Ухвала

від 09.02.2021 по справі 910/6503/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 910/6503/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент"</a>,

представник позивача - Огулькова А.М., адвокат (ордер від 08.07.2019 № 291332); Щербань Д.М, адвокат (ордер від 08.02.2021 № 1018177),

відповідач-1 - приватне акціонерне товариство "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій",

представник відповідача-1 - Ракітін С.П., адвокат (довіреність від 11.11.2020 б/н),

відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергобудлізинг"</a>,

представник відповідача-2 - Ракітін С.П., адвокат (довіреність від 28.04.2020 б/н),

відповідач-3 - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс",

представник відповідача-3 - Ракітін С.П., адвокат (ордер від 08.09.2020 № 1044542),

відповідач-4 - товариство з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг"</a>,

представник відповідача-4 - Головацький О.С., адвокат (ордер від 11.01.2021 № 1078808); Дусановський С.К., адвокат (ордер від 11.01.2021 № 471556),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент"</a>

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 (головуючий Тищенко А.І., судді: Скрипка І.М. і Михальська Ю.Б.)

у справі № 910/6503/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент"</a> (далі - ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент")

до: 1) приватного акціонерного товариства "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (далі - ПАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій");

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергобудлізинг"</a> (далі -ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг");

3) товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс" (далі - ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс");

4) товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Білдінг"</a> (далі - ТОВ "Атланта Білдінг")

про визнання договору заміни сторони недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій", ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг", ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс" та ТОВ "Атланта Білдінг" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про визнання договору заміни сторони від 30.08.2011 (далі - Договір) недійсним та визнати ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" стороною (співінвестером) в інвестиційному контракті від 30.12.2005 № 30-12/06-И (далі - Контракт).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний Договір суперечить актам цивільного законодавства України, оскільки він:

- є безоплатним та містить ознаки договору дарування, а статутом ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" не передбачено право здійснювати дарування, отже укладення Договору суперечить цілям і меті діяльності ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент";

- був підписаний директором ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" з перевищенням наданих йому статутом Товариства повноважень;

- не був спрямований на реальне настання правових наслідків;

- з листів ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг" від 22.03.2017 № 8, від 05.04.2017 № 1-1 та ТОВ "Атланта Білдінг" від 31.03.2017 № 3 вбачається, що вказані юридичні особи не визнають ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" стороною Контракту.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2019 позовні вимоги задоволено частково. Визнано ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" стороною (співінвестором) у Контракті, який було укладено між ПАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" (замовник), ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг" (інвестор-1), ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс" (інвестор-2), ТОВ "Аталанта Інвест енд девелопмент" (співінвестор), з моменту укладення Контракту. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний договір є господарським договором, який передбачав відчуження майна від ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" на користь ТОВ "Атланта Білдінг", однак зазначений договір відповідно до частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є не укладеним (таким, що не відбувся), оскільки у ньому відсутні узгоджені між сторонами договору положення про ціну Договору, зокрема щодо порядку відшкодування вартості набутих у власність ТОВ "Атланта Білдінг" майнових прав за Договором, та предмет Договору - відсутня індивідуалізація переходу таких прав за Контрактом. Тобто суд встановив, що Договір є неукладеним.

Враховуючи, що Договір є неукладеним, ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" є стороною Контракту з моменту його укладення.

При цьому судом першої інстанції відхилено клопотання про застосування позовної давності, як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору про заміну сторони з підстав неукладеності Договору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:

- позовні вимоги про визнання недійсним Договору, укладеного 30.11.2011 ПАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" (сторона-1), ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг" (сторона-2), ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс" (сторона-3), ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" (сторона-4) та ТОВ "Аталанта Білдінг" (сторона-5), є необґрунтованими;

- вимоги про визнання ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" стороною Контракту, яка заявлена ним на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та є, відповідно, похідною вимогою від основної позовної вимоги про визнання недійсним правочину;

- надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, суд дійшов висновку про відмову у позові з підстав пропуску ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" позовної давності.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що апеляційним судом прийнято оскаржувану постанову без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020, а рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2019 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у справах: № 907/804/17, № 145/2047/16-ц, № 385/344/16-ц, № 338/180/17 щодо визнання недійсним договору, який є неукладеним та застосування положень статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); № 369/6892/15-ц щодо застосування положень статті 261 ЦК України; № 910/20142/17 щодо застосування положень статей 510, 628 ЦК України; № 909/1411/13 щодо застосування положень статті 514 ЦК України; № 909/1244/15 щодо погодження сторонами всіх істотних умов Договору, у подібних правовідносинах.

ПАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" подало клопотання про закриття касаційного провадження, в якому, посилаючись на відсутність подібності правовідносин у даній справі та у справах, на які посилається у касаційній скарзі ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент", просить закрити касаційне провадження у даній справі.

Від ПАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" та ТОВ "Атланта Білдінг" надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких, останні посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просять залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від інших учасників відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши матеріали справи та касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

За приписами пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які прийняті у справах: № 907/804/17, № 145/2047/16-ц, № 385/344/16-ц, № 338/180/17 щодо визнання недійсним договору, який є неукладеним та застосування положень статті 216 ЦК України; № 369/6892/15-ц щодо застосування положень статті 261 ЦК України; № 910/20142/17 щодо застосування положень статей 510, 628 ЦК України; № 909/1411/13 щодо застосування положень статті 514 ЦК України; № 909/1244/15 щодо погодження сторонами всіх істотних умов Договору, у подібних правовідносинах.

Водночас у даній справі № 910/6503/19 суди встановили, що 30.12.2005 ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" (Співінвестор), ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" (Замовник), ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг" (Інвестор-1) та ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс" (Інвестор-2) було укладено Контракт, предметом якого є реалізація інвестиційного проекту, а саме проектування та будівництво житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 101. Контракт укладено строком до 31.12.2020.

ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" зазначає, що у період з 30.12.2005 по 30.08.2011 ним було здійснено фінансування Контракту на загальну суму 55 864 296,56 грн.

На підтвердження здійснення фінансування Контракту до матеріалів справи надано: договір на виконання проектно-вишукувальних робіт від 01.03.2006, договори генерального підряду від 06.09.2007, від 14.12.2007, договори про охорону від 21.11.2007, від 01.01.2009, акти виконаних робіт за вказаними договорами, акти звірки взаємних розрахунків, що підтверджують факт виконання ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" Інвестиційного контракту та фінансування грошових коштів в інвестиційний об`єкт.

ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" посилається на те, що кошти сплачувались як безпосередньо за Контрактом у сумі 1 741 018,86 грн (відшкодування орендної плати ВАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" за договором оренди земельної ділянки), так і опосередковано субпідрядникам за окремими договорами на виконання проектних робіт та на надання послуг з охорони, які були укладені ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" з ТОВ "Будівельна компанія "Міськбудінвест", ТОВ "Піранья" на підставі пунктів 2.4, 3.6, 5.4 Контракту та положень статей 5, 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

30.11.2011 ПАТ "Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій" (сторона-1), ТОВ "Компанія "Енергобудлізинг" (сторона-2), ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Техбудсервіс" (сторона-3), ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" (сторона-4) та ТОВ "Аталанта Білдінг" (сторона-5) було укладено Договір.

Відповідно до пункту 1 Договору сторони домовились здійснити заміну сторони у Контракті, відповідно до якої замість сторони-4 у Контракт виступає сторона-5, яка бере на себе всі права та зобов`язання сторони-4.

Згідно з пунктом 2 Договору з моменту підписання цього договору Контракт втрачає чинність для сторони-4.

Пунктом 3 Договору передбачено, що з моменту підписання цього договору сторона-5 набуває всіх прав та обов`язків, визначених Контрактом щодо сторони-4.

ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" вважає, що Договір є договором дарування, який в силу положень частини третьої статті 720 ЦК України та пункту 1.6 Статуту ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент", останнє не мало права укладати, оскільки право здійснення дарування прямо не передбачене установчим документом ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент".

Також ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" посилалось на перевищення колишнім директором товариства ОСОБА_1 своїх повноважень щодо укладення спірного Договору без згоди загальних зборів учасників ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент", оскільки мало місце відчуження майнових прав на суму 55 864 296,56 грн. Спірний правочин, на думку ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент", не був спрямований на реальне настання правових наслідків, натомість був спрямований на порушення прав позивача та завдання останньому збитків у вигляді коштів, сплачених на фінансування Контракту на загальну суму 55 864 296,56 грн.

Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції було безпідставно ототожнено правовідносини заміни сторони, за якою до іншої сторони переходять і права, і обов`язки, з уступкою вимоги, за якою передаються тільки права новому кредитору.

Визначивши правову природу спірного договору як договору відступлення права вимоги, суд першої інстанції оминув той факт, що при цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. Ціна для договору даного виду главою 47 ЦК України не визначена, а отже, ціна не є обов`язковою умовою для договору відступлення права вимоги.

Одночасно висновок суду першої інстанції щодо природи оспорюваного договору як договору відступлення права вимоги є помилковим та не узгоджується зі змістом самого договору, згідно з яким відбулася заміна сторони, яка взяла на себе права, як кредитора та обов`язки, як боржника.

Відповідно до частини третьої статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Непогодження ціни як підстава неукладеності договору має місце лише тоді, коли сторони не змогли дійти згоди щодо такої умови, зокрема, коли сторони пропонували різний рівень цін і не змогли дійти єдиного рішення. Однак у даному випадку сторони свідомо не включили умови про ціну до тексту договору у зв`язку із його безоплатністю.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про непогодження сторонами ціни оспорюваного договору визнано апеляційним судом помилковим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідна умова не була включена до тексту оспорюваного Договору у зв`язку із його безоплатністю.

Також апеляційний суд зазначив, що Договір не містить положення, які передбачають відчуження майна від ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" на користь ТОВ "Атланта Білдінг", тобто суд не правильно оцінив природу та зміст спірного Договору.

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір.

Принцип свободи договору, закріплений у статтях 6, 627 ЦК України як загальна засада цивільного законодавства, полягає в можливості для сторін укладати договори, як ті, що передбачені, так і ті, що не передбачені актами цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно оспорюваний договір є договором, який укладений шляхом вільного волевиявлення сторін, що не суперечить законодавству, врегульовує питання безоплатного переходу всіх прав та обов`язків за інвестиційним контрактом від позивача до відповідача. Зазначена правова конструкція не суперечить нормам законодавства та повністю відповідає спеціальним положенням щодо передачі прав в процесі інвестиційної діяльності, що свідчить про законність оспорюваного договору та його належне укладення сторонами.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно із статтею 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 98 ЦК України передбачено, що рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що оспорюваний Договір не містить у собі ознак договору купівлі-продажу чи інших договорів, що передбачають відчуження майна, посилання ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" на необхідність погодження оспорюваного Договору учасниками ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" визнано апеляційним судом необґрунтованим. Крім того, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" не надало належних доказів того, що відповідачі 1-4 діяли нерозумно чи недобросовісно, укладаючи договір.

Крім того, на момент укладення Договору (30.08.2011), директор ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент" ОСОБА_1 , був учасником останнього з часткою в розмірі 3,9%, інші учасники товариства - ОСОБА_2 з часткою у розмірі 3,9%, та компанія з обмеженою відповідальністю "Юнайтед америкен інвестментс ел ел сі" з часткою у розмірі 70,3 % .

Відповідно до довіреності від 01.08.2011 від управляючого учасника компанії з обмеженою відповідальністю "Юнайтед америкен інвестментс ел ел сі" ОСОБА_1 був уповноважений укладати будь-які угоди від імені довірителя. У свою чергу, ОСОБА_2 був обізнаний про укладення оспорюваного договору та не заперечував проти його укладення (заява свідка ОСОБА_2 , яка знаходиться у матеріалах справи) ОСОБА_1 від імені ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент".

Таким чином, наведені обставини підтверджують той факт, що ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору діяв від імені ТОВ "Атланта Інвест енд Девелопмент", а його учасники, що володіють часткою в розмірі 78,1% були обізнані та не заперечували проти укладення оспорюваного договору.

Також апеляційний суд заначив, визнаючи неукладеним Договір суд першої інстанції безпідставно не застосував строки позовної давності до спірних правовідносин, про застосування яких було заявлено відповідачами-1, 4 у справі згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України.

При цьому у справах:

- № 907/804/17 розглядались позовні вимоги про визнання договору від 07.04.2015 № 221 неукладеним, які були обґрунтовані, зокрема тим, що товариством з обмеженою відповідальністю "ФРУТ МАЙСТЕР ФУДС" та товариством з обмеженою відповідальністю "НТД-Україна" не досягнуто згоди щодо істотних умов Договору. Верховний Суд відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями ГК України або ЦК України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України. Водночас вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення;

- № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суд змінюючи мотивувальні частини рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначила, що позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача. Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності;

- № 385/344/16-ц судами розглядались позовні вимоги про визнання договору недійсним, які були обґрунтовані, зокрема тим, що позивач є власником земельної частки (паю) площею 2,3647 га, кадастровий номер 3521180400:02:000:0775, розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, що підтверджено державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 009701, виданого 22.05.2002 та інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно за номером 11901034. Договір є недійсним, оскільки позивач його не підписував і на підписання договору нікого не уповноважував, тобто відсутнє його волевиявлення на вчинення цього правочину. При цьому Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, зазначив, що, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Враховуючи наведене, спірний договір оренди землі є неукладеним, тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним;

- № 338/180/17 судами розглядались первісні позовні вимоги про стягнення 104 699,00 грн, з яких 100 000,00 грн - безпідставно одержаних коштів, 750,00 грн - 3% річних і 3 949,00 грн - інфляційних втрат, які були обґрунтовані, зокрема тим, що позивач за первісним позовом згідно з платіжними дорученнями перерахував на рахунок відповідача за первісним позовом кошти у сумі 100 000,00 грн, які, за твердженнями позивача за первісним позовом, перераховані помилково, оскільки будь-які договірні відносини між сторонами відсутні, та зустрічні позовні вимоги про визнання укладеним договору підряду та стягнути 51 000,00 грн боргу за поставлені будівельні матеріали, які були обґрунтовані, зокрема тим, що до відповідача за первісним позовом звернувся уповноважений представник позивача за первісним позовом та запропонував укласти договір підряду, за яким відповідач за первісним позовом мав виготовити із свого матеріалу та поставити дерев`яні бруси за відповідною адресою, для подальшого будівництва каркасу дерев`яної колиби. Відповідач за первісним позовом узгодив з представником позивача за первісним позовом креслення каркасу колиби, перелік робіт і ціну будівельних матеріалів. При цьому Велика Палата Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині зустрічного позову та приймаючи у цій частині нове рішення про залишення зустрічних позовних вимог без задоволення, погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що договір підряду сторони уклали та заначила, що задоволення вимоги про стягнення різниці між перерахованим позивачем за первісним позовом авансом і вартістю поставлених йому відповідачем за первісним позовом брусів за результатами часткового виконання вже укладеного сторонами договору підряду було ефективним способом захисту права відповідача за первісним позовом. Відтак суди, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, помилково дійшли висновку про необхідність задоволення вимоги відповідача за первісним позовом про визнання укладеним договору підряду. Встановивши, що дії сторін свідчать про те, що договір підряду фактично був ними укладений, з метою ефективного захисту порушеного права відповідача за первісним позовом суди мали вирішити питання щодо наслідків часткового виконання сторонами вказаного договору, а саме: задовольнити вимогу відповідача за первісним позовом про стягнення з позивача за первісним позовом 51 000,00 грн як різниці між перерахованим позивачем за первісним позовом авансом і вартістю доставлених брусів та відмовити у задоволенні вимоги про визнання укладеним договору підряду;

- № 910/20142/17 суди, розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.07.2016, які обґрунтовані тим, що вказаний договір укладений в порушенням вимог статті 513 ЦК України (не посвідчений нотаріально, як договір іпотеки), та не відповідає нормам статті 203 ЦК України, статті 180 Господарського кодексу України, адже не містить всіх істотних умов, зокрема ціни права вимоги тощо, встановили, що недійсним може бути визнаний лише укладений сторонами правочин. Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору такий договір є неукладеним, відповідно не може бути визнаний недійсним у зв`язку з відсутністю самого об`єкту. Отже, підписаний відповідачами спірний договір не може бути визнаний недійсним з цієї підстави. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Але, ні позовна заява, ні касаційна скарга ПАТ "ВТБ Банк" не містять будь-яких посилань щодо того які ж права чи охоронювані законом інтереси банку порушені внаслідок укладення спірного договору;

- № 909/1411/13 суди, розглядаючи заяву публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" від 02.07.2018 № 10-3/8259 про заміну сторони виконавчого провадження, яка обґрунтована тим, що відповідно до умов договору відступлення права вимоги від 29.12.2017 та відповідно до статті 512 ЦК України, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ТРАСТ ФІНАНС" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржника у справі № 909/1411/13 - КП "Київтрансрейс-511", встановили, що відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 4.4.7 та 5.1 договору відступлення права вимоги від 29.12.2017 первісний кредитор відступає новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у Кредитних договорах та приймає на себе його права та обов`язки за кредитними договорами. Разом з тим, сам термін "право вимоги" сторони визначили у пункті 1.1 Договору, а саме, що права вимоги - це всі права вимоги первісного кредитора до боржників станом на дату відступлення права вимоги за кредитними договорами щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, неустойок та інших платежів, визначених кредитними договорами. Інформація про заборгованість боржників за кредитними договорами станом на дату укладення цього договору міститься в Додатку №1 до цього Договору. Отже самі сторони встановили, що у Додатку № 1 до цього Договору має міститься інформація саме про заборгованість боржників за кредитними договорами станом на дату укладення цього договору, що відповідає вищевказаним правовим висновкам, що обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Водночас проаналізувавши додані саме заявником до своєї заяви документи суди встановили, що доданий позивачем до матеріалів справи витяг з Додатку № 1 до Договору не містить інформації про заборгованість боржника - КП "ВГК "Київтрансрейс-511", а лише вказує на реквізити укладеного між сторонами справи кредитного договору, тобто, даний Додаток № 1 до Договору відступлення права вимоги не містить таких умов як обсяг та зміст прав, які існували на момент переходу, як того вимагає стаття 514 ЦК України.

Що ж до посилань ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" у касаційній скарзі на правові висновки викладені у справах № 369/6892/15-ц, то Касаційний господарський суд зазначає, що відсутні підстави вважати, що рішення судів попередніх інстанцій у даній справі № 910/6503/19 прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, оскільки у вказаній справі рішення попередніх судових інстанцій були скасовані Великою Палатою Верховного Суду повністю з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення спору у такій справі, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у справі. Слід також зазначити, що за результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже направлення справи на новий розгляд стало наслідком недостатнього дослідження у ній обставин і доказів, і така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки, які будуть зроблені в ній.

Таким чином, у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин.

Проте подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

Також Касаційним господарським судом відхиляються доводи ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 01.10.2019 у справі № 909/1244/15 щодо погодження сторонами всіх істотних умов Договору, у подібних правовідносинах, оскільки з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення суду першої інстанції у справі № 909/1244/15 не переглядалось судами апеляційної та касаційної інстанцій, так-як останнім процесуальним документом, який міститься у вказаному реєстрі є ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 про повернення апеляційної скарги скаржнику без розгляду, тобто у справі № 909/1244/15 взагалі відсутній висновок Верховного Суду.

Крім того, Касаційний господарський суд не надає правової оцінки, зазначеним у касаційній скарзі ТОВ "Аталанта Інвест енд Девелопмент" постановам Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 756/9788/15-ц та Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-459цс-17 і у справі № 752/8842/14-ц, оскільки вони не визначені скаржником у касаційній скарзі, як такі, що викладені у них висновки не враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у даній справі № 910/6503/19, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Керуючись статтею 234, 235, та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта Інвест енд Девелопмент"</a> на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі № 910/6503/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов