Ухвала

від 20.08.2020 по справі 906/996/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" серпня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/996/20

Господарський суд Житомирської області у складі судді Маріщенко Л.О.,

розглядаючи заяву Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова про забезпечення позову у справі №906/996/20

за позовом: Приватного (приватно-орендного) сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова

до Любовицької сільської ради

про визнання незаконним та скасувати рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство ім. Чкалова звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Любовицької сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення Любовицької сільської ради від 30.07.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та визнання комунальної власності на земельні ділянки інвентаризації" в частині прийняття земельних ділянок до комунальної власності (пункт 2) та доручення здійснити державну реєстрацію речового права комунальної власності ( пункт 3).

Разом із позовною заявою позивачем надана суду заява про забезпечення позову в якій заявник просить:

1. Накласти арешт на належні приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 1823484800:11:000:0760,

- 1823484800:12:000:0115,

- 1823484800:09:000:0343,

- 1823484800:11:000:0756,

- 1823484800:06:000:0331,

- 1823484800:06:000:0330,

- 1823484800:11:000:0758,

- 1823484800:08:000:0290,

- 1823484800:08:000:0291.

2. Заборонити Любовицькій сільській раді приймати рішення щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками, в тому числі шляхом передачі їх у власність, в користування, поділу та об`єднання цих ділянок.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник вказує, що 30.07.2020 Любовицька сільська рада на 31 сесії 7 скликання прийняла рішення "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо інвентаризації земель та визнання комунальної власності на земельні ділянки інвентаризації".

Позивач вважає вказане рішення не законним та таким, що підлягає скасуванню і зв`язку з чим оскаржив його до суду.

Оскільки Любовицька сільська рада вважає спірні земельні ділянки комунальною власністю, то на думку заявника, вона може розпорядитися ними шляхом передачі їх в оренду (через процедуру земельних торгів), в постійне користування, у власність ( в порядку безоплатної приватизації). Тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі його задоволення та ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Також, у своїй заяві позивач зазначає, що оскільки забезпечення позову, про яке останній просить суд, не обмежує права відповідача щодо володіння і користування майном (земельними ділянками) і не порушує його майнові права, таке забезпечення не може спричинити відповідачеві збитки. Відповідно зустрічне забезпечення не пропонується.

Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заява не може бути задоволена з таких підстав.

Відповідно до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача або інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності з позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

З огляду на предмет спору у даній справі судове рішення, у разі задоволення позову, не вимагатиме примусового виконання, тому в даному випадку не підлягає з`ясуванню та дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а підлягає дослідженню та встановленню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Згідно з ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статтями 76-79,80, 91, 96 ГПК України.

Заявником не надано суду відповідних доказів, що земельні ділянки за вказаними кадастровими номерами, на які він просить накласти арешт та заборонити прийняти рішення щодо їх розпорядження є земельними ділянками зазначеними у спірному рішенні сільської ради.

Крім того, заява Приватного (приватно-орендне) сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова ґрунтується лише на припущеннях про подальшу можливу передачу земельних ділянок іншим особам.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову та відсутність правового зв`язку між вимогами позивача та обраними ним заходами забезпечення позову.

З урахуванням викладеного вище, оскільки, заявником не обґрунтовано та не доведено належними доказами те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному (приватно-орендному) сільськогосподарському підприємству ім. Чкалова у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Дата підписання: 20.08.2020

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - в справу

2 - заявнику ( рек. з повід.)