Постанова

від 18.08.2020 по справі 200/1444/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року справа №200/1444/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Міронової Г. М., секретаря судового засідання Сухова М.Є., за участю представника відповідача Сенникова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 р. у справі № 200/1444/20-а (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЗЖБИ до Головного управління ДПС у Донецькій області, Маріупольське управління Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0086384801 від 25 травня 2019 року, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДЗЖБИ (далі - позивач, ТОВ ДЗЖБИ ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач-1), ГУ ДПС, ГУ ДПС у Донецькій області), Маріупольське управління Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач-2, МУГУДФС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0086384801 від 20 травня 2019 року, прийняте на підставі акта перевірки №155/05-99-48-01/31445709 від 08 квітня 2019 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 14 980грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг);

- визнати протиправними дії Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо неприйняття звітних податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЖБИ" за квітень - листопад 2017 року;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області прийняти та зареєструвати звітні податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЖБИ" за квітень 2017 року датою її фактичного отримання 22 травня 2017 року,за травень 2017 року датою її фактичного отримання 20 липня 2017 року, за червень 2017 року датою її фактичного отримання 20 липня 2017 року, за липень 2017 року датою її фактичного отримання 21 серпня 2017 року, за серпень 2017 року датою її фактичного отримання 20 вересня 2017 року, за вересень 2017 року датою її фактичного отримання 20 жовтня 2017 року, за жовтень 2017 року датою її фактичного отримання 20 листопада 2017 року, за листопад 2017 року датою її фактичного отримання 16 грудня 2017 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року позовні вимоги задоволено, а саме: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0048224801 від 06 березня 2019 року, прийняте на підставі акту перевірки Головного управління ДФС у Донецькій області №75/05-99-48-01/31445709 від 05 лютого 2019 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЖБИ" застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 170 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг); визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0086384801 від 20 травня 2019 року, прийняте на підставі акта перевірки №155/05-99-48-01/31445709 від 08 квітня 2019 року, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЖБИ" застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 14 980,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг); визнав протиправними дії Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо неприйняття звітних податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЖБИ" за березень 2017 року, за квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року, за серпень 2017 року, за вересень 2017 року, за жовтень 2017 року, за листопад 2017 року; зобов`язав Головне управління ДПС у Донецькій області прийняти та зареєструвати звітні податкові декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЖБИ" за березень 2017 року датою її фактичного отримання 20 квітня 2017 року, за квітень 2017 року датою її фактичного отримання 22 травня 2017 року,за травень 2017 року датою її фактичного отримання 20 липня 2017 року, за червень 2017 року датою її фактичного отримання 20 липня 2017 року, за липень 2017 року датою її фактичного отримання 21 серпня 2017 року, за серпень 2017 року датою її фактичного отримання 20 вересня 2017 року, за вересень 2017 року датою її фактичного отримання 20 жовтня 2017 року, за жовтень 2017 року датою її фактичного отримання 20 листопада 2017 року, за листопад 2017 року датою її фактичного отримання 16 грудня 2017 року; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЖБИ" суму судового збору у розмірі 6306 гривень.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що проведено камеральну перевірку позивача з питання неподання податкової звітності з ПДВ за звітний податковий період - березень 2017 року. За результатами перевірки складено акт від 05 лютого 2019 року № 75/05-99-48-01/31445709 року, яким встановлено порушення пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: суб`єктом господарювання порушено терміни подання податкової звітності з ПДВ за березень 2017 року. На підставі акту перевірки, 06 березня 2019 року податковим органом до ТОВ "ДЗЖБИ" винесено податкове повідомлення-рішення №0048224801 за неподання податкової звітності з ПДВ за березень 2017 року та застосовано штраф у сумі 170 грн. 08 квітня 2019 року податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ "ДЗЖБИ" з питання неподання податкової звітності з податку на додану вартість за звітні податкові періоди: квітень 2017-травень 2018. За результатами перевірки складено акт від 08 квітня 2019 року №155/05-99-48-01/31445709 року, яким встановлено порушення ТОВ "ДЗЖБИ" пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: суб`єктом господарювання порушено терміни подання податкової звітності з ПДВ за період з квітня 2017 року по травень 2018 року. 20 травня 2019 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0086384801 за неподання податкової звітності з ПДВ за період квітень 2017 року - травень 2018 року та застосовано штраф до ТОВ "ДЗЖБИ" у сумі 14 980 грн. Крім того, платником у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року від20 березня 2017 року №9044854795 задекларовано у рядку 21 декларації суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2445 грн., яка підлягає перенесенню у рядок 16.1 декларацій наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2017 - травень 2018 року. Таким чином, якщо платником господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась, але такий платник має суми від`ємного значення попередніх періодів, які підлягають відображенню в декларації звітного (податкового) періоду та/або податковий кредит за звітний період, то декларація за такий звітний (податковий) період на підставі пункту 49.2 статті 49 ПК України тобто, квітень 2017 - травень 2018 року подається. Перевіркою термінів подання податкової звітності встановлено, що на порушення вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 розділу І, пункту 49.1, пункту 49.2, підпункту 49.18.1, підпункту 49.18.2, пункту 49.18, статті 49 глави 2 розділу II, пункту 203.1 статті 203 розділу V розділу V Податкового кодексу України платником не подано до органу ДФС податкові декларації за звітні податкові періоди - квітень 2017 - травень 2018 року. Згідно з наявною в базах даних інформацією до платника протягом року застосовувалися штрафні санкції за неподання податкової звітності з ПДВ за березень 2017 акт від 05 лютого 2019 року №75/05-99-48-01/31445709, ППР від 06 березня 2019 №0048224801. Таким чином, за неподання ТОВ "ДЗЖБИ" податкових декларацій з податку на додану вартість за період з квітня 2017 року по травень 2018 року до платника застосовано штрафні санкції, передбачені абзацу другого пунктом 120.1 статті 120 розділу II Податкового кодексу України. Зазначив, що за даними інформаційної системи ДПС України податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ "ДЗБЖИ" за квітень - листопад 2017 року надані в електронному вигляді. Платнику направлені лише перші квитанції, другі квитанції, які б підтверджували факт прийняття або неприйняття зазначених декларацій, платнику не направлялись. Згідно з даних інформаційних систем ДПС України електронна структура податкових декларації з податку на додану вартість ТОВ "ДЗБЖИ" за квітень - вересень 2017 року, які направлені засобами телекомунікаційного зв`язку, не відповідають структурі ХМL - файлу, формат якого затверджено наказом №729.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ТОВ ДЗЖБИ зареєстроване 02 квітня 2001 року як юридична особа, перебуває на податковому обліку як платник податків, зареєстроване місцезнаходження: 85700, Донецька обл., Волноваський район, місто Волноваха, вул. 100-піччя Червоного хреста, буд. 3 .

20 жовтня 2016 року між Маріупольською ОДПІ (на обліку якої у спірний період часу перебував позивач) та ТОВ "ДЗЖБИ" укладено договір №101020161 про визнання електронних документів. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу (далі - договір про визнання електронних документів) (а.с. 120)/

За умовами договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно з укладеним договором 20 жовтня 2016 року за №101020161, позивачем були подані в електронному вигляді наступні документі: звітну податкову декларацію з ПДВ за березень 2017 року, яка згідно квитанції №1 доставлена до центрального рівня ДПС України 20 квітня 2017 року в 16:13:23; звітну податкову декларацію з ПДВ за квітень 2017 року яку доставлено до центрального рівня ДПС України 22 травня 2017 року в 18:06:39; звітну податкову декларацію за травень 2017 року доставлено до центрального рівня ДПС України 20 липня 2017 року в 19:59:58; звітну податкову декларацію за червень 2017 року доставлено до центрального рівня ДПС України 20 липня 2017 року в 20:02:46; звітну податкову декларацію за липень 2017 року доставлено до центрального рівня ДПС України 21 серпня 2017 року в 14:40:40; звітну податкову декларацію за серпень 2017 року доставлено до центрального рівня ДПС України 20 вересня 2017 року в 16:59:00; звітну податкову декларацію за вересень 2017 року доставлено до центрального рівня ДПС України 20 жовтня 2017 року в 17:45:40; звітну податкову декларацію за жовтень 2017 року доставлено до центрального рівня ДПС України 20 листопада 2017 року в 15:16:07; звітну податкову декларацію за листопад 2017 року доставлено до центрального рівня ДПС України 16 грудня 2017 року в 15:38:16.

Згідно квитанцій №1 (а.с.32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 246) декларації позивача з ПДВ не прийнято у зв`язку із виявленою помилкою: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: ЄДРПОУ 31445709. Можливо, припинено дію договору про визнання електронних документів.

У податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року від 20 березня 2017 року № 9044854795 позивачем самостійно задекларував у рядку 21 декларації суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 2445 грн., яка відповідно підлягала перенесенню у рядок 16.1 декларацій наступного звітного (податкового) періоду (а.с. 247)

У деклараціях з податку на додану вартість за період з березня по листопад 2017 року позивачем відображено у рядку 21 звітної декларації та перенесено до рядка 16.1 декларації наступного звітного періоду суму від`ємного значення, яка в листопаді 2017 року дорівнювала 4447 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивачем звітні податкові декларації з ПДВ за період з грудня 2017 по травень 2018 року не подавались, оскільки позивачем господарська діяльність протягом звітного періоду не проводилась та були відсутні показники, які підлягають декларуванню, тому на думку позивача обов`язок подання податкових декларацій з податку на додану вартість у позивача був відсутній.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області проведено камеральну перевірку позивача з питання неподання податкової звітності з ПДВ за звітний податковий період - березень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 лютого 2019 року №75/05-99-48-01/31445709 року (а.с. 181), яким встановлено порушення пункту 203.1 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: суб`єктом господарювання порушено терміни подання податкової звітності з ПДВ за березень 2017 року.

На підставі акту перевірки 06 березня 2019 року податковим органом складено податкове повідомлення-рішення № 0048224801 (а.с. 186), яким за неподання податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2017 року застосовано до позивача штраф у розмірі 170 грн. Вказане податкове повідомлення - рішення не оскаржувалось позивачем.

08 квітня 2019 податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ "ДЗЖБИ" з питання неподання податкової звітності з податку на додану вартість за звітні податкові періоди: квітень 2017-травень 2018.

За результатами перевірки складено акт від 08 квітня 2019 року №155/05-99-48-01/31445709 року (а.с. 13), яким встановлено порушення позивачем пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.49.1 п.49.2 пп.49.18.1 пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. 203.1 ст. 203 розділу V ПК України, а саме: суб`єктом господарювання не подано податкову декларцію з ПДВ за період з квітня 2017 року по травень 2018 року.

За підсумками перевірки 20 травня 2019 року податковим органом складено податкове повідомлення-рішення № 0086384801 (а.с. 18) за неподання податкової звітності з ПДВ за період квітень 2017 року травень 2018 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 14980 грн. Податкове повідомлення - рішення та розрахунок штрафних санкцій вручено підприємству, відповідно до повідомлення про вручення ПАТ "Укрпошта" - 10 червня 2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав та не зазначив доказів на підтвердження відсутності законних підстав для неприйняття декларацій з ПДВ засобами електронного зв`язку за спірний період наданих позивачем у строк визначений Законом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

За положенням п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За пунктом 49.2 ст.49 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, які оподатковуються за ставкою нуль відсотків відповідно до пункту 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, подають контролюючим органам декларації (розрахунки) з податку на прибуток підприємств за спрощеною формою у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

За положенням пункту 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Контролюючим органам забороняється в односторонньому порядку розривати договір про визнання електронних документів.

За пунктом 49.5 статті 49 Податкового кодексу України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов`язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

За положенням пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

За пп. 49.18.1 пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Крім того, за положенням п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 5 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28 січня 2016 року №21 визначено, що сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з ПДВ (далі - декларація)), відображається у рядку 21 декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 9 розділу III вказаного Порядку, передбачено, що декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Податкового кодексу.

Таким чином, якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась, але такий платник податку має суми від`ємного значення попередніх періодів, що підлягають відображенню в декларації звітного (податкового) періоду, то декларація за такий звітний (податковий) період подається.

Статтею 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

За п.1 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (яка діяла в спірний період), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції, для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати: спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті); доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті; засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС); чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов`язковими для податкової звітності у паперовій формі.

Згідно з пунктом 7 розділу II Інструкції №233 підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов`язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис"; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

За положенням п. 1-4 розділу IІI Інструкції №233, податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

При відправленні електронних документів платник податків самостійно визначає кінцевий термін їх відправлення (враховуючи час на своєчасну доставку документів до органів ДПС у разі можливого пошкодження телекомунікаційного зв`язку або ненадходження першої квитанції).

Податкова звітність в електронному вигляді, отримана органами ДПС пізніше терміну, встановленого законодавством для податкової звітності, вважається поданою з порушенням терміну.

Органи ДПС приймають податкову звітність з 9 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. щоденно, крім вихідних, святкових і неробочих днів.

У разі надходження податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС до 16 години платнику податків протягом двох годин з моменту прийняття (неприйняття) надсилається друга квитанція, в іншому випадку - протягом перших двох годин наступного робочого дня.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

При цьому, пунктами 7.3, 7.4 та 7.5 розділу IІI Інструкції встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту). Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним. Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно із пунктом 7.6 розділу ІІI Інструкції, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Додатком 1 до Інструкції № 233 затверджено примірний договір про визнання електронних документів, згідно пп. 4 п. 6 якого орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Наказ ДПА України від 10 квітня 2008 року №233 втратив чинність з 15 листопада 2017 року, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року №557, яким затверджено новий Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами (далі по тексту - Порядок № 557).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №557 встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі договору, що визначає взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

За приписами пунктів 1-3, 11-12 розділу ІІ Порядку № 557, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства та на підставі Договору, що визначає взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. В інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних системах, які забезпечують обмін електронними документами, що містять державні інформаційні ресурси або інформацію з обмеженим доступом, повинен забезпечуватися рівень захисту цієї інформації, який відповідно до законодавства має відповідати ступеню обмеження доступу до неї.

Автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов`язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).

Перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

Згідно пункту 1 Розділ ІІІ Порядку № 557, юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу СЕД (суб`єкт електронного документообігу) з дати укладення Договору.

Відповідно до п.14 Розділу ІІІ Порядку №557, дія Договору та пов`язаних з ним Повідомлень припиняється за ініціативи підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника), поданої з дотриманням передбаченої пунктом 15 цього розділу процедури, або за наявності однієї з таких підстав: отримання інформації від АЦСК про завершення строку чинності (або скасування) посиленого сертифіката керівника; отримання інформації з Єдиного державного реєстру про зміну керівника; отримання інформації з Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення юридичної особи; наявність в Реєстрі самозайнятих осіб інформації про зняття з обліку самозайнятої особи як платника податків в контролюючому органі; наявність у Державному реєстрі інформації про закриття реєстраційного номера облікової картки платника податків підписувача Заяви про приєднання до Договору (керівника) у зв`язку зі смертю.

Договір вважається припиненим у день настання однієї з подій, зазначених у пункті 14 цього розділу (п.16 Розділу ІІІ Порядку №557)

Згідно п.17 Розділу ІІІ Порядку №557, у день припинення дії Договору контролюючий орган повідомляє автора про припинення дії Договору (із зазначенням причини) шляхом направлення автоматично сформованого повідомлення про припинення дії Договору на електронну адресу, внесену до облікових даних автора, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку. На повідомлення про припинення дії Договору накладається електронна печатка контролюючого органу, визначеного відповідно до пункту 5 цього розділу.

Таким чином, законодавством передбачено подання платником податків у електронній формі податкових документів, зокрема, податкових податкової звітності. Підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності (у тому числі податкової декларації та податкових накладних) в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів. При цьому, законодавством визначено виключні підстави для відмови у прийнятті податкової звітності.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що прийняття податкової документації є обов`язком контролюючого органу, за умови дотримання вимог законодавства та правильності заповнення всіх обов`язкових реквізитів.

Відповідно до матеріалів справи, податкова звітність з ПДВ, яка була спрямована позивачем засобами електронного зв`язку в електронній формі за період з березня 2017 року по листопад 2017 року, відповідачем не прийнято, а саме з підстав: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: ЄДРПОУ 31445709. Можливо, припинено дію договору про визнання електронних документів .

Разом з цим, укладений між сторонами договір про визнання електронних документів №101020161 від 20 жовтня 2016 року є адміністративним договором, істотні умови якого визначаються, зокрема, положеннями цивільного законодавства.

Частиною 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З аналізу викладеного вбачається, що підставами для розірвання договору про визнання електронних документів податковим органом в односторонньому порядку може бути виключний перелік обставин, а саме: 1) не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та 2) зміна позивачем місця реєстрації.

Отже, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Право одностороннього розірвання договору в односторонньому випадку передбачено пунктом 4 розділу 6 Договору від 20.10.2016 укладеному позивачем з податковим органом, а саме у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, згідно ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 15.05.2003 року № 755-VI, місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 вказаного Закону, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до статті 18 Закону № 755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З аналізу викладеного вбачається, що єдиним доказом зміни місця реєстрації (зареєстрованого місцезнаходження) юридичною особою є дані з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до відкритих даних, розміщених на сайті ЦСК Україна https://www.uakev.com.ua/ у розділі пошук сертифіката за кодом ЄДРПОУ Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗЖБИ", міститься інформація про те, що протягом спірного періоду неприйняття звітності, зокрема: з квітня 2017 року по листопад 2017 року, були чинними сертифікати відкритого ключа на підпис печатки, шифрування печатки, підписання директором.

Місцезнаходження позивача: 85700, Донецька обл., Волноваський район, місто Волноваха, вул. 100-піччя Червоного хреста, буд. 3 на момент існування спірних відносин також не змінювалось (протилежних даних сторонами до суду не надано).

Відтак, право на припинення договору №101020161 в односторонньому порядку у органу ДФС було відсутнє. Тобто, договір про визнання електронних документів укладений між позивачем та податковим органом на час подання позивачем податкової звітності був чинним.

Відповідач судам першої та апеляційної інстанції не надав доказів на підтвердження законних підстав для неприйняття поданих позивачем засобами електронного зв`язку декларацій з ПДВ за період з березня 2017 року по листопад 2017 року.

Отже, контролюючий орган протиправно відмовив позивачу у прийнятті податкових декларацій з ПДВ за період з березня 2017 року по листопад 2017 року податних засобами електронного зв`язку в електронній формі, оскільки на час їх подання продовжував діяти Договір про визнання електронних документів.

Суд не приймає посилання апелянта на те, що згідно з даних інформаційних систем ДПС України електронна структура податкових декларації з податку на додану вартість ТОВ "ДЗБЖИ" за квітень - вересень 2017 року, які направлені засобами телекомунікаційного зв`язку, не відповідають структурі ХМL - файлу, формат якого затверджено наказом №729 а саме: значення елементів C_REG та С_SТІ_ОRІG у вказаних деклараціях не відповідає довідникам територіальних органів ДПС України, оскільки пунктом 1 розділу 5 договору №101020161 встановлено, що у разі виникнення спірних питань, пов`язаних із автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, зацікавлена Сторона Договору направляє іншій Стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причин своєї вимоги та зазначення дати і номера електронного документа, що є предметом спору. В матеріалах справи відсутні, докази того, що позивачу направлялось письмове повідомлення в порядку, передбаченому пунктом1 розділу 5 договору №101020161. Крім того, вказані обставини не є законодавчо передбаченими підставами для неприйняття податкових декларацій за березень - листопада 2017 року.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд погоджується з правовою оцінкою суду першої інстанції обставин у справі, підтверджених належними доказами, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті податкових декларацій. Отже, відповідач дійшов помилкового висновку щодо неподання позивачем податкових декларацій за період з березня 2017 року по листопад 2017 року.

В той же час, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, податкові декларації за період квітень - червень 2017 року позивачем подано з порушенням строку визначеного положенням пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу IІI Інструкції №233, проте, висновки відповідача ґрунтуються саме на не поданні позивачем у вказаний період декларацій.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача був наявний обов`язок подання декларації з податку на додану вартість за період грудень 2017 року - травень 2018 року з метою відображення суми від`ємного значення у наступному звітному періоді, навіть за відсутності показників господарської діяльності. Отже, висновки відповідача щодо не подання позивачем податкових декларацій за період грудень 2017 року - травень 2018 року є правомірними.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Аналізуючи наведені норми права, можна зробити висновок, що за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкових декларацій (розрахунків) накладається штраф у сумі 170 гривень, за кожне таке порушення. При цьому, згідно вказаних положень мова йде про податкову звітність загалом, безвідносно до певного виду податку.

Тобто, повторним порушенням, за яке передбачено штраф у розмірі 1020 гривень згідно із пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, буде несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів - для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення. Отже, для визначення повторності правопорушення відлік 365 днів (для високосного року - 366 днів) починається з дати винесення органом державної податкової служби податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.

Вищенаведені обставини свідчать, що в межах законодавчо встановленого строку, позивачем було подано податкові декларації з ПДВ за березень 2017 року, липень - листопад 2017 року, що свідчить про необґрунтованість застосування штрафу.

На підставі викладеного, оскільки у відповідача були відсутні законні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 170 гривень на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року №0048224801 на суму 170 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Як свідчать матеріали справи, податковим повідомленням-рішенням №0086384801 від 20 травня 2019 року до позивача, на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за повторне вчинення протягом року порушення, застосовано штрафні санкції у розмірі 1020 гривень за кожне таке порушення. Повторінсть правопорушення обумовлена застосуванням до позивача штрафних санкцій у розмірі 170 гривень податковим повідомленням-рішенням від 06 березня 2019 року №0048224801.

Разом з цим, оскільки податкове повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року №0048224801 є протиправним, в діях позивача відсутні ознаки повторності.

Відтак, застосування до позивача податковим повідомленням-рішенням №0086384801 від 20 травня 2019 року штрафних санкцій на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України за повторну не подачу протягом року податкової звітності, є протиправним.

Крім того, згідно висновків акту перевірки відповідачем встановлена не подача позивачем декларацій з ПДВ за 14 місяців за період квітень 2017 року - травень 2018 року, тобто, сума штрафних санкцій повинна складати 14208 грн. (14 * 1020 грн. за кожну не подану декларацію), проте, позивачу визначена сума штрафу у розмірі 14 908 грн., тобто у більшому розмірі, ані ж передбачено Податковим кодексом України.

Вищезазначене є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2019 року №0048224801.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами скарг, про наявність законних підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 р. у справі № 200/1444/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 р. у справі № 200/1444/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 18 серпня 2020 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

Г.М. Міронова