Постанова

від 13.08.2020 по справі 411/2063/13-ц

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 411/2063/13-ц

Провадження № 22-ц/810/488/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Орлова І.В. (суддя-доповідач),

суддів: Авалян Н.М., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря

судового засідання: Сінько А.І.

боржниці - ОСОБА_1

представника боржниці - адвоката Скворцової А.Ю.

учасники справи:

заявник: Голубівський міський відділ державної виконавчої служби східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (місто Харків)

боржниця: ОСОБА_1 ,

стягувач - Управління Пенсійного фонду України у місті Кіровську Луганської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду цивільну справу № 411/2063/13-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2013 року (суддя Харченко Г.А.) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою від 23 жовтня 2013 року Кіровський міський суд Луганської області задовольнив подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби (ДВС) Кіровського міського управління юстиції, тимчасово обмеживши у праві виїзду за межі України громадянку ОСОБА_1 , яка є боржницею у трьох виконавчих провадженнях, що були відкриті за вимогами Управління Пенсійного фонду України у місті Кіровську.

В апеляційній скарзі адвокат Скворцова А.Ю., діючи в інтересах боржниці, просила скасувати ухвалу місцевого суду від 23 жовтня 2013 року за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що державний виконавець не довів факт свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, що виникли у неї перед Управлінням ПФУ у місті Кіровську. Про існування таких зобов`язань заявниці взагалі нічого не було відомо. Про відкриття виконавчих проваджень та про надання строків на добровільне виконання звернутих у квітні-червні 2013 року до примусового стягнення трьох вимог Пенсійного Фонду, державний виконавець заявницю не повідомляв. Ухвалу суду від 23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 не отримувала і дізналася про існування заборони на виїзд лише у 2020 році. Погодившись з доводами державного виконавця, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що обмеження у праві виїзду за межі України може бути застосоване до боржника лише у разі наявності доказів про його ухилення від виконання рішення інших органів (посадових осіб). Таких доказів державний виконавець суду не надавав, а тому, за недоведеністю обставин ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань за вимогами Управління ПФУ у м. Кіровську, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, але його відсутність не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення (частина 3 статті 360 ЦПК України). Голубівський міський відділ ДВС надіслав заяву про розгляд справи за відсутністю їхнього представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення боржниці та її представника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.

У справі встановлено, що згідно з даними державного реєстру виконавчих проваджень, на виконанні у Голубівському міському відділі ДВС у тому числі перебувають такі виконавчі документи: вимога № 237/1 від 22.04.2011 року Управління ПФУ у м. Кіровськ (Голубівка) про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ у м. Кіровську 1.732,8 гривень (ВП № 37890462); вимога № 126/1 від 05.03.2013 року УПФУ у м. Кіровськ про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ у місті Кіровську 4572,42 гривень (ВП № 37330511) та вимога № 126/2 від 14.05.2013 року УПФУ у м. Кіровськ про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ у місті Кіровську 1.194,3 гривень (ВП № 38266493).

Ухвалою від 17 червня 2020 року Кремінського районного суду відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 411/2063/13-ц у частині постановленої 21 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_1 ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції вважав встановленими обставини ухилення ОСОБА_1 від виплати підрозділу Пенсійного фонду України боргу у розмірі у загальному розмірі 7679,25 гривень, а саме: ухилення боржниці від зобов`язань, покладених вимогами за № 237/1 від 22.04.2011 року, № 126/1 від 05.03.2013 року та № 126/2 від 14.05.2013 року Управління ПФУ у м. Кіровську, примусове виконання яких здійснюється в рамках виконавчих проваджень за номерами: № 37890462, № 37330511 та № 38266493.

Апеляційний суд не може погодитися з правильністю такого висновку місцевого суду з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України (у редакції що діяла на час розгляду подання державного виконавця), право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку коли: він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку до 30 листопада 2016 року визначалися Законом України Про виконавче провадження № 606-ХІІ від 21 квітня 1999 року (далі ЗУ № 606-ХІІ).

За змістом пункту 18 частини 3 статті 11 ЗУ № 606-ХІІ (у редакції що діяла на час розгляду подання державного виконавця), державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Виходячи з аналізу законодавства, що регулює ці правовідносини, ухиленням є дії (бездіяльність), які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні боржником обов`язків по виконанню рішення суду або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Разом з тим, особа, що має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.

Про те, що на час розгляду подання громадянка ОСОБА_1 була обізнана про відкриті за вимогами Управління ПФУ у місті Кіровську виконавчими провадженнями та набула статус боржниці, у справі не доведено. Наявність за матеріалами виконавчих проваджень невиконаного ОСОБА_1 зобов`язання з виплати на корить підрозділу Пенсійного фонду України боргу у загальному розмірі 7679,25 гривень, суд першої інстанції без наведення будь-яких аргументів, помилково визнав фактом ухилення боржниці від виконання цього зобов`язання. Про те, що обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України дійсно сприятиме погашенню заборгованості у виконавчому провадженні, матеріалами справи також не доведено. Доказів про те, що боржниця з метою невиконання судового рішення має намір залишити територію України, державний виконавець суду не надав.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (пункт 2 частини 1 статті 376 ЦПК України).

Обставини ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язків у виконавчих провадженнях № 37890462, № 37330511 та № 38266493 державним виконавцем не зазначено і не доведено. Оскільки суд першої інстанції помилково вважав ці обставини встановленими, то ухвалу місцевого суду від 21 жовтня 2013 року не можна визнати законною і обґрунтованою. Зазначена ухвала підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця.

Керуючись статтями 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Кіровського міського суду Луганської області від 21 жовтня 2013 року скасувати.

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіровського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржниці - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Дата складення повного судового рішення - 17 серпня 2020 року.

Головуючий І.В. Орлов

Судді: Н.М. Авалян

Ю.П. Лозко