермаркету «Велика Кишеня», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Герої Дніпра, 31, де здійснювала оплату за послуги із страхування, конфліктних ситуацій як у приміщенні вказаного супермаркету так і поза його межами того дня у неї не було;

-показання свідка ОСОБА_21 ,про те,що 18.03.2018 року, він зі своїм товаришем знаходився біля десятого парадного по вул. Героїв. Дніпра, 35 та в той час між будинками по вул. Героїв Дніпра, 35 та вул. Озерна, 16 у м. Києві, за бойлерною, почувши жіночі крики, пішов до того місця, з якого вони лунали. Підходячи ближче він побачив щось схоже на бійку, а саме як одна людина замахується на іншу молотком. В той час як це все побачив, почав туди бігти, а коли підбігав побачив, що чоловік наніс близько двох ударів молотком жінці, яка в той час знаходилась на землі, в процесі їхньої боротьби, чоловік який бив жінку, тягнув її за сумку, біля них стояла літня жінка, яка звала на допомогу. Коли чоловік який наносив удари жінці побачив його та почав тікати. Побачивши, що ОСОБА_15 , намагається втекти, він побіг за ним з іншими чоловіками, які також прибігли на крики. В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 стверджував, що це був саме молоток, оскільки коли вони за ним бігли, обвинувачений замахувавсь ним у їхню сторону. В той час, коли обвинувачений тікав, він вибіг на вул. Озерну у м. Києві, де побачив автомобіль патрульної поліції та в цей час почав бігти в сторону метрополітену, де його затримали працівники поліції. Коли обвинуваченого затримали, повернувшись на місце події, він побачив там на снігу сліди крові та мобільний телефон, потерпіла була в машині швидкої допомоги. В судовому засіданні свідок вказав на ОСОБА_15 , як на чоловіка який наносив удари потерпілій;

-показання свідка ОСОБА_22 ,про те,що в денну пору доби в березні 2018 року, він перебував у складі патрульного екіпажу на іншому виклиці по вул. Озерній у м. Києві, в той час по радіозв`язку надійшло повідомлення про скоєння тяжкого злочину. Після того, як вони по радіозв`язку отримали орієнтування на особу, яка ймовірно причетна до тяжкого злочину та за допомогою небайдужих осіб, які вказали на чоловіка який біг з молотком у руках та був причетний до злочину, вони почали його переслідувати. Крім того, очевидці події, вказали, що бояться підходити до цього чоловіка, оскільки він поводить себе агресивно та погрожує молотком. Після чого ними було прийняте рішення про затримання цієї особи в порядку ст. 208 КПК України, так як останній відповідав орієнтуванню тієї особи, яка може бути причетною до вчинення злочину, повідомлення про який вони отримали. Після того, як вони наздогнали обвинуваченого, на вул. Г. Дніпра у м. Києві, біля ринку та розворотного кільця трамваю, почали казати щоб той викинув молоток, на що обвинувачений спочатку не реагував, а потім викинув молоток на кришу магазинчику, який знаходився поруч, потім сказали лягти на землю, він ліг, після чого його затримали. Затримували обвинуваченого разом з напарником ОСОБА_23 . На запитання до очевидців подій де потерпіла, вони вказали, що остання знаходиться за будинком АДРЕСА_4 . Прибувши на вказане місце, побачив що в продовж доріжки, на снігу заходились якісь особисті речі потерпілої, її мобільний телефон та сліди крові. Від місця події до місця затримання обвинуваченого була відстань близько чотирьохсот метрів. Побачивши потерпілу, у якої була розбита голова, він викликав швидку допомогу, яка згодом приїхала та надавала медичну допомогу потерпілій. В судовому засіданні свідок впізнав ОСОБА_15 , як того чоловіка якого вони затримали за підозрою у вчиненні злочину;

-показання свідка ОСОБА_23 ,про те,що 18.03.2018 року, близько 16:30 годин, він разом з напарником перебували за адресою: АДРЕСА_4 , на виклику, від чергового прийшло повідомлення, що неподалік того місця, де вони були, відбувся тяжкий злочин, побили жінку та намагались викрасти її мобільний телефон. Оскільки вони з напарником були поряд, вийшовши з під`їзду вказаного будинку люди почали їм вказувати на місце, де побили жінку. Почавши бігти на місце події, десь через метрів п`ятсот по вул. Г. Дніпра, 37 чи 37-Б, у м. Києві, біля магазинчиків, було затримано особу, яка відповідала орієнтуванню, а саме чорний низ, чорний верх та шапка. Під час затримання обвинувачений тримав у руці молоток, повернувшись до працівників поліції почав кричати, закинув молоток на кришу магазину з темно-коричневим фасадом, після чого, почувши їхні голосові команди ліг на землю та завів руки за спину, та був затриманий. В судовому засіданні свідок впізнав ОСОБА_15 , як того чоловіка якого вони затримали за підозрою у вчиненні злочину;

- показання свідка ОСОБА_24 , про те, що близько післяобідньої пори доби, точну дату та час не пам`ятає, проходячи з товаришем поряд з магазином «Червоний маркет», побачили, що стоїть поліція, яка одягнула чоловіку на руки кайданки, підійшли подивитись та в той час коли працівник поліції доставав з даху вказаного магазину молоток, він був стальним, а на його ручку була надіта прорезинена трубка. Поліція попросили його бути понятим. Крім того, зазначив, що в той час біля нього стояли інші люди, які між собою розмовляли проте, що особа, на яку надіто кайданки, побила жінку;

-показання свідка ОСОБА_25 ,про те,що в березні, рік не пам`ятає, близько 15:00 годин, він грав в комп`ютерну гру у себе дома на першому поверсі по АДРЕСА_4 та в цей час почув крик жінки. Підійшовши до вікна, побачив, як обвинувачений б`є жінку, в цей час смикаючи за її сумку. В подальшому обвинувачений повалив потерпілу на землю та молотком наніс два удари по голові та десь два удари по руці останньої. Взявши якийсь предмет, який за своїми розмірами поміщається до руки, з сумки потерпілої почав тікати з місця події. Після чого десь через 2-3 хвилини свідок одягнувся та вийшовши на вулицю, де побачив потерпілу, яка була у крові та до якої хтось підбіг на допомогу. В подальшому він побіг за обвинуваченим, в той час за ним теж хтось біг, побачивши обвинуваченого, побачив як його оточили чоловіки від яких останній відмахувавсь молотком. Згодом хтось викликав поліцію та після того як вона приїхала обвинувачений почав тікати, останній викинув якийсь предмет у сніг. Під час того, як обвинуваченого переслідувала поліція, добігши до місця, де він не міг бігти, останній викинув молоток на дах магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », після чого його затримали працівники поліції. В судовому засіданні свідок впізнав ОСОБА_15 , як того чоловіка який наносив удари потерпілій та в подальшому був затриманий працівниками поліції;

-протоколом огляду місця події від 18.03.2018 року та фото таблицею до нього, згідно якого оглянуто було місце події, ділянку місцевості за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 18, де поряд проходить асфальтована доріжка, біля якої на снігу виявлено безліч плям бурого кольору, в подальшому вилучено зразки цих плям, також на снігу виявлено та вилучено брелок для ключів сірого кольору, а також виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Нокіа», в корпусі чорного кольору. (Т.3 а.с.73-80);

-протоколом огляду місця події від 18.03.2018 року та фото таблицею до нього, згідно якого у присутності понятих ОСОБА_26 та ОСОБА_24 , оглянуто було місце події, а саме ділянку місцевості, що розташована біля ДНЗ №614, біля будинку № 49 по просп. Оболонському у м. Києві, де виявлено чоловіка, який одягнений у шапку чорного кольору, куртку чорного кольору, штани чорного кольору та взуття чорного кольору, останній представився як ОСОБА_15 . Поряд були розташовані одноповерхові магазини, які знаходяться за адресою6 м. Київ, вул. Озерна, 30. Під час огляду покрівлі даних магазинів виявлено та вилучено предмет зовні схожий на металевий молоток з прорезиненою ручкою. Вказаний чоловік знаходився на відстані 3-5 метрів від стіни магазину на покрівлі якого було виявлено та вилучено молоток (Т.3 а.с. 81-87);

-протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно якого ОСОБА_13 , 18.03.2018 року о 15:40 повідомила, що невідома особа вдарила по голові, предметом схожим на молоток де при цьому вихватила з рук мобільний телефон марки «Нокіа» та годинник «London» за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 18. (Т.3 а.с. 88);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.03.2018 року та довідкою до нього, за участю свідка ОСОБА_24 , згідно якого останній, у присутності понятих, серед наданих йому для впізнання фотознімків на фото №2 впізнав особу ОСОБА_15 , як ту особу у якої 18.03.2018 року біля магазину «Червоний маркет» вилучали молоток та затримали за вчинення нападу на жінку (Т.3 а.с. 92-94);

-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.03.2018 року, згідно якого 18.03.2018 року о 17:00 год., за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 18, в порядку ст.. 208 КПК України було затримано ОСОБА_15 , який намагався умисно з корисливих мотивів, позбавити життя ОСОБА_13 , однак злочин до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі (Т.3 а.с. 95-97);

-постановою про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів від 19.03.2018р., відповідно до якої у кримінальному провадженні №12018100050002084 від 18.03.2018р., визнано речовими доказами, мобільний телефон марки «NOKIA», в корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 з карткою мобільного оператора «МТС» з номером: НОМЕР_2 , брелок для ключів сірого кольору, предмет схожий на металевий молоток з прорезиненою ручкою (Т.3 а.с. 107);

-протоколом огляду предмета від 19.03.2018 року та фото таблицею до нього, згідно якого, предметом огляду був мобільний телефон «Нокіа», модель 1661-2, в корпусі чорного кольору (Т.3 а.с. 108-110);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2018 року та довідкою до нього, за участю свідка ОСОБА_25 , згідно якого останній, у присутності понятих, серед наданих йому для впізнання фотознімків на фото №3 впізнав особу ОСОБА_15 , як особу, що 18.03.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 18, скоїла напад на жінку та заволодів мобільним телефоном із застосуванням молотка (Т.3 а.с. 111-113);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2018 року та довідкою до нього, за участю свідка ОСОБА_22 , згідно якого останній, у присутності понятих, серед наданих йому для впізнання фотознімків на фото №1 впізнав особу ОСОБА_15 , якого 18.03.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 37, було затримано за скоєння злочину (Т.3 а.с. 114-116);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.03.2018 року та довідкою до нього, за участю свідка ОСОБА_23 , згідно якого останній, у присутності понятих, серед наданих йому для впізнання фотознімків на фото №4 впізнав особу ОСОБА_15 , якого 18.03.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 37, було затримано за скоєння злочину (Т.3 а.с. 117-119);

-висновком експерта №169ц, з додатком до нього згідно якого: відповідно до ксерокопії паспорту серії НОМЕР_3 , виданого Мінським РУГУ МВС України в м. Києві 4 січня 1996 року, завереної печаткою та підписом слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_27 , кров потерпілої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до групи А (ІІ) ізосерологічної системи АВО (згідно ст. 69 КПК України). При судово-цитологічному дослідженні робочої частини молотка кров, під клітини з ядрами не знайдені. На ручці даного молотка знайдена кров людини, статева належність якої не встановлена через відсутність клітинних елементів крові. Піт та клітини з ядрами не знайдені. При визначенні групової належності крові виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові від потерпілої ОСОБА_13 (Т.3 а.с.121-125);

-висновком експерта №173ц, з додатком до нього, згідно якого: відповідно до ксерокопії паспорту серії НОМЕР_3 , виданого Мінським РУГУ МВС України в м. Києві 4 січня 1996 року, завіреної печаткою та підписом слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_27 , кров потерпілої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до групи А (ІІ) ізосерологічної системи АВО (згідно ст. 69 КПК України). При судово-цитологічному дослідженні змивів з поверхні снігового покриву знайдена кров людини, статева належність якої належність якої не встановлена через непридатність клітинних елементів крові. Клітини з ядрами в об.1,2 не знайдені. При визначенні групової належності крові виявлений антиген А та ізогемаглютинін анти-В ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові від потерпілої ОСОБА_13 (Т.3 а.с.126-130);

-протоколом огляду предмета від 21.04.2018 року та фото таблицею до нього, згідно якого, предметом огляду була шкіряна шапка чорного кольору, з м`яким сірим пухом на якому виявлено сліди бурого кольору (Т.3 а.с. 131-133);

-постановою про визнання і долучення до кримінального провадження речових доказів від 30.03.2018р., відповідно до якої у кримінальному провадженні №12018100050002084 від 18.03.2018р., визнано речовим доказом: шкіряну шапку чорного кольору із слідами бурого кольору (Т.3 а.с. 134-136);

-довідкою середньо ринкової ціни, з урахуванням зносу, годинника торгової марки «London», яка становить 400 грн., та середньо ринкової ціни, з урахуванням зносу, мобільного телефону торгової марки «Nokia 1661-2», яка становить 250 грн. (Т.3 а.с. 137);

-висновком експерта №921/е, згідно якого: дані наданої медичної документації свідчать про те, що при зверненні за медичною допомогою 18.03.2018 о 15:28 год. у гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мали місце такі тілесні ушкодження:

-закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку з формуванням геморагічного вогнища в тім`яній частці зліва медіально множинних забійних ран голови (встановити їх кількість за наявною медичною документацією не є можливим);

-відкрита травма правої кисті у вигляді перелому діафізу проксимальної фоланги 2-го пальця зі зміщенням уламків, забійної рани проксимальної фаланги з наявністю кістки у дні.

Локалізація, морфологія вищевказаних ушкоджень, враховуючи обставини справи та часові дані, свідчать про те, що спричинені вони травмуючою дією тупого(их) предмету(ів), характерні особливості травмуючої поверхні якого (яких) в ушкодженнях не відобразились, могли утворитись в термін, вказаний в ухвалі, тобто 18.03.2018, не виключено за обставин, на які вказує ОСОБА_13 під час слідчого експерименту від 25.05.2018.

Утворення вказаних ушкоджень внаслідок падіння ОСОБА_13 з вертикального положення тіла на площину виключається.

Дані ушкодження не супроводжувались небезпечними для життя явищами.

Необхідно загострити увагу на наступному:

-п. 1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995, погоджений з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України (далі по тексту «Правила»), надано вичерпне визначення терміну ушкодження:

-«з медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів фізичних, хімічних, біологічних, психічних».

-п. 4.6. «Правил» визначає таке: «судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли потерпілий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об`єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину і встановлює ступінь, тяжкості, виходячи із, звичних термінів»;

-п. 2.2.1 «Правил» визначає таке: ознаки ушкодження середньої тяжкості:

в) тривалий розлад здоров я»;

-п. 2.3.3. «Правил» визначає таке: Короткочасним належить вважати розлад здоров`я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день);

-у п. 4.13 «Правил» визначено таке: «Судово-тедичному експерту належить утриматись від встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у випадках:

-4.13.1. Невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного і лабораторного обстеження потерпілого.

Наголошую, що між «тривалістю розладу здоров`я» (як критерієм судово-медичного визначення ступеню тяжкості) та тривалістю лікування апріорі не існує ніякого кореляційного зв`язку. Тобто, будь-яке лікування, ніякими чином не відображає строки порушення анатомічної цілісності тканин, органів та їх функцій.

Морфологічні властивості виявленого перелому - дозволяють стверджувати, що як відновлення анатомічної цілісності вказаної кістки так і відновлення функції правої кисті буде спостерігатися у строк понад 21 добу, та саме з цього строку, обчислювати тривалість розладу здоров`я, як критерію визначення ступеню тяжкості. Тому, вказана відкрита травма правої кисті за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу, відповідно п. п. 2.2.1/в. та 4.6. «Правил».

У клінічному перебігу черепно-мозкової травми у ОСОБА_13 , регрес об`єктивної неврологічної симптоматики спостерігався у строк до 21 доби, що свідчить про те, що відновлення анатомічної цілісності травмованої речовини головного мозку та початок відновлення порушеної його функції з нормалізацією неврологічного статусу спостерігалися в термін понад 6 але менш ніж 21 добу.

3 огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги морфологію виявлених тілесних ушкоджень, є достатні підстави вважати, що ушкодження у ділянці голови обумовили тривалість розладу здоров`я саме на цей строк. Тому відповідно до п.п. 4.6. та 2.3.3. «Правил», закрита черепно-мозкова травма, за ступенем тяжкості, відноситься до ЛЕГКОГО тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров`я).

Слід зауважити, що не було виявлено достатніх об`єктивних судово-медичних даних (відсутність опису стану м`яких тканин лівого плеча та правого колінного суглоба із зазначенням видимих тілесних ушкоджень (синців, саден, ран)) у своїй сукупності дозволяє вважати встановлений діагноз «Забій м`яких тканин лівого плеча та правого колінного суглоба» як не обґрунтований, що не підлягає судово-медичній оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Тому відповідно з п.п. 4.6, 4.13.1 «Пpaвил» слід утриматись від судово-медичної оцінки встановленого діагнозу (Т.3 а.с. 138-145);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 25.05.2018 року за участю свідка ОСОБА_21 , який у присутності понятих ОСОБА_28 та ОСОБА_29 вказав, що 18.03.2018 року о 15 год. 20 хв. перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 35, біля під`їзду №10, почув як невідома йому раніше жінка кличе на допомогу. Після чого він у швидкому темпі бігу попрямував до бойлерної, що приблизно у 20-ти метрах від будинку № 18 по вул. Озерній у м. Києві, де виявив невідомого йому раніше чоловіка, який за допомогою предмету, візуально схожого на молоток, наносить удари жінці, яка знаходиться на землі поряд з кущоподібними насадженнями. Після того як нападник його побачив, то останній почав тікати у двір будинку АДРЕСА_5 , а в подальшому у напрямку ст. метро Героїв Дніпра, де був затриманий. ОСОБА_21 , весь час переслідував нападника до його затримання біля буд №49 по просп. Оболонському у м. Києві. Також ОСОБА_21 , повідомив, що вказати точну кількість завданих потерпілій ударів не може. (Т.3 а.с.148-151);

-даними, які містяться на цифровому носії інформації CD-R, а саме відеозаписом слідчого експерименту, за участю свідка ОСОБА_21 , який було переглянуто в судовому засіданні (Т.3 а.с. 152);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.06.2018 року та довідкою до нього, за участю свідка ОСОБА_21 , згідно якого останній, у присутності понятих, серед наданих йому для впізнання фотознімків на фото №2 впізнав особу ОСОБА_15 , як такого, що 18.03.2018 року за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 18, наніс тілесні ушкодження невідомій жінці та намагався заволодіти її майном (Т.3 а.с. 153-155);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2018 року та довідкою до нього, за участю свідка ОСОБА_25 , згідно якого останній, у присутності понятих, серед наданих йому для впізнання фотознімків на фото №1 впізнав особу ОСОБА_15 , як такого, що наносив тілесні ушкодження невідомій йому жінці металевим предметом схожим на молоток (Т.3 а.с. 156-158);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 25.05.2018 року за участю потерпілої ОСОБА_13 , яка перебуваючи в м. Києві по вул. Озерній, 18, в присутності понятих вказала на обставини вчинених 18.03.2018 року ОСОБА_15 щодо неї протиправних дій із застосуванням насильства, зокрема за допомогою предмета схожого на молоток, та внаслідок чого їй було завдано тілесні ушкодження та майнову шкоду (Т.3 а.с.159-163);

-даними, які містяться на цифровому носії інформації DVD-R, а саме відеозаписом слідчого експерименту, за участю потерпілої ОСОБА_13 , який було переглянуто в судовому засіданні. На відео потерпіла підтвердила свої покази, зокрема вказала,2 що не виключає ту обставину, що телефон в процесі боротьби міг випасти з її рук на сніг (Т.3 а.с. 164).

-протоколом огляду предмета від 31.05.2018 року, згідно якого було проведено огляд предмета, а саме: відеозапису з інформаційного носія «Інтернет мережі» на якому вбачається, на пішохідній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 37, перебуває підозрюваний ОСОБА_15 , одягнений в чорну куртку, чорну шапку, чорні штани, якого працівники поліції переслідують, а згодом затримують. Крім того, вбачається, як ОСОБА_15 , поруч з яким перебуває працівник патрульної поліції, замахується та правою рукою викидає металевий предмет схожий на молоток на кришу будівлі, яка розташована поряд з останнім. Крім того, було відображено, як ОСОБА_15 , перебував на ґрунтовій ділянці вкритою снігом, за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 37, затриманого працівниками патрульної поліції міста Києва (Т.3, а.с.175-179);

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 08.06.2018 року та довідкою до нього, за участю потерпілої ОСОБА_13 , згідно якого остання, у присутності понятих, серед наданих їй для впізнання фотознімків на фото №3 впізнала особу ОСОБА_15 , як такого, що наносив їй тілесні ушкодження металевим предметом схожим на молоток та заволодів мобільним телефоном (Т.3 а.с. 180-182);

-висновком судово-психіатричного експерта №291 від 24.04.2018 року, згідно якого:

1) ОСОБА_15 на період часу, до якого відноситься правопорушення, у відношенні якого він підозрюється, будь-яким хронічним психічним розладом не страждав.

2) ОСОБА_15 на період часу, до якого відноситься правопорушення, у відношенні якого він підозрюється, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

3) ОСОБА_15 на період часу, до якого відноситься правопорушення, у відношенні якого він підозрюється, будь-яким стійким хронічним, тимчасовим психічним розладом не страждав і не виявляв ознак будь-якого іншого хворобливого стану і за своїм психічним станом тоді він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

4) ОСОБА_15 у даний час будь-яким хронічним психічним розладом не страждає.

5) ОСОБА_15 у даний час за своїм психічним станом може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та може предстати перед слідством та судом.

6) ОСОБА_15 за своїм психічним станом під час проведення слідчих дій (допиту в якості підозрюваного та інших) міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

7) ОСОБА_15 за своїм психічним станом не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчинені цього кримінального правопорушення.

Що стосується питання про винуватість обвинуваченого у вчинені даних кримінальних правопорушень, то колегія суддів враховує наступне.

Так, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суд має керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч. 2 та 4 ст. 17 КПК України.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Крім того, у п. 54 справи «Лопатін і Медведський проти України» (заяви №№ 2278/03 та 6222/03) зазначено, що при оцінці доказів Суд застосовує стандарт оцінки доказів «поза розумним сумнівом». Такі докази можуть випливати з співіснування достатньо сильних, чітких і послідовних умовиводів або схожих неспростовних припущень стосовно фактів.

Водночас, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_15 за ч.3 ст.15, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство (протиправне заподіяння смерті іншій людині) з корисливих мотивів, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Дана правова кваліфікація кримінального правопорушення (злочину) на переконання суду є невірною, а тому дії останнього слід перекваліфікувати на ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

У відповідності до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Згідно із ч.3 ст.15 КК України, замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Відповідно до ч.2 ст.24 КК України, умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.115 КК України характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті людини, причинного зв`язку між зазначеним дією і наслідками. Замах на вбивство має місце тільки тоді, коли діяння винного було безпосередньо спрямоване на позбавлення життя іншої людини, але злочинний умисел (смерть) може настати з причин, незалежних від волі винного. Замах на вбивство може бути вчинено лише при наявності прямого умислу на позбавлення життя потерпілого. Якщо такий умисел не встановлено, замах на вбивство відсутній, а вчинене необхідно кваліфікувати за наслідками, які настали.

Суб`єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу.

Відповідно до ч.1 ст.15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з ч.2 ст.24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого | діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажали їх настання.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи йото суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Судова практика для з`ясування змісту й спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших і тілесних ушкоджень. причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки (п.22 постанови Пленуму ВС «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 7.02.2003 №2). Аналогічна позиція викладена в постанові судової палати в кримінальних справах ВСУ від 13 січня 2013 року № 5-32 кс 12.

Наносячи удари молотком потерпілій, обвинувачений достеменно усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю потерпілої. Водночас, цілеспрямовано наносячи удари не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю ( тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілій. Тобто в даному випадку ОСОБА_15 діяв із невизначеним «неконкретизованим» умислом за якого він хоча і бажав спричинити або свідомо припускав спричинення шкоди потерпілій, але при цьому не конкретизував точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди, а тому в даному конкретному випадку обвинувачений має відповідати за той результат (шкоду), які фактично було заподіяно умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Даний висновок колегії суддів ґрунтується не тільки на показаннях самого обвинуваченого, але й підтверджується іншими доказами по справі.

Судом встановлено, що 18.03.2018 року близько 15:20 - 15:30 год. ОСОБА_15 , будучи раніше не знайомим з потерпілою ОСОБА_13 , зіткнувся з останньою на вході виході супермаркету «Велика Кишеня», що за адресою: м. Київ, вул. Г. Дніпра, 31, внаслідок чого на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, викликаних образами потерпілої на адресу обвинуваченого у останнього виник умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 . Так, зокрема, в той час коли ОСОБА_13 рухаючись по вул. г. Дніпра та розмовляючи по мобільному телефону, висловила образи в бік ОСОБА_15 , обвинувачений завдав потерпілій хаотичні удари в область плеча, внаслідок чого остання втратила рівновагу та впала на землю, в подальшому під час сутички продовжив завдавати тілесні ушкодження потерпілій, в результаті вказаної події згідно висновку експерта № №921/е отримала відкриту травму правої кисті, яка за ступенем тяжкості відноситься до СЕРЕДНЬОГО тілесного ушкодження та закриту черепно-мозкову травму, яка за ступенем тяжкості, відноситься до ЛЕГКОГО тілесногоушкодження.Вказані обставинипідтверджуються комплексомзібраних посправі доказів,а самезазначеним вищевисновком судово-медичноїекспертизи,показанням самоїпотерпілої ОСОБА_13 ,а такожпоказаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_25 ,які всудовому засіданніпідтвердили фактсутички,але безпосереднімиочевидцями подіївони небули тапід часпроведення слідчихекспериментів тадачі показаньв суддідавали суперечливіпоказання,плутаючись укількості нібитозавданих ОСОБА_15 тілесних ушкодженьпотерпілій,а такожне вказуючичітко областьзавдання такихударів.Зокрема,під часперегляду відеозаписута співставленняйого зпротоколом проведенняслідчого експериментувід 25.05.2018року,за участюсвідка ОСОБА_21 колегією суддівбуло встановлено,що відеозаписзнаходиться наDVD-RWдиску,на двохокремих відеофайлах.Один звідео файлівзнятий навідеокамеру «Sony»безперервна відеозйомка,на якомусвідок ОСОБА_21 вказав,що почувшикрики продопомогу,побачив якчоловік наноситьспрямовані ударимолотком,потерпілої вінне бачив,оскільки вонабула неу йогополі зорутак якзнаходилась закутом приміщеннябойлерної,а побачивїї лишетоді колипідбіг ближче.Вказав щобуло декількаударів вобласть голови,проте,механізм нанесенняцих ударівпоказати незміг,оскільки обвинуваченийпобачивши йогопочав тікати.На цьомувідео перервалось.Другий відеофайл знятийна відеокамеру«Iphone6»,на якомусвідок ОСОБА_21 на запитання«вкажіть якобвинувачений тягнувпотерпілу»,продемонстрував наманекені якобвинувачений тягнувпотерпілу тананіс їїодин ударв областьлицевої частиниголови тапочав тікати.Допитані всудовому засіданнісвідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,не булибезпосередніми очевидцямисамого нападута побиттяпотерпілої,а приймалиучасть лишев затриманніобвинуваченою,який всвою чергупідтверджує тане спростовуєпоказання свідківщодо йоговтечі змісця подіїта фактувикидання надах магазинумолотка,який вподальшому буловиявлено тавилучено вприсутності допитаногов якостісвідка ОСОБА_24 .У судунемає підставпіддавати сумнівузазначену версіюперебігу подій,оскільки матеріалиобвинувачення дослідженнів судовомузасіданні містятьсуперечливі дані,на яківказувала потерпіла ОСОБА_13 з моментунападу нанеї та додачі останньоюпоказань усудовому засідання,зокрема щодоотриманих неютілесних ушкодження,а такожзавданих їйматеріальних збитківостання постійнозмінювала своюпозицію,вказуючи нанібито заволодіння ОСОБА_15 золотого годиннику«London»та мобільноготелефону «Нокіа»,що підтверджуєтьсяпротокол прийняттязаяви провчинення кримінальногоправопорушення (Т.3а/с88),а вподальшому вказуючи,що невиключає можливістьвтрати мобільноготелефону впроцесі сутички.При цьомуколегія суддівзвертає увагуна туобставину,що самаподія маламісце 18.03.2018р.,о 15:20-15:30год.,після чогопотерпіла самостійнопокинула місцеподії танаправилась домісця свогопроживання,а повернуласьтого ждня о 16:55год.,викликавши каретушвидкої медичноїдопомоги,що підтверджуєтьсярапортом-повідомленнямзі служби102(Т.3а/с72).В своючергу версіяперебігу подійвикладена ОСОБА_15 на думкусуду є правдивою,послідовною таті суперечностів доказахнаданих стороноюобвинувачення,які встановленняпід часрозгляду даногокримінального провадження,суд тлумачитьна користьобвинуваченого,який категоричнозаперечував наявностіу ньогоумислу навбивство потерпілоїз метоюзаволодіння майномостанної,що підтверджуєтьсяданими якімістяться впротоколі затриманняособи,підозрюваної увчиненні злочинув порядкуст.208КПК Українивід 18.03.2018року (Т.3а/с95-97). Крімтого аналізуючи,ту обставину,що підчас події ОСОБА_15 ,тримав вруках молоток,як знаряддявчинення протиправногодіяння судбере доуваги встановленіоб`єктивні даніщодо поведінкисамої потерпілої,яка виявиласьу зневажливомуставленні тависловленні образна адресуобраз обвинуваченого,а такожвстановлених об`єктивнихданих щодонаслідків якінастали увиді черепно-мозковоїтравми,які відповіднодо висновкуекспертизи єлегкими тілеснимиушкодженнями якібули виявленіу потерпілої.Стороною обвинуваченняне наданосуду належнихта допустимихдоказів застосування ОСОБА_30 вказаногознаряддя,саме зметою протиправногозаподіяння смертіпотерпілій.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбаченнях цією статтею.

У відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Досудовим слідством не надано доказів на спростування позиції обвинуваченого про відсутність у його діях умислу на заподіяння смерті ОСОБА_13 .

Суд за наявності наданих стороною обвинувачення доказів по інкримінованому йому діянню за ч. 3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України не може прийти до висновку поза межами розумним сумнівом, що ОСОБА_15 мав умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_13 , тому тлумачить ці сумніви на користь обвинуваченого.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що органами досудового розслідування дії ОСОБА_15 за ч. 3 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство (протиправне заподіяння смерті іншій людині) з корисливих мотивів, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі кваліфіковано невірно, а відтак дії ОСОБА_15 , на переконання колегії суддів, слід кваліфікувати за ч.1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Крім цього, стороною обвинувачення дії ОСОБА_15 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій).

З об`єктивної сторони розбій вчинюється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном.

Суб`єктивна сторона розбою характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що він протиправно із застосуванням насильства небезпечного життя чи здоров`я особи, обертає майно на свою або іншої сторони користь і бажає цього. Обов`язковими є мета збагачення за рахунок заволодіння чужим майном і корисливі спонукання (мотив).

Так, судом встановлено, що під час події яка мала місце 18.03.2018р., близько 15:20-15:30 год., за участю ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середньої та легкого ступеня тяжкості. Проте, матеріали кримінального провадження, які були предметом дослідження під час судового слідства, не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_15 мав намір заволодіти будь-яким майном потерпілої. Більше того, в судовому засіданні потерпіла зазначила, що не виключає можливості втрати мобільного телефону «Нокіа» під час сутички з ОСОБА_15 , аналогічні показання остання надавала і під час слідчого експерименту за її участю, що підтверджується протоколом проведення слідчогоексперименту від25.05.2018року заїї участю(Т.3а.с.159-163),та даними,які містятьсяна цифровомуносії інформаціїDVD-R,а самевідеозаписом слідчогоексперименту (Т.3а.с.164).Вказані обставинипідтверджуються іншимидоказами посправі,а самепротоком оглядумісця подіївід 18.03.2018р.,згідно якогомобільний телефон«Нокіа» буловиявлено тавилучено безпосередньона місціподії.Вказана обставинатакож підтверджуєтьсяпоказаннями допитаногов судовомузасіданні уякості свідка ОСОБА_22 .Суд критичноставиться тане бередо увагипоказання свідка ОСОБА_25 ,який всудовому засіданнізазначав,що ОСОБА_15 викрав мобільнийтелефон употерпілої безпосередньоіз сумкиостанньої,а вподальшому кинувйого наземлю неподаліквід місцяподії,оскільки такіпоказання свідкане узгоджуютьсяз іншимизібраними усправі доказаминаведеним вищета зпозицією самоїпотерпілої,яка вказувала,що сумкупід чассутички невипускала зрук,а мобільний телефонпри цьомутримала вруці.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

Але відповідна товарознавча експертиза на досудовому слідстві не проводилась, а надана довідка, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЛИНКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38104045), не містить даних, хто несе відповідальність за правдивість та достовірність наданої інформації, щодо вартості мобільного телефону марки «Nokia 1661-2».

А отже, довідка, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ЛИНКСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38104045), не може бути належним та допустимим доказом і тому не може бути прийнята судом в якості доказу вини обвинуваченого ОСОБА_15 .

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно ч.1 ст. 368 КПК України постановляючи вирок, суд повинен вирішити: чи має інкриміноване діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього злочину.

Відповідно ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Тільки дотримання вимог про законність та справедливість роблять його справедливим, яким є правильним по суті та по формі вирішення справи і відповідає як правовим, так і моральним принципам ставлення до підсудного і вчиненого ним діяння.

Згідно з ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Доказами у кримінальному провадженні згідно зі ст. 84 КПК є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Згідно ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Пленум Верховного Суду України судам роз`яснив, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. (пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

Допустимість доказів визначається положеннями кримінального процесуального закону та виділяє основну ознаку допустимих доказів - отримання доказу в порядку, встановленому КПК.

Суд зобов`язаний перевірити докази сторони обвинувачення на предмет їх належності, допустимості та достатності з ціллю надання їм правової придатності для використання у кримінальному провадженні як аргументів у доказуванні.

У п. 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року значиться, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світлі пункту 2 статті 6, і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Статтею 17 КПК України закріплено презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Міжнародні стандарти у галузі судочинства передбачають неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Статтею 62 Конституції України та пунктом 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип презумпції невинуватості, як один із основних засадничих принципів кримінального судочинства, передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Європейський суд з прав людини (далі-Суд) в своєму рішенні «Мінеллі проти Швейцарії» від 25 березня 1983 року зробив висновок, що принцип невинуватості є одним із елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні пункту 1 ст. 6 Конвенції.

На думку суду, пункт 2 статті 6 Конвенції «вимагає …, interallia, аби судді, виконуючи свої завдання, не ставились до них із переконанням, що підсудний учинив інкримінований йому злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитись на користь підсудного» (рішення у справі Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії від 06 грудня 1988 року).

ЄСПЛ роз`яснив, що на думку Суду, крім того, що про нього є конкретне згадування у пункті 2 статті 6, право особи на презумпцію невинуватості у кримінальній справі та вимогу до обвинувачення нести тягар доведення тверджень, висунутих проти нього, становить частину загального уявлення про справедливий судовий розгляд (п.40 рішення у справі Філліпс проти Об`єднаного Королівства).

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного, обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливі збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_15 обвинувачення за ч. 1 ст. 187 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Отже, суд, розглянув кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримався принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, тобто діючи у межах своїх повноважень та компетенції, вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберіг об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду за наслідками всебічного повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_15 , за ч.1 ст.122 КК України, знайшло своє підтвердження, в ході судового розгляду.

На думкусуду,комплекс зібраниху справі доказів є належними та допустимими, оскільки відомостей, що вони були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України суду не надано.

З огляду на наведене, оцінюючи в комплексі зібрані по справі докази, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_15 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України повністю доведена.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_15 своїми умиснимидіями,які виразилисьв умисномусередньої тяжкостітілесному ушкодженню,тобто умисномуушкодженню,яке неє небезпечнимдля життяі непотягло засобою наслідків,передбачених устатті 121цього Кодексу,але таке,що спричинилотривалий розладздоров`яабо значнустійку втратупрацездатності меншяк наодну третину,вчинив кримінальнеправопорушення,передбачене ч.1 ст.122 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, колегія суддів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, згідно ст. 66 КК України, колегією суддів не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно ст. 67 КК України, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину мають суворо додержувати вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізується принципи законності, справедливості, обґрунтованості, та індивідуалізації покарання.

При обранні ОСОБА_15 виду та міри покарання колегія суддів враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, що обвинувачений раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні малолітнього сина 2014 року народження (зі слів), характер та спосіб вчинених діянь, враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що обвинуваченому слід призначити покаранняу виді позбавлення волі, оскількина погляд колегії суддів менш суворий вид покарання буде недостатній для виправленняобвинуваченого та попередження вчиненняним нових злочинів.

Крім того, під час розгляду справи потерпілою ОСОБА_31 подано до суду цивільний позов до ОСОБА_15 , про відшкодування матеріальних збитків в сумі 27000.00 (двадцяти семи тисяч) грн., та моральної шкоди в сумі 20 000,00 (двадцяти тисяч) грн.

Зокрема, потерпілою на підтвердження 27000.00 (двадцяти семи тисяч) грн., матеріальних збитків, пов`язаних з витратами на лікування надано копії товарних чеків та квитанцій на загальну суму 11262 (одинадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 88 коп.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_15 , цивільний позов не визнав.

Потерпіла ОСОБА_32 в судовому засідання цивільний позов підтримала у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь кожного з підсудних в її заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір моральної шкоди потерпіла обґрунтовує тим, що моральна шкода полягає у завданні їй фізичного болю, душевних страждань, що позначились у негативних змінах у її житті, у зв`язку із отримання травм голови та руки.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, судом встановлено в судовому засіданні всі структурні елементи цивільного правопорушення, необхідні для настання відповідальності по відшкодуванню шкоди.

Разом з тим, розмір завданої майнової шкоди підлягає доказуванню позивачем.

Як зазначалось вище, потерпіла просить стягнути з обвинуваченого 27000.00 (двадцять сім тисяч) грн. понесених нею витрат на лікування, натомість по товарним чекам та квитанціям на загальну суму 11262 (одинадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 88 коп. проте решту матеріальних витрат потерпіла нічим не підтверджує. Разом з тим, в позові зазначає, що саме такі витрати, які зазначені у позовних вимогах, обвинувачений має їй відшкодувати, оскільки вона мусила витратити саме таку суму в момент першочергового лікування, як для відновлення свого порушеного права.

Колегія суддів вважає, що потерпілою не доведено розмір завданої їй майнової шкоди, оскільки матеріали справи не містять рекомендацій лікаря щодо необхідного лікування з зазначенням конкретних медичних препаратів та засобів, їх кількості, тощо, а тому вимоги про відшкодування витрат на підставі квитанцій та товарних чеків аптек, суд вважає необґрунтованим, оскільки позбавлений можливості з`ясувати належність даних товарів для лікування травми позивача, а тому цивільний позов потерпілої в частині відшкодування матеріальних збитків не підлягає задоволенню.

Разом з тим, за наслідками розгляду справи колегія суддів дійшла до висновку, що протиправні дії ОСОБА_15 , знаходяться в причинному зв`язку з негативними наслідками, які настали для потерпілої ОСОБА_13 , а тому підстав для звільнення останнього від обов`язку по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди колегія суддів не вбачає, тому цивільний позов потерпілої підлягає задоволенню в частині завданої моральної шкоди.

При цьому, колегія суддів також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати за проведення експертиз.

Речовими доказами слід розпорядитись на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 126, 127, 128, 129, 370, 374 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_15 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України виправдати, на підставі п.3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з не доведеністю в діянні обвинуваченої складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_15 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_15 в строк відбування призначеного покарання строк попереднього ув`язнення в період з 18.03.2018 року по 13.08.2020 року, виходячи з одного дня попереднього ув`язнення до одного дня позбавлення волі.

Призначене ОСОБА_15 , за цим вироком покарання, вважати відбутим.

Запобіжний захід ОСОБА_15 , до набрання вироком законної сили, змінити на особисте зобов`язання, звільнивши останнього з під варти в залі суду та поклавши на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_15 на користь потерпілої ОСОБА_13 , 20 000,00 (двадцяти тисяч) гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_15 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 8413 гривень 40 копійок.

Речові докази по справі: мобільний телефон марки «NOKIA», в корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_1 з карткою мобільного оператора «МТС» з номером: НОМЕР_2 залишити за належністю потерпілій ОСОБА_13 ; брелок для ключів сірого кольору, предмет схожий на металевий молоток з прорезиненою ручкою та шкіряну шапку чорного кольору із слідами бурого кольору знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного судучерез Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим - з моменту отримання його копії.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3