Постанова

від 05.08.2020 по справі 414/3362/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 414/3362/19

Провадження № 22-ц/810/313/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2020 року, серпня місяця, 05-го дня, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Яреська А.В. (судді - доповідача), суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А., за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Приватного підприємства Агро Дар 2010 на рішення Кремінського районного суду Луганської області від 11 березня 2020 року у цивільній справі (№ 414/3362/19 суддя І інстанції - Костроба Ю.Ю.) за позовом Овчаренка Євгена Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агро Дар 2010 про визнання договору позички недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області із позовною заявою до Приватного підприємства Агро Дар 2010 про визнання договору позички недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння. В обґрунтування доводів позову зазначив, що він є власником нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі, кладової № НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1002кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28 вересня 2011 року виданого державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Луганської області Гребінюк О.В., зареєстрованим в реєстрі за №2384 та витягом з реєстру права власності від 07.10.2011р. У липні 2010 року відповідач самовільно зайняв вищевказане нерухоме майно під склад сільгосппродукції та інших матеріалів і речей, у зв`язку з чим позивач звернувся до керівника ПП Агро Дар 2010 із вимогою про звільнення вищевказаного приміщення в строк до 10 серпня 2019року. 08 серпня 2019 року відповідачем була надана відповідь згідно якої відповідач відмовляється від звільнення приміщення посилаючись на те, що 07 травня 2010 року між ОСОБА_2 та відповідачем було нібито укладено договір позички і дія вказаного договору не припинилась. ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір позички від 07.05.2010 року укладеного між ОСОБА_2 та ПП Агро Дар 2010 ; витребувати з незаконного володіння ПП Агро Дар 2010 на користь ОСОБА_1 , нерухоме майно - нежитлову будівлю, кладову № НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1002 кв.м.

Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 11 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агро Дар 2010 про визнання договору позички недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння - задоволено повністю. Суд вирішив визнати недійсним договір позички від 07 травня 2010 року укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Агро Дар 2010 . Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства Агро Дар 2010 на користь ОСОБА_1 , нерухоме майно-нежитлову будівлю, кладову № НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 1002 кв.м.

Не погодившись з вказаним рішенням ПП Агро Дар 2010 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення Кремінського районного суду Луганської області від 11 березня 2020 року скасувати, та ухвалити по справі нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було надано відзив на подану апеляційну скаргу, в якому заперечують проти доводів апеляційної скарги, просять рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї колегія суддів апеляційного суду приходить до наступних висновків.

Так, розглядаючи справу по суті суд першої інстанції виходив з того, що згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.8) ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , спадщина на яку видане свідоцтво складається з нежитлової будівлі, кладової № НОМЕР_1 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно копії витягу про державну реєстрацію прав (а.с.7) позивач є власником нежитлової будівлі, кладової № 2, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до копії повідомлень (а.с.9,11) позивач звертався до відповідача з проханням звільнити нежитлову будівлю, кладову № 2, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до копії відповіді на повідомлення (а.с.10,14) відповідач відмовився звільняти нежитлову будівлю, вважавши, що договір позички не припинився. Відповідно до копій повідомлень від 12.08.2019 року та 09.09.2019року (а.с.11-12) позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням звільнити приміщення та надати йому документи які підтверджують надання в позичку, оренду нежитлової будівлі. Згідно копій відповіді на листи ПП Агро Дар 2010 від 04.09.2019року та 18.09.2019року (а.с.13-14) відповідач не надав позивачу копій договорів, та не звільнив займану будівлю. Згідно копії договору позички від 07.05.2010року (а.с.29) який був начебто укладений між фізичною особою ОСОБА_2 та Приватним підприємством Агро Дар 2010 за цим договором ОСОБА_2 зобов`язується передати в безоплатне тимчасове користування ПП Агро Дар 2010 , нежитлову будівлю, кладову № 2, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , для використання з метою зберігання майна. Відповідач на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області про витребування доказів (а.с.38) не надав суду оригінал договору позички від 07.05.2010року, посилаючись на те, що оригінал договору позички був спрямований до позивача. Отже, суд першої інстанції дійшов до висновків про те, що відповідач не підтвердив своє твердження про направлення оригіналу договору позички позивачу, оскільки до відзиву на позовну заяву (а.с.28) відповідачем не доданий опис вкладення, який би підтверджував наявність оригіналу договору позички від 07.05.2010 року направленого позивачу. За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для витребування із незаконного володіння ПП Агро Дар 2010 на користь ОСОБА_1 нерухомого майна - нежитлової будівлі, адже відповідач не довів суду належними та допустимими доказами своєї правомірності володіння цим майном. При цьому колегія суддів враховує і те, що набуте чи збережене без достатньої правової підстави майно підлягає поверненню (статті 1212, 1213 ЦКУ). При цьому колегія суддів за аналогією права бере тут до уваги і те, що хоч визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, про це зазначалось і у висновках ВП ВС за результатами розгляду справи № 916/3156/17. Проте навіть за умови безпідставності визнання недійсним нікчемного правочину суд може застосувати і не встановлений законом спосіб захисту якщо дійде до висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а задоволення викладеної у позові вимоги позивача сприятиме ефективному захисту його прав чи інтересів.

Але, щодо висновків суду першої інстанції про визнання недійсним договір позички - то колегія суддів тут частково погоджується із доводами апеляційної скарги. Адже при розгляді спорів про недійсність правочинів суд повинен розмежовувати недійсні та неукладені правочини, тобто такі, в яких відсутні встановлені законодавством необхідні умови для їхнього укладення і встановивши, що правочин є неукладеним, суд на цій підставі повинен залишати позов про визнання правочину недійсним без задоволення. Наслідки недійсності правочину до неукладеного правочину не застосовуються, оскільки вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК, відповідно, підстав для його задоволення немає.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. І хоч після доведення факту неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов`язків, проте за цих обставин є обґрунтованим та доцільним застосування загальних положення про повернення майна у зв?язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (статті 1212, 1213 ЦК України).

Відповідач не надав суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту укладення спірного договору позички, тоді як відповідно до приписів ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Частиною 4 статті 81 ЦК визначено і наслідки неподання доказів вчинення певних дій- визнання судом обставини невчинення відповідних дій чи відсутності події встановленою. Відповідач не надав суду доказів вчинення ОСОБА_2 , батьком позивача договору позички. При цьому колегія суддів вважає тут важливим і факт відсутності у ПП Агро Дар 2010 оригіналу договору, при тому що твердження про обставини його втрати не є підтвердженими належними та допустимими доказами, відсутні допустимі та достовірні докази втрати оригіналу договору; сам факт укладення договору позички не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Твердження апелянта про те, що факт відправлення оригіналу договору позивачеві по справі є підтвердженим фіскальним чеком, що був наданий до відзиву до позову на увагу не заслуговує, адже зміст поштового відправлення не може підтверджуватись фіскальним чеком - а фактичний опис вкладення (ф.107) не був наданий суду. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Достовірними є лише ті докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі щодо непогодження із рішенням суду про витребування з незаконного володіння майна спростовуються вищенаведеним аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права, через що його апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Рішення підлягає скасуванню у частині задоволення ним позовних вимог про визнання недійсним договору позички від 07 травня 2010 року укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Агро Дар 2010 із винесенням в цій частині рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України , no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Агро Дар 2010 задовольнити частково.

Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 11 березня 2020 року скасувати в частині позовних вимог про визнання недійсним договору позички від 07 травня 2010 року укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Агро Дар 2010 із винесенням в цій частині рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2020 року.

Головуючий

Cудді