Постанова

від 13.08.2020 по справі 543/765/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/765/17 Номер провадження 22-ц/814/696/20Головуючий у 1-й інстанції Смілянський Є.А. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

секретар: Ткаченко Т.І.

за участю: представників позивача - адв. Юхимович С.А., адв. Юхимович В.Ф.

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Юхимович Світлани Андріївни

на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2019 року (повний текст складено 17.12.2019 року)

по справі за позовом ОСОБА_3 до Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним та скасування свідоцтва про право власності.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, зміненим у ході розгляду справи, до відповідачів, посилаючись на те, що, відповідно до договору купівлі-продажу від 11.05.2005 року серії ВСВ №237263, вона є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що, відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЕ №757758 від 03.11.2009 року вона стала власником земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за вищевказаною адресою, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку , межі якої погоджені із суміжними користувачами.

Вказує, що, приватизовуючи зазначену земельну ділянку площею 0,15 га, вона в усному порядку зверталася до Лазірківської сільської ради із заявою надати їй дозвіл приватизувати проїзд до свого господарства, однак їй було відмовлено та роз`яснено, що вказана земельна ділянка передбачена для загального користування, тому не може бути передана у приватну власність.

Однак, на початку 2015 року до неї звернувся ОСОБА_1 , та прохав надати йому дозвіл на приватизацію земельної ділянки - проїзд, проте, підписувати відповідний акт позивач відмовилася, оскільки передача вказаної земельної ділянки у приватну власність порушить її право безперешкодного користування своїм майном.

В подальшому, з метою захисту свого права вона була змушена звернутися до Лазірківської сільської ради із письмовою заявою від 12.03.2015р., в якій вказала про свою незгоду погоджувати межі земельної ділянки (проїзд) з ОСОБА_1 . Окрім того, вказаною заявою вона прохала Лазірківську сільську раду надати також дозвіл на приватизацію вказаної земельної ділянки і їй, якщо на даний час приватизація земель загального користування дозволена законом, однак жодних повідомлень, про день та час розгляду її заяви на засіданнях земельної комісії, сесії сільської ради, прийнятих рішень, тощо від Лазірківської сільської ради вона не отримувала.

Зазначає, що, лише після встановлення ОСОБА_1 паркану на земельній ділянці (проїзд), який перекрив доступ до її господарства, вона в черговий раз вимушена була звернутися до сільської ради з проханням надати їй відповідь щодо її попередніх заяв.

Отримавши письмову відповідь відповідача, датовану 16.10.2015 р. за №399, вона дізналася, що 24.03.2015 року 59 сесія шостого скликання Лазірківської сільської ради, розглянувши її заяву від 12.03.2015року, прийняла рішення №02/49-59-06 від 24.03.2015 року Про надання дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки гр. ОСОБА_3 , яким у наданні такого дозволу їй відмовлено у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка - це землі загального користування (проїзд).

Згодом від ОСОБА_1 , який продовжував облаштовувати паркан на території проїзду вона дізналася, що дану земельну ділянку надано йому у приватну власність рішенням Лазірківської сільської ради №02/3-58-06 від 18.02.2015 року та зареєстровано право власності на неї, відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21.08.2015 року.

Вважає таке рішення Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області незаконним, та таким, що порушує її конституційні права.

З урахуванням наведеного остаточно прохала: визнати рішення Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області №03/1-63-06 від 21.05.2015 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 неправомірним та скасувати його; визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку кадастровий №5323683001:01:007:0048, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) 0,0559га) від 21.08.2015 року, (індексний номер 42655047), видане Реєстраційною службою Оржицького районного управління юстиції Полтавської області на ім`я ОСОБА_1 (т.1, а.с.4-8).

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області та ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним та скасування свідоцтва про право власності, відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилась позивач, представник якої в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що Лазірківська сільська рада, як суб`єкт владних повноважень, усупереч діючим положенням закону, розпорядилась земельною ділянкою, яка належала до земель загального користування, передача яких у приватну власність заборонена. Окрім того, зауважує, що порушення встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідного рішення органу місцевого самоврядування недійсним.

Зауважує, що спірна земельна ділянка - загального користування (проїзд) - є суміжною із земельною ділянкою, яка знаходиться у власності позивача згідно Генерального плану забудови с. Лазірки та технічної документації, виготовленої на ім`я відповідача ОСОБА_1 (Акт встановлення меж).

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, прохає залишити його без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що ОСОБА_1 на правових підставах звернувся до Лазірківської сільської ради з заявою про виділення й надання у власність земельної ділянки, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_2 і , після здійснення відповідних процедур, отримав свідоцтво про право власності за земельну ділянку.

Вказує, що в державному акті на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та загальному експлуатаційному плані розташування земельних ділянок по с. Лазірки теж відсутні відповідні зазначення місця розміщення заїзду/проїзду на земельну ділянку ОСОБА_3 з боку суміжної земельної ділянки, власником якої є співвідповідач ОСОБА_1 .

Зазначає, що спірна земельна ділянка до її приватизації ОСОБА_1 належала сільській раді як Землі особистих підсобних господарств , а позивач просто користувалась нею для заїзду, оскільки інший з`їзд до її домоволодіння, з АДРЕСА_1 , наразі неможливий через свідомі дії позивача - здійснення нею самочинної забудови.

Зауважує, що, на зворотній стороні Державного акту від 03.09.2009 року про отримання позивачем у власність земельної ділянки під її будинком, міститься План меж земельної ділянки, на якому відсутня відмітка про в`їзд/проїзд на земельну ділянку ОСОБА_3 з боку суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 . На вказаному Плані лише зазначено, що з правої сторони земельної ділянки ОСОБА_3 від літери Д до Е в продовж 11,33 м. межує із землями загального користування, які, згідно Проекту 1998 року, призначені для індивідуальних, підсобних господарств.

Для вирішення вказаного питання сільською радою пропонувались компромісні варіанти, проте позивач на них не погоджується та продовжує судову тяганину.

У судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали та прохали її задовольнити.

Відповідач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, прохали її відхилити, а рішення суду залишити в силі.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу від 11.05.2005 року серії ВСВ №237263, та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №7270774 від 18.05.2005 року, ОСОБА_3 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.19-20).

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЕ №757758 від 03.11.2009 року на підставі рішення Лазірківської сільської ради 36 сесії 5 скликання від 10.04.2009 року (т.1, а.с.15, зворот), ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку (т.1, а.с.21).

Складовою частиною технічної документації (із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на вказану земельну ділянку, яка виготовлялася при наданні ОСОБА_3 у приватну власність зазначеної земельної ділянки, є, зокрема: акт встановлення меж земельної ділянки від 08.04.2009 року; акт прийому-передачі та зберігання межових знаків від 08.04.2009 року; план розташування земельної ділянки (т.1, а.с.17-18).

Межі наданої ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,15 га погоджені із суміжними користувачами, що підтверджується їхніми підписами (т.1, а.с.17. зворот).

Згідно схеми меж та розмірів земельної ділянки, експлікації земельних угідь,- від Д до Е - землі загального користування (проїзд); від Е до А - земельна ділянка гр. ОСОБА_1 . План розташування земельної ділянки також містить координати розташування земельної ділянки ОСОБА_3 , яка межує, зокрема, із земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 17.04.1998 року квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 59,4 кв.м. належить гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності (т.1, а.с.13, зворот).

Тобто, відповідач проживає у багатоквартирному будинку, частиною якого володіє на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п.3 протоколу засідання постійної комісії з питань планування місцевого бюджету, земельних відносин та охорони навколишнього середовища від 18.02.2015 року № 58, рекомендовано сесії сільської ради прийняти рішення: надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.80-82).

Рішенням 58 сесії шостого скликання Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області №02/3-58-06 від 18.02.2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 10 га за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.12),

У подальшому, рішенням 63 сесії шостого скликання Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області №03/1-63-06 від 21.05.2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд на території с. Лазірки Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області та передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0559 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд на території с. Лазірки Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Кадастровий номер земельної ділянки 0,0559га - 53236830001:01:007:0048 (т.1, а.с.13).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка ) площею 0,0559 га за адресою: с. Лазірки, Лазірківської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області кадастровий номер 5323683001:01:007:0048 підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії СТВ №981103 від 21.08.2015 року (індексний номер 42655047) (т.1, а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , правовстановлюючих документів; Генерального плану села Лазірки, Оржицького району, Полтавської області; Проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства Лазірки Лазірківської сільської Ради народних депутатів Оржицького району Полтавської області та акту комісії Лазірківської сільської ради від 20.10.2016 року ОСОБА_3 має безперешкодний доступ до свого майна, у тому числі до своєї присадибної земельної ділянки. Зокрема, як вбачається із зазначених доказів, на місцевості фактично мається неприватизована земельна ділянка шириною 3,99 м, що дозволяє проїзд транспортних засобів до земельної ділянки позивача та узгоджується з Державними будівельними нормами України. Відтак, рішення Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 21.05.2015 року №02/1-63-06 є законним, та таким, що не порушує конституційні права ОСОБА_3 .

Також, доказів того, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_1 саме зі складу земель, які перебувають у спільній сумісній чи частковій власності власників квартир у багатоквартирному будинку, суду не надано.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина сьома статті 118 ЗК України).

З матеріалів справ вбачається, що ОСОБА_1 , реалізовуючи своє право на приватизацію земельної ділянки, 11.02.2015 року звернувся до Лазірківської сільської ради із заявою про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,10га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.9).

Згідно ст.38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

У відповідності до ст.39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно ст.40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до п.б ч.1 ст.80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом ч.ч.1,2 ст.83 ЗК України , землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно п. г ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара.

За нормою ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У подальшому, як зазначено вище, рішенням 58 сесії шостого скликання Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області №02/3-58-06 від 18.02.2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі (т.1, а.с.12), а рішенням 63 сесії шостого скликання Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області №03/1-63-06 від 21.05.2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд та передано її ОСОБА_1 у приватну власність (т.1, а.с.13).

Також, як убачається з Проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства Лазірки Лазірківської сільської Ради народних депутатів Оржицького району Полтавської області, спірна земельна ділянка не мала цільового призначення - проїзд (т.1, а.с.143-147).

При цьому, як убачається з Загального експлікаційного плану розташування земельних ділянок с. Лазірки (т.1, а.с.148), внаслідок надання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність, доступ до земельної ділянки ОСОБА_3 зберігся, а саме міститься проїзд шириною 3,99 м.

Актом комісії Лазірківської сільської ради від 20.10.2016 року, встановлено, що ОСОБА_3 має безперешкодний доступ до свого майна, в тому числі до своєї присадибної земельної ділянки, оскільки фактично мається неприватизована земельна ділянка шириною 3,99 м, що дозволяє проїзд транспортних засобів до земельної ділянки позивача та узгоджується з Державними будівельними нормами України (т.1, а.с.149).

Відтак, з вказаних документів вбачається та вірно установлено місцевим судом, що землі ОСОБА_3 не межують із землями загального користування - проїздом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стовно того, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи не доведено, що рішення Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 21.05.2015 року №02/1-63-06 прийняте з порушенням норм закону та що внаслідок його ухвалення було порушено охоронювані законом суб`єктивні права позивача.

Відтак, оскільки спірне рішення сільської ради є законним та обґрунтованим, то підстав для його скасування не вбачається. При цьому, оскільки вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку кадастровий № 5323683001:01:007:0048 за ОСОБА_1 є похідною від первісної, яка судом правомірно відхилена, то і дана вимоги задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що Лазірківська сільська рада, як суб`єкт владних повноважень, усупереч діючим положенням закону, розпорядилась земельною ділянкою, яка належала до земель загального користування, передача яких у приватну власність заборонена, колегія суддів оцінює критично, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного, зокрема, висновків експертизи і т.п. матеріали справи не містять.

Твердження апелянта про те, що спірна земельна ділянка - загального користування (проїзд) - є суміжною із земельною ділянкою, яка знаходиться у власності позивача згідно Генерального плану забудови с. Лазірки та технічної документації, виготовленої на ім`я відповідача ОСОБА_1 (Акт встановлення меж), суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки установлено, що проїзд до належної позивачу земельної ділянки зберігся, при цьому, порушення відповідачами порядку приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 не доведено.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.368, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Юхимович Світлани Андріївни , - залишити без задоволення.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2019 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак