Ухвала

від 01.07.2020 по справі 755/382/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/382/20

Провадження №: 1-кс/755/2614/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2020 р. м.Київ

Слідчий суддяДніпровського районногосуду м.Києва ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання директора ТОВ «Будпромсистема» ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32017000000000147 від 09.08.2017 року про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Директор ТОВ «Будпромсистема» ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17.02.2020 року, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017000000000147 від 09.08.2017 року.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що відкриття електронних рахунків платнику ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ здійснюється з метою аналізу та автоматичного обліку органами ДФС податку по кожному підприємству на підставі зазначених суб`єктом господарювання сум податку, на які останній має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних, суми поповнення та залишку коштів на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ.

Система електронного адміністрування податку на додану вартість це база даних Державної фіскальної служби, яка аналізує та проводить аналітичний облік податку на додану вартість по кожному підприємству.

Реєстраційний ліміт не є майном платника податку, об`єктом матеріального світу, а виступає лише умовним значенням, яке обчислюється за формулою, передбаченою ст.200.1 ПК, та на яке платник податку лише має право реєструвати податкові накладні.

Вказаний арешт, на думку директора, суперечить положенню ст.1 Протоколу №1 Конвенції.

У даному кримінальному провадженні не проведено жодної процесуальної дії, жодній посадовій особі вказаних підприємств не пред`явлено підозру чи обвинувачення, цивільний позов відсутній, розмір завданих збитків не встановлений і жодним доказом не підтверджений.

Крім того, органом досудового розслідування не встановлено суми лімітів ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ за даними товариствами та до якого періоду вони відносяться, що виключає можливість визначити співрозмірність такого заходу забезпечення кримінального провадження завданням цього провадження.

В судове засідання директор майна, будучи належним чином повідомленим про час і місце його проведення, не з`явився, подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, в якій просив суд клопотання задовольнити з викладених у ньому підстав та розглянути невідкладно у передбачені законом скорочені строки, враховуючи ситуацію, що склалася на даний час в Україні, та неможливість у зв`язку з цим відкладати розгляд справи, оскільки даний арешт фактично заблокував усю господарську діяльність товариства.

Особа, за клопотанням якої було накладено арешт, - прокурор у кримінальному провадженні відділу організації процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та контролю за негласною діяльністю управління нагляду за додержанням законів Державною фіскальною службою Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , - в судове засідання також не з`явився, надіслав до суду заяву про відкладення судового розгляду клопотання у зв`язку з поширенням на території України коронавірусу та його неможливістю з`явитися до суду.

Відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України фіксація під час розгляду даного клопотання за допомогою технічних засобів не здійснювалася.

Враховуючи викладене та вимоги ст.174 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання у передбачені законом строки без участі вказаних осіб та дослідивши матеріали, приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року, за клопотанням прокурора у кримінальному провадженні відділу організації процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та контролю за негласною діяльністю управління нагляду за додержанням законів Державною фіскальною службою Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017000000000147 від 09.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.212 КК України, було накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: на активи суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197), за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, ряду підприємств, серед яких ТОВ «Будпромсистема» (код ЄДРПОУ 40216114) шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) за вказаними підприємствами, на яку останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно п.7 ч.2 ст.131КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч.3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170КПК України арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) зазначеною нормою КПК України не передбачений, як не передбачено і можливості накладення арешту на кошти, які знаходяться на електронному рахунку платника ПДВ, відкритому в Казначействі.

Це випливає не тільки із положень ч.10 ст.170 КПК України, а і з того, що арешт суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) фактично унеможливить перерахування платником податку коштів з власного поточного рахунку в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку.

Отже, органом досудового розслідування було внесено клопотання про арешт майна вказаних товариств, на яке законом не визначена можливість його арешту, а тому арешт накладено необґрунтовано.

Разом з тим, орган досудового розслідування у клопотанні, хоча і визначив метою накладення арешту на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, однак жодна така мета арешту майна ним не доведена.

Зокрема, за матеріалами даного провадження відсутня можливість накласти арешт на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) з метою спеціальної конфіскації, так як у справі жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Також не можуть бути грошові кошти у вигляді суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) і речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки вони не є матеріальними об`єктами в розумінні ст.98 КПК України, а мають адміністративно-правову природу та існують виключно в межах адміністративних правовідносин між платником і органом ДФС.

Таким чином, накладення арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) є неможливим з огляду на те, що жодна мета такого арешту не може бути досягнута, а відсутність мети арешту майна не дає правових підстав накласти на нього арешт.

Відповідно ч.1 ст.174КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання власника майна, у зв`язку з чим накладений арешт підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.110, 131, 170-175, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання директора ТОВ «Будпромсистема» ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №32017000000000147 від 09.08.2017 року про скасування арешту майна задовольнити.

Арешт майна,накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м.Києва від 17 лютого 2020 року, у частині активів - суми ліміту ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ в Державній фіскальній службі України (код ЄДРПОУ 39292197, за адресою: м. Київ, Львівська площа, 8, ТОВ «Будпромсистема» (код ЄДРПОУ 40216114) шляхом блокування сум податку в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміт ПДВ) за вказаними підприємствами, на яку останні мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, скасувати.

Копію ухвали направити для відома сторонам та для негайного виконання до Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39292197, м.Київ, Львівська площа, 8), Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43142370, м.Київ, Львівська площа, 8), про що повідомити Дніпровський районний суд м.Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м.Києва ОСОБА_1