Постанова

від 10.06.2021 по справі 543/765/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 543/765/17

провадження № 61-14083св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Лазірківська сільська рада Оржицького району Полтавської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області в складі судді Смілянського Є. А. від 12 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В. від 13 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який змінила в ході розгляду справи, до Лазірківська сільської ради Оржицького району Полтавської області та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 11 травня 2005 року вона є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 757758 від 03 листопада 2009 року вона стала власником земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за вищевказаною адресою, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку , межі якої погоджені із суміжними користувачами.

Указує, що приватизовуючи вказану земельну ділянку площею 0,15 га, вона в усному порядку зверталася до Лазірківської сільської ради із заявою надати їй дозвіл приватизувати проїзд до свого господарства, однак їй було відмовлено та роз`яснено, що вказана земельна ділянка передбачена для загального користування, тому не може бути передана у приватну власність.

Згодом від ОСОБА_2 , який облаштував паркан на території проїзду, вона дізналася, що дану земельну ділянку йому надано у приватну власність рішенням Лазірківської сільської ради № 02/3-58-06 від 18 лютого 2015 року та зареєстровано право власності на неї, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 серпня 2015 року. Вважає таке рішення Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області незаконним, та таким, що порушує її конституційні права.

З урахуванням наведеного остаточно просила: визнати рішення Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області № 03/1-63-06 від 21 травня 2015 року Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 неправомірним та скасувати його; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку кадастровий № 5323683001:01:007:0048, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) (0,0559 га) від 21 серпня 2015 року (індексний номер 42655047), видане Реєстраційною службою Оржицького районного управління юстиції Полтавської області на ім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області та ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним та скасування свідоцтва про право власності, відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив із його необґрунтованості, оскільки оспорюване рішення сільської ради не порушує права позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначив про те, що позивачем не доведено, що рішення Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 21 травня 2015 року № 02/1-63-06 прийняте з порушенням норм закону та що внаслідок його ухвалення було порушено охоронювані законом суб`єктивні права позивача. Оскільки вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку кадастровий № 5323683001:01:007:0048 за ОСОБА_2 є похідною від первісної, яка місцевим судом правомірно відхилена, то і дана вимога задоволенню не підлягає.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

18 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 липня 2015 року у справі № 6-8179св15, від 17 червня 2015 року в справі № 6-103854св15, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-16192св15, постанові Верховного Суду України від 23 травня 2007 року в справі 6-19425кп04, постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 761/1554/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 543\765/17 з Оржицького районного суду Полтавської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 757758 від 03 листопада 2009 року на підставі рішення Лазірківської сільської ради 36 сесії 5 скликання від 10 квітня 2009 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої за вищевказаною адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку .

Складовою частиною технічної документації (із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на вказану земельну ділянку, яка виготовляється при наданні ОСОБА_1 у приватну власність зазначеної земельної ділянки, є зокрема: акт встановлення меж земельної ділянки від 08 квітня 2009 року; акт прийому-передачі та зберігання межових знаків від 08 квітня 2009 року; план розташування земельної ділянки.

Межі наданої ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,15 га погоджені із суміжними користувачами, що підтверджується їхніми підписами.

Відповідно до пункту 3 протоколу засідання постійної комісії з питань планування місцевого бюджету земельних відносин та охорони навколишнього середовища від 18 лютого 2015 року № 58, рекомендовано сесії сільської ради прийняти рішення: надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням 58 сесії шостого скликання Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області № 02/3-58-06 від 18 лютого 2015 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому, рішенням 63 сесії шостого скликання Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області № 03/1-63-06 від 21 травня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд на території с. Лазірки Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області та передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0559 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд на території с. Лазірки Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Кадастровий номер земельної ділянки 0,0559 га - 5323683001:01:007:0048.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0559 га за адресою: с. Лазірки, Лазірківської сільської ради, Оржицького району, Полтавської області кадастровий номер 5323683001:01:007:0048 підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 21 серпня 2015 року.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватись безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно з частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Убачається, що ОСОБА_2 , реалізовуючи своє право на приватизацію земельної ділянки, 11 лютого 2015 року звернувся до Лазірківської сільської ради із заявою про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2

Як зазначено вище, рішенням 58 сесії шостого скликання Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області № 02/3-58-06 від 18 лютого 2015 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі, а рішенням 63 сесії шостого скликання Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області № 03/1-63-06 від 21 травня 2015 року затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд та передано її ОСОБА_2 у приватну власність.

Убачається з проекту роздержавлення і приватизації земель колективного сільськогосподарського підприємства Лазірки Лазірківської сільської Ради народних депутатів Оржицького району Полтавської області, спірна земельна ділянка не мала цільового призначення - проїзд.

При цьому, як убачається з Загального експлікаційного плану розташування земельних ділянок с. Лазірки, внаслідок надання ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у власність, доступ до земельної ділянки ОСОБА_1 зберігся, а саме містить проїзд шириною 3,99 м.

Актом комісії Лазірківської сільської ради від 20 жовтня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_1 має безперешкодний доступ до свого майна, в тому числі до своєї присадибної земельної ділянки, оскільки фактично мається неприватизована земельна ділянка шириною 3,99 м, що дозволяє проїзд транспортних засобів до земельної ділянки позивача та узгоджується з Державними будівельними нормами України.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що спірна земельна ділянка не виділялась позивачу у власність чи у користування та належала територіальній громаді, яка у відповідності із чинним законодавством передала її у власність відповідачу, суд першої інстанції з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю порушених її прав передачею органом місцевого самоврядування спірної земельної ділянки ОСОБА_2 .

Позивачем у справі не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуваними рішеннями Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 21 травня 2015 року порушено її право та зменшено розмір земельної ділянки, що належить їй на праві власності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що позивачкою не доведено належними та допустимими докази, що спірним рішенням сільської ради порушено права та інтереси останньої, а це є її процесуальним обов`язком.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частиною першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Висновки судів не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев