Постанова

від 08.02.2021 по справі 917/490/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р. Справа № 917/490/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Стойка В.В.,

за участю представників:

від позивача: Шинкаренко Н.М., довіреність, розпорядження, посвідчення, положення, посадова інструкція

від відповідача: Ульянов Р.А., ордер, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс", м. Кременчук Полтавської області (вх. № 3344 П/1)

на рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2020, повне рішення складено 20.08.2020 (суддя Сірош Д.М.)

у справі № 917/490/20

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області, м. Кременчук Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс", м. Кременчук Полтавської області

про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ :

Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" безпідставно збережених коштів у сумі 111 167,38 грн.

Також, Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" безпідставно збережених коштів у сумі 152 305,17 грн.

В обгрунтування заявлених вимог Кременчуцька міська рада посилалась на використання відповідачем земельних ділянок (кадастрові номери 5310436500:08:006:0020 та 5310436500:08:006:0030), на яких розташовані належні останньому на праві власності об`єкти нерухомості, без виникнення права власності/користування на земельні ділянки та без державної реєстрації цих прав.

Позивач стверджував, що відповідач, за відсутності укладених договорів, у період з 20.06.2018 по 29.02.2020 зберігав кошти та не сплачував орендну плату за користування відповідними земельними ділянками, чим збільшив вартість власного майна, у зв`язку з чим позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувся факт безпідставного збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за рахунок позивача.

Ухвалами господарського суду Полтавської області від 30.03.2020 прийнято зазначені позовні заяви до розгляду та відкрито провадження у справах № 917/490/20 та 917/513/20.

Ухвалою від 09.06.2020 господарським судом Полтавської області об`єднано справу № 917/513/20 в одне провадження зі справою № 917/490/20.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.08.2020 у справі №917/490/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 116 932,03 грн. з 20.06.2018 по 29.02.2019 грн. та 4204,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до норм чинного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на спірних земельних ділянках. При цьому, докази належного оформлення права користування вказаними земельними ділянками, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права в зазначений період, відсутні. Отже, відповідач користується спірними земельними ділянками без достатніх правових підстав.

ТОВ "Смарт Солюшинс", як фактичний користувач земельних ділянок, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Проте, позивачем не наведено правових підстав для застосування до правовідносин, що виникли у 2018 та 2019 роках, нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2020 рік, оскільки остання не має зворотної дії у часі.

Матеріали справи не містять витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 2018 та 2019 роки. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосуванню підлягає нормативна грошова оцінка зазначена в договорах оренди, отже вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати підлягають задоволенню частково в сумі 116932,03 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить поновити строк на подання апеляційної скарги; скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2020 у справі №917/490/20, в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю цих вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, оскільки нормативна грошова оцінка земель м. Кременчук була затверджена рішенням КМР від 24.11.2009 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області , тому дія технічної документації з нормативної грошової оцінки закінчилася не пізніше 24.11.2016 р. і з цієї дати не може застосовуватися до будь-яких правовідносин, відтак витяги з цієї технічної документації не можуть містити в собі достовірної інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2018-2020 роки.

Скаржник наполягає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження фактичного користування відповідачем земельними ділянками площею 17 947,00 кв.м., доказів на підтвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок, проте суд позбавлений права та можливості самостійно збирати докази, отже в задоволенні позовних вимог слід було відмовити за недоведеністю.

Вважає, що судом безпідставно стягнуто збережені кошти за те, чим відповідач фактично не користувався, наголошує, що саме від факту використання земельної ділянки залежить стягнення коштів, про які зазначено в позові, а тому за відсутності факту використання земельної ділянки позов є безпідставним.

Зауважив, що на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування, звертав увагу Верховний суд у постанові від 20.12.2019 у справі № 917/266/19.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2020 у справі № 917/490/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Смарт Солюшинс" на рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2020 у справі №917/490/20; встановлено строк для подання Кременчуцькою міською радою відзиву на апеляційну скаргу; зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2020 у справі № 917/490/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.01.2021 о 12:00 год.

У судове засідання 14.01.2021 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" на рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2020 у справі №917/490/20 відкладено на 04.02.2021 о 12:30 год.

29.01.2021 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2020 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 задоволено клопотання Кременчуцької міської ради про участь представника у судовому засіданні 04.02.2021 у справі № 917/490/20 в режимі відеоконференції; доручено Крюківському районному суду м. Кременчука Полтавської області (вул.Троїцька, 37/49, м. Кременчук, Полтавська область, 39600) забезпечити проведення відеоконференції 04.02.2021 року о 12:30 у справі №917/490/20 за участю представника Кременчуцької міської ради.

04.02.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких підтримано доводи та вимоги апеляційної скарги.

У судовому засіданні 04.02.2021 представники сторін взяли участь за допомогою засобів відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні 04.02.2021 оголошено перерву до 08.02.2021, про що сторін повідомлено ухвалою суду від 04.02.2021 у справі № 917/490/20. Ухвалено провести судове засідання 08.02.2021 о 12:30 год. в режимі відеоконференції; доручено Крюківському районному суду м.Кременчука забезпечити проведення відеоконференції 08.02.2021 о 12:30 у справі № 917/490/20 у приміщенні Крюківського районного суду м.Кременчука (вул. Троїцька, 37/49, м. Кременчук Полтавської області, 39600) за участю представників Кременчуцької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс".

Представник апелянта у судових засіданнях підтримував доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити. Послався на те, що в межах справи №917/266/19, на яку відповідач посилався в апеляційній скарзі, вже досліджувалося питання земельної ділянки кадастровий № 5319436500:08:006:0030 площею 16028 кв.м. за участю ФОП Марченко І.В.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2020 у справі № 917/490/20 залишити без змін.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією Східного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

Як зазначено позивачем та підтверджено матеріалами справи, даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 16.02.2007 згідно з договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дзюбою В. І., ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 придбав комплекс, будівлі меблевої майстерні по АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці, що знаходиться в оренді згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та ОСОБА_1 20.02.2004.

04.02.2008 Кременчуцька міська рада Полтавської області та фізична особа -підприємець Марченко Андрій Володимирович уклали договір оренди земельної ділянки, відповідно до пунктів 1 та 2 якого Марченко А.В. передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий № 5310436500:08:006:0020) для експлуатації та обслуговування меблевої майстерні по АДРЕСА_1 , загальною площею 1919 кв. м.

Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» , про що вчинено запис від 22.02.2008 за № 040854800064.

16.11.2011 Кременчуцька міська рада Полтавської області та фізична особа - підприємець Марченко Андрій Володимирович уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого Марченко А.В. передано земельну ділянку (кадастровий № 5310436500:08:006:0020) для експлуатації та обслуговування меблевої майстерні по АДРЕСА_1 , загальною площею 1919 кв. м.

Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено в Управлінні Держкомзему у місті Кременчуці Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.02.2012 за № 531040004000073.

Договір оренди землі укладено терміном на 3 роки з дня його державної реєстрації (п. 8 договору). Отже, строк дії договору закінчився 20.01.2015.

Пунктом 8 договору оренди землі передбачено право Орендаря звернутися до Орендодавця не пізніше ніж за два місяці до закінчення дії договору для продовження строку його дії.

10.03.2015 фізична особа-підприємець Марченко Андрій Володимирович звернувся до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про видачу рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності для експлуатації та обслуговування меблевої майстерні по АДРЕСА_2 , загальною площею 2129 кв. м.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 26.05.2015 «Про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в м. Кременчуці» відмовлено ФОП Марченку Андрію Володимировичу в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 2129 кв. м для експлуатації та обслуговування комплексу, будівель меблевої майстерні по АДРЕСА_1 , розташованої на землях водного фонду, у зв`язку з невідповідністю меж фактичного землекористування межам сформованої та зареєстрованої в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 1919 кв. м для експлуатації та обслуговування меблевої майстерні по АДРЕСА_2 з кадастровим № 5310436500:08:006:0020.

Пунктом 1.1 рішення зобов`язано ФОП Марченка А.В. усунути обставини, що є підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим № 5310436500:08:006:0020 в натурі (на місцевості) та після відновлення меж вказаної земельної ділянки, звернутися до Кременчуцької міської ради з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем не були виконані вказані вимоги.

Відповідно до договору дарування комплексу будівель меблевої майстерні від 30.04.2016 ОСОБА_2 подарував, а Марченко Ірина отримала в дарунок комплекс, будівлі меблевої майстерні, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці площею 1919 кв. м (кадастровий № 5310436500:08:006:0020).

30.08.2016 рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) юридичним та фізичним особам в м. Кременчуці» , фізичній особі-підприємцю Марченко Ірині Валеріївні надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 1919 кв. м для експлуатації та обслуговування будівель меблевої майстерні по АДРЕСА_2 .

Проте, ФОП Марченко Іриною Валеріївною не подано розроблену технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вищезазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) на затвердження до Кременчуцької міської ради Полтавської області та не оформлено документи на право користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.08.2018 у справі № 917/649/18 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ФОП Марченко І.В. про стягнення 111716,76 грн. з відшкодування збитків (неодержаний дохід), заподіяних відповідачем за користування земельною ділянкою в період з 30.04.2016 по 31.05.2018 в м. Кременчуці по вулиці Велика набережна (попередня назва - вулиця 50-річчя СРСР), буд. 12 площею 1919 кв. м (кадастровий номер 5310436500:08:006:0020) без оформлення відповідних документів, що посвідчують право користування нею (оренда), позовні вимоги міської ради задоволено, а саме: стягнуто з фізичної особи-підприємця Марченко Ірини Валеріївни на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 111716,76 грн. збитків (неодержаний дохід), заподіяних відповідачем за користування земельною ділянкою у період з 30.04.2016 по 31.05.2018 в м. Кременчуці по вулиці Велика набережна (попередня назва - вулиця 50-річчя СРСР), буд. 12 площею 1919 кв. м (кадастровий номер 5310436500:08:006:0020) без оформлення відповідних документів, що посвідчують право користування нею (оренда) та 1762,00 грн. судового збору.

У квітні 2018 Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця Марченка Андрія Володимировича про стягнення 53035,77 грн збитків за порушення земельного законодавства.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.10.2018 у справі № 917/392/18 позов Кременчуцької міської ради Полтавської області задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Марченка Андрія Володимировича на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області - збитки, заподіяні територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства у розмірі 52920,98 грн, витрати по сплаті судового збору - 1758,19 грн.

Як зазначає позивач, з інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203166942 від 05.03.2020, Кременчуцькій міській раді Полтавської області стало відомо, що на підставі договору купівлі - продажу від 20.06.2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшинс» (відповідач у даній справі) набуло у власність комплекс, будівлі меблевої майстерні по вул. Велика набережна, буд. 12, в м. Кременчуці.

Крім того, позивачу стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшинс» набуло у власність будівлі човнової станції по вул. Велика набережна, 16 в м. Кременчуці, дата державної реєстрації - 20.06.2018, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203167166 від 05.03.2020.

Кременчуцька міська рада наполягає, що в період з 20.06.2018 по 29.02.2020 відповідач використовував земельні ділянки (кадастрові номери 5310436500:08:006:0020 та 5310436500:08:006:0030) без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельні ділянки використовувались для експлуатації нежилих будівель, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельні ділянки.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки, в розумінні ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримає дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Сутність розглянутого судом першої інстанції спору полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання кондикційних зобов`язань, а саме у виплаті безпідставно збереженої суми орендної плати за період з 20.06.2018 по 29.02.2020р. бездоговірного використання земельної ділянки № 5310436500:08:006:0020, яка використовувалась Відповідачем для експлуатації та обслуговування меблевої майстерні по вулиці Велика набережна (попередня назва - вул. 50-річчя СРСР), буд. 12, загальною площею 1919 кв. м. (як власником майна), а також земельної ділянки 5310436500:08:006:0030 площею 16028кв.м., яка використовувалась Відповідачем для експлуатації будівель човнової станції по вулиці Велика набережна (попередня назва - вул. 50-річчя СРСР), буд. 16 ( як власником майна), без правовстановлюючих документів та без сплати орендної плати у відповідності до ст.1212 Цивільного кодексу України.

Положення ст.1212 Цивільного кодексу України, які визначають умови задоволення вимог у кондикційних зобов`язаннях, обов`язковою умовою для її застосування передбачають одночасну сукупність трьох елементів:

- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому.

Встановлення сукупності зазначених умов є предметом доказування для Позивача та, відповідно, оцінки для суду.

Беручи до уваги правову природу розглядуваних між сторонами правовідносин, кореспондуючі права та обов`язки їх сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням положень, насамперед, Цивільного та Земельного кодексів України, а також інших відповідних нормативно-правових актів, чинних на дату виникнення спірних правовідносин.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.09.2019р. у справі №922/96/19, так і висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі №922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі №922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах №922/207/15 та №922/5468/14., апеляційний суд зазначає, що розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку передбачає необхідність наявності для правильного її визначення двох параметрів (окрім тривалості спірного періоду):

- наявності самої земельної ділянки, як об`єкту оренди, сформованої у відповідності до ст.79-1 Земельного кодексу України;

- наявність грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, яка відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України Про оцінку земель оформлюється як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади.

Своєю чергою, згідно з ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас, за змістом ст.125 означеного Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відтак, дослідивши наявні матеріали справи в контексті доводів та вимог позовної заяви/апеляційної скарги, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту користування Відповідачем земельною ділянкою площею 1919 кв.м. з кадастровим номером № 5310436500:08:006:0020, з огляду на наступне:

- Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203166942 від 05.03.2020 підтверджено та відповідачем не спростовано факту приналежності йому об`єктів нерухомості - комплекс, будівлі меблевої майстерні по вул. Велика набережна, буд. 12, в м. Кременчуці, в період з 20.06.2018 по 29.02.2020, за який нараховано та вимагється до стягнення безпідставно збережена сума орендної плати;

- посилання у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0005171012020 від 01.07.2020 на технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в т.ч. при поділі чи о`єднанні земельних ділянок, 23.07.2007 та реєстрацію земельної ділянки 20.02.2012, площею 1919кв.м. за адресою: вул.50-річчя СРСР,12 у м. Кременчуці Полтавської області, свідчить про сформованість такої земельної ділянки як об`єкту оренди ще до початку спірного періоду, що зумовлює відхилення заперечень Відповідача з цього приводу.

В силу своєї природи, приналежні Відповідачеві впродовж розглядуваного періоду об`єкти нерухомості у розумінні ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України об`єктивно перебували на земельній ділянці, що у світлі висловленої Верховним Судом правової позиції, викладеній в постанові від 29.05.2020р. у справі №922/2843/19 само по собі свідчить про фактичне використання відповідної земельної ділянки.

Судова колегія оцінює обґрунтованість висновку місцевого суду про доведеність факту перебування впродовж розглядуваного періоду приналежних відповідачеві об`єктів нерухомості -комплекс, будівлі меблевої майстерні по вул. Велика набережна (раніше - вул.50-річчя СРСР), буд. 12, в м. Кременчуці, в межах сформованої земельної ділянки площею 1919 кв.м. з кадастровим номером 5310436500:08:006:0020, в контексті стандарту вірогідності, встановленого ст.79 Господарського процесуального кодексу України та відмічає наступне.

Відповідачем не надано доказів наявності інших об`єктів нерухомості по вул. Велика набережна (раніше - вул.50-річчя СРСР), буд. 12, в м. Кременчуці Полтавської області або помилковості ідентифікації земельної ділянки площею 1919 кв.м. з кадастровим номером 5310436500:08:006:0020 із адресою приналежного йому об`єкту нерухомості.

Відповідачем не представлено доказів сформованості іншої земельної ділянки впродовж розглядуваного періоду за адресою розташування приналежних йому об`єктів нерухомості.

Право оренди на таку земельну ділянку було оформлено ФОП Марченко Андрієм Володимировичем, ще до придбання Відповідачем об`єкту нерухомості за договором купівлі-продажу від 20.06.2018 саме з метою експлуатації та обслуговування меблевої майстерні.

Про фактичний розмір сформованої земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 5310436500:08:006:0020, свідчить витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.02.2020 № 1048/0/121-20, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0005171012020 від 01.07.2020.

Таким чином, наведене у сукупності дає підстави вважати доведеність позиції Позивача щодо взаємозв`язку (розташованості об`єкту нерухомості в межах земельної ділянки площею 1919кв.м. за адресою вул. Велика набережна (раніше - вул.50-річчя СРСР), буд. 12, в м. Кременчуці Полтавської області).

У той же час, стаття 125 Земельного Кодексу України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення ТОВ Смарт Солюшинс права користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436500:08:006:0020, зокрема укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права. Таким чином, відповідач у заявлений до стягнення період користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи відповідач у період з 20.06.2018 по 29.02.2020 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами порядку та розмірі.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, за період з 20.06.2018 по 29.02.2020 за користування земельною ділянкою площею 1919кв.м без правовстановлюючих документів на неї, Кременчуцькою міською радою Полтавської області недоотримано безпідставно збережені кошти відповідачем в розмірі орендної плати в сумі 111167,38 грн.

Зі змісту статей 14, 288 Податкового кодексу України убачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення, зокрема, розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статі 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин."

При цьому з наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі № 922/3607/18.

Згідно з витягом з ДЗК про земельну ділянку кадастровий номер 5310436500:08:006:0020, державна реєстрація даної земельної ділянки проведена 20.02.2012р.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.02.2020 за № 1048/0/212-20 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1919 кв. м (кадастровий № 5310436500:08:006:0020) на 2020 рік складає 3636812,04 грн.

Позивачем здійснено розрахунок орендної плати за 2018 та за 2019 роки на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2020 рік.

Матеріали справи не містять витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 2018 та 2019 роки, у зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що застосуванню підлягає нормативна грошова оцінка зазначена в договорі оренди.

Проте, такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з позицією Верховного суду, що викладена у постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19, в якій судом касаційної інстанції зазначено наступне.

Згідно з частиною 1 статті 13 та частинами 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий № 5310436500:08:006:0020 площею 1919 кв.м. у сумі 111 167,38 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги, що після спливу встановленого ст. 18 Закону України Про оцінку земель 7-річного строку проведення нормативної грошової оцінки будь-які дані, затверджені рішенням КМР від 24.11.2009 р. Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області не можуть застосовуватися, зводяться до довільного тлумачення скаржником означених вимог спеціального законодавства; крім того скаржником не враховано відсутності імперативного припису щодо втрати чинності нормативною грошовою оцінкою земель населеного пункту у випадку відсутності її перегляду більш, ніж 7 років.

Твердження апелянта про використання скаржником земельної ділянки виключно в межах належних йому об`єктів нерухомості відхиляються судом за недоведеністю., оскільки спірна земельна ділянка є сформованим об`єктом цивільних прав ще з 2012 року. Після придбання вищезгаданих об`єктів нерухомості відповідач не був позбавлений можливості звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою щодо надання дозволу на розробку і в подальшому затвердження технічної документації із землеустрою відносно займаної ним частини земельної ділянки з метою формування іншої земельної ділянки у необхідному відповідачеві розмірі.

Стосовно земельної ділянки площею 16028 кв.м. по вул. Велика набережна, 16 в м. Кременчуці, слід зазначити наступне.

Як зазначено позивачем, на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Солюшинс» набуло у власність будівлі човнової станції по вул. Велика набережна, 16 в м. Кременчуці, дата державної реєстрації - 20.06.2018, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203167166 від 05.03.2020.

Щодо земельної ділянки, на якій розташовані будівлі човнової станції по вул.50-річчя Союзу РСР ( на цей час - вул. Велика набережна, 16 в м. Кременчуці) позивачем до справи надано договір оренди землі, укладений між Кременчуцькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільгосппродукт від 26.10.2005, з якого вбачається передання в оренду ТОВ Сільгосппродукт земельної ділянки площею 3,0785 га до 01.10.2010року.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 28.09.2005 Про передання ТОВ Сільгосппродукт в оренду до 01.10.2010 року земельної ділянки для експлуатації та обслуговування човнової станції по вул. 50-річчя СоюзуРС,16 в м. Кременчуці Товариству з обмеженою відповідальністю Сільгосппродукт передано земельну ділянку площею 3 0785 кв.м.

Як свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 164465834, право власності на будівлі човнової станції, розташовані за адресою: вул.Велика набережна,16 (попередня назва вулиці - 50-річчя СРСР) у м. Кременчуці Полтавської області, зареєстровано за Марченко Іриною Валеріївною на підставі договору купівлі-продажу від 28.11.2011 , посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Доценко А.М., № 1590, дата реєстрації 30.11.2011.

Рішенням Кременчуцької міської ради "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам в оренду в м. Кременчуці" від 31.07.2012 ФОП Марченко І.В. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 18920 кв.м. для експлуатації та обслуговування будівель човнової станції по вул. Велика набережна,16 (попередня назва вулиці - 50-річчя СРСР) у м. Кременчуці Полтавської області.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 23.04.2013 "Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок юридичним та фізичним особам в м.Кременчуці", ФОП Марченко І.В. надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 16028 кв.м. для експлуатації та обслуговування будівель човнової станції по вул. Велика набережна,16 (попередня назва вулиці - 50-річчя СРСР) у м. Кременчуці Полтавської області .

Рішенням Кременчуцької міської ради "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" від 02.07.2014 ФОП Марченко І.В. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 16028 кв.м. для експлуатації та обслуговування будівель човнової станції по вул. Велика набережна,16 (попередня назва вулиці - 50-річчя СРСР) у м. Кременчуці Полтавської області та передано в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 16028 кв.м з кадастровим номером 5310436500:08:006:0030 для експлуатації та обслуговування будівель човнової станції по вул. Велика Набережна,16 (попередня назва вулиці - 50-річчя СРСР) у м. Кременчуці Полтавської області

Рішенням Кременчуцької міської ради "Про внесення змін до рішення органів місцевого самоврядування в м. Кременчуці" від 31.05.2016 внесено зміни до рішення Кременчуцької міської ради від 02.07.2014 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці" щодо передачі ФОП Марченко І.В. в оренду земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель човнової станції по вул. Велика набережна,16 (попередня назва вулиці - 50-річчя СРСР) у м. Кременчуці , а саме, зокрема: по всьому тексту рішення замість слів " вул. 50-річчя СРСР " читати " вул. Велика набережна " у відповідних по тексту відмінках; другий абзац підпункту 8.2.4 викласти в наступній редакції "нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 16028 кв.м. в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 28.11.2011 - дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщені на земельній ділянці до дня прийняття цього рішення"; замість слів "В шестимісячний термін" читати "В термін до 01.12.2016".

Проте, ФОП Марченко І.В. не був оформлений документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.06.2019 у справі № 917/266/19 позов Кременчуцької міської ради до ФОП Марченко І.В. задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Марченко Ірини Валеріївни на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 24388300, площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) 264 827,01 грн. боргу та 3 972,41 грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення ухвалено з посиланням на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, період використання з 11.02.2016 по 11.02.2019.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019, яку постановою Верховного суду від 20.12.2019 залишено без змін, рішення господарського суду Полтавської області від 27.06.2019 у справі № 917/266/19 скасовано та прийнято нове рішення. В задоволенні позову відмовлено повністю.

Судами зазначено, що матеріали справи не містять доказів, що на момент укладення ТОВ "Сільгоспродукт" з ФОП Марченко І.В. договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці із кадастровим номером 5310436500:08:006:0030, земельна ділянка площею 16028 кв.м. перебувала в оренді у попереднього власника нерухомості. З матеріалів справи та наданих позивачем доказів не вбачається на якій підставі позивачем розраховано розмір заявлених вимог саме з розміру земельної ділянки 1.6028 га. Відсутні будь - які документи, які б підтверджували користування ФОП Марченко І.В. земельною ділянкою саме в такому розмірі.

Надані у справі документи: дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку розміром 16028 кв м, рішення міської ради про затвердження технічної документації земельної ділянки розміром 16028 кв м лише свідчать про намір отримати в користування земельну ділянку зазначеного розміру ФОП Марченко І.В. станом на момент звернення з відповідними заявами до міської ради для отримання дозволів на розробку докуметації, однак не доводять фактичного користування нею земельною ділянкою саме в такому розмірі.

Верховним судом у справі у справі № 917/266/19 зазначено, що оскільки в даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, то площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум. Посилання на рішення ради, яким, відбувалось затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передача в оренду відповідачу земельної ділянки певного розміру, не свідчать про фактичне користування відповідачем саме такою площею земельної ділянки, а лише про намір ФОП Марченко І.В. взяти в оренду земельну ділянку такого розміру, а отже і розрахована позивачем сума неодержаної ним суми орендної плати, не підтверджена.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ст.73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування ( ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 203167166 від 05.03.2020 свідчить, що в якості підстави виникнення права власності у ТОВ Смарт Солюшинс на будівлі човнової станції визначений договір купівлі-продажу, серія та номер ННІ 209388, ННІ 209389, виданий 22.11.2011 , Веселовським А.Г., приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області.

При цьому, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 164465834 від 22.04.2019, підставою виникнення права власності на будівлі човнової станції у Марченко Ірини Валеріївни зазначено договір купівлі-продажу, ВРО № 586334, 28.11.2011, посвідчений Доценком А.М., приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу за р.№ 1590.

Відомості про наявність земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:08:006:0030 містяться в кадастровому плані земельної ділянки ТОВ Сільгосппродукт (для експлуатації та обслуговування човнової станції по вул. 50-річчя Союзу РСР, 16 в м. Кременцучі), та акті приймання-передачі об`єкта оренди від 22.11.2002, підписаному між Кременчуцькою міською радою та ТОВ Сільгосппродукт , проте площа зазначеної земельної ділянки - 30785 кв.м.

Доказів поділу земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:08:006:0030 площею 30785 кв.м позивачем до справи не надано.

Поданий позивачем до розглядуваної справи витяг з ДЗК про земельну ділянку кадастровий номер 5310436500:08:006:0030, площею 1.6028га, виданий на заяву Марченко І.В. 15.05.2014 , в розділі форма власності - містить напис, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі - відсутня.

Відомості щодо іншої частини земельної ділянки площею 30785 кв.м. кадастровий номер 5310436500:08:006:0030 - у справі відсутні.

Документових доказів на підтвердження використання відповідачем саме спірної земельної ділянки площею 16028 кв. м., матеріали справи не містять.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в сумі 152 305,17 грн. за користування земельною ділянкою площею 16028кв.м. є недоведеними та не підлягають задоволенню.

За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено нез`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2020 р. та прийняття нового рішення у справі № 917/490/20.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у справі № 917/490/20 покладаються на сторін.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" на рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2020 у справі №917/490/20 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.08.2020 у справі №917/490/20 скасувати.

Прийняти нове рішення у справі №917/490/20.

Позовні вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 111 167,38 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позовних вимог Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшинс" безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 152 305,17 грн. відмовити.

Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.02.2021р.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук