Рішення

від 11.08.2020 по справі 917/490/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2020 Справа № 917/490/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д. М., за участю секретаря судового засідання Бойченко Л. О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ СОЛЮШИНС"

про стягнення безпідставно збережених коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Костик А.О., довіреність № 562 від 26.12.2019

від відповідача: не з`явився

Обставини справи: Кременчуцька міська рада звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ СОЛЮШИНС" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 111167,38 грн в період з 20.06.2018 по 29.02.2019.

Також, позивачем подана позовна заява про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 152305,17 грн у період з 20.06.2018 по 29.02.2019.

В позовних заявах зазначає, що підставами для звернення до суду стало те, що у період з 20.06.2018 по 29.02.2019 відповідач використовував земельні ділянки (кадастрові номери 5310436500:08:006:0020 та 5310436500:08:006:0030) без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельні ділянки використовувались для експлуатації нежитлових будівель, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Ухвалою від 30.03.2020 суд прийняв зазначені позовні заяви до розгляду і відкрив провадження у справах № 917/490/20 та 917/513/20, постановив справи розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовчі засідання.

Ухвалою від 09.06.2020 суд об`єднав справу № 917/513/20 в одне провадження зі справою № 917/490/20.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.07.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15:00 11.08.2020.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, відзив на позов, у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не подав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвали Господарського суду Полтавської області від 26.02.2020 про відкриття провадження у справі та про закриття підготовчого засідання від 15.07.2020, надіслані відповідачеві рекомендованими листами, на адресу, зазначену в позовній заяві повернулися до суду з відміткою поштового відділення: "За закінченням терміну зберігання".

Згідно з пунктом 2 частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (така ж правова позиція викладена у постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17).

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, зазначена ухвала вважається врученою.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

16.02.2007 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дзюбою В. І., ОСОБА_1 продала, а Марченко Андрій Володимирович придбав комплекс, будівлі меблевої майстерні по вул. Велика набережна (попередня назва - вул. 50-річчя СРСР), буд. 12 у м. Кременчуці Полтавської області , які розташовані на земельній ділянці, що знаходиться в оренді згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеного між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 20.02.2004.

04.02.2008 Кременчуцька міська рада Полтавської області та фізична особа -підприємець Марченко Андрій Володимирович уклали договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до пунктів 1 та 2 договору відповідачу передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий № 5310436500:08:006:0020) для експлуатації та обслуговування меблевої майстерні по вул. Велика набережна (попередня назва - вул. 50-річчя СРСР), буд. 12 , загальною площею 1919 кв. м.

Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що вчинено запис від 22.02.2008 за № 040854800064.

Також, 16.11.2011 Кременчуцька міська рада Полтавської області та фізична особа - підприємець Марченко Андрій Володимирович уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого, відповідачу передано земельну ділянку (кадастровий № 5310436500:08:006:0020) для експлуатації та обслуговування меблевої майстерні по вулиці Велика набережна (попередня назва - вул. 50-річчя СРСР), буд. 12 , загальною площею 1919 кв. м.

Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено в Управлінні Держкомзему у місті Кременчуці Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.01.2012 за № 531040004000073 строком на 3 (три) роки.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі договір укладено терміном на 3 (три роки) з дня його державної реєстрації.

Отже, строк дії зазначеного договору оренди землі закінчився 20.01.2015.

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено право Орендаря звернутися до Орендодавця не пізніше ніж за два місяці до закінчення дії договору для продовження строку його дії.

10.03.2015 фізична особа-підприємець Марченко Андрій Володимирович звернувся до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про видачу рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності для експлуатації та обслуговування мебельної майстерні по вул. Велика набережна, 12 в м. Кременчуці , загальною площею 2129 кв. м.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 26.05.2015 "Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в м. Кременчуці" відмовлено фізичній особі-підприємцю Марченку Андрію Володимировичу в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 2129 кв. м для експлуатації та обслуговування комплексу, будівель меблевої майстерні по вул. Велика набережна (попередня назва - вул. 50-річчя СРСР), 12, розташованої на землях водного фонду, у зв`язку з невідповідністю меж фактичного землекористування межам сформованої та зареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 1919 кв. м для експлуатації та обслуговування меблевої майстерні по вул. Велика набережна, 12 з кадастровим № 5310436500:08:006:0020.

Пунктом 1.1 зазначеного рішення зобов`язано фізичну особу-підприємця Марченка Андрія Володимировича усунути обставини, що є підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим № 5310436500:08:006:0020 в натурі (на місцевості) та після відновлення меж вказаної земельної ділянки, звернутися до Кременчуцької міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем так і не були виконані вказані вимоги.

Відповідно до договору дарування комплексу будівель меблевої майстерні від 30.04.2016 Марченко Андрій подарував, а Марченко Ірина отримала в дарунок комплекс, будівлі меблевої майстерні, що знаходяться за адресою: вул. Велика набережна (попередня назва - вул. 50-річчя СРСР), буд. 12 в м. Кременчуці Полтавської області, які розташовані на земельній ділянці площею 1919 кв. м (кадастровим № 5310436500:08:006:0020).

30.08.2016 рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) юридичним та фізичним особам в м. Кременчуці", фізичній особі-підприємцю Марченко Ірині Валеріївні надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 1919 кв. м для експлуатації та обслуговування будівель меблевої майстерні по вул. Велика набережна, 12 в м. Кременчуці.

Проте, фізична особа-підприємець Марченко Ірина Валеріївна не подала розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищезазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) на затвердження до Кременчуцької міської ради Полтавської області та не оформила документи на право користування спірною земельною ділянкою.

Не вчинення дій щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою стало підставою для звернення Кременчуцької міської ради Полтавської області у червні 2018 року до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Марченко Ірини Валеріївни з вимогою про стягнення 111716,76 грн з відшкодування збитків (неодержаний дохід), заподіяних відповідачем за користування земельною ділянкою у період з 30.04.2016 по 31.05.2018 в м. Кременчуці по вулиці Велика набережна (попередня назва - вулиця 50-річчя СРСР), буд. 12 площею 1919 кв. м (кадастровий номер 5310436500:08:006:0020) без оформлення відповідних документів, що посвідчують право користування нею (оренда).

Так, рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.08.2018 у справі № 917/649/18 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до фізичної особи - підприємця Марченко Ірини Валеріївни про стягнення 111716,76 грн з відшкодування збитків (неодержаний дохід), заподіяних відповідачем за користування земельною ділянкою в період з 30.04.2016 по 31.05.2018 в м. Кременчуці по вулиці Велика набережна (попередня назва - вулиця 50-річчя СРСР), буд. 12 площею 1919 кв. м (кадастровий номер 5310436500:08:006:0020) без оформлення відповідних документів, що посвідчують право користування нею (оренда), позовні вимоги міської ради задоволено, а саме: стягнуто з фізичної особи-підприємця Марченко Ірини Валеріївни на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 111716,76 грн збитків (неодержаний дохід), заподіяних відповідачем за користування земельною ділянкою у період з 30.04.2016 по 31.05.2018 в м. Кременчуці по вулиці Велика набережна (попередня назва - вулиця 50-річчя СРСР), буд. 12 площею 1919 кв. м (кадастровий номер 5310436500:08:006:0020) без оформлення відповідних документів, що посвідчують право користування нею (оренда) та 1762,00 грн судового збору.

З зазначених підстав Кременчуцька міська рада Полтавської області у квітні 2018 року звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця Марченка Андрія Володимировича про стягнення 53035,77 грн збитків за порушення земельного законодавства.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.10.2018 у справі № 917/392/18 позовну заяву Кременчуцької міської ради Полтавської області задоволено частково, а саме: стягнуто з фізичної особи-підприємця Марченка Андрія Володимировича на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області - збитки, заподіяні територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства у розмірі 52920,98 грн, витрати по сплаті судового збору - 1758,19 грн.

Як зазначає позивач, з інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203166942 від 05.03.2020 Кременчуцькій міській раді Полтавської області стало відомо, що на підставі договору купівлі - продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ СОЛЮШНС" (відповідач у справі) набуло у власність комплекс, будівлі меблевої майстерні по вул. Велика набережна, буд. 12, в м. Кременчуці .

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ СОЛЮШНС" набув у власність будівлі човнової станції по вул. Велика набережна, 16 в м. Кременчуці, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203167166 від 05.03.2020.

Проте в період з 20.06.2018 по 29.02.2020 відповідач використовував земельні ділянки (кадастрові номери 5310436500:08:006:0020 та 5310436500:08:006:0030), без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельні ділянки використовувались для експлуатації нежилих будівель, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як убачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Матеріали справи свідчать, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на спірних земельних ділянках.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаними земельними ділянками, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права в зазначений період.

Отже, відповідач користується спірними земельними ділянками без достатніх правових підстав.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене товариство з обмеженою відповідальністю "СМАРТ СОЛЮШИНС", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи відповідач у період з 20.06.2018 по 29.02.2019 не сплачував за користування земельними ділянками плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Відповідно до розрахунків, наданих позивачем, за період з 20.06.2018 по 29.02.2019 за користування земельною ділянкою площею 1919 кв. м без правовстановлюючих документів на неї Кременчуцька міська рада Полтавської області недоотримала безпідставно збережені кошти відповідачем в розмірі орендної плати в сумі 111167,38 грн та 152305,17 грн за користування земельною ділянкою площею 16028 кв. м без правовстановлюючих документів на неї.

Зі змісту статей 14, 288 Податкового кодексу України убачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статі 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин."

При цьому із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі № 922/3607/18.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.02.2020 за № 1048/0/212-20 (а. с. 27 том 1) нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 16028 кв. м (кадастровим № 5310436500:08:006:0030) кв. м на 2020 рік складає 3636812,04 грн.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.02.2020 за № 1047/0/212-20 (а. с. 34 том 2) нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1919 кв. м (кадастровим № 5310436500:08:006:0020) кв. м на 2020 рік складає 4982624,36.

В той же час, позивач здійснив розрахунок орендної плати за 2018 та за 2019 роки на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2020 рік.

Проте позивачем не наведено правових підстав для застосування до правовідносин, що виникли у 2018 та 2019 роках, нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020 рік, оскільки остання не має зворотної дії у часі.

Матеріали справи не містять витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 2018 та 2019 роки.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосуванню підлягає нормативна грошова оцінка зазначена в договорах оренди (а. с. 9 том1, а. с. 8 том 2).

Так, відповідно до п. 4 договору оренди земельної ділянки від 04.02.2008 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:08:006:0020 станом на 25.01.2008 становить 296734,97 грн.

Відповідно до договору оренди землі від 26.10.2005 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:08:006:0030 станом на 05.10.2005 становить 1715648,05 грн.

Враховуючи викладене, та те, що матеріали справи містять останню нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка діяла під час спірних правовідносин, суд дійшов висновку про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 116932,03 грн (54849,12+ 62082,91).

Зважаючи на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.01.2019 у справі № 916/2927/17).

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 116932,03 грн за період з 20.06.2018 по 29.02.2019 підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1212, 1214 Цивільного кодексу України, статтями 129, 232 - 233, 237 - 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ СОЛЮШИНС" (вул. Шевченка, буд. 4 м. Кременчук, Полтавська обл., 39600, ідентифікаційний номер 39224656) на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 116932,03 грн з 20.06.2018 по 29.02.2019 грн та 4204,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.08.2020.

Суддя Д. М. Сірош