Постанова

від 20.08.2020 по справі 910/6503/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 910/6503/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020, прийняту за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 19.11.2019

у справі № 910/6503/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент" (далі - ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент")

до: 1) приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (далі - ПАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій");

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергобудлізинг" (далі -ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг");

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс" (далі -ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс");

4) товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг" (далі -ТОВ "Атланта Білдінг")

про визнання договору заміни сторони недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг", ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс" та ТОВ "Атланта Білдінг" про визнання договору заміни сторони від 30.08.2011 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний Договір суперечить актам цивільного законодавства України, оскільки був підписаний директором ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" з перевищенням наданих йому статутом Товариства повноважень.

16.08.2019 від ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" до місцевого господарського суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти незавершеного будівництва та заборони вчиняти певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019, ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

10.10.2019 від ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" до суду першої інстанції надійшла заява про зміну предмета позову, в якій позивач просив визнати недійсним договір заміни сторони від 30.08.2011 в інвестиційному контракті від 30.12.2005 № 30-12/06-И (далі - Договір) та визнати ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" стороною (співінвестером) в інвестиційному контракті від 30.12.2005 № 30-12/06-И (далі - Контракт), який було укладено ПАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (замовник), ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг" (інвестор-1), ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс" (інвестор-2), ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" (співінвестор), з моменту укладення Контракту. Вказана заява була прийнята господарським судом до розгляду.

15.11.2019 від ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" до господарського суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти незавершеного будівництва та заборони вчиняти певні дії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2019 заяву ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що заява про забезпечення позову подана заявником без додержання вимог пункту 6 частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тому наявні підстави для повернення вказаної заяви відповідно до частини сьомої статті 140 ГПК України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020, ухвалу господарського суду міста Києва від 19.11.2019 скасовано. Матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 19.11.2019 направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у заяві про забезпечення позову ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" просило суд не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки вважає, що відсутні підстави для його застосування, у зв`язку з чим зазначена заява формально відповідає вимогам статті 139 ГПК України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Атланта Білдінг" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020, а ухвалу господарського суду міста Києва від 19.11.2019 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував положення статті 139 ГПК України, оскільки, на думку заявника, посилання у заяві про забезпечення позову на відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення не може вважатись пропозицією зустрічного забезпечення.

Від учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною першою статті 139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Суд першої інстанції зазначив, що заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. Тобто заява про забезпечення позову не відповідає вимогам пункту 6 частини першої статті 139 ГПК України, тому підлягає поверненню заявнику на підставі частини сьомої статті 140 ГПК України.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що порядок застосування інституту зустрічного забезпечення врегульовано приписами статті 141 ГПК України, відповідно до якої суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Виходячи із зазначених вимог господарського процесуального законодавства, застосування заходів зустрічного забезпечення позову за зверненням особи, якою подано заяву про забезпечення позову, є правом суду.

Водночас, апеляційним судом встановлено, що у заяві про забезпечення позову ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" просило суд не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки вважає, що відсутні підстави для його застосування.

Також апеляційним судом враховано правову позицію, викладену Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.08.2019 у справі № 910/3802/19, а саме: "у заяві про забезпечення позову позивач просив суд "не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки вважає, що відсутні підстави для його застосування", у зв`язку з чим зазначена заява формально відповідає вимогам статті 139 Господарського процесуального кодексу України", та правові позиції, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 11.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 14.08.2019 у справі №910/3802/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, згідно з якими частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов`язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що судом першої інстанції помилково було повернуто заяву про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі на підставі частини сьомої статті 140 ГПК України, тому скасував ухвалу господарського суду міста Києва від 19.11.2019, а матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 19.11.2019 направив на розгляд до господарського суду міста Києва.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції було прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 у справі № 910/6503/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко