Постанова

від 21.04.2021 по справі 361/1686/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 361/1686/18

провадження № 61-13776св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи :

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області,

відповідачі : Пухівська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_1 ,

треті особи : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2020 року у складі судді Радзівіл А. Г. та на постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у складі колегії суддів:

Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх витребування із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області звернувся до суду із позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання недійсними рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та їх витребування із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішеннями Пухівської сільської ради Броварського району Київської області

від 10 жовтня 2017 року № 734-ХVІІІ-VІІ, № 737-ХVІІІ-VІІ затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність

ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та передано у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0580 площею по 0,1000 га (загальною площею 0,2 га) для ведення індивідуального садівництва.

Рішеннями Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10 жовтня 2017 року № 739-ХVІІІ-ІІ, № 741-XVIII-VII затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та передано у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0582 площею по 0,1000 га (загальною площею 0,2 га) для ведення особистого селянського господарства.

Рішеннями державного реєстратора Пухівської сільської ради від 20 жовтня 2017 року № 37667040, № 37663949, № 37667759, № 37665293 зареєстровано право власності вищевказаних осіб на земельні ділянки.

У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 24 листопада

2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 продали належні їм земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0582 ОСОБА_1 .

Рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу

Гамзатовою А. А. за індексними номерами 38325854, 38326693, 38330492, 38327254 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на

земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:58:0581 загальною площею 0,4000 га.

На думку позивача, вищевказані рішення Пухівської сільської ради про передачу у власність вказаних земельних ділянок суперечать вимогам законодавства, а тому підлягають визнанню недійсними та скасуванню

у зв`язку з тим, що відповідно до інформації КДП Київгеоінформатика

від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 встановлено, що вказані земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду, а саме:

100-метрову прибережну захисну смугу затоки річки Десна, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району.

Відповідно до листа Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 березня 2018 року

№ 17-08/465 річка Десна відноситься до великих річок (загальна площа водозбору понад 88 900 кв. м).

Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Водночас відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність земельної ділянки, що підпадає під нормативно визначену 100-метрову зону від урізу води.

Позивач зазначав, що можливість передачі у приватну власність земель водного фонду для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства законом взагалі не передбачена. Таким чином, земельні ділянки, які відводилися громадянам у власність для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства відведені за рахунок земель водного фонду, що суперечить нормам закону.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог (а. с. 59-62, т. 1), заступник прокурора Київської області остаточно просив суд:

- визнати недійсними рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10 жовтня 2017 року № 734-ХVІІІ-УІІ,

№ 737-ХVІІІ-УІІ, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та передано у власність земельні

ділянки із кадастровими номерами 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0580 для ведення індивідуального садівництва площею по 0,1000 га (загальною площею 0,2 га);

- визнати недійсними рішення Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10 жовтня 2017 № 739-ХVIIІ-VІІ,

№ 741-XVIII-VII, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та передано у власність земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0582 для особистого селянського господарства площею по 0,1000 га (загальною площею 0,2 га);

- витребувати на користь територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області в особі Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0582 площею 0,1000 га, 3221286801:01:058:0584 площею 0,1000 га, 3221286801:01:058:0580 площею 0,1000 га, 3221286801:01:058:0581 площею 0,1000 га, які розташовані на

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області

від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою

Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що прокурором не доведено, що передані у власність громадянам спірні земельні ділянки на підставі оскаржувних рішень Пухівської сільської ради Броварського району Київської області належать до земель водного фонду, а тому суди вважали відсутніми підстави для визнання вказаних рішень незаконними, що свідчить також про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування земельних ділянок.

В основу судових рішень покладено висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року

№ 24154/18-41, відповідно до якого земельні ділянки, в тому числі з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584, згідно з проведеними на місцевості топографічними роботами масштабу 1:500 на землі водного фонду, а саме: на прибережну захисну смугу, ширина якої становить

25 метрів, не накладаються.

При цьому суди вважали докази, надані позивачем на підтвердження

його вимог, зокрема, лист Київського державного підприємства

геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 25 грудня 2017 року № 01-01/586, лист Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО) від 01 березня 2018 року

№ 17-08/465 та викопіювання космічної зйомки станом на 2017 рік, якими підтверджено факт накладання спірних земельних ділянок на землі водного фонду, недостатніми для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області

від 17 лютого 2020 року та на постанову Київського апеляційного суду

від 12 серпня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року справу № 361/1686/18 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заступник прокурора Київської області посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 58, 59, 60, 83, 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 1, 4, 88, 89 Водного кодексу України (далі - ВК України), судом порушено положення статей 1, 2, 10, 12, 76-80, 89, 263, 367 ЦПК України та не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах

від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-й, від 14 листопада

2018 року у справі № 183/1617/16.

Суди першої та апеляційної інстанцій не вжили заходів щодо об`єктивної перевірки доводів прокурора, повно та всебічно не встановили обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, та за наявності належних доказів на підтвердження факту віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, безпідставно відмовили в задоволенні позовних вимог.

У порушення основоположних принципів цивільного судочинства, вирішуючи спір у цій справі, відхиляючи докази, надані прокурором, суди не мотивували належним чином неврахування листів уповноважених органів та викопіювання космічної зйомки, якими підтверджено факт віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду, що перебувають під особливим захистом держави.

Суди не звернули належної уваги на те, що у зв`язку з відсутністю проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в селі Пухівка до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення статей 60 ЗК України та 88 ВК України, якими визначено 100-метрову зону від урізу води. Разом із тим, покладаючи в основу обґрунтування оскаржуваних судових рішень висновок експерта від 13 лютого 2019 року, поза увагою судів залишилося те, що вказаний висновок містить інформацію на підставі даних генерального плану села Пухівка, який є містобудівною документацією, що в жодному разі не встановлює розмір прибережної смуги, оскільки відповідно до вказаного плану ширина прибережної смуги штучно упорядкованих водних об`єктів становить 25 м, однак спірні земельні ділянки розташовані вздовж природного водного об`єкта - річки Десна, прибережна смуга якої в силу вимог закону становить 100 м та не зменшена жодним рішенням уповноваженого органу на підставі відповідної землевпорядної документації.

Рішення судів суперечить сталій практиці та висновкам Верховного Суду, відповідно до яких заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України є неможливим.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_6 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини, що мають значення для вирішення спору на підставі безпосереднього дослідження всіх доказів, у тому числі, висновку експерта, який ґрунтується на рішенні Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2010 року, відповідно до якого ширина прибережної смуги водного фонду становить саме

25 метрів. Вказане рішення не скасоване та не визнане судом незаконним, а тому є обов`язковим до виконання.

Крім того, спірні земельні ділянки ОСОБА_1 набуто у встановленому законом порядку на підставі договорів купівлі-продажу, які є дійсними та не оскаржувалися в судовому порядку, а тому держава не має права втручатися в право власності та витребовувати у нього як добросовісного набувача спірні земельні ділянки.

Пред`явлений прокурором позов є прямим порушенням прав

ОСОБА_1 на мирне володіння майном та невиправданим втручанням держави в право власності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішеннями Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10 жовтня 2017 року № 739-ХVІІІ-VІІ, 741-ХVІІІ-VІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель комунальної власності у власність громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та передано у власність земельні ділянки площею по 0,1000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0584, 3221286801:01:058:0582 за адресою:

АДРЕСА_1 (а. с. 34-35, т. 1).

Рішеннями Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10 жовтня 2017 року № 734-ХVІІІ-VІІ, 737-ХVІІІ-VІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель комунальної власності у власність громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та передано у власність земельні ділянки площею

по 0,1000 га для індивідуального садівництва з кадастровими

номерами 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0580 за адресою:

АДРЕСА_1

(а. с. 32-33, т. 1).

Висновками відділу містобудування та архітектури від 06 червня 2017 року

№ 341, 338 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,1000 га

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на АДРЕСА_1 в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області

(а. с. 168, 169, т. 1). Висновки про погодження земельних ділянок

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відділом не надавалися (а. с. 165, т. 1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 набув право власності на вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу

від 24 листопада 2017 року (серії та номери 3132; 1654; 1948; 1951) (а. с.19-30, т. 1).

Відповідно до листа, наданого Київським державним підприємством

геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика , від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 на запит прокуратури Київської області від 13 листопада 2017 року направлене викопіювання з топографічних матеріалів, а саме: з ортофотоплану масштабу 1:10000 станом на 2010 рік зі схемою накладення земельних ділянок згідно з запитом на землі фонду в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області. Земельні ділянки, в тому числі

з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584, повністю накладаються на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню та прибережну захисну смугу затоки річки Десна (а. с. 36, т. 1).

У листі від 01 березня 2018 року № 17-08/465 Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО) зазначається, що водний об`єкт, що розташований поряд із земельними ділянками, які знаходяться у АДРЕСА_1 , -це природний водний об`єкт річки Стара Десна, яка протікає по заплаві річки Десна. Площу водозбору річки Стара Десна не визначено, тому що вона є частиною заплави річки Десна. Інформацією наведено за даними довідника Гидрологическаяизученность, Гидрометиздат, Ленинград,

1964 г. , що річка Десна має загальну площу водозбору 88900 кв. м, довжину 1 130 км (а. с. 38, т. 1).

У матеріалах справи міститься схема накладення земельних ділянок на землі водного фонду. Викопіювання космічної зйомки станом на 2017 рік.

Як зображено у додатку № 3 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584 станом на 2017 рік розташовані у прибережній

100-метровій захисній смузі річки Десна (а. с. 89, т. 1).

Викопіюванням із генерального плану села Пухівка, що затверджений рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року, встановлено, що ширина прибережної захисної смуги становить 25 м (а. с. 182, т. 2).

Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41 на замовлення ОСОБА_1 встановлено, що земельні ділянки, в тому числі

з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584, згідно з проведеними на місцевості топографічними роботами масштабу 1:500 на землі водного фонду, а саме: прибережну захисну смугу, ширина якої згідно із затвердженим рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V генеральним планом с. Пухівка складає 25 метрів, - не накладаються (а. с. 176-182, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення не відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки, віднесені рішеннями Пухівської сільської ради до категорії земель із цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства, належали до земель водного фонду, а тому Пухівська сільська рада не мала права передавати їх у приватну власність.

Відповідно до частин першої-другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

За основним цільовим призначенням землі України поділяються на відповідні категорії, зокрема, землі водного фонду (стаття 19 ЗК України).

До земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України; тут і далі - у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України), відповідно до яких прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари -

25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Оскільки законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду, в тому числі прибережних захисних смуг, то при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею

88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі

№ 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня

2020 року у справі № 469/1044/17 зроблено висновок про те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

Предметом доказування у справі, яка переглядається, є відстань від меж спірних земельних ділянок до урізу води річки Десна.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пред`являючи позов, прокурор на підтвердження своїх вимог надав до суду лист Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем Київгеоінформатика від 25 грудня 2017 року № 01-01/586, викопіювання з топографічних матеріалів, а саме:

з ортофотоплану масштабу 1:10000 станом на 2010 рік, відповідно

до якого земельні ділянки з кадастровими номерами,

в тому числі кадастровими номерами 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584, повністю накладаються на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню та прибережну захисну смугу затоки річки Десна. Також було надано схему накладення земельних ділянок на землі водного фонду, викопіювання космічної зйомки станом на 2017 рік, де у додатку № 3 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584 станом на 2017 рік розташовані у прибережній 100-метровій захисній смузі річки Десна.

У порушення вимог статей 265, 382 ЦПК України суди належним чином не перевірили тверджень прокурора щодо приналежності спірних земельних ділянок до земель водного фонду та не дослідили зазначені вище докази, подані прокурором, проте від їх належної правової оцінки залежить правильне вирішення спору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав, що віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду спростовується висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи

від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41, відповідно до якого земельні ділянки в тому числі з кадастровими номерами 3221286801:01:058:0580, 3221286801:01:058:0581, 3221286801:01:058:0582, 3221286801:01:058:0584 на землі водного фонду, а саме: прибережну захисну смугу, ширина якої відповідно до затвердженого рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2010 року

№ 1265-ХХХІV-V генерального плану села Пухівка становить 25 метрів, не накладаються.

Разом із тим, у матеріалах справи наявне лише викопіювання з генерального плану села Пухівка, що не може вважатися проектом землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в с. Пухівка. А тому за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України.

Таким чином, висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю є передчасними.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судами не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати оцінку доказам, колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги та вважає за необхідне оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене в цій постанові, повно та всебічно дослідити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надати належну оцінку доказам: кожному доказу окремо, а також взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, та у разі доведеності факту накладання земельних ділянок на землі водного фонду розглянути справу за позовними вимогами, які відповідають належному способу захисту, здійснення якого матиме наслідком реальне відновлення порушеного права власності держави на землі прибережної захисної смуги.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи допущені судами порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції за статтею 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області задовольнити частково .

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня

2020 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук