Ухвала
від 17.08.2020 по справі 922/148/20
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

17.08.2020 року Справа № 922/148/20

Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

при секретарі Пархоменко О.В.

за участю:

прокурора - Ткаченко К.О., службове посвідчення №036249 від 12.11.2015 року;

позивача - Тягнибок І.В., довіреність №183 від 14.01.2020 року;

відповідача - адвокат Василинич О.А., посвідчення № 868 від 13.01.2011 року; ордер серія ХВ № 172В000139 від 24.01.2020 року; Новікова Л.М., довіреність № 8 від 21.01.2020 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Весотра-Харків", с. Пісочин, Харківський район, Харківська область (вх. № 1583Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 року у справі №922/148/20, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Байбак О.І.), повний текст якого складено 18.06.2020 року

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі Пісочинської селищної ради, с. Пісочин, Харківський район, Харківська область

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Весотра-Харків", с. Пісочин, Харківський район, Харківська область

про стягнення 1695321,41 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2020 року у справі №922/148/20 позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Весотра - Харків" на користь Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області 1695321,41 грн. безпідставно збережених коштів; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Весотра - Харків" на користь Прокуратури Харківської області 25429,82 грн. судового збору.

Приватне акціонерне товариство "Весотра-Харків" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 року у справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує таке.

Прокурором не дотримано вимог ст. 53 ГПК України та не обґрунтовано в позові в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для його звернення до суду.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі №924/1256/17, від 23.10.2018 року у справі №926/03/18, від 23.09.2018 року у справі №924/1237/17, від 06.02.2019 року у справі №927/246/18 та зазначає, що позовна заява підлягала поверненню прокурору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, оскільки відсутні підстави для його звернення до суду.

Відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єкти права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Відповідно до ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Земельна ділянка під нерухомим майном відповідача не є сформованою як об`єкт цивільних прав в розумінні ст. 79-1 ЗК України, доказів такого оформлення земельної ділянки не надано, що виключає реальну можливість її передачі в оренду в заявлений прокурором період та обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути лише земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Позивачем не доведено відповідними доказами існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав; реальної можливості її передачі в оренду відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі" в період з 01.01.2017 року по 01.05.2019 року; розмір земельної ділянки, що використовується саме відповідачем; обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів) у розмірі орендної плати, основою для визначення розміру якої для земель державної та комунальної власності є нормативно грошова оцінка земель, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, якою користується відповідач, до позову не додано, що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів виходячи з розрахунку орендної плати за землю.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі №904/4737/18, від 11.09.2019 року у справі №922/393/18, від 13.02.2019 року у справі №922/392/18, від 07.02.2019 року у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 року у справі №923/9217/17, від 27.01.2020 року у справі №924/653/18.

На території земельної ділянки, за користування якої позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти саме з відповідача, знаходяться інші співвласники, частина земель зайнята під об`єктами Фонду державного майна України, інша частина зайнята третіми особами, які приватизували об`єкти нерухомого майна Фонду державного майна України.

Розрахунок суми позову обґрунтовано підробленим Актом про визначення розміру збитків власнику землі від 02.12.2019 року, в якому наведено розрахунок суми безпідставно збережених коштів у сумі 1695321,41 грн., який не затверджувався рішенням Пісочинської селищної ради ХХVIII сесії VII скликання від 03.12.2019 року, якою зазначеної дати затверджено Акт про визначення розміру збитків власнику землі від 03.12.2019 року на суму 2002115,65 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2020 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Весотра-Харків" на рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 року у справі; прокурору та позивачу встановлено строк до 23.07.2020 року на протязі якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "29" липня 2020 р. о 10:00 год.; явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

09.07.2020 року на адресу суду від Харківської місцевої прокуратури №6 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6508), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що з`ясування питань, чи потребують захисту державні інтереси у конкретному випадку, чи замінює прокурор орган, уповноважений на виконання відповідних функцій, який не здійснює захисту або робить це неналежно, причин, які свідчать про невжиття позивачем заходів щодо захисту інтересів держави; встановлення відповідних обставин можливе лише під час здійснення розгляду справи по суті.

22.07.2020 року на адресу суду від позивача - Пісочинської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6896), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що позивачем відповідно до вимог чинного законодавства України, з метою підтвердження площі самовільного використання земельної ділянки відповідачем та розрахунку безпідставно збережених коштів надано належні та допустимі докази на підтвердження предмету позову та правомірності його задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2020 року, для забезпечення прав учасників справи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у справі, дотримання основних засад господарського судочинства, зокрема, змагальності сторін, повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, оголошено перерву у розгляді справи до 17.08.2020 року.

07.08.2020 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№7393), в якому останній просить відкликати позивача позовні вимоги щодо стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 1 695 321,41 грн., у зв`язку з тим, що в період з 01.01.2017 року по 01.05.2019 року земельна ділянка у розмірі 0,8178 га знаходилась під об`єктами нерухомості, що належали відповідачу, а тому відповідач висловлює готовність сплатити за користування землею у відповідності до розрахунку, наведеного в позовній заяві; вартість користування земельною ділянкою 0,8178 га під об`єктами нерухомості за період з 01.01.2017 року по 01.05.2019 року становила 306754,24 грн., яке долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.08.2020 року представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2020 року у справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 17.08.2020 року колегія суддів дійшла висновку про зупинення апеляційного провадження у даній справі, виходячи з такого.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов виходив, зокрема з того, що ПАТ "Весотра-Харків" є правонаступником АТП 16360, доказів отримання ні АТП 16360 ні його правонаступником - ПАТ "Весотра-Харків" державного акту на право постійного користування земельною ділянкою матеріали справи не містять; представники ПАТ "Весотра-Харків" в процесі розгляду справи визнали, що такий державний акт ПАТ "Весотра-Харків" не оформлювало та не мало. Як вбачається з положень ст. 120 ЗК України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Водночас, за змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зважаючи на зазначені положення, власники нежитлових приміщень, які розміщені, зокрема на земельній ділянці комунальної власності, не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку, на якій розміщені ці приміщення. Крім того, оскільки земельна ділянка, на якій здійснює господарську діяльність ПАТ "Весотра-Харків" перебуває у комунальній власності. Зазначене також свідчить про обов`язок ПАТ "Весотра-Харків" оформити з Пісочинською селищною радою відповідний договір оренди земельної ділянки; ПАТ "Весотра-Харків" є власником комплексу нежитлових будівель, розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Автомобільна, 8 (будівлі складаються з: насосної, Р-1 загальною площею 19,30 кв.м.; вбиральні, С-1 загальною площею 6,50 кв. м.; підсобного приміщення, П-1 загальною площею 47,80 кв. м.; авто вагової, Б-1 загальною площею 69,70 кв. м.; будівлі КПП з диспетчерською, А-2 загальною площею 1459, кв. м.; побутового приміщення, 1-1 загальною площею 141,80 кв. м.; профілакторію № 2 ,0-1 загальною площею 1366,70 кв. м.; складу з ділянкою ТО, Н-1 загальною площею 1697,90 кв. м.; складу агрегатів, К-1 загальною площею 465,30 кв. м.; ділянки ТО та ремонту, Т-2 Т1-1 Т2-1 загальною площею 1265,70 кв. м.; сараю, допоміжними спорудами) на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.01.2012 року.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, зокрема, на те, що відповідно до ст. 80 ЗК України, суб`єкти права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Відповідно до ст.ст. 122, 123, 124 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, а позивачем не доведено відповідними доказами існування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав; реальної можливості її передачі в оренду відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі" в період з 01.01.2017 року по 01.05.2019 року; розмір земельної ділянки, що використовується саме відповідачем; обґрунтованість розрахунку заявленої до стягнення суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів) у розмірі орендної плати, основою для визначення розміру якої для земель державної та комунальної власності є нормативно грошова оцінка земель, оформлена як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Разом з тим, під час підготовки справи до судового розгляду колегією суддів встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №920/418/19 прийнято до розгляду справу за позовом Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Девелопмент" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2020 року; призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 08.09.2020 року.

Так, місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову у справі №920/418/19, виходив з приписів ч. 1 ст. 124 ЗК України, за змістом якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки; з положень ч. 1 ст.377 ЦК України якою передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) та ч. 2 ст. 120 ЗК України, відповідно до якої якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову у справі №920/418/19 зазначив про те, що посилання відповідача на положення ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України , як на правомірне користування спірною земельною ділянкою так і правову підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, колегією суддів відхиляються, оскільки розірвання договору не порушує права власності на майно, яке виникло у відповідача на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна та знаходилося на спірній земельній ділянці, та не позбавляє його права на укладання з новим власником договору оренди, а у разі недосягнення згоди звернутися до суду з відповідним позовом. Також, колегією суддів враховано, що в матеріалах справи міститься копія протоколу №11 засідання тимчасово створеної комісії Верхньосироватської сільської ради від 23.07.2019 року, в якому вказано, що на спірній земельній ділянці незаконно збудовано споруди, тобто земельна ділянка використовується не за призначенням, з порушенням вимог чинного законодавства.

В ухвалі від 23.06.2020 року у справі №920/418/19, Великою Палатою Верховного Суду, між іншим, зазначено на те, що за доводами касаційної скарги, задовольняючи позовні вимоги Сільради про розірвання договору оренди земельної ділянки, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та ст. 32 Закону України "Про оренду землі". Натомість у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 626/601/19 про розірвання договору оренди землі у зв`язку зі зміною власника земельної ділянки, з посиланням на встановлені обставини про те, що сторони у договорі оренди землі врегулювали спірні відносини відповідно до диспозитивних приписів частини четвертої статті 32 Закону України "Про оренду землі", колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала про те, що перехід права власності на предмет оренди (орендовану земельну ділянку) є підставою для розірвання договору в силу пункту 14.5 цього договору, однак дійшов висновків, що перехід права власності на предмет оренди (орендовану земельну ділянку) не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій кожна із сторін договору має право вимагати його розірвання, адресуючи цю вимогу іншій стороні; іншими словами, відповідне положення договору закріплює відкладальну (суспензивну), а не скасувальну (резолютивну) умову у сенсі ст. 212 ЦК України , а сам факт зміни власника предмета оренди (орендованої земельної ділянки) є правозмінюючим, а не правоприпиняючим юридичним фактом. Водночас колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила про те, що зміна спірних правовідносин у вигляді виникнення на боці кожної із сторін договору оренди землі права вимагати його розірвання внаслідок зміни власника орендованої земельної ділянки сама по собі не свідчить, що будь-яке суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес сторони цього договору (у тому числі й позивача у справі) якимось чином порушені, не визнаються чи оспорюються.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Згідно з положеннями Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України "Про доступ до судових рішень", суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Отже, оскільки результат перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду першої інстанції від 09.06.2020 року у справі №922/148/20 безпосередньо пов`язаний із результатом касаційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №920/418/19 та з огляду на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо постановленої у справі № 920/418/19 правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, слід зупинити провадження у справі №922/148/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №920/418/19 та оприлюднення повного тексту постанови.

Керуючись статтями 228, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Зупинити апеляційне провадження у справі №922/148/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №920/418/19 та оприлюднення повного тексту постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та https://eag.court.gov.ua/sud4875/ .

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя В.І. Сіверін

Суддя М.М. Слободін

СудСхідний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення17.08.2020
Оприлюднено21.08.2020
Номер документу91066246
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/148/20

Ухвала від 31.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 29.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 02.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Ухвала від 05.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Краснов Є.В.

Постанова від 07.12.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

Постанова від 07.12.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

Ухвала від 12.11.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

Ухвала від 30.10.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

Ухвала від 17.08.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

Ухвала від 20.08.2020

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Терещенко Оксана Іванівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні