Рішення

від 06.08.2020 по справі 910/18388/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2020Справа № 910/18388/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арнад Груп

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача Повалій О.В. адвокат (ордер АЕ №1015138 від 12.03.20)

від відповідача Фурманчук О.І. адвокат за довіреністю №1б/н від 09.06.20

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Арнад Груп (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - відповідач) про визнання недійсним кредитного договору № 4А16125Г від 18.11.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем чинного законодавства щодо укладення договорів, зокрема спірний договір є таким, що вчинений шляхом введення в оману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ГПК України.

За твердженням позивача, обман, під впливом якого останній уклав спірний договір, полягав у тому, що відповідач, володіючи повною фінансовою інформацією про товариство позивача та усвідомлюючи високі економічні показники його господарської діяльності, висунув позивачу пропозицію участі у процедурі трансформації кредитного портфеля АТ КБ Приватбанк , яка, за твердженнями представника банку, була ініційована Національним банком України. Вказана процедура трансформації передбачала переведення існуючого кредитного портфеля , що належить АТ КБ Приватбанк , на компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження прибутків. При цьому зазначені кредитні зобов`язання боржників, як зазначав банк, були забезпечені надзвичайно ліквідними активами, вартість яких значно перевищує боргові зобов`язання за кредитами.

У межах реалізації такого плану трансформації кредитного портфелю АТ КБ Приватбанк позивачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію шляхом укладення кредитного договору № 4А16125Г від 18.11.2016, отримані кредитні кошти були направлені, за доводами позивача, для погашення заборгованості боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ , поручителем якого виступив позивач шляхом укладення з банком також договору поруки № DNH2LOK06794 від 18.11.2016, загалом за договором поруки позивач перерахував банку грошові кошти на загальну суму 653 208 104,90 грн.

Позивач вказує, що обов`язковою умовою його участі у такій програмі трансформації кредитного портфелю АТ КБ Приватбанк було набуття позивачем права власності на активи, що забезпечували зобов`язання товариств-боржників, поручителем яких виступив позивач, у тому числі, Товариства з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ .

Однак, після завершення процедури переведення боргів АТ КБ Приватбанк було визнано неплатоспроможним та передано до державної власності, при цьому документи, які посвідчували права банку, як заставодержателя, на майно товариств-боржників, борги яких сплатив позивач, останньому передані не були.

У зв`язку з цим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом та просив зобов`язати відповідача передати йому оригінали кредитних договорів, які засвідчують обов`язок боржників виконати зобов`язання перед поручителем, та інші документи, яким забезпечувались кредитні договори. Суд, розглянувши вказаний позов, відмовив у його задоволенні та встановив, що в АТ КБ Приватбанк був відсутній обов`язок передати такі документи позивачу.

Враховуючи викладене, позивач вважав, що відповідач не мав наміру виконати свої зобов`язання за спірним договором поруки, як в момент укладення такого договору, так і в подальшому, що, як стверджує позивач, свідчить про свідоме введення відповідачем позивача в оману щодо істотних умов як кредитного договору, так і договору поруки, виконання яких мало на меті для позивача отримання прибутку за рахунок продажу активів боржника, що, за переконаннями банку, перевищували заборгованість, яку належить погасити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 28.01.2020.

22.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та заява про усунення недоліків позовної заяви.

27.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та заява про усунення недоліків позовної заяви.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що кредитні кошти за договором № 4А16125Г від 18.11.2016, укладеним з позивачем, надавались виключно для фінансування поточної діяльності позивача, зокрема відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "АРНАД ГРУП" від 15.11.2016 вирішено укласти договір з ПАТ КБ Приватбанк на суму 800 000 000,00 грн. Відповідно до протоколу техніко-економічного обґрунтування повернення кредитних коштів від 15.11.2016 та заявки на отримання кредиту від 15.11.2016, що були надані ТОВ "АРНАД ГРУП" на адресу Банку, метою кредитування самим позивачем зазначено - фінансування поточної діяльності. Наведене знайшло своє відображення й в самому кредитному договорі № 4А16125Г від 18.11.2016, де ціллю кредитування зазначен фінансування поточної діяльності позивача. Жоден пункт кредитного договору не містить згадок про трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки. Відповідач вважає твердження позивача про те, що укладення кредитного договору та договору поруки було спрямовано на отримання прибутку, такими, що не відповідають дійсності, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження укладення оспорюваного договору саме з цією метою.

Крім того, відповідач вказував, що при визнанні правочину недійсним у зв`язку з його укладенням під впливом обману доказуванню підлягає наявність відповідного умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, а також сам факт обману, що позивачем здійснено не було. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 викликано у наступне підготовче засідання, відкладене на 13.02.2020, позивача.

06.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

13.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь".

У підготовчому засіданні 13.02.2020 судом оголошено перерву до 25.02.2020.

17.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач на доводи відповідача зазначив, що господарська діяльність товариства спрямована на виробництво (виготовлення) та/або реалізацію товарів, виконання робіт, надання послуг та направлена на отримання доходу, відкриття банком кредитної лінії та сплата в цей же день суми кредитних коштів в рахунок виконання зобов`язань за договорами поруки прямо свідчать про те, що дані договори об`єднані суб`єктивним складом та метою, укладені саме в рамках реалізації Плану трансформації кредитного портфелю банку, банком свідомо введено товариство в оману щодо наявність ліквідних активів боржників, що перевищують суму боргу, відсутність яких мала істотне значення при укладенні позивачем оспорюваного правочину.

У підготовчому засіданні 25.02.2020 судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь", протокольно продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву до 17.03.2020.

17.03.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 викликано у наступне підготовче засідання, відкладене на 07.04.2020, відповідача.

02.04.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Підготовче засідання, призначене на 07.04.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 викликано у наступне підготовче засідання, призначене на 07.05.2020, позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 викликано у наступне підготовче засідання, відкладене на 28.05.2020, позивача.

06.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

14.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 викликано у наступне підготовче засідання, відкладене на 23.06.2020, позивача.

19.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

23.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

У підготовче засідання, призначене на 23.06.2020, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача забезпечив явку, надав усні пояснення, залишив на розсуд суду клопотання позивача про відкладення судового засідання, заперечував проти задоволення клопотань позивача про витребування доказів по справі.

Судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення судового засідання та клопотань позивача про витребування доказів по справі.

23.06.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті спору на 09.07.2020.

08.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті спору у зв`язку з перебуванням уповноваженого представника на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 викликано у наступне підготовче засідання, відкладене на 06.08.2020, позивача.

29.07.2020 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Арнад Груп надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Teams у порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Арнад Груп про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Teams задоволено, поставлено забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю Арнад Груп у розгляді справи 910/18388/19 у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за поштовою адресою для реєстрації в Microsoft Teams - ao_favorit@i.ua., провести судове засідання з розгляду справи призначене на 06/08.2020 о 16:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Microsoft Teams.

У судовому засіданні 06.08.2020 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, вважав позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 06.08.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

18.11.2016 між АТ КБ Приватбанк (банк за договором) та ТОВ Арнад Груп (позичальник за договором) був укладений кредитний договір № 4А16125Г, за умовами якого банком відкрито позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 800 000 000,00 грн кредитних коштів на наступні цілі: фінансування поточної діяльності, визначено термін повернення кредиту - 13.11.2024.

Згідно з п.п. А.6, А.7 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,5% річних. При порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань з погашення/повернення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 21% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом А.8 кредитного договору передбачено, що сплата відсотків здійснюється позичальником щоквартально (в січні, квітні, липні, жовтні) в період з 25 числа місяця по останній день місяця.

На виконання умов кредитного договору відповідачем 21.11.2016 були надані кредитні кошти в межах кредитного ліміту, для фінансування поточної господарської діяльності, у сумі 653 208 104,90 грн (шістсот п`ятдесят три мільйони двісті вісім тисяч сто чотири грн 90 коп.).

18.11.2016 між АТ КБ Приватбанк (кредитор за договором) та ТОВ Арнад Груп (поручитель) був укладений договір поруки № DNH2LOK06794 в забезпечення виконання зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ за кредитними договорами № DNH2LOK06794 від 11.03.2016, № DNH2LOK06796 від 11.03.2016, № DNH2LOK06797 від 11.03.2016, № DNH2LOK06798 від 11.03.2016, № DNH2LOK06795 від 11.03.2016.

Як підтверджено матеріалами справи (а саме 5-ма меморіальними ордерами від 21.11.2016), позивач здійснив погашення кредитної заборгованості в межах кредитного ліміту по вказаних кредитних договорах Товариства з обмеженою відповідальністю СТАЛЬ на загальну суму 653 208 104, 90 грн.

Сума отриманого від банку кредиту за кредитним договором співпадає з загальною сумою, що була погашена позивачем за договором поруки.

Згідно з поясненнями позивача, оспорюваний кредитний договір № 4А16125Г від 18.11.2016 та договір поруки № DNH2LOK06794 від 18.11.2016 були укладені ним в межах участі у процедурі трансформації кредитного портфеля АТ КБ Приватбанк , яка, за твердженнями представника банку, була ініційована Національним банком України. Вказана процедура трансформації передбачала переведення існуючого кредитного портфеля, що належить АТ КБ Приватбанк , на компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження прибутків, при цьому зазначені кредитні зобов`язання боржників, як зазначав банк, були забезпечені надзвичайно ліквідними активами, вартість яких значно перевищує боргові зобов`язання за кредитами.

Після виконання зобов`язання за договором поруки позивач сподівався отримати право власності на активи, якими були забезпечені зобов`язання боржника (ТОВ СТАЛЬ ) перед АТ КБ Приватбанк , і вигідно їх реалізувати, що дозволило б позивачу отримати прибуток. Однак, відповідач не передав позивачу документи, що підтверджують зобов`язання боржника, а також посвідчують наявність у боржника активів, переданих в заставу банку, що позбавило позивача можливості звернути стягнення на заставлені активи боржника. За доводами позивача, така поведінка банку свідчить про відсутність намірів виконувати свої зобов`язання за договором поруки ні в момент його укладання, ні протягом значного періоду після його укладення, що також свідчить про те, що банк (відповідач) свідомо ввів в оману позивача, який спрямував кошти, отримані в рамках кредитного договору № 4А16125Г від 18.11.2016, саме на погашення боргів третьої особи, очікуючи отримання прибутку.

За таких обставин позивач вважає, що при укладенні кредитного договору № 4А16125Г від 18.11.2016 ТОВ Арнад Груп введено банком навмисно в оману про існування ліквідних активів, що мало істотне значення для позичальника при укладенні цього правочину для позивача, тому спірний кредитний договір № 4А16125Г від 18.11.2016 є таким, що вчинений під впливом введення в оману щодо істотних умов договору, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав їх недоведеності та необґрунтованості, зазначаючи, що оспорюваний правочин було укладено виключно для фінансування поточної діяльності позивача, жодних посилань частині необхідності укладення кредитного договору/договору поруки з метою отримання прибутку в договорах не міститься. Кредитний договір не містить положень про його укладання з метою погашення позивачем заборгованості інших суб`єктів підприємницької діяльності, не містить посилань на трансформацію за старими кредитами , так само не мітить посилань на договір поруки (необхідності його укладення).

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача, а також обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

У п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013) роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 1 ст. 230 Цивільного кодексу України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України).

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 3.10 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

При цьому, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Судом встановлено, що відповідно до умов А.2. кредитного договору № 4А16125Г від 18.11.2016 визначено цілі отримання позивачем кредитних коштів: фінансування поточної діяльності підприємства.

Жоден пункт кредитного договору не містить посилань на трансформацію, необхідність укладення оспорюваного позивачем договору поруки та щодо інших обставин, на які вказує позивач в обґрунтування позовних вимог та підстав недійсності правочину.

Проаналізувавши доводи позивача та надані документи, судом встановлено, що матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів у підтвердження погодження умов участі позивача у трансформації кредитного портфелю Банку, про яку зазначено у позові.

З наявних у матеріалах справи доказів не вбачається будь-якого погодження умов та пов`язаності обставин кредитування позивача, погашення позивачем (поручителем за договорами поруки) за рахунок отриманих в якості кредиту коштів кредитної заборгованості "старих" боржників та обставин щодо забезпечення зобов`язань "старих" боржників та відповідного переходу прав заставодержателя до позивача.

З огляду на вище наведене, доводи позивача про мету укладання сторонами кредитного договору № 4А16125Г від 18.11.2016, а саме: отримання прибутку від реалізації активів, що передані в забезпечення зобов`язань за кредитами боржника - ТОВ Сталь не підтверджуються матеріалами справи.

Позивачем не було надано суду належних, достатніх та вірогідних у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів введення відповідачем в оману позивача щодо обставин, які мали істотне значення при укладанні кредитного договору № 4А16125Г від 18.11.2016.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Викладені позивачем обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, не свідчить про умисне введення його представника в оману під час укладення сторонами спірного правочину та не доводить наявність безпосереднього зв`язку між обманом та волевиявленням позивача щодо вчинення правочину та умислу в діях відповідача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 20.08.2020.

Суддя О.Г. Удалова