Постанова

від 12.08.2020 по справі 361/1686/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року м. Київ

Справа №361/1686/18

Резолютивна частина постанови оголошена 12 серпня 2020 року

Повний текст постанови складено 14 серпня 2020 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи: позивач Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області

відповідачі Пухівська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_1

треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

Справа №361/1686/18 № апеляційного провадження:22-ц/824/7547/2020 Головуючий у суді першої інстанції:Радзівіл А.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Прокурора Київської області Киричука Максима Юрійовича на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленого у складі судді Радзівіл А.Г. 17 лютого 2020 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх витребування із чужого незаконного володіння ,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області звернувся до суду із вказаним позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсними рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10.10.2017 № 734-ХVІІІ-УІІ, № 737-ХVІІІ-УІІ, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та передачу у власність земельних ділянок за кадастровими номерами 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0580, для ведення індивідуального садівництва по 0,1000 га (загальною площею 0,2 га); визнати недійсними рішення Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10.10.2017 № 739-ХVIIІ-VІІ, № 741-XVIII-VII, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та передано у власність земельні ділянки 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0582 для особистого селянського господарства по 0,1000 га (загальною площею 0,2 га), про витребування на користь територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області в особі Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровим номером 3221286801:01:058:0582 площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221286801:01:058:0584 площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221286801:01:058:0580 площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221286801:01:058:0581 площею 0,1000 га, які розташовані по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішеннями Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10.10.2017 № 734-ХVІІІ-VІІ, № 737-ХVІІІ-VІІ, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та передано у власність земельні ділянки 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0580, по 0,1000 га (загальною площею 0,2 га) для ведення індивідуального садівництва.

Окрім того, рішеннями Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10.10.2017 № 739-ХVІІІ-ІІ, №741-XVIII-VII, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та передано у власність земельні ділянки 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0582 по 0,1000 га (загальною площею 0,2 га) для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно рішеннями державного реєстратора Пухівської сільської ради від 20.10.2017 № № 37667040, 37663949, 37667759, 37665293 зареєстровано право власності вищевказаних громадян на земельні ділянки.

В подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 24.11.2017 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 продали належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0582 - ОСОБА_1 .

Рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. за індексним номером 38325854, 38326693, 38330492, 38327254 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0582,3221286801:01:058:0584,3221286801:01:058:0580,3221286801:01:58:0581 загальною площею 0,4000 га.

Позивач зазначає, що вищевказані рішення Пухівської сільської ради про передачу у власність вказаних земельних ділянок суперечать вимогам законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними та скасуванню з наступних підстав.

Зокрема, відповідно до інформації КДП Київгеоінформатика від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 встановлено, що вказані земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду, а саме 100 метрову прибережну захисну смугу затоки річки Десна, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району.

Відповідно до листа Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01.03.2018 № 17-08/465 річка Десна відноситься до великих річок (загальна площа водозбору понад 88 900 км 2 ).

Так, відповідно до ст. 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Частиною першою ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України зазначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Статтею 83 Земельного кодексу України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Пунктом 4 вказаної статті визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Таким чином, до складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Так, згідно з приписами ст. ст. 1, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 60, 61 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, а також будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України та становить для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів від урізу води.

Частинами 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.

За ст. ст. 1, 20, 50-54 Закону України Про землеустрій , проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об`єктів землеустрою.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486, визначення меж передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагентством і територіальними органами Держземагентства.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас, відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену -100 метрову зону від урізу води.

Позивач зазначає, що можливість передачі у приватну власність земель водного фонду для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства законом взагалі не передбачена.

Таким чином, земельні ділянки, які відводились громадянам у власність для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства відведені за рахунок земель водного фонду, що суперечить нормам закону.

Більше того, ст. 60 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель, садівництво та городництво, а також будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

З огляду на викладене, рішення Пухівської сільської ради від 10.10.2017 № 734-ХVІІІ-VІІ, № 737-ХVІІІ-УІІ, № 739-ХVІП-VІІ, № 741-ХVІІІ-VІІ, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та передано у власність земельні ділянки 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0582 по 0,1000 га (загальною площею 0,4 га) для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства в селі Пухівка Броварського району суперечать вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України, ст. ст. 86, 88, 89 Водного кодексу України, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними та скасуванню судом в порядку, передбаченому ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. 1, 3 ст. 388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, серед іншого, і тоді, коли майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Більше того, спірні землі вибули із власності держави безкоштовно, а саме, в порядку безоплатної приватизації, передбаченої ст. 118 Земельного кодексу України. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України, дані землі можуть за будь-яких обставин були витребувані у добросовісного набувача.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Здійснення Пухівською сільською радою права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади, що відповідно до ст. 388 ЦК України дає підстави для витребування її майна від добросовісного набувача.

Зважаючи на те, що спірні земельні ділянки до моменту передачі у власність, відносились до земель водного фонду, Пухівська сільська рада не мала права передавати їх у приватну власність.

Таким чином, враховуючи те, що відведенням у приватну власність спірних земельних ділянок порушено інтереси держави в особі територіальної громади як власника земельних ділянок, тому що з комунальної власності протиправно вибули земельні ділянки водного фонду, розташовані в селі Пухівка Броварського району Київської області, даний позов пред`являється в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2020 року в задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10.10.2017 № 734-ХVІІІ-УІІ, № 737-ХVІII-VІІ, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та передачу у власність земельні ділянки 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0580, для ведення індивідуального садівництва по 0,1000 га (загальною площею 0,2 га); про визнання недійсними рішення Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10.10.2017 № 739-ХVIIІ-VІІ, № 741-XVIII-VII, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та передано у власність земельні ділянки 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0582 для особистого селянського господарства по 0,1000 га (загальною площею 0,2 га), про витребування на користь територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області в особі Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровим номером 3221286801:01:058:0582 площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221286801:01:058:0584 площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221286801:01:058:0580 площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221286801:01:058:0581 площею 0,1000 га, які розташовані по АДРЕСА_1 - відмовлено.

Не погоджуюись з рішенням суду, прокурором Київської області Киричук М.Ю. подано апеляційну скаргу. В якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення. яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку наданим прокурором доказам на підтвердження позовних вимог, а саме, листу КДП Київгеоінформатика від 10 травня 2018 року № 01-01/140 зі схемою накладення земельної ділянки, згідно якого станом на 2017 рік спірна земельна ділянка повністю накладається на землі водного фонду, а також листу Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 березня 2018 року №17-08/465 про те, що водний об`єкт, що знаходиться поруч зі спірною ділянкою у селі Пухівка Броварського району Київської області є природним водним об`єктом - річка Стара Десна, яка протікає по заплаві річки Десна, що відноситься до великих річок, що узгоджується зі ст.88 Водного кодексу України (далі - ВК України).

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався на висновок експерта від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, згідно з яким спірні земельні ділянки не накладаються на прибережну захисну смугу, ширина якої відповідно до затвердженого рішення Пухівської сільської ради генерального плану складає 25 метрів. Також вказує, що суд не взяв до уваги той факт, що містобудівна документація не встановлює прибережні захисні смуги, які відповідно до вимог Водного кодексу України та вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлюються окремими проектами землеустрою, що є одним із видів землевпорядної документації. Вказує, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством, або у разі їх збільшення чи зменшення на території населених пунктів. Водночас, відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватись як відсутність самої прибережної захисної смуги та не дає можливості до її встановлення передавати у приватну власність земельні ділянки, що підпадають під нормативно визначену 100 метрову зону від урізу води.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу прокурора Київської області, в якому він зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову прокурора, оскільки ним не надано доказів на підтвердження накладання спірних ділянок на землі водного фонду.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішеннями Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10 жовтня 2017 року № 739-ХVІІІ-VІІ, 741-ХVІІІ-VІІ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель комунальної власності у власність громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та передано у власність земельні ділянки площею по 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0582, за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 34-35)

Рішеннями Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10 жовтня 2017 року № 734-ХVІІІ-VІІ, 737-ХVІІІ-VІІ, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель комунальної власності у власність громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та передано у власність земельні ділянки площею по 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0580, АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 32-33)

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 набув право власності на вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 24 листопада 2017 року, серії та номер 3132; серії та номеру 1654; серії та номеру 1948; серії та номеру 1951 (т.1 а.с.19-30).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не доведено, що передані у власність ОСОБА_1 , спірні земельні ділянка на підставі оспорюваних рішень Пухівської сільської ради Броварського району Київської області належать до земель водного фонду, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання вказаних рішень ради незаконним а відтак прийшов висновку про відмову про задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок.

Відповідно до вимог ч.1 ст.15, ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст.155 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями ч.4 ст.88 ВК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України Про землеустрій .

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини, вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В матеріалах справи містяться висновки Відділу містобудування та Архітектури від 06 червня 2017 року за № 341, 338 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,1000 га ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області. (а.с. 168,169) Висновки про погодження земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відділом не надавались.(а.с.165)

Як убачається із листа наданого Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 25 грудня 2017 року за № 01-01/586, на запит прокуратури Київської області від 13 листопада 2017 року направлене викопіювання з топографічних матеріалів, а саме з ортофотоплану масштабу 1:10000 станом на 2010 рік із схемою накладення земельних ділянок згідно запиту на землі фонду в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області. Так в даному листі зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами в тому числі кадастровим номером 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та прибережну захисну смугу затоки річки Десна (т.1 а.с. 36)

У листі від 01 березня 2018 року за № 17-08/465 Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО) зазначається, що водний об`єкт, що розташований поряд із земельними ділянками, які знаходяться в с.Пухівка, Пухівської сільської ради це природний водний об`єкт річки Стара Десна, яка протікає по заплаві р.Десна. Площу водозбору р.Стара Десна не визначено, тому що вона є частиною заплави річки Десна. Інформацією наведено за даними довідника Гидрологическая изученность, Гидрометиздат, Ленинград,1964 г. Річка Десна має загальну площу водозбору 88900 кв.м., довжину 1130 км. (т.1 а.с. 38).

В матеріалах справи міститься схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду. Викопіювання космічної зйомки станом на 2017 рік. (т.1 а.с.89). Як зображено у додатку № 3 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584 станом на 2017 рік розташовані у прибережній 100-метровій захисній смузі річки Десна. (а.с.89)

Вищенаведене спростовується висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року за № 24154/18-41 встановлено, що земельні ділянки в тому числі з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584 згідно з проведеними на місцевості топографічних робіт масштабу 1:500 на землі водного фонду, а саме прибережну захисну смугу, ширина якої згідно затвердженого рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V Генерального плану села Пухівка складає 25 метрів - не накладаються (т.1 а.с.176-182).

Окрім того, вказані дані за 2010 рік у вказаному листі повністю спростовується, наданим викопіюванням із генерального плану села Пухівка, із позначенням на місцевості розміщення спірних земельних ділянок за кадастровими номерами 3221286801:01:058:0580,3221286801:01:058:0581,3221286801:01:058:0582,3221286801:01:058:0584, яка вочевидь розміщенні поза межами захисної смуги і навіть самого водного об`єкту. Генеральний план затверджений рішенням Пухівської сільської ради за № 1265-ХХХІV від 25 червня 2010 року (т.2 а.с.182).

Із досліджених проектів землеустрою щодо спірних земельних ділянок щодо відведення за рахунок земель комунальної власності земельні ділянки у власність, для ведення садівництва, в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , не знайшли свого підтвердження доказами обставини на які посилався позивач, так обмежень щодо використання земельної ділянки не встановлено, зокрема в Інформації виданої міськрайонним управлінням у Броварському районі та м.Броварах Головного територіального управління Держгеокадастру у Київській області зазначено, що земельні ділянки до земель водного фонду не відносяться.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 83 Земельного кодексу України встановлено, що Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Пунктом 4 вказаної статті визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 59 Земельного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Цією ж статтею установлено вичерпний перелік видів функціонального використання земель водного фонду, для яких їх можуть передавати в користування громадян органи місцевого самоврядування та виконавчої влади.

Зокрема, землі водного фонду можуть передаватись в користування лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Враховуючи викладене, чинним законодавством передбачено лише один випадок, коли землі водного фонду можуть передаватись у приватну власність та п`ять випадків, коли їх може бути передано в користування.

Можливість передачі у приватну власність земель водного фонду для ведення індивідуального садівництва законом взагалі не передбачена.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР) визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, оскільки не знайшли свого підтвердження належними, достатніми та достовірними доказами доводи прокурора стосовно того, що вищевказана земельна ділянка до прийняття оспорюваних рішень Пухівської сільської ради Броварського району Київської області належала до земель водного фонду в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, а тому, відповідно, Пухівська сільська рада Броварського району Київської області не мала повноважень на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.

Оскільки позовні вимоги про витребування земельних ділянок є похідними від позовних вимог про визнання ненезаконними рішень ради, узадоволенні яких відмовлено, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вімову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Прокурора Київської області Киричука Максима Юрійовича - залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна