Постанова

від 19.08.2020 по справі 127/25955/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/25955/18

Провадження № 22-ц/801/676/2020

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Луценко Л. В.

Доповідач:Марчук В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 рокуСправа № 127/25955/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючої: Марчук B.C.,

суддів: Медвецького С.К., Міхасішина І.В.,

секретар : Кузьменко Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 127/25955/18 за позовом ОСОБА_1 до Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області та ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Луценко Л.В., дата складання повного тексту рішення - 20.01.2020 року, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась у Вінницький міський суд Вінницької області з даним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці помер батько заявника ОСОБА_3 1957 року народження, уродженець с. Дашківці Літинського району Вінницької області.

Після його смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, яке складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 та грошових вкладів, які належали померлому на підставі права власності.

Спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 заведена у Першій Вінницькій державній нотаріальній конторі.

Позивачка, у встановлений законом строк, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, як спадкоємець за законом першої черги, але на момент подачі заяви нотаріус їй повідомила, що батько за життя склав заповіт на ім`я відповідачки ОСОБА_2 , заповівши їй житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 стало відомо, що 31.08.2015 року секретарем виконкому Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області Прокопенко Н.П. було посвідчено заповіт та зареєстровано в реєстрі за №93, відповідно до якого ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті, зробив розпорядження та заповів належний йому на праві власності житловий будинок і земельну ділянку за АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , 2003 року народження.

Вищезгаданий заповіт позивачка вважає недійсним, оскільки, на її думку, батько склав його будучи як фізично, так і психічно не здоровим, а тому не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

На підтвердження цього, вона вказує, що батько, вживаючи ліки, які обмежували його здатність усвідомлювати свої дії, склав заповіт на невідому їй особу у с. Дашківці Літинського району Вінницької області, в той час, як він постійно проживав у м. Вінниця.

За життя батько потребував постійного стороннього догляду, який йому забезпечувала саме позивачка так, як він зловживав спиртними напоями, був психічно неврівноваженим .

Отже, вищевикладені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 в суд з даним позовом, у якому вона просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі під №93, посвідчений Дашковецькою сільською радою Літинського району Вінницької області від 31.08.2015 року, виходячи з норми ч.1 ст. 225 ЦК України.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2020 року в задоволенні позову відмовлено, у зв`язку з його недоведеністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що враховуючи всі обставини справи, є достатньо підстав вважати, що заповіт був складений її батьком в стані, коли він не усвідомлював своїх дій. Зазначає, що в суді першої інстанції було проведено судово-психіатричну експертизу з висновком якої скаржник не погоджується , адже експерт не досліджував даних про психічний стан особи саме в період складання заповіту чи в близьких датах до вказаної події. Вказує, що експертом не досліджувались пояснення свідків, які спілкувались з ОСОБА_3 у той період; не заявлялося клопотання про необхідність отримання пояснень від таких свідків, а фактично зроблено висновок на припущеннях та даних, які до періоду складання заповіту не мають відношення. Крім того, скаржник зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_3 , здійснивши реєстрацію ОСОБА_2 , мав намір заповісти їй майно, яким користувався, оскільки доказів цьому у суду немає.

З урахуванням зазначеного, скаржник просить суд рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повній мірі.

Від представника ОСОБА_2 адвоката Дудчика О.М. та Дашковецької сільської ради надійшли відзиви на дану апеляційну скаргу, в яких заявники просять рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.01.2020 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

У судовому засіданні Вінницького апеляційного суду Вінницької області представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Маркевич Т.Л. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи законним та обгрунтованим рішення суду першої інстанції.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися без поважних причин, будучи належно повідомленими про час та місце розгляду справи.

Від апелянта ОСОБА_1 19.08.2020 року в 11 год 11 хв. до Вінницького апеляційного суду після проведення судового засідання у даній справі надійшла електронною поштою без електронного підпису заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою заявника, яка нічим не підтверджена. За вказаних обставин, дана заява не бралася до уваги при розгляді справи.

Вінницький апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заслухавши представника відповідачки ОСОБА_2 , адвоката Маркевича Т.Л., вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, через наступне.

Згідно частин першої - п`ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним правовим вимогам.

Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці у віці 60 років помер батько заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Дашківці Літинського району Вінницької області, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 22.01.2018 року (а.с.10 т.1).

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

А тому, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно, яке належало померлому за життя на праві приватної власності, зокрема: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17.06.2014 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Шарко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1-1189, що підтверджується змістом Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №23090606 від 17.06.2014 року (а.с.12); а також грошові вклади із відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що зберігаються у ТВБВ №10001/0188 Філія-Вінницьке обласне управління Ощадбанк на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , належних померлому на підставі повідомлення ВОУ АТ Ощадбанк від 11.04.2018 року №101.17/05-03-917, що підтверджується змістом свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11.10.2018 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Марценюк С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №1-605 (а.с.11 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

З огляду на вказане, суд зробив правильний висновок, що позивачка, як донька померлого, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 10.02.1984 року (а.с.9 т.1), а також свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції 05.12.2007 року, являється спадкоємицею першої черги за законом (а.с.8 т.1).

Вона є такою, що прийняла спадщину після смерті батька, оскільки в передбачений чинним законодавством строк, звернулась до Першої вінницької державної нотаріальної із відповідною заявою про прийняття спадщини.

Однак, 11.10.2018 року позивачці державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Марценюк С.А. було видано лише свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за №1-605, на грошові вклади із відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що зберігаються у ТВБВ №10001/0188 Філія-Вінницьке обласне управління Ощадбанк на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , належних померлому на підставі повідомлення ВОУ АТ Ощадбанк від 11.04.2018 року №101.17/05-03-917 (а.с.11 т.1).

Іншим майном померлий ОСОБА_3 розпорядився за життя, склавши заповіт 31.08.2015 року, посвідчений секретарем виконкому Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області Прокопенко Н.П. та зареєстрований в реєстрі за №93, відповідно до якого ОСОБА_3 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій та попередньо ознайомившись із вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що належний йому на праві власності житловий будинок та земельну ділянку за АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_2 , 2003 року народження (а.с.29 т.1).

У цьому Заповіті також зазначено, що ОСОБА_3 підтвердив, що заповіт не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину; він записаний ОСОБА_4 зі слів ОСОБА_3 ; до підписання Заповіт прочитаний вголос заповідачем, власноручно підписаний. Особу ОСОБА_3 встановлено, його дієздатність перевірено (а.с.29 т.1).

У книзі реєстрації нотаріальних дій за 2014-2015 роки по Дашковецькій сільській раді Літинського району Вінницької області, міститься запис №93 від 31.08.2015 року про складення ОСОБА_3 заповіту (а.с.30-31 т.1).

Так-як позивачка вважала, що вищезазначений заповіт є недійсним на підставі ст.225 ЦК України, оскільки батько через стійкий розлад здоров`я не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, то ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2018 року у даній цивільній справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, (а.с.91-92 т.1).

У висновку судово-психіатричного експерта Комунального закладу Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка №11 від 12.11.2019 року зазначено, що ОСОБА_3 на час складання заповіту від 31.08.2015 року на психічні розлади не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. Про це свідчить проведений аналіз матеріалів цивільної справи, наданої медичної документації, згідно з якими підекспертний в досліджуваний період часу не виявляв розладів свідомості, грубих порушень пам`яті, порушень в сферах мислення, інтелекту, емоцій, волі, а також порушень критичних та адаптаційних здібностей, психотичної симптоматики (маячення, галюцинацій). Наявні у нього соматичні захворювання (легенева недостатність І, цироз печінки класу В за Чайлд-П`ю, стадія декомпенсації, портальна гіпертензія ІІ ст., асцит, печінкова-клітинна недостатність ІІ ст., сечокам`яна хвороба, камені лівої нирки, хронічний пієлонефрит, хронічне порушення мозкового кровообігу на тлі шийного остеохондрозу з антено-невротичним, цефалічним синдромами) не викликали порушень в сфері його психічної діяльності. Про це свідчить доступність ОСОБА_3 продуктивного мовного характеру, під час якого він логічно і послідовно висловлював свої думки (під час складання заповіту власноручно написав: Цей заповіт прочитаний мною, ОСОБА_3 , вголос, відповідає моїм діям і намірам і власноручно його підписав), повідомляв про себе відомості, скаржився на стан здоров`я у відповідності до патологічних процесів - на загальну слабкість, відчуття здуття живота після їжі, важкість в животі, періодичний гіркий присмак в роті, періодичний головний біль, пастозність стоп, підвищення температури тіла, нудоту, біль в правому підребер`ї, патологічну висипку на лиці, блювоту світлими згортками крові. Під час оглядів лікарем загальної практики сімейної медицини (11.09.2015 року, 01.10.2015 року, 11.08.2016 року, 27.10.2017 року) та під час стаціонарного лікування в лікарнях (з 21.09.2015 року по 05.10.2015 року, з 01.10.2017 року по 06.10.2017 року) ОСОБА_3 оглядався лікарями різного профілю (терапевтом, офтальмологом, отоларингологом, неврологом, хірургом, наркологом), при цьому він виконував інструкції при обстеженні, поводився адекватно, ніхто з лікарів не відмітив у нього будь-яких відхилень в психічній діяльності, не призначив консультації лікаря-психіатра. Тому, ОСОБА_3 на час складання заповіту 31.08.2015 року на психічні розлади не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними (а.с.218-224 т.1).

За вказаних обставин та правових норм, якими суд керувався, вирішуючи спір, він дійшов до правомірного та обгрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які вона посилалася, як на підставу своїх позовних вимог, а саме, не доведено, що ОСОБА_3 склав оскаржуваний заповіт у стані, у якому не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно ж до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо права на заповіт покійного ОСОБА_3 , то воно визначене ст. 1234 ЦК України. Право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, регламентоване ст. 1236 ЦК України.

А відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Висновок судово-психіатричного експерта №11, який є одним із доказів у справі, грунтується, зокрема, на матеріалах даної цивільної справи; відомостях, викладених у медичній карті стаціонарного хворого ОСОБА_3 за №6574 з Вінницької міської клінічної лікарні №1; відомостях з медичної карти №2-6621-3-1-03 амбулаторного хворого - того ж ОСОБА_3 та з копій медичних карт стаціонарного хворого за №18329 та №1343 з Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова на ім`я ОСОБА_3 і нічим не спростований.

Клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи позивачкою не заявлялося.

Наміри ОСОБА_3 заповісти ОСОБА_2 майно, яким він користувався, а саме: житловий будинок та земельну ділянку за АДРЕСА_1 , підтверджуються самим Заповітом від 31.08.2015 року ( т.1 а\с 59).

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки вони суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи тому, в силу ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1057, 20 грн. до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі. З огляду на це та норму п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь держави Україна зазначений судовий збір за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2020 рокузалишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , на користь держави Україна 1057,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча суддя: В.С. Марчук

Судді: С.К. Медвецький

І.В. Міхасішин